Постанова

від 13.06.2024 по справі 761/5533/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110 м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а,

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 761/5533/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9060/2024Головуючий у суді першої інстанції - Фролова І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" про визнання договорів укладеними,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", згідно з яким просив визнати укладеними Договори про врегулювання правовідносин між забудовником та інвестором будівництва за №№ 10А, 105А, 163А від 11.01.2024 року в редакції, зазначеній у позовній заяві.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2024 року позовну заяву передано за підсудністю на розгляд Святошинського районного суду м. Києва з підстав, передбачених ч. 1 ст. 30, п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України (а.с. 34-36).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що застосування судом першої інстанції у даному випадку правил виключної підсудності, згідно з яким позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, є безпідставним, оскільки до предмету доказування у справі належать обставини, що підтверджують право позивача на укладення договору з відповідачем, а не обставини набуття позивачем майнових прав на нерухоме майно.

При цьому, вказував, що нерухоме майно ще не збудовано і не є предметом (об`єктом) позову, оскільки має місце переддоговірний спір з приводу укладення між сторонами договору, спрямованого на врегулювання правовідносин між забудовником (відповідачем) та інвестором (позивачем) (а.с. 38-40).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, щодо передачі справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами виник з приводу визнання укладеними ряду договорів щодо завершення будівництва будинків та інженерних мереж будинків по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75?112:0005, яка розташована у Святошинському районі м. Києва, а отже позов позивача підлягає розгляду Святошинським районним судом м. Києва за правилами виключної підсудності (за місцезнаходженням нерухомого майна).

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, зокрема, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У відповідності до загальних правил, встановлених ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з цим, у ч. 1 ст. 30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18, правила статті 30 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Виходячи з аналізу правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", згідно з яким просив визнати укладеними Договори про врегулювання правовідносин між забудовником та інвестором будівництва за №№ 10А, 105А, 163А від 11.01.2024 року в редакції, зазначеній у позовній заяві.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, з метою укладання договорів про врегулювання правовідносин між забудовником та інвестором, після набуття у власність майнових прав на вищевказані квартири, він звернувся до відповідача з листом-пропозицією щодо укладання між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Житлоінвестбуд-УКБ» договорів про врегулювання правовідносин між забудовником та інвестором будівництва житлових будинків по АДРЕСА_1 . До листа-пропозиції були додані примірники Договорів про врегулювання правовідносин між забудовником та інвестором у кількості 27 шт., по два екземпляра кожного (відповідно до кількості квартир, майнові права на які набув Позивач, в тому числі на квартири НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 . Однак, незважаючи на пропозиції укласти договори, відповідач не здійснює будь які дії для врегулювання ситуації, що склалася.

Тобто, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що спір між сторонами стосується прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Таким чином, встановивши, що на спір між сторонами, що пов`язаний з нерухомим майном, поширюються правила виключної підсудності, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про передачу справи за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.

При цьому, відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що нерухоме майно ще не збудовано, а отже не може бути предметом спору, колегія суддів зазначає, що правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2018 року по справі № 201/12876/17.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" про визнання договорів укладеними - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова