Рішення

від 01.04.2024 по справі 589/201/24

ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 589/201/24

Провадження № 2/589/790/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Прачук О. В.,

розглянувши в м. Шостка в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глатекс»

- про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ТОВ «Глатекст» про визнання трудових відносин припиненими.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що з 09.08.2018 вона працювала на посаді охоронника у ТОВ «Глатекс». У 2021 році позивач пішла у відпустку по догляду за дитиною до трьох років, а 31.07.2023 звернулась до керівництва з заявою про звільнення її з посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Лист з вказаною заявою повернувся відправнику неврученим, за відомими позивачу телефонними номерами на товаристві ніхто не відповідав. В подальшому позивач дізналась, що 30.09.2021 у ТОВ «Глатекс» змінились керівництво та юридична адреса, а всі працівники були звільнені, саме товариство фактично перестало існувати. Позивачу вдалось віднайти свою трудову книжку у одного з колишніх працівників товариства, однак, запис про звільнення позивача у ній відсутній. Відтак, позивач досі формально перебуває у трудових відносинах з відповідачем, хоча не виконує свої трудові функції, не отримує заробітну плату, товариство не сплачує за неї страхові внески, тобто фактично трудові відносини припинені. Відсутність запису про звільнення створює перешкоди позивачу при влаштуванні на нову роботу. Врегулювати це питання в позасудовому порядку не надається можливим, оскільки відсутній зв`язок з керівництвом товариства, як і відсутнє саме товариство за юридичною адресою, а тому позивач звернулась до суду з даним позовом.

Станом на 01.04.2024 від відповідача відзив не надійшов. Ухвала про відкриття провадження з позовною заявою та додатками до неї направлялись відповідачу за адресою, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак лист повернувся до суду неврученим.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.08.2018 ОСОБА_1 прийнята на посаду охоронника Товариства з обмеженою відповідальністю «Глатекс» (наказ № 5 від 08.08.2018) /а.с. 8/.

20.05.2021 позивач народила дитину ОСОБА_2 , що підтверджує відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 /а.с. 6/, у зв`язку з чим перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у ТОВ «Глатекс» змінились керівництво та юридична адреса /а.с. 12/.

31.07.2023 позивач направила рекомендованим листом на адресу відповідача заяву про звільнення її з посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) /а.с. 9/.

Згідно трекінгу відправлень, вказаний лист адресату вручений не був, у зв`язку з чим його повернуто відправнику /а.с. 10-11/.

Як вбачається з витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, трудові відносини позивача з відповідачем (код 22914491) припиненими не значаться /а.с. 16-18/.

Згідно довідки ПФУ за формою ОК-5, страхувальник за кодом 22914491 (ТОВ «Глатекс») страхові внески за ОСОБА_1 з вересня 2021 року не сплачує /а.с. 19/.

Наразі позивач фактично безробітна, хоча формально перебуває в трудових відносинах з відповідачем, що позбавляє її можливості стати на облік в центр зайнятості, як безробітна, або влаштуватися на іншу роботу.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору. Пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

У постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16 Верховний Суд України вказав на те, що, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видання наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 4 листопада 2019 року у справі № 761/19141/16-ц (провадження № 61-26651св18), від 23 грудня 2019 року у справі № 233/1563/18 (провадження № 61-47560св18), від 24 березня 2020 року у справі № 553/629/18 (провадження № 61-48739св18).

У ситуації, що склалася, позивач виявила своє бажання припинити трудові відносини з відповідачем на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін), про що письмово повідомила керівництво, направивши відповідну заяву рекомендованим листом на юридичну адресу товариства.

Відповідач в свою чергу, заяву позивача про звільнення не отримав, з підстав, що не залежали від позивача, будь-який зв`язок з керівництвом товариства відсутній.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач не виплачує позивачу заробітну плату та не сплачує страхові внески за неї.

Частиною третьою статті 205 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Так, мовчання (не виявлення відповідачем відсутності згоди на припинення трудових відносин) визнається виявом волі укласти/змінити угоду у випадках, передбачених законодавством.

Аналізуючи зазначене та виходячи з того, що законодавство України допускає прийняття підстав для укладення/зміни правовідносин конклюдентних дій та мовчазної згоди, суд дійшов висновку про те, що позивач отримала з боку відповідача мовчазну згоду (конклюдентні дії) на звільнення її з займаної посади на підставах, запропонованих нею (п. 1 ст. 36 КЗпП України).

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо припинення між сторонами трудових відносин з 31.07.2023 на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Судові витрати, згідно ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 263-265, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати припиненими, з 31 липня 2023 року, трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глатекс» (код ЄДРПОУ 22914491, адреса: вул. Костянтинівська, буд. 75, м. Київ) на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глатекс» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області О.В.Прачук