Постанова

від 23.05.2024 по справі 495/1399/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/409/24

Справа № 495/1399/19

Головуючий у першій інстанції Боярський О. О.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2019 року по справі за позовом першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення селищної ради та скасування, визнання недійсним свідоцтва про право власності, -

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2018 року перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Затоківської селищної ради та ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 № 2726 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,03 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0047) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 » та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32650412 від 26.01.2015 щодо земельної ділянки площею 0,03 га, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0047) (т.1, а.с.2-30).

24 липня 2019 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_2 до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення та визнання недійсним свідоцтво про право власності задоволено. Визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2726 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,03 для індивідуального дачного будівництва. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32650412 від 26.01.2015 року щодо земельної ділянки площею 0,03 га, для індивідуального дачного будівництва. Стягнуто в рівних частках із Затоківської селищної ради та з ОСОБА_1 на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір у сумі 3 524 гривень, а саме по 1762 гривень з кожного (т.1, а.с.122-133).

20 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2019 року (а.с.136-141).

05 листопада 2020 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2019 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення. Позов першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним свідоцтво про право власності задоволено. Визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2726 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею - 0,03 га., для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ». Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32650412 від 26.01.2015 року щодо земельної ділянки, площею - 0,03 га., для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 Стягнуто в рівних частках з Затоківської селищної ради та з ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 3 524 гривень, а саме по 1762 гривень з кожного (т.1, а.с.233-239).

15 лютого 2021 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 24 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року (т.2, а.с.33-44).

16 червня 2021 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2, а.с.105-109).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.07.2021 справа прийнята до провадження та призначена до розгляду.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

В судовому засіданні прокурор Одеської обласної прокуратури Бондаревський Олександр Михайлович просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Апелянт в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. 22.05.2024 представник апелянта подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, що була передана ОСОБА_1 в порядку безоплатної передачі (ст. 121 ЗК) для індивідуального дачного будівництва, була сформована шляхом поділу, за технічною документацією із землеустрою щодо поділу. Разом з тим, вказана земельна ділянка АДРЕСА_1 до її формування входила до єдиного масиву (ділянки) площею 2,30 га, що перебував в оренді ТОВ «Кимстрой» до 2013 року.

Зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.

Передаючи у власність ОСОБА_1 спірну ділянку Затоківська селищна рада змінила її цільове призначення без проведення та дотримання встановленої процедури. Поділ земельної ділянки можливий лише зі збереженням її цільового призначення. Проте в даному випадку поділ проведено зі зміною цільового призначення земельної ділянки (з «будівництво оздоровчо-розважального комплексу» на «індивідуальне дачне будівництво»).

Порушення інтересів територіальної громади смт Затока полягають у незаконному набутті ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку комунальної власності площею 0,03 га, тобто у протиправному позбавлені територіальної громади смт Затока права на вищезазначену земельну ділянку.

Тому суд вирішив задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи 12.11.2004 між Затоківською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кимстрой» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,300 га терміном на 25 років для будівництва оздоровчо-розважального комплексу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а.с. 31-35).

Рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 916/439/13-г від 02.04.2013, розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 12.11.2004 між Затоківською селищною радою та ТОВ «Кимстрой», зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 04.04.506.00006 від 23.11.2004. Зобов`язано ТОВ «Кимстрой» звільнити земельну ділянку площею 2,3 га, вартістю 5 737 580 грн, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а.с. 39-41).

Рішенням Затоківської селищної ради від 29.12.2014 № 2726 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,03 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0047) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (т 1, а.с. 124).

У подальшому 26.01.2015 державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32650415 щодо земельної ділянки площею 0,0300 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0047) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , а також проведена державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку за відповідачем (т. 1, а.с. 115,117-118).

Листом № 55/01-27 від 05.02.2018 Затоківська селищна рада повідомила в.о. керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури про те, що 19.12.2014 на сесії Затоківської селищної ради передано громадянам у власність для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, й земельну ділянку кадастровий номер 5110300000:02:005:0047 (т. 1, а.с. 42).

Згідно з витягом з ДЗК про земельну ділянку АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0047), в графі «Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки» зазначено - Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, 20.10.2014; ФОП ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 119).

Земельна ділянка, кадастровий номер 5110300000:02:005:0047 сформована на підставі технічної документації щодо поділу земельної ділянки, яка раніше перебувала у користуванні ТОВ «Кимстрой» згідно договору оренди, укладеного 12.11.2004 з Затоківською селищною радою щодо земельної ділянки площею 2,3 га, що підтверджується листом № 55/01-27 від 05.02.2018 Затоківської селищної ради (т. 1, а.с. 42).

Нормативно-правове регулювання та оцінка апеляційного суду

Щодо зміни виду цільового призначення. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Згідно зч.1ст.19ЗК Україниземлі Україниза основнимцільовим призначеннямподіляються натакі категорії: а)землі сільськогосподарськогопризначення; б)землі житловоїта громадськоїзабудови; в)землі природно-заповідногота іншогоприродоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ)землі рекреаційногопризначення; д) землі історико-культурного призначення; е)землі лісогосподарськогопризначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

За ч. 3 цієї статті земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

За ч. 3 цієї статті категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

А за ч. 5 цієї статті класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Відповідно до ст. 50 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

За ст. 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЗК України землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до чинної на момент виникнення спірних правовідносин Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, землі рекреаційного призначення віднесено до категорії «Е07» (земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації): 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення 07.02 Для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту 07.03 Для індивідуального дачного будівництва 07.04 Для колективного дачного будівництва 07.05 Для цілей підрозділів 07.01-07.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Як вже вище зазначалось земельна ділянка, кадастровий номер 5110300000:02:005:0047сформована на підставі технічної документації щодо поділу земельної ділянки, яка раніше перебувала у користуванні ТОВ «Кимстрой» згідно договору оренди, укладеного 12.11.2004.

Цільове призначення земельної ділянки, яка передавалася ТОВ «Кимстрой» на підставі договору від 12.11.2004 та з якої була виділена спірна земельна ділянка для будівництва оздоровчо-розважального комплексу (землі рекреаційного призначення відповідно до класифікатора).

Цільове призначення спірної земельної ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:005:0047) Е07.03 Для індивідуального дачного будівництва, землі рекреаційного призначення (т. 1, а.с. 119).

Отже, формування земельної ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:005:0047) та передача її для індивідуального дачного будівництва, відбулися без зміни цільового призначення, а саме категорії Е07 «Землі рекреаційного призначення», а лише зі зміною виду її використання в межах цієї категорії та в порядку, визначеному чинним законодавством щодо її формування, що відповідно не потребувало проходження додаткових процедур, які застосовуються при зміні цільового призначення земельної ділянки.

Велика ПалатаВерховного Судув постановівід 01червня 2021року всправі №925/929/19висловилась,що змінавиду використанняземельної ділянкив межаходнієї категоріїземель неє зміноюїї цільовогопризначення,а отже,не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) рекреаційного призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 5 березня 2013 року у справі №21-417а12, від 8 квітня 2015 року у справі №6-32цс15, постанові Великої палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі №701/902/17-ц, від 3 червня 2019 року у справі №708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі №701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

Велика палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що суд має враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду при вирішенні тотожних спорів.

З врахуванням вище наведеного, оскільки зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення, то висновки суду першої інстанції є помилковими, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Тому апеляційний суд скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Щодо позовної давності. Залишення позовних вимог без задоволення по суті, унеможливлює застосування позовної давності про яку заявлено стороною справи, оскільки позовна давність застосовується лише до обгрунтованих вимог і є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо способу захисту. При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин (постанова ВП ВС від 08.06.2021, справа № 662/397/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц у постанові від 23.11.2021 вказувала, що в тому разі, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку (яке видане на підставі відповідного оспорюваного рішення про передачу у власність земельної ділянки) також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Таким чином, враховуючи вище встановлені обставини справи, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення селищної ради та скасування, визнання недійсним свідоцтва про право власності залишити без задоволення.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

Повний текст постанови складений 13 червня 2024 року

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк