Постанова

від 12.06.2024 по справі 367/9266/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1484/2024

Справа № 367/9266/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 червня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Мерзлого Л.В. в м. Ірпені у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В грудні 2018 року позивач ТОВ «Аверс-Сіті» звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30586589, видане 22 липня 2016 року, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. щодо квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 134218732109, витребувати від ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аверс-Сіті» квартиру за вказаною адресою, покласти на відповідачів судові витрати.

Позов мотивований тим, що 22 вересня 2011 року виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради Київської області було прийнято рішення № 270 про оформлення та видачу ТОВ «Аверс-Сіті» свідоцтв на право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 , в тому числі щодо квартири АДРЕСА_3 . Зокрема, вказане рішення було прийнято на підставі Сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкта серії КС № 16411043016, в свою чергу, Сертифікат було видано на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації № 870 від 14 вересня 2011 року, відповідно до якого замовником об`єкта є ТОВ «Аверс-Сіті», та державного акту серії ЯИ № 270393 на право власності ТОВ «Аверс-Сіті» на земельну ділянку. Відтак позивач є власником земельної ділянки та нерухомого майна, яке закінчено будівництвом та прийнято в експлуатацію в установленому порядку.

22 липня 2016 року ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , на підставі довіреності звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Т.В. із заявою про скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 22 липня 2016 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого даним державним реєстратором, скасовано право власності ТОВ «Аверс-Сіті» на квартиру АДРЕСА_3 за вказаною адресою, підставою для чого стала постанова Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2016 року. На адвокатський запит в інтересах позивача від Вищого адміністративного суду України надійшла відповідь, якою повідомлено, що надходження чи відкриття касаційного провадження за запитуваним номером на виявлено. Отже, постанова адміністративного суду не має статусу документа, достатнього для державної реєстрації припинення права власності та інших речових прав, оскільки відповідне рішення не приймалось та не видавалось органом, який уповноважений на здійснення таких дій. Враховуючи, що з заявою про скасування права власності ТОВ «Аверс-Сіті» на спірне майно звернувся ОСОБА_2 через свого представника, позивач вважає, що заявник своїми діями порушив його право власності.

Оскільки спірне майно вибуло з володіння власника ТОВ «Аверс-Сіті» поза його волею, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ст. 387, 388 ЦК України і майно має бути витребуване з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 березня 2023 року за заявою ТОВ «Аверс-Сіті» змінено процесуальний статус приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Т.В. з відповідача на третю особу (а. с. 65 - 66 т. 2).

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2023 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30586589, видане 22 липня 2016 року, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. щодо квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 134218732109, витребувано від ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аверс-Сіті» квартиру за вказаною адресою, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 4405 грн.

Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 жовтня 2023 року заяву ТОВ «Аверс-Сіті» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Аверс-Сіті» судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, в розмірі 10000 грн.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що наявність у діях власника волі на передання майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача, і відповідні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 367/5525/16-ц.

Наводив зміст ст. 876, 331, 334 ЦК України, п. 5, 6 ст. 7, ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст. 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року в справі № 359/5719/17, в якій звернуто увагу на те, що саме інвестор, як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування; ефективним та належним способом захисту прав інвестора у такому порядку буде визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України.

Вказував, що відповідач ОСОБА_2 в законний спосіб набув право власності на спірну квартиру, мав весь обсяг необхідних документів як інвестор для оформлення права власності на квартиру, а документи, які представник позивача вважає нікчемними, стосуються внутрішніх непорозумінь між засновниками та директорами ТОВ «Аверс-Сіті», від чого не мають страждати добросовісні набувачі.

Зазначав, що при вирішенні спору суд першої інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_2 майнові права на спірну квартиру набув на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, зобов`язання по оплаті яких ним виконано в повному обсязі, а довідка нині ліквідованого банку за 2015 рік про відсутність оплати не є надійним та переконливим джерелом доказів. Майнові права інвестора у випадку виконання ним власних інвестиційних зобов`язань після завершення будівництва об`єкта інвестування відповідно до вимог закону трансформуються в право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником, з огляду на що вважати позивача власником спірної квартири не можна, і саме ця незаконна реєстрація в 2013 році була скасована Вищим адміністративним судом України.

Посилався на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 668/13907/13-ц, в постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 547/727/20-ц, від 05 липня 2023 року в справі № 547/663/20, вказував, що вирішуючи спір по суті та визнаючи нікчемними документи, суд першої інстанції повинен був мати достовірні докази того, що відповідач ОСОБА_2 , укладаючи з не уповноваженим представником позивача договори та отримуючи від нього довідку про оплату вартості квартири та інші документи з печатками ТОВ «Аверс-Сіті», діяв недобросовісно або нерозумно, і доводити це мав виключно позивач.

Виходячи з вищенаведеного, вважав, що вимога ТОВ «Аверс-Сіті» про витребування спірної квартири не узгоджується з принципами добросовісності і справедливості, оскільки позивач продав майнові права на квартиру та в повному обсязі отримав вартість майнових прав на цю квартиру, та не довів у суді, що ОСОБА_2 діяв недобросовісно або нерозумно, купуючи майнові права на спірну квартиру у представника без відповідного обсягу повноважень.

Наголошував, що твердження суду про те, що постанови Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2016 року не існує і вона не приймалася судом, є хибним і ґрунтується на припущенні, оскільки суд мав безпосередньо дослідити цей доказ, що передбачено процесуальним законом. В матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про витребування копії реєстраційної справи на спірну квартиру, де знаходиться постанова від 22 липня 2016 року, однак судом це клопотання не розглянуто взагалі. Отримавши вказану постанову, наступним кроком суду мало бути вирішення питання про призначення відповідної судової експертизи, на вирішення якої мало бути поставлене питання щодо дійсності чи підробки судового рішення. Позивачем не надано суду будь-яких інших доказів відсутності вказаного судового рішення, зокрема інформації щодо існування адміністративної справи чи інформації щодо розслідування кримінальних проваджень по факту службового підроблення судового рішення.

Не погоджувався з висновками суду щодо неможливості зміни власника на спірну квартиру у випадку накладення арешту на майно, зазначав, що арешт не перешкоджає скасуванню права власності позивача на підставі рішення суду та відновлення порушеного права інвестора будівництва відповідача ОСОБА_2 .

Крім того, визнаючи рішення приватного нотаріуса протиправним та скасовуючи його, суд першої інстанції застосував спосіб захисту права, не передбачений п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Вказував, що першим власником квартири був ОСОБА_3 , який в подальшому відчужив право вимоги відповідачу ОСОБА_2 , задоволення даного позову прямо впливає на права та обов`язки ОСОБА_3 , оскільки до нього можуть бути висунуті вимоги в порядку ст. 661 ЦК України. Таким чином, суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі в справі, що є безумовною підставою для скасування рішення.

Крім того, витребовуючи спірну квартиру у ОСОБА_1 , суд не вирішив питання про чинність рішення про державну реєстрацію від 08 серпня 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С., згідно якого власником спірної квартири став відповідач ОСОБА_2 , та не залучив у якості третьої особи в справі нотаріуса Литвин А.С.

Від позивача ТОВ «Аверс-Сіті» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилався на те, що саме ТОВ «Аверс-Сіті» є першим власником об`єкту нерухомого майна, в подальшому ТОВ «Аверс-Сіті» дізналось про те, що ОСОБА_2 став власником квартир, які були предметом спору. Однак документи, на підставі яких було проведено державну реєстрацію його права власності, у нього відсутні, оскільки рішення суду про зобов`язання їх передати так і не було виконано, а справи № 761/77199/16-ц взагалі не існувало. Таким чином, ОСОБА_2 з метою швидкого продажу майна вчинено дії з метою фальсифікації ухвали суду.

Вважав, що постанова Вищого адміністративного суду України № к/800/63480/16 від 18 липня 2016 року не має статусу документа, достатнього для державної реєстрації припинення права власності та інших речових прав, у силу положень закону, оскільки таке рішення не приймалось та не видавалось органом, який уповноважений на здійснення таких дій.

Щодо призначення експертизи, вказував, що є незрозумілим, який саме вид експертизи мав бути призначений, чи зміг би суд відібрати експериментальні та вільні підписи суддів, які начебто підписали постанову, і у якого знаходиться оригінал постанови, крім того, в апеляційній скарзі клопотання про призначення експертизи не заявлялось.

Зазначав, що з інформаційної довідки від 12 грудня 2019 року в спеціальному розділі були наявні обтяження на нерухоме майно, з урахуванням яких державний реєстратор не мав прав вчиняти дії щодо нерухомого майна та майнових прав ТОВ «Аверс-Сіті», і даний довід ОСОБА_1 належним чином не спростував.

Таким чином, з огляду на те, що квартира вибула з володіння позивача на підставі рішення суду, яке не існувало, поза його волею, ТОВ «Аверс-Сіті» має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Наводив правові висновки Верховного Суду у справах за позовами ТОВ «Аверс-Сіті» про витребування майна з володіння осіб, які набули права власності на спірне нерухоме майно на підставі судових рішень, які в подальшому були скасовані.

Не погоджувався з доводами апеляційної скарги щодо необхідності залучення до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_3 , адже він є особою, яка відступила майнові права на користь ОСОБА_2 , і аж ніяк не є першим власником квартири, з цією особою ТОВ «Аверс-Сіті» не укладались жодні документи про передачу майнових прав, і перша реєстрація прав здійснена за ТОВ «Аверс-Сіті».

Повідомляв про попередній розрахунок судових витрат за договором про надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, що орієнтовно складає 30000 грн. і буде остаточно визначений під час розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року до участі в справі в якості третьої особи було залучено ОСОБА_3 .

В судове засідання 12 червня 2024 року з`явився представник позивача ТОВ «Аверс-Сіті» Васюк М.М. та представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_5 . Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення судових повісток-повідомлень, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Як встановлено судом, ТОВ «Аверс-Сіті» є власником земельної ділянки пл. 4,3864 га. за адресою АДРЕСА_4 з цільовим призначенням для розміщення житлового та соціального комплексу згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 270393, виданого на підставі рішення Коцюбинської селищної ради 40 сесії 5 скликання № 69 від 29 квітня 2010 року (а. с. 33 - 34 т. 1).

Сертифікатом відповідності Інспекції ДАБК у Київській області серії КС № 16411043016 засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта, введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_5 (а. с. 32 т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 22 вересня 2011 року № 270 вирішено присвоїти поштову адресу закінченому будівництвом об`єкта 1 черги будівництва ІІІ та ІV пусковий комплекс, введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_5 , 26 корп. Доручено КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати свідоцтва про право власності ТОВ «Аверс-Сіті» на квартири закінченого будівництвом об`єкта, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 23 - 24 т. 1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 грудня 2018 року, 10 серпня 2013 року здійснено реєстрацію права власності позивача ТОВ «Аверс-Сіті» на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 270, виданий 22 вересня 2011 року, видавник: Коцюбинська селищна рада; сертифікату, серія та номер: КС16411043016, виданий 16 вересня 2011 року, видавник: Інспекція ДАБК у Київській області; технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданий 26 грудня 2012 року, видавник: Ірпінське бюро технічної інвентаризації (а. с. 13 т. 1).

Також судом встановлено, що 22 липня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. за заявою ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності від 19 липня 2016 року, прийнято рішення про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Аверс-Сіті» на вказане майно на підставі постанови, серія та номер: б/н, виданий 18 липня 2016 року, видавник: Вищий адміністративний суд України, К/800/63480/16 (а. с. 15 - 16, 209 - 217 т. 1).

05 серпня 2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. здійснено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , підстава: договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 1/39_ИП, виданий 22 серпня 2011 року, видавник: ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_3 ; договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: б/н, виданий 29 серпня 2011 року, видавник: ТОВ «Аверс-Сіті», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ; акт приймання-передачі майнових прав, серія та номер: б/н, виданий 16 вересня 2011 року, видавник: ТОВ «Аверс-Сіті», ОСОБА_2 , довідка про участь в інвестуванні та виконання інвестиційних зобов`язань, серія та номер: б/н, виданий 30 грудня 2011 року, видавник: ТОВ «Аверс-Сіті»; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 23 грудня 2014 року, видавник: ТОВ «Підприємство «Агрофон» (а. с. 14 т. 1).

06 вересня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_6 , що діє за довіреністю, уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дульською Т.В. та зареєстрований реєстрі за № 2072 (а. с. 39 - 41, 236 - 237 т. 1).

06 вересня 2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Дульською Т.В. здійснено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 2072, виданий 06 вересня 2016 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дульська Т.В. (а. с. 14, 238 - 239 т. 1).

На запит суду першої інстанції відділом державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області надано копію реєстраційної справи № 134218732109 за адресою АДРЕСА_6 , в якій наявна копія з завіреної копії документа, поіменованого як постанова Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2016 року в справі № К/800/63480/16 за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року в справі № 826/05/16 за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області, третя особа на стороні відповідача: ТОВ «Аверс-Сіті» про скасування рішень.

За змістом даного документа, постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року скасовано та прийнято в справі нову постанову, якою позов задоволено частково, скасовано номери записів про право власності 3024713, 12131068, 2133974, 2133767, 3022356, 2234552, в іншій частині у позові відмовлено (а. с. 213 - 214 т. 1).

Згідно листа заступника керівника апарату Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2018 року № 467/3-14/18 на адвокатський запит представника ТОВ «Аверс-Сіті» Руденка А.О. про надання інформації щодо ухвалення судового рішення та надання його копії у справі за касаційним провадженням № К/800/63480/16, повідомлено, що здійснивши запит у відповідних базах даних з діловодства та вхідної кореспонденції Вищого адміністративного суду України, надходження чи відкриття касаційного провадження за № К/800/63480/16 не виявлено (а. с. 37 т. 1).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під час розгляду даного позову суд першої інстанції вірно визначився із тим, що згідно матеріалів справи, 22 вересня 2011 року виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради Київської області було прийнято рішення № 270 про оформлення та передачу ТОВ «Аверс-Сіті» свідоцтв на право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 , в тому числі щодо квартири АДРЕСА_3 , і 10 серпня 2013 року за ТОВ «Аверс-Сіті» було зареєстровано право власності в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, в зв`язку з чим Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області позивачу було видано свідоцтво про право власності, серія та номер: 8039408 від 15 серпня 2013 року.

Перевіряючи дані висновки, апеляційний суд враховує, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2014 року в справі № 367/7162/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року, позов ОСОБА_2 до ТОВ «Аверс-Сіті» про зобов`язання вчинити дії задоволено, зобов`язано ТОВ «Аверс-Сіті» передати ОСОБА_2 майнові права, в тому числі на квартиру АДРЕСА_7 ; довідку із переліку осіб, які брали участь у фінансуванні квартир, в тому числі АДРЕСА_7 ; оригінали технічних паспортів на квартири, належним чином засвідчені копії державного акту на право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 ; належним чином засвідчені копії сертифікату відповідності від 16 вересня 2011 року серії КС № 16411043016, належним чином засвідчені копії рішення виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської області від 22 вересня 211 року № 270.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначено, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлено право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої на підставі договору був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95).

Разом із тим, з доказів, наявних в матеріалах справи, не вбачається, що вказані судові рішення ОСОБА_2 були звернуті до виконання, натомість, право власності позивача було скасовано на підставі неіснуючої постанови Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2016 року в справі № К/800/63480/16, а захищені судами майнові права ОСОБА_2 як інвестора фактично не реалізовані.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Київської області від 10 червня 2014 року в справі №; 367/622/14-ц скасовано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Аверс Сіті» про визнання права власності. Рішення апеляційного суду в даній справі мотивоване тим, що ОСОБА_2 не набув права власності на спірну квартиру в порядку, встановленому ч. 2 ст. 331 ЦК України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд не може погодитися з помилковими доводами апеляційної скарги, що ОСОБА_2 у законний спосіб набув майнові права на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного з ОСОБА_3 , які після завершення будівництва об`єкта інвестування трансформуються у право власності, що підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником, та мав весь обсяг необхідних документів як інвестор для оформлення права власності на квартиру.

Також, враховуючи встановлені судом обставини, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що вимога ТОВ «Аверс-Сіті» про витребування спірної квартири не узгоджується з принципами добросовісності й справедливості, оскільки позивач продав майнові права на квартиру та у повному обсязі отримав вартість майнових прав на цю квартиру і не довів в суді, що ОСОБА_2 діяв недобросовісно або нерозумно, купуючи майнові права на спірну квартиру у їх представника без відповідного обсягу повноважень.

Так, задовольняючи позов ТОВ «Аверс-Сіті», суд першої інстанції правильно виходив із того, що право власності позивача на спірне нерухоме майно було скасовано державним реєстратором на підставі судового рішення, яке в дійсності не приймалось, а тому спірна квартира, яка вибула з володіння власника поза його волею, підлягає витребуванню з володіння добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь позивача.

Апеляційний суд в цілому погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 9 частиною 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 2, 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Відтак, оскільки з листа заступника керівника апарату Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2018 року № 467/3-14/18 вбачається, що надходження чи відкриття касаційного провадження за № К/800/63480/16 не виявлено, і з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень протилежного не підтверджується, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що постанова Вищого спеціалізованого суду України № К/800/63480/16 від 18 липня 2016 року не має статусу документа, достатнього для державної реєстрації припинення права власності та інших речових прав згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що правова підстава для виникнення права власності на спірну квартиру ОСОБА_2 , після якого право власності перейшло до ОСОБА_1 , відсутня, оскільки постанова Вищого спеціалізованого суду України № К/800/63480/16 від 18 липня 2016 року, на підставі якого право власності позивача було скасовано, не існує (не була ухвалена), на підтвердження чого надано належний та допустимий доказ - листа заступника керівника апарату Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2018 року № 467/3-14/18.

Відповідачем у апеляційній скарзі на спростування вказаних висновків не надано до суду доказів існування (ухвалення) постанови Вищого спеціалізованого суду України № К/800/63480/16 від 18 липня 2016 року.

Апеляційний суд відхиляє як безпідставні та помилкові доводи апеляційної скарги, що доказом факту відсутності постанови Вищого спеціалізованого суду України № К/800/63480/16 від 18 липня 2016 року може слугувати виключно висновок судової експертизи чи матеріали кримінального провадження по факту службового підроблення судового рішення, а також офіційні листи місцевого адміністративного суду, який розглядав чи не розглядав адміністративну справу.

Апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції не зроблено висновків щодо підроблення або фальшивості судового рішення, а виключно про те, що вибуття спірного майна з володіння ТОВ «Аверс-Сіті» відбулося на підставі неіснуючого судового рішення, що не є тотожними поняттями.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі № 335/10446/18 (провадження № 61-3291св21).

Апеляційний суд враховує, що згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про доступ до судових рішень» було забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 01 січня 2007 року.

Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Тому й відсутність постанови Вищого спеціалізованого суду України № К/800/63480/16 від 18 липня 2016 року у Єдиному Державному реєстрі судових рішень обумовлена тим, що таке рішення судом не ухвалювалось, що підтверджено належними доказами по справі, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.

Відсутність постанови Вищого спеціалізованого суду України № К/800/63480/16 від 18 липня 2016 року, а також справи № 826/05/16, на яку міститься вказівка в зазначеній постанові, у Єдиному Державному реєстрі судових рішень також була перевірена і встановлена апеляційним судом при перегляді даної справи.

При цьому судом першої інстанції, крім встановлення обставини вибуття спірного майна на підставі неіснуючого судового рішення, не визнавалися нікчемними будь-які документи, чим спростовуються безпідставні доводи апеляційної скарги про встановлення таких обставин судом.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (пункт 148 постанови).

Позивач із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 5 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 71, 76), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункти 55-57), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункти 120-121, 123-124), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункти 101, 103), від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункти 9.32-9.33, 9.38), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (пункти 86-87), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153-154, 167-168), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позову в частині витребування майна і необхідність захисту порушеного права ТОВ «Аверс-Сіті» шляхом витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 на користь позивача в порядку ст. 388 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги, що арешт на майно не перешкоджав скасуванню права власності позивача на підставі рішення суду та відновленню порушеного права інвестора будівництва ОСОБА_2 , не спростовують правильних висновків суду першої інстанції в цій частині та відхиляються апеляційним судом.

Апеляційний суд враховує положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Поняття «мирне володіння майном», крім законності його набуття, передбачає, що воно не порушує прав та законних інтересів інших осіб. Як встановлено судом, спірна квартира вибула з володіння єдиного законного власника ТОВ «Аверс-Сіті» поза його волею, а отже перебування спірного майна у володінні відповідача ОСОБА_1 наразі порушує права позивача, які підлягають захисту.

Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за ст. 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності (користування) відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності (користування) на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали Європейського суду з прав людини у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 05 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 04 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року).

Апеляційний суд не вбачає, що відібранням у відповідача квартири на нього покладається надмірний тягар або порушується принцип на мирне володіння майном, оскільки ОСОБА_1 , із власності якого витребовується квартира, не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до особи, у якої він придбав цю квартиру, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 522/11473/15-ц, від 13 лютого 2020 року у справі № 761/8499/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 754/14094/17.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 , вважаючи, що його майнові права порушено, не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до ТОВ «Аверс-Сіті» про захист порушеного, на його думку, права.

Разом із тим, розглядаючи даний спір, суд першої інстанції залишив поза увагою, що згідно вищенаведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є ефективним способом захисту прав власника, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц,провадження № 14-651цс18).

Відтак, позов про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не підлягав задоволенню в даній частині через неефективність обраного позивачем способу захисту, і задоволений судом першої інстанції безпідставно.

Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції також підлягало вирішенню питання чинності рішення про державну реєстрацію від 08 серпня 2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Литвин А.С., згідно якого власником спірної квартири став відповідач ОСОБА_2 , та залучення у якості третьої особи до участі в справі приватного нотаріуса Литвин А.С.

Апеляційний суд враховує, що права, свободи та інтереси позивача як власника майна в достатній мірі захищені судом шляхом задоволення вимоги про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння відповідача, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду про належний спосіб захисту прав власника, яким є віндикаційний позов.

Крім того, стягуючи судовий збір з відповідачів солідарно на користь позивача, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Солідарне стягнення судового збору з відповідачів положеннями чинного ЦПК України не передбачено.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування в цій частині та в частині стягнення судових витрат, із прийняттям нової постанови про відмову в позові про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та не підлягає зміні чи скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог до цього відповідача в розмірі 1762 грн., з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 - понесені ним витрати пропорційно до задоволення апеляційної скарги в розмірі 1057,20 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2023 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30586589, видане 22 липня 2016 року, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. щодо квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 134218732109, а також в частині розподілу судових витрат, та прийняти в цій частині нову постанову.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» в позові до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (Київська область, м. Ірпінь смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова 26 корп. 2 оф. 173 код ЄДРПОУ 33939099) судовий збір в розмірі 1762 грн.

В іншій частині заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1057,20 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 13 червня 2024 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.