Постанова

від 13.06.2024 по справі 300/7960/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7960/23 пров. № А/857/8771/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року (головуючий суддя Панікар І.В., м.Івано-Франківськ) у справі №300/7960/23 за адміністративним позовом Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі,-

В С Т А Н О В И В:

20.11.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба суму у розмірі 1451133,56 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.

Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 в період з 21.09.2020 по 24.10.2023 проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба. Відповідно до розділу II "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008 (Положення № 1153/2008), між Університетом та ОСОБА_1 укладений 21.09.2020 контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу. Наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 24.10.2023 за № 308, контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України, в особі начальника Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, та відповідачем, з 24.10.2023 був достроково розірваний, яким ОСОБА_1 серед іншого, виключений із списків особового складу Університету. Посилаючись на пункт 1 Контракту, положення частини 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пункти 3, 4, 7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 964 від 12.07.2006 позивач вказує на обов`язок відповідача відшкодувати на користь Університету витрати, пов`язані з утриманням під час навчання, який утворився в результаті дострокового розірвання з ОСОБА_1 контракту про проходження військової служби (навчання)) в загальному розмір 1451133,56 гривень.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року адміністративним позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба кошти в розмірі 1451133,56 грн. (один мільйон чотириста п`ятдесят одну тисячу сто тридцять три гривні 56 копійок) на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що відповідач проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Однак, чинне законодавство України не передбачає умов щодо відшкодування, повернення правильно обрахованих та виплачених сум грошового забезпечення військовослужбовця, у тому числі з підстав розірвання контракту. Звертає увагу, що грошове забезпечення військовослужбовців не відноситься до витрат, пов`язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення військовослужбовця виплаченими за період військової служби, відтак стягненню не підлягають. Апелянт зазначає, що грошове забезпечення в розмірі 1336137,66 грн. є його єдиним джерелом існування, а тому не підлягає поверненню згідно статті 1215 Цивільного кодексу України, на підтвердження чого наводить правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11.02.2019 у справі № 617/640/16-ц. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 в період з 21.09.2020 по 24.10.2023 проходив навчання та військову службу у Харківському університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба.

Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до розділу II «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, між Університетом та ОСОБА_1 21.09.2020 укладено Контракт про проходження військової служби (навчання).

Відповідно до пункту 1 контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеного між Міністерством оборони України, в особі начальника Університету і відповідачем 21.09.2020, ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.

Начальник навчального курсу рапортом клопотав у начальника факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони про відрахування від подальшого навчання відповідача, у зв`язку з академічною неуспішністю, а саме нескладання екзамену з дисципліни «Фізичне виховання та спеціальна фізична підготовка» курсантом 542 навчальної групи солдата ОСОБА_1 .

В подальшому, у відповідь на вказаний рапорт, із погодженням начальника факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони та начальника університету, видано наказ від 24.10.2023 за № 308 про відрахування солдата ОСОБА_1 .

Згідно із витягом з наказу (по стройовій частині) від 24.10.2023 № 308 солдата ОСОБА_1 , курсанта 532 навчальної групи 3-го курсу (набору 2020) відраховано від подальшого навчання, у зв`язку з розірванням контракту через невиконання освітньої програми та відповідно до пункту 36 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з 25.10.2023 припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 та пункту 10 статті 25 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII зобов`язано стягнути з відповідача кошти в розмірі 1451133,56 грн.

Начальником Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба складено загальний Розрахунок коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 , яким визначено розмір таких витрат в сумі 1451133,56 грн.

Вищезазначений розрахунок містить запис наступного змісту «Ознайомлений курсант солдат ОСОБА_1 ». Із даним розрахунком 25.10.2023 під розписку ознайомлено відповідача.

На переконання Університету, після розриву контракту у відповідача виникло зобов`язання щодо відшкодування витрат на утримання за час навчання.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 добровільно не сплатив суму відшкодування витрат на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, внаслідок чого, адміністративний позов підлягає до задоволення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Закон України «'Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Приписи частини 4 статті 2 Закону України «'Про військовий обов`язок і військову службу»' визначають, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 6 статті 2 вказаного Закону закріплено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки.

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Згідно з статтею 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» постановою Кабінету Міністрів України 12.07.2006 затверджено «Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти» № 964 (Порядок №964).

Пунктом 1 Порядку №964 передбачено, що цей порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (надалі, також - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (витрати).

В силу вимог пункту 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів (пункт 4 Порядку №964).

На виконання вищевказаного пункту 3 Порядку №964 Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ від 16.07.2007 за №419/831/240/605/537/219/534, яким затверджений "Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" (Порядок №419/831/240/605/537/219/534).

Підпунктом 1.1 пункту 1 Порядку №419/831/240/605/537/219/534 визначено, що даний Порядок розроблено з метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній прикордонній службі України, Управлінню державної охорони України, Службі безпеки України та Державній спеціальній службі транспорту України (міністерства) витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу, у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у військових формуваннях, правоохоронних органах або органах спеціального призначення після закінчення ВНЗ.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 вказаного Порядку зобов`язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання.

У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ (абзац 3 підпункту 2.3 пункту 2 Порядку).

В той же час, пунктом 7 Порядку №964 визначено, що у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що Харківським національним університетом Повітряних Сил відповідно до вимог Порядку № 964 та Порядку № 419/831/240/605/537/219/534 розраховані фактичні витрати, пов`язані з утриманням відповідача з дня його зарахування до Університету по день виключення зі списків особового складу вищого навчального закладу, загальна сума яких склала 1451133,56 грн.: по грошовому забезпеченню 1336137,66 грн.; по продовольчому забезпеченню 86302,20 грн.; по речовому забезпеченню 0,00 грн.; по медичному забезпеченню 748,79 грн.; по перевезенню до місця щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку 0,00 грн.; по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв 27944,91 грн., що підтверджено Загальним розрахунком № 1630 від 25.10.2023.

Як слідує зі змісту абзацу 6 пункту 1 Контракту, відповідач взяв на себе обов`язок добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу. Проставлений підпис ОСОБА_1 у вказаному контракті свідчить про ознайомлення останнього, станом на момент укладення контракту, про обов`язок відшкодування таких витрат у разі виникнення вищевказаних обставин, а особиста обізнаність відповідача з 25.10.2023 про визначену загальну суму розрахунку витрат вказує на несплату в добровільному порядку (не пізніше 15-ти днів з дати видання наказу про відрахування) коштів в розмірі 1451133,56 гривень.

При цьому, апеляційний суд вказує, що вказаний розрахунок містить витрати на грошове забезпечення відповідача, на продовольче забезпечення, на медичне забезпечення, на оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв, які включаються до фактичних витрат, пов`язаних з його утриманням, і підписаний ним без зауважень та із зобов`язанням відшкодувати ці та інші вказані у цьому розрахунку витрати.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, не зважаючи на взятий на себе обов`язок з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час проходження військової служби (навчання), будучи ознайомленим про необхідність такого відшкодування, станом на день розгляду справи не здійснив відшкодування витрат добровільно, а тому таке відшкодування підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 300/7960/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний