Рішення

від 21.04.2021 по справі 190/1497/20

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/1497/20

Провадження №2-о/190/8/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення факту постійного проживання на території України,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, посилаючись на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жовте П`ятихатського району Дніпропетровської області Української радянської соціалістичної республіки де і проживав до 25 червня 1982 року. У період з 26 червня 1982 року по 17 березня 1984 року на підставі вироку народного суду м. Жовті Води від 11 листопада 1981 року та вироку народного суду Печерського району м. Києва від 02 серпня 1982 року відбував покарання у виправній установі ОП-317/9, яка була підпорядкована Управлінню внутрішніх справ Полтавської області. Після звільнення з виправної установи повернувся в с. Жовте П`ятихатського району Дніпропетровської області, де 21 березня 1984 року став на облік до ВКР П`ятихатського РВВС. 26 березня 1984 року отримав паспорт громадянина УРСР, який було видано П`ятихатським районним відділом внутрішніх справ. 04 грудня 1997 року за вищевказаним паспортом його місце проживання було зареєстроване в с. Жовте П`ятихатського району Дніпропетровської області, проте оскільки паспорт громадянина України він вчасно не оформив, а паспорт громадянина УРСР виданий 26 березня 1984 року на його ім`я, яким можливо було б підтвердити належність до громадянства України ним було втрачено, просить суд встановити факт постійного проживання на території України станом на 24 вересня 1991 року і по теперішній час, для отримання паспорту громадянина України, що в свою чергу, дозволить йому бути повноправним громадянином та користуватися своїми правами.

Заявник ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві, просили його задовольнити.

Заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України Дніпропетровській області в судове засідання свого представника не направили, про розгляд справи повідомлені належним.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він є братом заявника, останній народився в 1962 році в с. Жовте П`ятихатського району Дніпропетровської області. В 1991 році ОСОБА_3 відбував покарання у місцях позбавлення волі, проте де саме не пам`ятає, з виправної колонії повернувся в 1994 році та з того часу і проживає на території України.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що заявник є її братом, брат народився в 1962 році році в с. Жовте П`ятихатського району Дніпропетровської області, з 1979 року вона переїхала жити до м. Жовті Води П`ятихатського району де вийшла заміж, з того часу знає, що заявник починаючи з 1991 року тричі відбував покарання у місцях позбавлення волі, проте де саме вона не,пам`ятає. Брат отримував паспорт громадянина УРСР, проте він його втратив.

Вислухавши заявника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заявник ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жовтне П`ятихатського району Дніпропетровської області, його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с.5/.

У період з 26 червня 1982 року по 17 березня 1984 року відповідно до вироку народного суду м. Жовті Води від 11 листопада 1981 року та вироку народного суду Печерського району м. Києва від 02 серпня 1982 року ОСОБА_3 відбував покарання у виправній установі ОП-317/9, що підтверджується копією довідки форми Б серії ГЦ виданої 17 березня 1984 року, 26 березня 1984 року отримав паспорт громадянина УРСР серії НОМЕР_1 /а.с.6/.

Згідно з копією довідки про реєстрацію місця проживання/перебування особи № 692 від 27 жовтня 2020 року, виданої Жовтянською сільською радою П`ятихатського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 зареєстрований з 04 грудня 1997 року в с. Жовтне П`ятихатського району Дніпропетровської області за паспортом серії НОМЕР_1 виданим 26 березня 1984 року П`ятихатським РВ УМВС України в Дніпропетровській області/а.с.7/.

Відповідно до копії довідки № 512 від 16 листопада 2020 року, виданої Жовтянською сільською радою П`ятихатського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 зареєстрований в с.Жовтне П`ятихатського району Дніпропетровської області з 04 грудня 1997 року за паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 26 березня 1984 року П`ятихатським РВ УМВС України в Дніпропетровській області прибув із Сумської області Роменського району с. Сміле. У період часу з 21 березня 1984 року по 04 грудня 1997 року неодноразово вибував у місця позбавлення волі без зняття з реєстрації, 17 липня 1988 року повернувся з місць позбавлення волі Мурманська область Ловозерський район Ревда, 06 квітня 1992 року повернувся з місць позбавлення волі Комі АССР місто Ніжна Турулья/а.с.8/.

Відповідно до листа Синельникиківської виправної колонії № 94 від 18.01.2021 року ОСОБА_3 раніше був засуджений 3 рази, останній раз у 1989 році за ч. 2 ст. 206 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений у 1992 році по відбуттю строку з ВТК-30 КОМІ АССР, дійсно відбував покарання у ДУ «Синельниківська виправна колонія №94» Дніпрропетровської області за вироком суду м. Жовті Води Дніпрорпетровської області за ч. 3 ст. 140 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, початок строку 13.08.1993 року, кінець строку 10.02.1997.року, до СВК-94 прибув 28.112.1993 року з СІЗО м. Дніпропетровська, 10.02.1997 року звільнений з СВК-94 по відбуттю строку, вибув в с. Жовте П`ятихатського району Дніпропетровської області/а.с.65/.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство» передбачено, що особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама постійно проживала на інших територіях, що входили на час її постійного проживання до складу Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подав заяву про набуття громадянства України, реєструється громадянином України.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Проживання на території України на законних підставах згідно зі ст.1 Закону України «Про громадянство» це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Наведений у ст. 273 ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним.

За наявності зазначених умов, суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Рішення суду у справах про встановлення факту, що має юридичне значення, у випадку, коли закон пов`язує з цим фактом різні правові наслідки, набуває преюдиціального значення при розгляді інших справ за участю тих самих осіб щодо захисту їхніх прав.

Для встановлення факту, що має юридичне значення, особі необхідно зазначити мету встановлення відповідного факту, що має юридичне значення, і така мета повинна мати правовий характер.

У справах окремого провадження спору про право немає, але є необхідність судової констатації наявності юридичного факту.

З аналізу наведеного слідує, що однією з умов набуття громадянства України за територіальним походженням є факт народження або постійного проживання до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», самого заявника або близького родича.

Так, ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищевикладеного, оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що. заявником ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів, які в сукупності свідчать про постійне (безперервне) проживання заявника на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) та на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року). Навпаки, зазначене спростовується листом Синельніківської виправної колонії № 94 № 94/5-214 від 18.01.2021 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був засуджений у 1989 році за ч. 2 ст. 206 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений у 1992 році по відбуттю строку з ВТК-30, КОМІ АССР.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що вмиоги пзаявника не є законними та обгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12,79,80,81, 295-300 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення факту постійного проживання на території України - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 30 квітня 2021 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса