Постанова

від 13.06.2024 по справі 380/21719/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/21719/23 пров. № А/857/356/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Гінди О. М., Гудима Л. Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №380/21719/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

суддя в 1-й інстанції Ланкевич А. З.,

дата ухвалення додатково рішення 21 грудня 2023 року,

місце ухвалення додаткового рішення м. Львів,

дата складання повного тексту додатково рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» звернулося в суд з позовом до відповідачів - Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860477/44477518 від 23 травня 2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №5 від 04 липня 2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 04 липня 2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860478/44477518 від 23 травня 2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №68 від 19 липня 2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №68 від 19 липня 2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860479/44477518 від 23 травня 2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №54 від 18 липня 2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №54 від 18 липня 2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860945/44477518 від 23 травня 2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №96 від 26 липня 2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №96 від 26 липня 2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860949/44477518 від 23 травня 2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №100 від 27 липня 2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №100 від 27 липня 2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860941/44477518 від 23 травня 2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №91 від 23 травня 2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №91 від 23 травня 2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860944/44477518 від 23 травня 2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №72 від 19 липня 2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №72 від 19 липня 2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860946/44477518 від 23 травня 2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №69 від 19 липня 2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №69 від 19 липня 2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року позов задоволено.

11 грудня 2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 4800,00 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2400 (дві тисячі чотириста) гривень 00 копійок. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2400 (дві тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач - Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про те, що таке постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вказаної апеляційної скарги зазначає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності витрат на професійну правничу допомогу, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Зазначає, що необхідно враховувати відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що значно спрощувало роботу адвоката при підготовці до справи. Просить скасувати додаткове судове рішення та прийняти нове рішенням, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 05 вересня 2023 року, ордер серії ВН №1265804, копію акта приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 11 грудня 2023 року та платіжну інструкцію №2029 від 11 грудня 2023 року про оплату гонорару адвокату за договором в сумі 4800,00 грн.

Зі змісту акта приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 11 грудня 2023 року вбачається, що адвокат надав, а замовник прийняв наступні юридичні послуги: надання попередньої консультації 1 год 1200,00 грн; складання позовної заяви 3 год 3600,00 грн. Загальна вартість послуг адвоката з правової допомоги, наданих клієнту, складає 4800,00 грн.

Факт оплати позивачем виставленого рахунку підтверджується платіжною інструкцією від 11 грудня 2023 року №2029.

Задовольняючи заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу 4800,00 грн є реальною, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

П.1 ч.3 ст.132 КАС України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту понесення та розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду копії таких документів: договір про надання правової (правничої) допомоги від 05 вересня 2023 року, акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 11 грудня 2023 року, платіжна інструкція № 2029 від 11 грудня 2023 року.

Зі змісту акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 11 грудня 2023 року вбачається, що адвокатом надано такі послуги: надання попередньої консультації 1 год 1200,00 грн; складання позовної заяви 3 год 3600,00 грн. Загальна вартість послуг адвоката з правової допомоги, наданих клієнту, складає 4800,00 грн (а.с.53).

Колегія суддів зазначає, що у доводах апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що вартість наданих послуг за договором про надання правничої допомоги не відповідають критерію реальності витрат на вказану суму та розумності їхнього розміру та зазначає, що у цій категорії справ є стала практика, а тому представнику позивача не потрібно було значної тривалості часу для проведення правового аналізу, підготовки та подання позовної заяви.

З аналізу наведених вище правових норм щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, а також враховуючи заперечення протилежної сторони.

Крім того, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат, тому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції було правильно проаналізовано долучені документи про надання правової допомоги та надано їм правову оцінку.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що вказана справа є справою незначною складності, у цій категорії справі є достатньо судової практики, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує вісім рішень податкового органу про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та просить зобов`язати зареєструвати вісім податкових накладних, що потребує більшої кількості часу адвокату для дослідження матеріалів та формування процесуальних документів.

Враховуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи щодо витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача вказані витрати у розмірі 4800,00 грн, оскільки такий розмір буде відповідати принципу співмірності та розумності у спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін.

Керуючись ст.132, 134, 139, 143, 242, 252, 308, 311, 316, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №380/21719/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді О. М. Гінда Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 13 червня 2024 року.