Постанова

від 13.06.2024 по справі 140/35273/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/35273/23 пров. № А/857/6997/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року (ухвалене головуючим суддею Ковальчук В.Д. у м. Луцьк) у справі № 140/35273/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДН КОМПАНІ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.11.2023 № UA205140/2023/000658/2.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості. Позивача зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару. Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці від 02 листопада 2023 року №UA205140/2023/000658/2 про коригування митної вартості товарів.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що під час здійснення митного контролю за митними деклараціями було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 18.07.2023 між фірмою CORMAK Jerzy Zalewski (Польща) (продавець) та ТОВ «ДН КОМПАНІ» (покупець) укладено контракт № 1-1810 від 18.10.2023, відповідно до якого постачальник продає, а покупець купує товари промислового призначення (надалі товар), вказані в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Товар поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається інвойсом, в якому вказується назва, кількість, ціна і одиниця виміру товару тощо (пункти 1.1, 1.2 цього контракту). Поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі (п.3.2). Умови поставки визначені у відповідності з міжнародними правилами Інкотермс 2010 (п.3.3). Термін поставки товару протягом 3-х (трьох) робочих днів після отримання продавцем 100% попередньої оплати (п.3.4). Базова валюта контракту євро (п.4.1). Загальна сума контракту дорівнює сумі поставленого і оплаченого товару в термін дії даного контракту. Кількість і сума товару кожної окремої партії вказані в інвойсі (п.4.2).

Додатковою угодою №1 від 26.10.2023 до контракту №1-1810 від 18.10.2023 сторони узгодили п. 3.4 розділу 3 «Базові умови поставки» викласти в наступній редакції: «3.4. Термін поставки: - за умови відтермінування оплати продавець відвантажує товар в терміни та на умовах, зазначених відповідним інвойсом; - за умови 100% попередньої оплати продавець зобов`язаний відвантажити товар протягом 3-х (трьох) робочих днів після надходження на рахунок продавця коштів або в інший термін, передбачений відповідною проформою-інвойсом». Також цією додатковою угодою сторони узгодили п.5.1 розділу 5 «Умови платежів» викласти в наступній редакції: «5.1. Оплата товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок продавця на умовах відтермінування оплати в терміни, що зазначені в інвойсі після отримання покупцем товару від продавця. Сторони дійшли згоди, що у випадку попередньої оплати за товар покупець оплачує вартість товару в терміни згідно проформи-інвойсу, виставленого продавцем».

На виконання цього контракту, з метою митного оформлення 7-ми товарів (верстатів, гвинта) позивач через декларанта подав до Волинської митниці митну декларацію від 02.11.2023 № 23UA205140091952U2, а також інші документи, на підставі яких товари були куплені та доставлені до митного кордону України.

Для підтвердження дійсної митної вартості товарів позивачем у відповідності до ст. 53 МК України було подано: контракт №1-1810 від 18.10.2023 року; додаткову угоду №1 від 26.10.2023 до контракту товару №1-1810 від 18.10.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №19566/10/2023 від 27.10.2023; автотранспортну накладну б/н від 27.10.2023; довідку про транспортні витрати №211 від 30.10.2023; договір-заявку №26/10/1 на міжнародні транспортні послуги від 26.10.2023; технічні паспорти товару; пакувальний лист №1 від 27.10.2023; пояснювальний лист до пакувального листа №117 від 01.11.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №l від 26.10.2023 до контракту №1-1810 від 18.10.2023 передбачена оплата за товар як на умовах відтермінування так і можлива попередня оплата в терміни згідно проформи-інвойсу. Проформа-інвойс не подана до митного оформлення. В інвойсі №19566/10/2023 від 27.10.2023 відсутня інформація про умови оплати за дану поставку товару.

Заявлені умови поставки EXW передбачають декларування таких складових митної вартості як витрати на транспортування, навантаження. Витрати на транспортуванні відповідно довідки про транспортні витрати №211 від 30.10.2023 становлять 18000 грн. В довідці зазначено, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт додана до вартості товару, однак відсутній числовий розрахунок для перевірки заявлених відомостей відповідно вказаних умовам поставки.

Відповідно до довідки про транспортні витрати №211 від 30.10.2023 вартість транспортних послуг по маршруту Siedlce (Польща) - Ягодин становить 18000 грн. Протяжність даного маршруту орієнтовно 639 км, що в перерахунку 28,16 грн/км (18000 грн/639 км). Сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях. Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих/неповних відомостей стосовно складових митної вартості.

Згідно вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно ст. 53 та ст. 54 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) транспортні (перевізні) документи; 5) копію митної декларації країни відправлення.

На вказану вимогу митного органу позивач у листі вих. №5 від 02.11.2023 надав пояснення, у якому повідомив, що на умовах відтермінування платежу згідно додаткової угоди до контракту №1-1810 від 18.10.2023 проформа-інвойс не вимагається. Також зазначив, що постачальник не надав проформу-інвойс. Оплату буде здійснювати згідно інвойсу. Також повідомив, що згідно довідки про транспортні витрати №211 від 30.10.2023 зазначено, що товар консолідований. Товариство проінформували, що транспортна компанія буде завантажуватись додатковим товаром в м. Siedlce (Польща), тому позивачу вдалось домовитись про невелику вартість перевезення.

Листом вих. №6 від 02.11.2023 позивач повідомив митний орган про те, що подав всі наявні на даний момент документи для підтвердження митної вартості і просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених ч. 3 ст. Митного кодексу України.

У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, відповідач прийняв оскаржуване рішення від 02.11.2023 №UA205140/2023/000658/2 про коригування митної вартості товарів.

У графі 33 рішення зазначено, що митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 Митного кодексу України з декларантом шляхом обміну електронними повідомленнями проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товари на рівні товар №1 8,32 дол. США/кг за МД №UA205140/2023/073180 від 11.09.2023, товар №3 6,20 дол. США/кг за №UA205140/2023/086696 від 18.10.2023, товар №5 10,82 дол. США/кг за МД №UA205140/2023/078337 від 26.09.2023, товар №6 4,33 дол. США/кг за МД №UA205140/2023/088140 від 23.10.2023, товар №7 9,22 дол. США/кг за МД №UA205140/2023/078325 від 25.09.2023.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у митному оформленні (випуску) товару №UA205140/2023/033218.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140092278U9 від 02.11.2023 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 Митного кодексу України.

Позивач вважаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Відповідно до частин 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами 6, 7 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин 1-4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості.

Згідно з ч. 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 4 ст. 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару.

Разом з цим, як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України.

Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митною декларацією, а також додатково подані документи, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.

Разом з цим, розбіжності, на думку митного органу, щодо поданих документів виникли внаслідок того, що п. 2 додаткової угоди №l від 26.10.2023 до контракту №1-1810 від 18.10.2023 передбачена оплата за товар як на умовах відтермінування так і можлива попередня оплата в терміни згідно проформи-інвойсу. Проформа-інвойс не подана до митного оформлення. В інвойсі №19566/10/2023 від 27.10.2023 відсутня інформація про умови оплати за дану поставку товару.

Заявлені умови поставки EXW передбачають декларування таких складових митної вартості як витрати на транспортування, навантаження. Витрати на транспортуванні відповідно довідки про транспортні витрати № 211 від 30.10.2023 становлять 18000 грн. В довідці зазначено, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт додана до вартості товару, однак відсутній числовий розрахунок для перевірки заявлених відомостей відповідно вказаних умовам поставки.

Відповідно до довідки про транспортні витрати №211 від 30.10.2023 вартість транспортних послуг по маршруту Siedlce (Польща) - Ягодин становить 18000 грн. Протяжність даного маршруту орієнтовно 639 км, що в перерахунку 28,16 грн/км (18000 грн/639 км). Сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях. Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих/неповних відомостей стосовно складових митної вартості.

З цього приводу позивач листом вих. №5 від 02.11.2023 надав пояснення, у якому повідомив, що на умовах відтермінування платежу згідно додаткової угоди до контракту №1-1810 від 18.10.2023 проформа-інвойс не вимагається. Також зазначив, що постачальник не надав проформу-інвойс. Оплату буде здійснювати згідно інвойсу. Також повідомив, що згідно довідки про транспортні витрати №211 від 30.10.2023 зазначено, що товар консолідований. Товариство проінформували, що транспортна компанія буде завантажуватись додатковим товаром в м. Siedlce (Польща), тому позивачу вдалось домовитись про невелику вартість перевезення. Однак зазначені пояснення не були враховані відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення.

Щодо наведених в оскаржуваному рішенні розбіжностей у поданих документах суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

У даному випадку банківські документи, що стосуються оцінюваного товару позивач до митної декларації не додав, оскільки оплата за поставлені товари буде проведена на умовах відтермінування відповідно до умов додаткової угоди №1 від 26.10.2023 до контракту товару №1-1810 від 18.10.2023, про що зазначив у листі вих. №5 від 02.11.2023. У зв`язку з цим позивач також не надав проформи-інвойсу, оскільки такий документ подається у випадку попередньої оплати за товар відповідно до умов додаткової угоди №1 від 26.10.2023 до контракту товару №1-1810 від 18.10.2023.

В оскаржуваному рішенні відповідач стверджує, що в інвойсі №19566/10/2023 від 27.10.2023 відсутня інформація про умови оплати за дану поставку товару, однак таке твердження не відповідає дійсності, оскільки у наведеному інвойсі зазначено: до сплати 55285,00 євро; протягом 30 днів, тобто до 26.11.2023. Із наведеного слідує, що умови оплати чітко визначені в інвойсі та визначають відтермінування оплати за вказаний товар до 26.11.2023.

На підтвердження витрат на транспортування товару позивач надав довідку про транспортні витрати №211 від 30.10.2023, з якої слідує, що ТОВ Метпровуд надало послуги щодо транспортування товару за маршрутом Siedlce (Польща) м/п Ягодин (Україна) на суму 18000,00 грн, а за маршрутом м/п Ягодин (Україна) Луцьк (Україна) на суму 2000,00 грн, а всього на суму 20000,00 грн. При цьому, у довідці зазначено, що страхування вантажу не проводилось, навантажувально-розвантажувальні роботи додані до вартості товару. Відтак, позивачем до митної вартості включені витрати щодо транспортування товару до митного кордону України у сумі 18000,00 грн.

На переконання суду, відповідач в оскаржуваному рішенні безпідставно вказав на розбіжності у документах, що підтверджують витрати на транспортування, оскільки їх розмір узгоджується сторонами договору. Висновки відповідача щодо того, що сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальним витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях є лише суб`єктивними припущеннями. Посилання відповідача на те, що транспортні витрати є нижчими порівняно і мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях, то слід зазначити, що у рішенні відсутні жодні докази та пояснення щодо такого заниження. Різні суми витрат на перевезення вантажу за межами митної території України і на митній території України зумовлена різною вартістю пального, відрядними витратами водію, простоями на переходах, платними дорогами, сумами податків, які нараховуються перевізником, наявністю, інших вантажів до перевезення. Слід звернути увагу, що перевізник самостійно визначає розмір транспортних витрат по маршруту перевезення, який додатково зазначив у довідці, що даний вантаж є консолідованим.

Ба більш того, зауваження митного органу щодо розміру транспортних витрат є упередженими, оскільки відповідач здійснив розмитнення товарів №2, №4 без корегування їх вартості, хоча всі товари, вказані у МД від 02.11.2023 №23UA205140091952U2, транспортувалися одним перевізником та витрати щодо їх транспортування підтверджені однією довідкою №211 від 30.10.2023.

А тому, враховуючи викладене вище, з наданих під час митного оформлення товару документів підтверджувалася вартість товару та заявлені до митної вартості витрати пов`язані із транспортуванням. Зазначені документи не мали між собою жодних розбіжностей і були достатніми для завершення митного оформлення за першим заявленим декларантом методом, а посилання митного органу на начебто розбіжності, які були відсутні, свідчить, що останній діяв упереджено.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що наданими митному органу документами, зокрема інвойсом №19566/10/2023 від 27.10.2023, чітко підтверджено ціну за кожен товар, що вказаний у цьому інвойсі, а також підтверджено довідкою №211 від 30.10.2023 вартість транспортних витрат, яка включена до митної вартості, а тому відповідач безпідставно вимагав додатково надати виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи та копію митної декларації країни відправлення.

Крім цього, згідно з оскаржуваного рішення підставою для коригування митної вартості товару також слугувала інформація щодо митного оформлення схожих товарів з вищим рівнем митної вартості.

Щодо таких доводів, Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Відтак, під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Звідси, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена в судовому порядку, а тому спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та безпідставним, що має наслідком визнання його протиправним та скасування.

Крім цього, суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про зменшення розміру заявлених витрат з 9000 грн до 3000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 140/35273/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар