Рішення

від 13.06.2024 по справі 930/1435/24

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/1435/24

№2/930/574/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.06.2024 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного С.В.

за участю представника заявника - адвоката: Кіцули В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Немирівської міської ради про встановлення юридичного факту та визнання права власності на майно в порядку спадкування , -

В С Т А Н О В И В :

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він з початку 2000 року почав доглядати за своєю двоюрідною тіткою ОСОБА_2 , 1936 року народження, яка проживала одиноко, хворіла, своєї сім`ї не мала. Проживаючи разом з нею з вказаного періоду часу, вони вели спільно домашнє господарство, обробляли земельну ділянку, вирощували домашню птицю, тобто проживали фактично однією сім`єю. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Позивач як спадкоємець четвертої черги за законом, повністю прийняв спадщину після її смерті так як проживав разом з нею в одному житловому будинку. Як виявилось лише зараз після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки, що належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН №130099, відповідно до якого за покійною рахується земельна ділянка загальною площею 1.7977 га., кадастровий номер 0523085400:01:001:0279, яка розміщена на території колишньої Медвежанської сільської ради Немирівського району. Зазначений вище Державний акт у позивача відсутній, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину. Таким чином, позивач змушений звернутись із даною заявою до суду.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак його представник - адвокат Кіцула В.І. просить розглядати справу за відсутності позивача, позов підтримує, просить його задовольнити.

Представник відповідача Немирівської міської ради - міський голова ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надіслав заяву, в якій просив справу розглянути в його відсутність, просить прийняти рішення на власний розсуд.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомили, що добре знають позивача та покійну ОСОБА_2 , підтверджують той факт, що позивач з 2000 року і до дня смерті ОСОБА_2 проживав спільно із нею та доглядав за нею.

Суд,заслухавши учасників судового провадження, дослідивши докази у справі, вважає,що позовпідлягає задоволенню, оскільки повністю підтверджується показами свідків, а також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме копіями паспорта ОСОБА_1 , довідки із Немирівської міської ради, довідки із Медвежанської сільської ради, свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , відповіді із Відділу №2 Управління надання адміністративних послуг.

За правилами ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1223ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу (ч. 2 ст. 1223 ЦК України).

Відповідно дост.1264 ЦК Україниу четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 293ЦПК України передбачено, що суд в порядку непозовного цивільного судочинства може розглядати справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України, визначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від30травня 2008року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування» роз`яснено, що, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення Факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Суд вивчивши наявні в справі докази та проаналізував вищезазначені факти, приймає до уваги, що заявник позбавлений можливості у здійсненні права на спадкування в інший спосіб, крім встановлення у судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем, і приходить до висновку про встановлення факту сумісного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не менше 5 років до дня відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від30.05.2008року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом є такими, що засновані на законі, знайшли своє підтвердження вході судового розгляду, в зв`язку з чим підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 328, 1216, 1218, 1223, 1261, 1268 - 1270 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263-265, 273, 280-284,293, 315, 352, 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с Гостинне Немирівського району Вінницької області, проживав однією сім`єю в с. Гостинне Немирівського району Вінницької області із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 2000 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Гостинне Немирівського району Вінницької області на земельну ділянку, загальною площею 1.7977 га, кадастровий номер 0523085400:01:001:0279, яка розміщена на території Немирівської міської ради Вінницької області (колишньої Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області), на яку був виготовлений Державний акт на право приватної власності на землю серії ВН №130099 на ім`я ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко