Постанова

від 04.06.2024 по справі 380/25776/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/25776/23 пров. № А/857/7333/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гудима Л.Я., Гінди О.М.,

при секретарі судового засідання: Березюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі №380/25776/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСКЛЮЗИВ-Л» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції Кузан Р.І., час ухвалення - 11.28 год., місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 26.02.2024),-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСКЛЮЗИВ-Л» (далі позивач, ТзОВ «ЕКСКЛЮЗИВ-Л») звернулося до суду з позовом до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100579/2 від 19.09.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002382 від 19.09.2023.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Разом з тим, незважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості, надав на вимогу митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Однак митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості (за резервним методом). З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100579/2 від 19.09.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002382. Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСКЛЮЗИВ-Л» судовий збір в сумі 5368 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем полана апеляційна скарга, в якій зазначає, що Львівська митниця не погоджується з наведеним рішенням суду, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами, внаслідок чого відповідно до статті 317 КАС України вищевказане рішення повинно бути скасоване.

Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що подаючи митну декларацію декларант сам ствердив, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною угоди у зв`язку з відсутністю достовірної інформації для її використання, що підтверджується гр.43 поданої до митного оформлення митної декларації від 18.09.2023 №23UА209230098897U0 та Декларацією митної вартості, яка наявна в матеріалах справи.

Слід зазначити, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією, а також додатково надані документи і на підставі цього встановили невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

За результатами опрацювання поданих декларантом до митного оформлення документів було виявлено наступне: у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.09.2023 № 424 відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України (митні формальності у країні експорту); згідно наданої до митного контролю CMR від 13.09.2023 № 428673 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником є PE IVANINA Y., проте за зазначеним маршрутом даним перевізником, декларантом не надано договір перевезення, платіжні комерційні документи, заявку перевезення, калькуляцію про розмір транспортних витрат та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг; до митного оформлення декларантом надано оригінал (можливо) інвойсу № 50 від 26.047.2023 у якому відсутні будь-які дані стосовно вартості одиниці товару, сумарна вартість товарної позиції, та загальна вартість по інвойсу, що унеможливлює перевірку повноти нарахування фактурної вартості товару а відповідним чином правильність визначення митної вартості товару. Проте в доданому декларантом перекладі інвойсу № 50 (який взагалі не відповідає оригіналу) наведена вартість товару; у гр. 44 митної декларації, 4104 та 4103 наведено номери зовнішньоекономічної угоди від 15.08.2016 №15/08/16 та додатку № 4 від 22.02.2021 до контракту відповідно, проте наведені у митній декларації документи декларантом не надано до митного оформлення, що унеможливлює перевірку правильності заповнення граф митної декларації у тому числі правильність визначення митної вартості товару.

По-друге в даному випадку, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності банківські платіжні документи та документи, транспортні (перевізні) документи, необхідні для ідентифікації ввезеного товару є тими документами, що мали би містити дані щодо складових вартості товару, подання яких є передбачене ч.2 ст. 53 Митного кодексу України.

Отже, основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Числове значення заявленої митної вартості перевірити в даному випадку не можливо, тому, вимога митного органу про надання додаткових документів була скерована у зв`язку із наявністю підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України.

На вимогу митного органу декларантом надано: банківський платіжний документ (перерахована сума платежу не відповідає вартості товару згідно проформи № 20 від 19.06.2023 яка зазначена у гр.. 70 даного платіжного документу. У зв`язку з чим неможливо перевірити повноту перерахування коштів за товар який ввозиться на митну територію України); проформу - інвойс від 19.06.2023 № 20; видаткові накладні; прайс - лист (має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб); копію митної декларації країни відправлення.

Інших документів згідно вимоги митного органу а також документів які спростовують виявлені розбіжності декларантом не надано. Отже, сумніву митного органу не спростовано.

Більше того, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням могли подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Також апелянт зазначає, що у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.09.2023 № 424 відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України (митні формальності у країні експорту).

Згідно наданої до митного контролю CMR від 13.09.2023 № 428673 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником є PE IVANINA Y., проте за зазначеним маршрутом даним перевізником, декларантом не надано договір перевезення, платіжні комерційні документи, заявку перевезення, калькуляцію про розмір транспортних витрат та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг.

До митного оформлення надано рахунок №424 від 14.09.2023, довідку про транспорті витрати, яка не є бухгалтерським документом та заявку, виписані ТзОВ «Інтеграл- Логістік». Договір перевезення між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСКЛЮЗИВ-Л» та ТзОВ «Інтеграл- Логістік» відсутній. Заявка не містить навантажувально-розвантажувальних робіт.

Таким чином, митний орган був позбавлений можливості перевірити факт наявності договірних відносин та наявність повноважень у підприємства ТзОВ «Інтеграл- Логістік» підписувати транспортні документи. Більше того, згідно CMR від 13.09.2023 №428673 перевізником є PE IVANINA Y. Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури від 14.09.2023 № 424 не надано. Отже, відповідні витрати не включені до митної вартості, не зазначені в ДМВ, яка наявна в матеріалах справи.

Також апелянт вказує на те, що гр.44 митної декларації № 23UЛ209230098897U0 від 18.09.2023 заповняв декларант, і саме ним проставлено символи «m».

З урахуванням наведеного апелянт вважає, що відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у ній та просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено та з матеріалів справи слідує, що між ТзОВ «ЕКСКЛЮЗИВ-Л» (покупець) та Total Cosmetic S.R.L. (продавець), 15.08.2016 укладено контракт № 15/08/16 з наступними змінами та доповненнями, відповідно до п. 1.1. якого Продавець продає, а Покупець приймає і оплачує косметичну продукцію торгової марки YOU LOOK, номенклатура, кількість, ціна, точне найменування, одиниця виміру, якісні показники якої вказуються в додатках (інвойсах), які є невід`ємною частиною цього контракту на умовах цього контракту.

Відповідно до п. 3.2 Контракту, ціна за кожну одиницю товару визначається в додатках (інвойсах), які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Загальна вартість Контракту становить 400000,00 євро і є приблизною. Остаточна загальна вартість Контракту визначається як сума вартості поставок всіх партій Товару, визначена на підставі додатків до Контракту (інвойсів), які є невід`ємною частиною цього Контракту (п. 3.3 Контракту).

Відповідно до п. 4.1 Контракту, оплата товару здійснюється в євро шляхом перерахування покупцем безготівкових грошових коштів на валютний рахунок продавця.

Покупець зобов`язується оплатити повну вартість поставленого Товару, зазначену у відповідному додатку до Контракту (інвойсі), шляхом 100% передоплати заздалегідь перед відправкою.

Згідно з п. 5.2 Контракту упаковка та тара для товару входять у вартість Товару та поверненню не підлягають.

На виконання вимог Контракту № 15/08/16 від 15.08.2016 згідно з інвойсами (Invoice) № 50 від 26.07.2023, №60 та №64 від 12.09.2023 Покупець придбав у Продавця Товар, загальною вартістю 47229,24 EUR.

З метою митного оформлення частини вказаного товару 18.09.2023 представник позивача подав електронну митну декларацію № 23UA209230098897U0 на товар: косметичні препарати для догляду за волоссям для використання у перукарнях: фарби, маски, еліксири для волосся (не в аерозольній упаковці); косметичні препарати для догляду за волоссям: шампуні (не в аерозольній упаковці); препарати для догляду за волоссям для використання в перукарнях: спреї для волосся (не в аерозольній упаковці).

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п.1 ч.1 ст.57 МК України за основним методом (ціна договору), яка становила 25530,00 доларів США.

Одночасно декларантом до митного контролю разом з митною декларацією № 23UA209230098897U0 в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надано документи, зокрема: пакувальний лист (Packing list) б/н від 27.07.2023; пакувальний лист (Packing list) б/н від 12.09.2023; пакувальний лист (Packing list) пакувальний б/н від 12.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 50 від 26.07.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 60 від 12.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 64 від 12.09.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) 428673 від 13.09.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movement certificate EUR. 1) VE N Т 398251 від 14.09.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 424 від 14.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару додаток 14/09/2 від 14.09.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаток 4 від 22.02.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 15/08/16 від 15.08.2016; договір про надання послуг митного брокера № 2 від 01.06.2021; договір (контракт) про перевезення - договір-заявка № 409 від 13.09.2023; видаткові накладні № 9063 від 15.09.2023 та № 9099 від 18.09.2023; лист декларанта від 18.09.2023.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів.

На вимогу митного органу декларантом надано: проформу-рахунок №20 від 20.06.2023; свіфт FIN 103 від 20.06.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №521 від 20.06.2023; прайс-лист виробника товару б/н від 01.01.2023; видаткові накладні № 9063 від 15.09.2023 та № 9099 від 18.09.2023; експортна ВМД 23ITQ3J010044705E4 від 14.09.2023.

Також зазначив, що інших документів надати немає можливості. Просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.

За результатами розгляду ЕМД № 23UA209170059726U3 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100579/2 від 19.09.2023.

У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100579/2 від 19.09.2023 в графі 33 зазначено наступне:

«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

- відповідно до положень Інкотермс - 2010, EXW (EX Works (... named place) Франко завод (... назва місця). Термін означає, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т. п.). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за №984/21296, у розділі Б „Складові митної вартості, гривень зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

У рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.09.2023 № 424 відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України (митні формальності у країні експорту).

Згідно з наданою до митного контролю CMR від 13.09.2023 № 428673 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником є PE IVANINA Y., проте за зазначеним маршрутом даним перевізником, декларантом не надано договір перевезення, платіжні комерційні документи, заявку на перевезення, калькуляцію про розмір транспортних витрат та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг;

До митного оформлення декларантом надано оригінал (можливо) інвойсу № 50 від 26.047.2023, у якому відсутні будь-які дані стосовно вартості одиниці товару, сумарна вартість товарної позиції, та загальна вартість по інвойсу, що унеможливлює перевірку повноти нарахування фактурної вартості товару та відповідним чином правильність визначення митної вартості товару. Проте, в доданому декларантом перекладі інвойсу № 50 (який взагалі не відповідає оригіналу) наведена вартість товару;

- у гр. 44 митної декларації, 4104 та 4103 наведено номери зовнішньоекономічної угоди від 15.08.2016 №15/08/16 та додатку № 4 від 22.02.2021 до контракту відповідно, проте наведені у митній декларації документи декларантом не надано до митного оформлення, що унеможливлює перевірку правильності заповнення граф митної декларації у тому числі правильність визначення митної вартості товару.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації'; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом надано:

банківський платіжний документ (перерахована сума платежу не відповідає вартості товару згідно проформи № 20 від 19.06.2023, яка зазначена у гр.. 70 даного платіжного документу. У зв`язку з чим неможливо перевірити повноту перерахування коштів за товар, який ввозиться на митну територію України); проформу- інвойс від 19.06.2023 № 20; видаткові накладні; прайс - лист (має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб); копію митної декларації країни відправлення.

Інших документів згідно з вимогою митного органу, а також документів які спростовують виявлені розбіжності декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 25 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 2 слугувала митна декларація від 12.09.2023 № UA209230/2023/096688 де вартість подібного товару становить 2,801 дол. США за кг».

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування оскаржуваного рішення та картки відмови.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини ( ч. 3 ст. 53 МК України).

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Отже, з наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару; невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів; порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Апелянт покликається на викладені у постановах Верховного Суду правові позицій, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Проте вимога митного органу від 18.09.2023р. не містить відомостей про будь-які сумніви, виявлені розбіжності чи невідповідності та не зазначено документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також і у спірному рішенні про коригування митної вартості, як і вимозі не зазначено про виявлені митним органом невідповідності щодо товару № 2 та конкретних документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Аналізуючи доводи апелянта та матеріали справи колегія суддів враховує, що до митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 27.07.2023; пакувальний лист (Packing list) б/н від 12.09.2023; пакувальний лист (Packing list) пакувальний б/н від 12.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 50 від 26.07.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 60 від 12.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 64 від 12.09.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) 428673 від 13.09.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movement certificate EUR. 1) VE N Т 398251 від 14.09.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 424 від 14.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару додаток 14/09/2 від 14.09.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаток 4 від 22.02.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 15/08/16 від 15.08.2016; договір про надання послуг митного брокера № 2 від 01.06.2021; договір (контракт) про перевезення - договір-заявка № 409 від 13.09.2023; лист декларанта від 18.09.2023; проформу-рахунок №20 від 20.06.2023; свіфт FIN 103 від 20.06.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №521 від 20.06.2023; прайс-лист виробника товару б/н від 01.01.2023; видаткові накладні № 9063 від 15.09.2023 та № 9099 від 18.09.2023; експортна ВМД 23ITQ3J010044705E4 від 14.09.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом.

Контракт №15/08/16 від 15.08.2016 та доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаток 4 від 22.02.2021 містять усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; інвойси (invoice) № 50 від 26.07.2023, №60 та №64 від 12.09.2023 визначають вартість товару 47229,24 євро.

Додатково позивачем було надано копію митної декларацій країни відправлення №23ITQ3J010044705E4 від 14.09.2023.

Ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Згідно з пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Щодо витрат на транспортування.

Апелянт зазначає, що у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.09.2023 № 424 відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України (митні формальності у країні експорту).

З цього приводу апеляційний зауважує наступне. На підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано: договір-заявку №409 від 13.09.2023 про надання транспортно-екпедиційних послуг; довідку транспортних витрат №14/09/2 від 14.09.2023, відповідно до якої підтверджено, що вартість транспортних витрат по доставці вантажу автомобілем реєстраційний номер НОМЕР_1 /АО3187ХР, 22070 Locate Varesino, Італія м/п Чоп/Україна становлять 65000,00 грн. Навантажувально-розвантажувальні роботи входять у вартість перевезення. У цій довідці також вказано, що страхування вантажу не проводилось.

Пунктом 2.1. Контракту від 15.08.2016 №15/08/16 зазначено, що завантаження Товару на транспортні засоби Покупця здійснюється Продавцем. Вартість завантаження Товару на транспортні засоби Покупця включена у вартість Товару.

Крім цього, ТОВ «Інтеграл-Логістик» виставило рахунок на оплату № 424 від 14.09.2023, до якого включені такі посли як: транспортна послуга за межами України та транспортно-екпедиторська послуга по території України. Загальна вартість становить 84823,00 грн з ПДВ. Сума за послуги міжнародного перевезення вантажу по маршруту 22070 Locate Varesino, Італія м/п Чоп/Україна в розмірі 65000,00 грн включена до митної вартості товару.

Отже, у митного органу були наявні всі відомості щодо всіх складових витрат понесених позивачем до моменту перетину митного кордону України (митні формальності у країні експорту), визначених ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, в тому числі щодо витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, на навантаження та на страхування цих товарів, а суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що документи, які надані позивачем до митного оформлення щодо транспортування товару пов`язані між собою, містять повну, вичерпну та достатню інформацію про маршрут перевезення, місце завантаження та розвантаження, дані вантажу та дані автотранспортного засобу дублюються у вищенаведених документах, не мають протиріч та розбіжностей, підтверджують саме перевезення товару, поданого до митного оформлення.

Відповідач також зазначає, що згідно наданої до митного контролю CMR від 13.09.2023 № 428673 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником є PE IVANINA Y., проте за зазначеним маршрутом даним перевізником, декларантом не надано договір перевезення, платіжні комерційні документи, заявку перевезення, калькуляцію про розмір транспортних витрат та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг.

Відповідно до норм ст. ст. 1, 4, 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» в поданій митному органу CMR від 13.09.2023 № 428673 у графах 16 та 23 «Перевізник» проставлено печатку перевізника PE IVANINA Y., з яким експедитор ТОВ «ІНТЕГРАЛ-ЛОГІСТИК» уклав від свого імені договір перевезення вантажу на виконання договору-заявки № 409 від 13.09.2023р. про надання транспортно-експедиційних послуг.

Договір-заявка № 409 від 13.09.2023р. про надання транспортно-експедиційних послуг, довідка про транспортні витрати 14/09/2 від 14.09.2023р. та рахунок № 424 від 14.09.2023р. на оплату транспортно-експедиційних послуг, з яких як декларантом, так і митним органом визначена транспортна складова у розмірі 65000 грн. (вартість послуги перевезення до кордону України) митної вартості товарів що ввозилися, були надані митному органу 18.09.2023р. разом з ВМД.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «Інтеграл-Логістик» виставило рахунок на оплату № 424 від 14.09.2023, до якого включені такі посли як: транспортна послуга за межами України та транспортно-експедиторська послуга по території України. Загальна вартість становить 84823,00 грн з ПДВ. Сума за послуги міжнародного перевезення вантажу по маршруту 22070 Locate Varesino, Італія - м/п Чоп/Україна в розмірі 65000,00 грн включена до митної вартості товару.

Апеляційний суд зауважує, що допустимими доказами підтвердження транспортних витрат можуть бути будь-які документи, які містять інформацію про вартість послуг перевізника та/або експедитора, зокрема довідки про вартість транспортних витрат, рахунки на оплату вартості транспортування оцінюваного товару, платіжні документи, тощо.

Також неважливо чи перевізник безпосередньо здійснив би замовлене перевезення власним автомобільним транспортом чи залучив би іншого суб`єкта підприємницької діяльності до цього перевезення товару, загальна вартість перевезення товару по маршруту Locate Varesino, Італія м/п Чоп/Україна в розмірі 65000,00 грн для ТзОВ «ЕКСКЛЮЗИВ-Л» залишалась незмінною. Саме ця сума зазначена позивачем як витрати на транспортування товару, і яка підтверджена належними документами. Крім цього в CMR міститься посилання на інвойси (invoice) № 50 від 26.07.2023, №60 та №64 від 12.09.2023.

Отже, документи, які надані позивачем до митного оформлення щодо транспортування товару пов`язані між собою, містять повну, вичерпну та достатню інформацію про маршрут перевезення, місце завантаження та розвантаження, дані вантажу та дані автотранспортного засобу дублюються у вищенаведених документах, не мають протиріч та розбіжностей, підтверджують саме перевезення товару, поданого до митного оформлення.

Вказані документи надавались Львівській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №23UA209230098897U0 від 18.09.2023.

Також слушним є зауваження суду першої інстанції про те, що документи, які підтверджують транспортні витрати, стосувались перевезення всього вантажу, митне оформлення якого проводилось за поданою позивачем митною декларацією, натомість відповідачем визначено митну вартість за резервним методом лише щодо однієї позиції імпортованого позивачем товару.

Щодо зауважень митного органу про надання до митного оформлення декларантом оригіналу (можливо) інвойсу № 50 від 26.07.2023 у якому відсутні будь-які дані стосовно вартості одиниці товару, сумарної вартості товарної позиції та загальної вартості по інвойсу, що унеможливлює перевірку повноти нарахування фактурної вартості товару та відповідним чином правильність визначення митної вартості товару.

Митному органу разом МД № 23UA209230098897U0 подавався інвойс № 50 від 26.07.2023р. разом з перекладом на українську мову, в яких зазначено найменування, одиницю виміру, кількість, ціну в Євро та загальну вартість товару. Дана обставина підтверджується відміткою з номером « 50» від 26.07.2023р. (код 0380 - рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice)) в графі 44 митної декларації, наявною відміткою митного органу від 18.09.2023р. на самому інвойсі та зазначенням такого документа митним органом у картці відмови від 19.09.2023р.

В наданому митному органу інвойсі № 50 від 26.07.2023р. наявні всі дані стосовно найменування, одиниці виміру, кількості, ціни та загальної вартості товару по інвойсу.

Вимогою митного органу від 18.09.2023р. не зазначено про відсутність будь- яких даних стосовно вартості одиниці товару, сумарної вартості товарної позиції та загальної вартості по інвойсу № 50 від 26.07.2023р. і неможливість перевірки повноти нарахування фактурної вартості товару, а випуск товарів 19.09.2023р. проведено митним органом на підставі наданого декларантом інвойсу № 50 від 26.07.2023р.

Щодо твердження відповідача, що у гр. 44 митної декларації під кодами 4104 та 4103 наведено номери зовнішньоекономічної угоди від 15.08.2016 №15/08/16 та додатку № 4 від 22.02.2021 до контракту відповідно, проте наведені у митній декларації документи декларантом не надано до митного оформлення, що унеможливлює перевірку правильності заповнення граф митної декларації у тому числі правильність визначення митної вартості товару.

Правила заповнення граф митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа визначаються Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2022 №296), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012р. за № 1372/21684 (далі Порядок № 651).

Згідно з Порядком № 651 при внесенні до графи 44 відомостей про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, перед кодом такого документа проставляється символ «m».

У митній декларації № 23UA209230098897U0 від 18.09.2023 в графі 44 напроти номеру зовнішньоекономічної угоди від 15.08.2016 №15/08/16 (код 4104) та додатку № 4 від 22.02.2021 (код 4103) проставлено символи «m», що стверджує про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, і про наявність таких документів в базі даних митного органу.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що інших документів згідно вимоги митного органу, а також документів які спростовують виявлені розбіжності декларантом не надано, водночас скаржник не вказує про які конкретно виявлені ним розбіжності вказаною вимогою від 18.09.2023р. та які документи мали б усунути такі розбіжності.

Крім цього, випуск товарів 19.09.2023 проведено митним органом без надання таких.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Отже, надані позивачем до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Апелянт також зазначає, що подаючи митну декларацію декларант сам ствердив, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною угоди у зв`язку з відсутністю достовірної інформації для її використання, що підтверджується гр. 43 поданої до митного оформлення митної декларації від 18.09.2023 №23UА209230098897U0 та Декларацією митної вартості, яка наявна в матеріалах справи.

Право декларанта застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може трактуватися як те, що декларант сам ствердив, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною угоди у зв`язку з відсутністю достовірної інформації для її використання.

Декларантом до митного оформлення були подані всі документи, передбачені ст. 52 Митного кодексу України, які містили повну і достовірну інформацію щодо ціни товарів, в тому числі товару № 2 за ціною договору.

За результатами опрацювання поданих декларантом до митного оформлення документів відповідачем не було виявлено неподання в повному обсязі основних документів чи наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, оскільки вимогою від 18.09.2023р. митний орган не зазначив про такі.

Також, надані митному органу основнідокументи, а саме: зовнішньоекономічний договір та додаток до нього; банківські платіжні документи; транспортні (перевізні) документи, подання яких є передбачене ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, містили всі необхідні дані щодо складових вартості товару і давали можливість перевірити в даному випадку числове значення заявленої митної вартості товару, що й було зроблено відповідачем щодо інших товарний позицій, які оформлялися за однією і тією ж митною декларацією за одними і тими ж самим документами.

Вимогою від 18.09.2023р. відповідачем не зазначено про жодні виявлені ним розбіжності у поданих документах, а також не зазначено конкретні документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Таки чином, судом першої інстанції вірно встановив, що доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями, оскільки надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення, а Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Апеляційний суд також зауважує. що у постановах від 26.02.2018р. у справі № 804/1405/15 і від 21.02.2018р. у справі № 820/17417/14 Верховний Суд зазначив, що «митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53)заборонено».

У постанові від 27.03.2018р. у справі № 814/1213/16 (адміністративне провадження №К/9901/36850/18) Верховний Суд указав: «Сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею як таких, що можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару».

Виходячи з наведеного у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Також колегія суддів апеляційного суду зауважує, що сама по собі відмінність заявленої митної вартості і митної вартості подібних товарів не може бути беззаперечною підставою для незастосування обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019р. у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Такого відповідачем в оскаржуваному рішенні із застосуванням резервного методу 2ґ (ст. 64 МКУ) зроблено не було.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справ та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані лише припущеннями, а не об`єктивними даними, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям не відповідають, тому рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100579/2 від 19.09.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002382 від 19.09.2023 є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі №380/25776/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Л. Я. Гудим О. М. Гінда Повне судове рішення складено 12.06.2024