Постанова

від 13.06.2024 по справі 420/33363/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/33363/23

Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,

повний текст судового рішення

складено 18.01.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Осіпов Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Селянського (фермерського) господарства "ІМПУЛЬС" про надання дозволу на погашення загальної суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 року Головне управління ДПС в Одеській області (позивач, ГУ ДПС в Одеській області) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Селянського (Фермерського) господарства «ІМПУЛЬС» (відповідач), в якому просило про надання дозволу на погашення загальної суми податкового боргу за рахунок майна Селянського (Фермерського) господарства «ІМПУЛЬС» (код ЄДРПОУ:30849040), що перебуває у податковій заставі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявний податковий борг в сумі 1 102 519,36 грн., при цьому на розрахункових рахунках відповідача відсутні кошти на які можливо було б пред`явити стягнення. Також, позивач зазначив, що відповідно до ст.89 розд.2 ПК України контролюючий орган прийняв рішення про опис майна у податкову заставу №193/15-32-13-08 від 04.04.2023р., на підставі якого також було складено акт опису майна СФГ «ІМПУЛЬС» №148/15-32-13-02-35 від 27.06.2023р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ГУ ДПС в Одеській області.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано на вказане судове рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги податкової задовольнити.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що станом на 14.11.2023р. відповідно до довідки про суми податкового боргу, що підлягає стягненню та інтегрованих карток платника, податкова заборгованість відповідача перед бюджетом становить 1096124 грн. 25коп. В зв`язку з несплатою відповідачем наявної заборгованості перед бюджетом, податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» №0001628-1308-1532 від 04.04.2023р., яку було направлено платнику податків рекомендованим листом. На підставі ст. 95 ПК України ГУ ДПС в Одеській області прийняло рішення про стягнення коштів платника з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №1215/4-1532 від 25.09.2023 та №248/4-1532 від 23.05.2023р. Також, як далі вказує скаржник, контролюючий орган звертався до банківських установ обслуговуючих СФГ «ІМПУЛЬС» щодо списання з розрахункових рахунків відповідача суму податкового боргу, від яких були отримані відповіді про відсутність коштів на рахунках платника. За вказаного, на підставі ст. 89 розд.2 ПК України позивач прийняв рішення про опис майна у податкову заставу №193/15-32-13-08 від 04.04.2023р.та на його підставі складено акт опису майна №148/15-32-13-02-35 від 27.06.2023р. Скаржник зауважує, що в спірному випадку наявні обов`язкові умови (обставини), наявність яких зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, зокрема у відповідача наявних борг зі сплати податків, сума якого на момент звернення з даним позовом є узгодженою, при цьому у підприємства відсутні кошти на рахунках у банках, та водночас наявне майно у податковій заставі. Апелянт зазначає, що ГУ ДПС в Одеській області вжило всіх можливих заходів для погашення податкового боргу платника, але це не призвело до його погашення. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні даного позову, позбав контролюючий орган можливості за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, погасити суму наявного у такого платника податкового боргу несплаченого у встановлені законом порядку та строки.

За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач є платником податків та перебуває на обліку в органах доходів і зборів.

Заступником начальника ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення №248/4-1532 від 23.05.2023 та №1215/4-1532 від 25.09.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, які належать СФГ «ІМПУЛЬС».

На виконання вказаних рішень податковий орган звернувся до банків обслуговуючих СФГ «ІМПУЛЬС» щодо списання з розрахункових рахунків відповідача суму податкового боргу, від яких було отримано вищезазначені відповіді:

платіжна інструкція на примусове списання (стягнення) №4451-13-08 від 19.10.2023 на суму 8 820 грн. 00 коп. з СФГ «ІМПУЛЬС» - повідомлення про повернення платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) без виконання згідно п. 27 розділу І, п. 67,69,70 розділу IV Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні і національній валюті користувачів платіжних послуг затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163, а саме на зазначеному рахунку платника кошти відсутні;

платіжна інструкція на примусове списання (стягнення) №4450-13-08 від 19.10.2023 на суму 6 617 грн. 00 коп. з СФГ «ІМПУЛЬС» - повідомлення про повернення платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) без виконання згідно п. 27 розділу І, п. 67,69,70 розділу IV Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні і національній валюті користувачів платіжних послуг затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163, а саме на зазначеному рахунку платника кошти відсутні.

Суд першої інстанції також встановив, що податковим керуючим на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 04.04.2023 №193/15-32-13-08 проведено опис майна СФГ «ІМПУЛЬС» у податкову заставу, про що складено акт опису майна від 27.06.2023 №148/15-32-13-02-35.

Стверджуючи про неможливість погашення податкового боргу з огляду на відсутність коштів на рахунках відповідача у банках, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив податковий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.

Проаналізувавши встановлені обставини справи, приписи чинного законодавства у сфері регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції виснував, що у спірному випадку податковий орган для доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, не надав жодних документів, які б підтверджували відсутність грошових коштів на всіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах, та про які відомо податковому органу на день звернення до суду із зазначеним позовом.

З огляду на наведене, суд першої інстанції вважав відсутніми підстави для задоволення позовних вимог ГУ ДПС в Одеській області.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновку суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Як встановлено пп. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі невиконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків.

Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин.

За приписами п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності до п.п.87.1, 87.2 ст.87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з п.п.89.1-89.3 статті 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до п.89.8 ст.89 ПК України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п.95.1 ст.95 ПК України).

Згідно з п.95.3 ст.95 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Лиш сукупність вказаних обставин наділяє контролюючого орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Вказана позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.04.2020 у справі №822/1262/17, від 25.03.2021 у справі №807/1621/15.

Відповідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, діюче законодавство визначає певну послідовність (черговість) вжиття заходів податковим органом задля погашення податкового боргу платника податків.

При цьому, первинно податковий орган погашає податковий борг за рахунок готівкових коштів та коштів платника податків, що знаходяться на його банківських рахунках. Підставою для таких дій є рішення суду, прийняте за позовом податкового органу.

Тільки у випадку недостатності вказаних коштів, податковий орган вправі перейти до погашення боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі. Для цього податковий орган повинен звернутися до суду із позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі. Також під час розгляду справи податковий орган повинен довести належними і достатніми доказами недостатність грошових коштів платника податків для погашення податкового бору в повному обсязі, а також надати докази суду вжиття заходів для стягнення вказаних коштів.

До предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 15.11.2022 (807/675/16), від 06.12.2022 (справа №813/4632/16) та від 24.02.2023 (справа №826/17041/14), від 23.03.2023 (справа № 520/15977/2020).

Між тим, дослідивши наявні у справі матеріали, колегія суддів приходить висновку, що ГУ ДПС в Одеській області таких доказів не надав, що підтверджується наступним.

З матеріалів справи вбачається, що з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу СФГ «ІМПУЛЬС» Головне управління ДПС в Одеській області на виконання рішень №248/4-1532 від 23.05.2023 та №1215/4-1532 від 25.09.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, які належать СФГ «ІМПУЛЬС» звернулось до банків обслуговуючих СФГ «ІМПУЛЬС» щодо списання з розрахункових рахунків відповідача суму податкового боргу, від яких було отримано вищезазначені відповіді:

платіжна інструкція на примусове списання (стягнення) №4451-13-08 від 19.10.2023 на суму 8 820 грн. 00 коп. з СФГ «ІМПУЛЬС» - повідомлення про повернення платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) без виконання згідно п. 27 розділу І, п. 67,69,70 розділу IV Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні і національній валюті користувачів платіжних послуг затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163, а саме на зазначеному рахунку платника кошти відсутні;

платіжна інструкція на примусове списання (стягнення) №4450-13-08 від 19.10.2023 на суму 6 617 грн. 00 коп. з СФГ «ІМПУЛЬС» - повідомлення про повернення платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) без виконання згідно п. 27 розділу І, п. 67,69,70 розділу IV Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні і національній валюті користувачів платіжних послуг затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163, а саме на зазначеному рахунку платника кошти відсутні.

Контролюючим органом описано майно платника податків у податкову заставу. Право податкової застави зареєстроване у визначеному законом порядку.

Матеріали справи не містять доказів оскарження рішення від 04.04.2023 №193/15-32-13-08 про опис майна у податкову заставу чи акту опису майна у податкову заставу від 27.06.2023 №148/15-32-13-02-35.

Отже, за відповідачем обліковувався податковий борг у загальному розмірі 1 102 519,36 грн., що підтверджено довідкою про податкову заборгованість станом на 26.10.2023 (а.с.7)

Наявність у СФГ «ІМПУЛЬС» податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями та відсутність коштів на рахунках банків, як джерела погашення такого боргу, підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

В той же час, апеляційний суд також враховує, що Верховний Суд у постановах від 28.01.2020 у справі №520/3516/19 та від 25.03.2021 у справі№807/1621/15 зауважив, що особливості погашення податкового боргу за рахунок продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі встановлені статтею 95 Податкового кодексу України, передбачають надання контролюючим органом доказів здійснення заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, або відсутності таких коштів станом, зокрема на день звернення до суду із зазначеним позовом.

Крім того, Верховним судом у справі №520/3516/19 (пункт 18 постанови) зазначено, що суд апеляційної інстанції спростував доводи контролюючого органу, які зводяться виключно до того, що низка інкасових вимог було повернуто банком у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача, датованих 23.01.2019, 03.10.2018, 29.05.2018, 19.11.2018, 29.05.2018, в той час як до суду позивач звернувся у квітні 2019 року.

Застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені у згаданій вище постанові від 28.01.2020 у справі №520/3516/19, детально дослідивши та проаналізувавши надані податковим органом документи, апеляційний суд зауважує, що вищезазначені платіжні інструкції з повідомленнями банків засвідчують лиш неможливість, за певних обставин згідно повідомлень банків, погашення боргу відповідача виключно у ці дати, та не є при цьому достатніми доказами відсутності коштів на рахунках платника на час звернення до суду з цим позовом.

Окрім того, колегією суддів встановлено, що згідно наявних у справі документів, за інформацією позивача, окрім рахунків, відкритих СФГ «ІМПУЛЬС» у АТ «ОТП БАНК» та АБ «УКРГАЗБАНК», в які позивач звертався з платіжними інструкціями щодо стягнення податкового боргу за рахунок готівки, у відповідача також наявні відкриті рахунки у Філії-Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК у м.Києві», Казначействі, АТ КБ «Привтбанк».

Втім, доказів звернення із платіжними інструкціями щодо стягнення податкового боргу з платника за рахунок готівки на рахунках у цих банках (Філії-Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК у м.Києві», Казначействі, АТ КБ «Привтбанк») позивачем до матеріалів справи не надано.

З викладеного можна зробити висновок про відсутність в матеріалах справи актуальної інформації та її документального підтвердження про наявність чи відсутність грошових коштів на усіх рахунках відритих СФГ «ІМПУЛЬС».

Наведені обставини свідчать про недоведеність податковим органом існування обов`язкових умов (обставин), наявність яких в своїй сукупності, зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган для доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, не надав жодних документів, які б підтверджували відсутність грошових коштів на всіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах, та про які відомо податковому органу на день звернення до суду із зазначеним позовом.

Також, колегія суддів звертає увагу, що наявне у матеріалах справи рішення позивача про стягнення податкового боргу, прийняте в порядку ст. 95.5 ПК України, не містить зазначення суми податкового боргу, що стягується.

В контексті наведеного, апеляційний суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 по справі №440/4736/19 вказав на необхідність чіткого і зрозумілого формулювання рішення про стягнення податкового бору в частині визначення, зокрема, конкретної суми, яка підлягає стягненню та підстави виникнення цього податкового боргу. Необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про не доведення податковим органом вжиття всіх заходів щодо стягнення коштів з рахунків відповідача, а відтак наразі підстави для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за цією позовною заявою ГУ ДПС в Одеській області відсутні.

Отже, позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами наявності у нього права на погашення податкового боргу СФГ «ІМПУЛЬС» за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі, не довів виконання ним необхідних умов, за яких допускається стягнення податкового боргу за рахунок майна боржника.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим ст. 242 КАС України вимогам.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи позивача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі № 420/33363/23 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді О.О. Димерлій Ю.В. Осіпов