Ухвала

від 13.06.2024 по справі 569/10074/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/10074/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючого судді Першко О.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем`янчука», про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

29 травня 2024 року ОСОБА_1 , заінтересована особа ПВНЗ «МЕГУ імені академіка Степана Дем`янчука», діючи через свого представника адвоката Рибалка Н.О., звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що диплом про вищу економічну освіту НОМЕР_2, реєстраційний № 126 , виданий Академічним центром управління, бізнесу і права, м. Слов`янськ на ім`я ОСОБА_1 про закінчення у 1995 році факультету «менеджменту» є дійсним, таким, що відповідає рівню державної освіти та є документом, що підтверджує вищу економічну освіту за рівнем освіти «бакалавра» громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свою заяву мотивує тим, що ОСОБА_1 після закінчення у 1992 році середньої загальноосвітньої школи № 18 імені В.М. Бегми міста Рівного 01 вересня 1992 року вступила до Академічного центру управління бізнесу і права м. Слов`янськ. 20 червня 1995 року закінчила факультет менеджменту вказаного центру і здобула спеціальність «маркетинг у виробничій сфері» з присвоєнням степеню бакалавра економіки, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2. Маючи намір здобути вищу освіту за рівнем «магістр» звернулася до приймальної комісії ПВНЗ «МЕГУ імені академіка Степана Дем`янчука», однак їй було повідомлено, що її диплом про вищу освіту викликає у них сумнів, оскільки не відповідає вимогам сучасного законодавства у сфері освіти України, а також навчальний заклад, який видав диплом, не мав спеціального дозволу (ліцензії), а отже не мав права займатись підготовкою фахівців. Офіційно підтвердити факт дійсності диплому можливо рішенням суду.

31 травня 2024 року заяву передано на розгляд судді.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження в ній.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо: трудового стажу (для призначення пенсій та допомоги по тимчасовій непрацездатності, нарахування надбавок та інших пільг); причин та ступеня втрати працездатності; групи інвалідності та часу її настання; проходження дійсної військової служби; участі у бойових діях, перебування на фронті, у партизанських загонах; одержання поранення, контузії в боях при захисті України, СРСР чи при виконанні інших обов`язків військової служби; визнання ветераном чи інвалідом Великої Вітчизняної війни; віку фізичної особи; закінчення учбового закладу й одержання відповідної освіти; усиновлення після смерті усиновленого чи усиновителя, якщо за життя після 1926 року воно не було належним чином оформлене; належності до певної національності; належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, які видаються органами реєстрації актів цивільного стану; тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах; одержання урядових нагород; розкуркулювання та адміністративного виселення громадян; про встановлення належності до ветеранів та інвалідів війни; про встановлення факту винесення вироку або постановлення рішення суду щодо відповідної особи; набуття громадянства України громадянином іншої держави.

Закон України «Про вищу освіту» встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про вищу освіту» встановлюються такі види документів про вищу освіту (наукові ступені) за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Порядком замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 6 березня 2015 року № 249, встановлено механізм замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту державного зразка за акредитованою освітньою програмою (спеціальністю, напрямом підготовки) та у власних документах про вищу освіту, виданих вищими навчальними закладами за неакредитованою освітньою програмою, а також обліку документів про вищу освіту та додатків до них.

За таких обставин у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку факту, про який просить ОСОБА_1 , її заява не підлягає розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, а й у судовому порядку взагалі, тому суд доходить висновку про відмову у відкритті провадження відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Керуючись ст. 186, 258, 353 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем`янчука», про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повне судове рішення складене 13 червня 2024 року.

Суддя О.О. Першко