Постанова

від 13.06.2024 по справі 300/3941/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/3941/23 пров. № А/857/4468/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові з ініціативи суду питання розподілу судових витрат у справі за апеляційними скаргами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та Приватного підприємства «ДНК» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Тимощук О.Л.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківськ о 16 год. 44 хв. 17 січня 2024 року, повний текст складено 29 січня 2024 року у справі № 300/3941/23 за позовом Приватного підприємства «ДНК» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

26.06.2023 Приватне підприємство ДНК (далі - Підприємство) звернулося в суд з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - Управління), просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №008509/0701 від 26.10.2021, №008510/0701 від 26.10.2021, №008511/0701 від 26.10.2021.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №008509/0701 від 26.10.2021 в частині, що становить 1 224 720,86 грн., з яких 1 012 166,00 грн. суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та 212 554, 86 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №008510/0701 від 26.10.2021 в частині, що становить 2 675 927,50 грн. від загально визначеної суми грошового зобов`язання, з яких 2 140 742, 00 грн. суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та 535 185, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство ДНК та Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області подали апеляційні скарги.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДНК» задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі №300/3941/23 скасовано та ухвалено судове рішення, яким позов Приватного підприємства «ДНК» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 26.10.2021 за № 008509/0701, № 008510/0701, № 008511/0701.

При прийняття рішення судом апеляційної інстанції не вирішено питання розподілу судових витрат.

Так, питання ухвалення додаткового судового рішення розглянуто в судовому засіданні без виклику сторін.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши вказане питання, дослідивши матеріали справи, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи з аналізу зазначеної норми, суд апеляційної інстанції зазначає, що чинне законодавство передбачає можливість прийняття додаткового рішення, серед іншого, у разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024 року питання про судові витрати судом не вирішувалось.

Як це вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом до суду позивач просив судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями статті 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Вказане узгоджується з позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20, від 30 квітня 2020 року у справі №826/4466/18, від 29 січня 2021 року у справі № 808/1436/18 та додаткових постановах від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та від 18 серпня 2021 року у справі №300/3178/20.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у суді першої інстанції долучено копії: - договір №017МТА/ІФ-23 від 28.06.2023 про надання юридичних послуг та правничої допомоги, за яким клієнтом визначено ПП «ДНК», об`єднанням АО МТА Партнери в особі заступника голови об`єднання ОСОБА_1 ;

- замовлення №1 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 28.06.2023;

- платіжні інструкції №1938_00000/6a557 eb-2f1f-4180-bd від 28.06.2023 на суму 20 000,00 грн та №851_00000/c20a866 1-b 6a6-474b-b249ef5bddf3 від 20.09.2023 на суму 10 000,00 грн;

- акт №017МТА/ІФ-23 від 20.09.2023, відповідно до якого надано правничу допомогу, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, кількість витрачених годин - 5 годин; ставка - 2 000, 00 грн за годину, сума - 10 000,00 грн; підготовка відповіді на відзив, кількість витрачених годин - 5 годин; ставка - 2 000, 00 грн за годину, сума - 10 000,00 грн; підготовка до участі та участь у судових засіданнях, кількість витрачених годин - 5 годин; ставка - 2 000, 00 грн за годину, сума - 10 000,00 грн. Всього витрачено годин - 15 годин, сума 30 000 грн. 2. Клієнт підтверджує, що правнича допомога згідно договору про надання юридичних послуг та правничої допомоги №017МТА/ІФ-23 від 28.06.2023 та замовлення №1 у справі №300/3941/23 надана в повному обсязі, належної якості і у строк на загальну суму 30 000,00 грн. 3. Оплата за надану правничу допомогу обраховується в порядку, визначеному договором та замовленням №1;

- ордер серії АТ №1045801 про надання правничої (правової) допомоги ПП «ДНК» у Івано-Франківському окружному адміністративному суді від 06.07.2023 ;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001178, видане 31.05.2017 ОСОБА_1 .

Постановляючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем при зверненні до суду з цими вимогами сплачено судовий збір згідно платіжного документа №1911 від 19.06.2023. Так сума судового збору згідно платіжної інструкції 26840,00 грн.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084) на користь Приватного підприємства ДНК (код ЄДРПОУ - 30106265) частину сплаченої суми судового збору в розмірі 21 472 (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят дві) гривні 00 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи матеріали справи, значну кількість доказів, беручи до уваги значну кількість судових засідань з розгляду справи №300/39412/23 суд першої інстанції вважав справедливим та обґрунтованим заявлений позивачем розмір понесених у цій справі витрат в сумі 30 000,00 грн.

Проте, суд апеляційної інстанції такі висновки суду першої інстанції в частині розподілу витрат на правничу допомогу вважає необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Слід також враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.

З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, зроблений представником позивача розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, пропорційності складності наданих послуг правовому супроводу справи в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованою заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ознайомлення з матеріалами справи, підготовка відповіді на відзив, підготовка до участі та участь у судових засіданнях не вимагали великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребували затрат значного часу, які заявлені позивачем як витрати на професійну правничу допомогу.

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката, надану в суді першої інстанції в загальній сумі 10 000,00 грн. є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг. Вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що звертаючись з апеляційною скаргою на судове рішення, Підприємством сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції №2208 від 13.02.2024 в сумі 8052,00 грн. та №2221 від 22.03.2024 в сумі 13323,35 грн.

Оскільки позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в сумі 26840,00 грн., а також звертаючись з апеляційною скаргою на судове рішення, Підприємством сплачено судовий збір в сумі 8052,00 грн. та в сумі 13323,35 грн., та враховуючи задоволення позову, такі суми підлягають стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 252, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (адреса: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ ВП 43968084) на користь Приватного підприємства ДНК (адреса: вул. Промислова, буд. 23-А, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 30106265) сплачені суми судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги згідно платіжного документа №1911 від 19.06.2023 в сумі 26840,00 грн., платіжної інструкції №2208 від 13.02.2024 в сумі 8052,00 грн. та платіжної інструкції №2221 від 22.03.2024 в сумі 13323,35 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко