Рішення

від 14.06.2024 по справі 343/509/24

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/509/24

Провадження №: 2/343/259/24

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 343/509/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги" Долинської міської ради про стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за час затримки виплати,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивачка, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідача на її користь невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в сумі 15725,16 грн, середній заробіток за час затримки виплати в розмірі 170373,18 грн, а також понесені судові витрати.

Свою позицію з врахуванням уточнених позовних вимог мотивує тим, що, згідно з п. 3 наказу № 18-к від 30.01.2023, її 02.02.2023 звільнено з посади лікаря-терапевта амбулаторії № 1 загальної практики сімейної медицини м. Долина на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з переведенням до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги" Вигодської селищної ради (далі - КНП "ЦПМД" ВСР). Із витягу з вказаного наказу вбачається, що нею не використано відпустку в кількості 18 к.д., а саме: за період роботи з 01.11.2021 по 30.10.2022 - 12 к.д., за період з 01.11.2022 по 02.02.2023 - 6 к.д. При цьому при звільненні їй не виплачена грошова компенсація за невикористані дні відпустки в кількості 18 к.д. (щорічна основна відпустка). Грошова компенсація за невикористані дні відпустки не була перерахована і на рахунок КНП "ЦПМД" ВСР.

У Комунальному некомерційному підприємстві "Центр первинної медичної допомоги" Вигодської селищної ради їй відмовлено у виплаті компенсації за невикористану частину відпустки за період роботи в Комунальному некомерційному підприємстві "Центр первинної медичної допомоги" Долинської міської ради (далі - КНП "ЦПМД" ДМР), повідомивши, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки останнім не була перерахована їм на рахунок.

Тобто грошова компенсація за невикористані дні відпустки їй не виплачена, як і не надана сама відпустка.

16 січня 2024 року вона письмово звернулась до КНП "ЦПМД" ДМР з проханням надати розрахунок сум, що були/не були виплачені їй при звільненні 02.02.2023, а в разі наявності невиплачених сум на день звільнення - зазначити вид, кількість та підстави для їх нарахування, в тому числі щодо компенсації за невикористані відпустки. КНП "ЦПМД" ДМР листом від 29.01.2024 № 3 відмовило їй у наданні запитуваної інформації з мотивів відсутності перед нею фінансових зобов`язань, оскільки 18 днів відпустки переведені до КНП "ЦПМД" ВСР, у якого і виник обов`язок з надання чи компенсації такої відпустки.

Грошова компенсація за 18 днів невикористаної щорічної відпустки становить 15725,16 грн. Крім того, оскільки з часу виникнення обов`язку здійснити повний розрахунок за невикористану відпустку пройшло більше 6-ти місяців, а з наданої відповідачем довідки встановлено, що її середньомісячний заробіток за грудень 2022 - січень 2023 складає 28395,53 грн, тому, з огляду на вимоги ст. 117 КЗпП України, середній заробіток за час затримки виплати за 6 місяців складає 170373,18 грн та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позову та покласти на позивачку судові витрати. Свою позицію мотивував тим, що, відповідно до наказу "Про звільнення працівників у зв`язку з переведенням в КНП "ЦПМД" Вигодської селищної ради" № 18-к від 30.01.2023, ОСОБА_1 було звільнено 02.02.2023 у зв`язку з переведенням та проведено з нею розрахунок за відпрацьовані години. Даним наказом також було переведено дні невикористаної відпустки, які належали позивачці, до КНП "ЦПМД" ВСР. Останньою особисто була написана заява на звільнення у зв`язку з переведенням та прохання перенести невикористану відпустку за період роботи в КНП "ЦПМД" ДМР до КНП "ЦПМД" ВСР. На підставі вказаної заяви КНП "ЦПМД" ДМР здійснило звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з її переведенням та перенесло її невикористану відпустку за період роботи з КНП "ЦПМД" ДМР до КНП "ЦПМД" ВСР. Гарантійним листом № 92/12/22 від 29 грудня 2022 року КНП "ЦПМД" ВСР звернулось до КНП "ЦПМД" ДМР із проханням здійснити звільнення в порядку переведення працівників Вигодської, Шевченківської та Вишківської амбулаторії ЗПСМ з перенесенням невикористаних днів відпустки до КНП "ЦПМД" ВСР. Тобто, КНП "ЦПМД" ВСР взяло на себе зобов`язання перенести невикористані позивачкою дні відпустки на своє підприємство. Враховуючи вищенаведене, вважає, що обов`язок виплатити компенсацію за невикористану відпустку за період роботи в КНП "ЦПМД" ДМР покладається на КНП "ЦПМД" ВСР. Крім того зазначив, що позивачці були надані відпустки в КНП "ЦПМД" ВСР згідно з наказами "Про надання ОСОБА_2 відпустки" № 54-ОД від 16.05.2023 та № 110-ОД від 13.07.2023.

Тобто вини в невиплаті грошової компенсаціїї позивачці в діях КНП "ЦПМД" ДМР не вбачається. ОСОБА_1 не зазнала жодних збитків, оскільки після звільнення відразу 03.02.2023 була працевлаштована в КНП "ЦПМД" ВСР.

Також просив врахувати, що заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку більше, ніж у одинадцять разів перевищує заборгованість по виплаті за невикористані дні відпустки, що не відповідає вимогам справедливості та пропорційності.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник- адвокат Комарницький Е.Г. не з`явилися, останній подав клопотання, в якому уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, а розгляд справи проводити за їхньої відсутності.

Представниця відповідача в судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просила проводити розгляд справи за їх відсутності, позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити. Також до матеріалів справи долучені письмові пояснення сторони відповідача з доданою до них довідкою про доходи позивачки, в яких вказано, що нарахування відпускних провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців роботи або за менший фактично відпрацьований період, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка, на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановленим законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Кількість днів для розрахунку 364 к.д. 317997,72 грн : 364=873,62 грн. 873,62 грн* 18 днів= 15725,16 грн. Отже, компенсація за 18 днів невикористаної щорічної відпустки становить 15725,16 грн.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 29.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

19 березня 2024 року від відповідача поступив відзив на позов.

12 квітня 2024 року представниця відповідача подала додаткові письмові пояснення.

23 квітня 2024 року представник позивачки, а 15 травня 2025 року представниця відповідача подавали клопотання про відкладення судових засідань.

16 травня 2024 року представник позивачки сформував у системі "Електронний суд" заяву, якою уточнив (зменшив) позовні вимоги.

12 червня 2024 року в суді була відсутня електроенергія.

13 червня 2024 року від представників сторін зареєстровані заяви про розгляд справи за їх відстуності, які датовані 12.06.2024.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При цьому з урахуванням того, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

згідно з даними з трудової книги АЕ № 524622, заповненої 04.07.2011 на ім?я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання з 01.11.2018 перебувала у трудових відносинах із КНП "ЦПМД" ДМР (а.с. 9-10).

Як вбачається із гарантійного листа від 29.12.2022 № 92/12/22, т.в.о. директора КНП "ЦПМД" ВСР Білянський Н. звернувся до директора КНП "ЦПМД" ДМР Фотуйми В. із проханням звільнити в порядку переведення працівників Вигодської, Вишківської та Шевченківської амбулаторій загальної практики - сімейної медицини з перенесенням невикористаних днів відпустки до КНП "ЦПМД" ВСР у порядку ч. 1 ст. 32 КЗпП України. Вказаним листом гарантовано прийняття працівників з 03.01.2023 (а.с. 45).

Згідно із наказом № 18-к "Про звільнення працівників, у зв`язку з переведенням в КНП "ЦПМД" Вигодської селищної ради" від 30.01.2023 та витягом з нього, ОСОБА_1 , лікаря-терапевта амбулаторії № 1 ЗПСМ м. Долина на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України звільнено з посади 02.02.2023 у зв`язку з переведенням до КНП "Центр первинної медичної допомоги" Вигодської селищної ради. Зобов`язано бухгалтерію провести остаточний розрахунок із ОСОБА_1 ; перевести відпустки, які належать ОСОБА_1 , до КНП "ЦПМД" Вигодської селищної ради за заявою останньої в кількості 18 кл.дн. за період роботи з 01.11.2021 по 31.10.2022 в кількості 12 кл.дн. та за період з 01.11.2022 по 02.02.2023 в кількості 6 кл.дн. Підстави: заява ОСОБА_1 від 25.01.2023 та гарантійний лист директора КНП "ЦПМД" Вигодської селищної ради від 29.12.2022 (а.с. 11, 20-21, 44).

Як вбачається з наказу № 54-ОД "Про надання ОСОБА_2 відпустки" від 16.05.2023, ОСОБА_1 , лікарю-терапевту, надано КНП "ЦПМД" ВСР відпустку на 12 календарних днів з 22.05.2023 по 02.06.2023 за період роботи з 01.11.2018 по 02.02.2023 в КНП "ЦПМД" ДМР (а.с. 12, 68).

Зі змісту наказу № 110-ОД "Про надання відпустки ОСОБА_1 " від 13.07.2023 встановлено, що ОСОБА_1 , лікарю-терапевту, надано КНП "ЦПМД" ВСР відпустку на 6 календарних днів із 17.07.2023 по 22.07.2023 за період роботи з 01.11.2018 по 02.02.2023 в КНП "ЦПМД" ДМР (а.с. 13).

На звернення ОСОБА_1 Південно-західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці у листі № ПЗ/3/532-ЗВ-23 від 22.12.2023 повідомило, що за зверненням першої у КНП "ЦПМД" ВСР з 14 по 18 грудня 2023 року проведено позаплановий захід контролю, за результатами якого встановлено таке. В КНП "ЦПМД" ВСР Мартинюк Г.А. прийнято лікарем-терапевтом у Вигодську амбулаторію АЗПСМ з 03.02.2023 в порядку переведення з КНП "ЦПМД" ДМС. Відповідно до наказів № 54-ОД від 16.05.2023 та № 110-ОД від 13.07.2023, їй надано відпустки в кількості 18 календарних днів за період роботи з 01.11.2018 по 02.02.2023 в КНП "ЦПМД" ДМС. За заявою від 27.09.2023 про надання частини щорічної відпустки на 14 календарних дні з 09.10.2023 їй не надано такої відпустки, у зв`язку з недосягнення згоди щодо її тривалості. Разом з тим, станом на час проведення контрольного заходу, їй не надано 31 календарний день щорічної відпустки за час роботи в КНП "ЦПМД" ВСР. Натомість надано 18 календарних днів щорічної відпустки за період роботи в КНП "ЦПМД" ДМС. Також ОСОБА_1 проінформовано, що при звільненні з роботи в КНП "ЦПМД" ДМС адміністрації згаданого закладу слід було виплатити їй грошову компенсацію за всі дні невикористаної нею відпустки за час роботи в КНП "ЦПМД" ДМС. Додержання цієї норми є обов`язком в КНП "ЦПМД" ДМС, а не КНП "ЦПМД" ВСР. Міжрегіональним управлінням вжито заходів реагування в межах повноважень. Зокрема, директору КНП "ЦПМД" ВСР внесено припис про усунення виявленого порушення, яким зобов`язано забезпечити додержання норм законодавства про працю в частині надання відпусток (а.с. 15-16).

На підставі вищевказаного, наказом директора КНП "ЦПМД" ВСР № 148-ОД від 22.12.2023 "Про внесення змін до наказів про надання відпустки працівникам", внесено зміни до наказу № 54-ОД від 16.05.2023 та № 110-ОД від 13.07.2023 та наказано вважати, що надана за ними відпустка тривалістю відповідно 12 та 6 календарних днів, є щорічною відпусткою, наданою за період роботи в КНП "ЦПМД" ВСР з 03.02.2023 по 02.02.2024 (а.с. 67).

Листами від 03.10.2023 № 153/10/23 та від 12.04.2024 № 79/04/24 КНП "ЦПМД" ВСР повідомило ОСОБА_1 , що нею використано 18 календарних днів оплачуваної відпустки, залишок становить 13 календарних днів за період роботи з 03.02.2023 по 02.02.2024 (а.с. 14, 70).

З врахуванням вказаного, в ОСОБА_1 залишилось 18 днів невикористаної відпустки за період роботи в КНП "ЦПМД" ДМС.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до директора КНП "ЦПМД" ДМС із листом, в якому просила надати їй інформацію щодо розрахунку сум, що були виплачені/невиплачені їй при звільненні, а в разі наявності невиплачених сум на день звільнення зазначити вид, кількість та підстави для їх нарахування, у тому числі щодо компенсації за невикористані відпустки (а.с. 17).

На звернення позивачки директор КНП "ЦПМД" ДМС надала відповідь від 29.01.2023 № 3, в якій зазначено, що КНП "ЦПМД" ДМС провело з ОСОБА_1 повний розрахунок за відпрацьовані години відповідно до наказу № 18-к від 30.01.2023. Обов`язок виплати компенсації за невикористану відпустку за період роботи в КНП "ЦПМД" ДМС взяло на себе КНП "ЦПМД" ВСР (а.с. 18-19).

Тобто спір між сторонами виник з приводу невиплати грошової компенсації за невикористані ОСОБА_1 дні відпустки. Позивачка вказує, що таку виплату має здійснити відповідач, натомість останній заперечує обов`язок виплати даної грошової компенсації, мотивуючи це тим, що за гарантійним листом КНП "ЦПМД" ВСР взяло на себе зобов`язання перенесення невикористаних днів відпустки на своє підприємство, тому саме підприємство, на яке перейшла працівниця, повинне виплатити грошову компенсацію за невикористані нею дні відпустки.

На підтвердження проведеного розрахунку розміру грошової компенсації за невикористані 18 днів відпустки позивачкою надано довідку форми ОК-5 Пенсійного фонду України, в якій відображені отримані ОСОБА_1 суми заробітної плати (а.с. 24-29). Із вказаних у згаданій довідці сум також проведено розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку.

Під час розгляду справи відповідачем були надані додаткові письмові пояснення, в яких визначено розмір компенсації за 18 днів невикористаної щорічної відпустки, який становить 15725,16 грн (а.с. 56), з проведенням відповідних розрахунків. Також відповідачем надано довідку про доходи від 12.04.2024 № 60/01-18/30, згідно з якою ОСОБА_1 за грудень 2022 року нараховано заробітну плату в сумі 33659,11 грн за 22 робочих дні, за січень 2023 24211,94 грн за 22 робочих дні. Середньомісячна заробітна плата складає 28935,53 грн (а.с. 57).

Після подання відповідачем письмових пояснень та долучення до матеріалів справи довідки про доходи ОСОБА_1 за останні два місяці роботи перед звільненням, представник позивачки позовні вимоги уточнив та просив стягнути на користь його довірительки компенсацію за невикористану відпустку в сумі 15725,16 грн та середній заробіток за час затримки виплати в розмірі 170373,18 грн.

При цьому стороною позивачки також долучено довідку № 01/7-928-5 від 02.09.2023 й повідомлення № 07-817 від 27.09.2023 про те, що ОСОБА_1 працювала у вільний від роботи час у КНП "Херсонська міська клінічна лікарня ім. А. і О. Тропіних" у період з 26.08.2023 по 02.09.2023 (18 календарних днів) (а.с. 22), куди була відряджена на прохання ДЗ "Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони та здоров`я України" (а.с. 23), та довідку від 08.04.2024 № 75/04/24, видану КНП "ЦПМД" ВСР, в якій визначена загальна сума нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за період з 03.02.2023 по 31.07.2023 - 96398,02 грн (а.с. 69), хоча такі не є предметом дослідження в даній справі та не впливають розмір компенсації та середнього заробітку, який позивачка просить стягнути на її користь.

Оцінка суду:

вивчивши письмові заяви сторін, дослідивши докази, які надані на обґрунтування позовних вимог та заперечень, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1статті 2 ЦПК Українивизначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до вимогст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч. 1ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Як передбачено ч. 1ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно дост. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із ч. 1ст. 83 КЗпП Українита ч. 1ст. 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядку), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Пунктом 7 розділу IV цього Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Аналіз ч. 1 ст.47, ч. 1 ст.83, ст.116 КЗпП України, ч. 1ст. 24 Закону України "Про відпустки", свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за не використану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника.

Таким чином, вищеописані нормативні акти прямо покладають на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбаченаст. 117 КЗпП Українивідповідальність.

Як встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами, позивачка з 01.11.2018 перебувала в трудових відносинах з КНП "ЦПМД" ДМС та 02.02.2023 була звільнена з посади лікаря-терапевта амбулаторії № 1 ЗПСМ м. Долина на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку із переведенням до КНП "ЦПМД" ВСР. При цьому їй при звільненні не було виплачено грошову компенсацію за невикористані нею 18 днів відпустки за період роботи з 01.11.2018 по 02.02.2023 КНП "ЦПМД" ДМС, що не відповідє вищеописаним вимогам закону.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача в частині того, що належні позивачці ОСОБА_1 невикористані дні відпустки було переведено до КНП "ЦПМД" ВСР, тому саме на нього має бути покладений обов`язок сплатити за них компенсацію, оскількиЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, ч. 3ст. 24 Закону України "Про відпустки", якою було передбачено право працівника, за його бажанням, у разі переведення на роботу на інше підприємство можливість перерахування грошової компенсації за невикористані ним дні щорічних відпусток на рахунок підприємства, на яке він перейшов, виключено. Позивачку звільнено 02.02.2023, тобто після набрання даним законом чинності, а тому ОСОБА_1 при звільненні мало бути виплачено в тому числі і компенсацію за невикористані 18 календарних днів відпустки за період роботи з 01.11.2018 по 02.02.2023. Тобто право перерахування такої грошової компенсації КНП "ЦПМД" ВСР на момент звільнення позивачки чинним законодавством не було передбачено.

Відхиляє суд і доводи відповідача про те, що КНП "ЦПМД" ВСР гарантійним листом від 29.12.2022 взяло на себе зобов`язання перенести невикористані дні відпусти, зокрема, і позивачки ОСОБА_1 на своє підприємство, оскільки з тексту цього гарантійного листа вбачається, що КНП "ЦПМД" ВСР гарантувало лише прийняття звільнених працівників.

Таким чином, у ході судового розгляду на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, які підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути невиплачену компенсацію за невикористану нею відпустку в кількості 18 днів.

При визначенні розміру невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, суд враховує, що позивачка була звільнена 02.02.2023 та бере для обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані дні відпустки останні 12 календарних місяців роботи, що передують виплаті компенсації за невикористані відпустки.

Як вказано в письмових поясненнях відповідача, сумарний заробіток ОСОБА_1 за останні перед наданням відпустки 12 місяців визначений в розмірі 317997,72 грн (а.с. 56), чого не заперечила сторона позивачки. Тому, враховуючи вказане, розмір середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки, який обчислюється шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців, що в даному випадку становить 317997,72 грн, на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду - 364 днів (що також визначено відповідачем), складає 873,62 грн (317997,72грн/364дні=873,62 грн).

Оскільки розмір середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки становить 873,62 грн, позивачкою не використано 18 днів відпустки, тому розмір невиплаченої компенсації за невикористану відпустку становить 15725,16 грн (873,62 грн*8=15725,16грн). Саме таку суму визначає відповідач та просить стягнути на свою користь позивачка, уточнивши позовні вимоги, а відтак суд приходить до переконання, що з КНП "ЦПМД" ДМС на користь ОСОБА_1 слід стягнути невиплачену компенсацію за невикористані нею 18 днів відпустки в розмірі 15725,16 грн, а уточнені позовній вимоги в цій частині задовольнити повністю.

Щодо уточнених позовних вимог позивачки в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові суму строки, зазначені в ст. 116КЗпП України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з звільненим працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку із працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки подень фактичного розрахунку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)".

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що позивачці при звільненні 02.02.2023 КНП "ЦПМД" ДМС не було виплачено компенсацію за невикористані нею дні відпустки, чого не заперечив у своєму відзиві відповідач, при цьому останній не довів відсутності у цьому своєї вини, його ж запереченням з приводу цього дано оцінку, що описано вище, а відтак у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

В постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 640/22951/21 зазначено, що, "установивши порушення законодавства про оплату праці (як-то невиплата працівникові при звільненні компенсації за невикористану відпустку), що створює підставу для відповідальності роботодавця за статтею 117 КЗпП України, суд повинен визначити розмір як суми, яка включається за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, до належної працівникові заробітної плати, що складається із усіх виплат згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, так і суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні".

Також Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 760/2881/19 вказав, що "у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100".

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 2 п. 8 вказаного Порядку в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Як вбачається з довідки про доходи від 12.04.2024 (а.с. 57), ОСОБА_1 за грудень 2022 року (22 робочих днів) нарахована заробітна плата в розмірі 33659,11 грн, за січень 2023 року (22 робочих днів) нарахована заробітна плата в розмірі 24211,94 грн. Середньомісячна заробітна плата складає 28935,53 грн.

Таким чином, виходячи із отриманого ОСОБА_1 заробітку за останні два календарні місяці роботи в КНП "ЦПМД" ДМС, її середньоденна заробітна плата становить 1315,25 грн ((33659,11 грн+24211,94 грн):(22робочі дні в грудні 2022 року+22робочі дні в січні 2023 року)=1315,25 грн).

Враховуючи те, що позивачка звільнена з КНП "ЦПМД"ДМС 02лютого 2023року ів деньїї звільненняроботодавцем непроведений знею остаточнийрозрахунок,періодом,заякийпідлягає стягненнюсереднійзаробітокза часзатримкирозрахункупри звільненні,єперіод з03.02.2023(наступнийденьпіслязвільнення)по03.08.2023(шестимісячнийтермін,якийпередбачений ст.117КЗпПУкраїни), що включає 130 робочих днів (18 днів за лютий 2023 року+23дні за березень 2023 року+20днів за квітень 2023 року+23дні за травень 2023 року+22дні за червень 2023 рік+21день за липень 2023 року+3дні за серпень 2023 рік). Отже, розмір середнього заробітку позивачки за 130 робочих днів становить 170982,50грн (1315,25 грн - середньоденний заробіток позивачки *130 робочих днів = 170982,50 грн), з яких до стягнення позивачка заявляє 170373,18 грн. При цьому будь-яких розрахунків вказаній сумі не наводить, а суд розглядає спір у межах заявлених позовних вимог.

Як вказано вище, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц дійшла висновку, що, "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України (п. 87). ... Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (п. 91).

З огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку за час затримки виплати (170373,18 грн) зі встановленим розміром заборгованості невиплаченої компенсації за невикористану відпустку (15725,16 грн), характером цієї заборгованості, з огляду на те, що звільнення було проведено у зв`язку з переведення у інший лікувальний заклад і позивачка не була позбавлена засобів до існування, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачки виплат у сумі 15000,00 грн, тому уточнена позовна вимога в цій частині підлягає до часткового задоволення. Так, зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивачки, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників, однак така сума не буде надмірним тягарем для відповідача та не зумовить ризику невиплати заробітної плати іншим працівникам.

Таким чином, зменшені позовні вимоги ОСОБА_1 до КНП "ЦПМД" ДМР про стягненнягрошовоїкомпенсаціїза невикористаніднівідпусткита середньогозаробіткузачас затримкивиплати слід задовольнити частково, стягнути з КНП "ЦПМД" ДМР на користь ОСОБА_1 невиплачену компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 15725,16 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 лютого 2023 року по 03 серпня 2023 року у розмірі 15000,00 гривень.

При цьому, суд зазначає, що з вказаних сум мають бути відраховані податки та інші обов`язкові платежі, які підлягають утриманню із цієї суми відповідно до законодавства України, що відповідає вимогамПК Українита Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Розподіл судових витрат:

враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", зважаючи на те, що позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 гривень. Доказів на понесення позивачкою будь-яких судових витрат не подано, про них не заявлено, тому такі вирішенню не підлягають.

На підставі викладеного, ст. 43 Конституції України, ст. 3, 47, 83, 116, 117 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про відпустки", Порядку обчислення середньої заробітної плати в редакції від 29.04.2022, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, керуючись ст. 258, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

зменшені позовні вимоги ОСОБА_1 доКомунального некомерційногопідприємства "Центрпервинної медичноїдопомоги"Долинської міськоїради простягнення грошовоїкомпенсації заневикористані днівідпустки тасереднього заробіткуза часзатримки виплати задовольнити частково.

Стягнути із Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги" Долинської міської ради на користь ОСОБА_1 невиплачену компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 15725 (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять п`ять) гривень 16 копійок з утриманням з цієї суми податку та інших обов`язкових платежів відповідно до законодавства України.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги" Долинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 лютого 2023 року по 03 серпня 2023 року у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень з утриманням з цієї суми податку та інших обов`язкових платежів відповідно до законодавства України.

Стягнути із Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги" Долинської міської ради на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медичної допомоги" Долинської міської ради, місцезнаходження м. Долина, вул. Степана Бандери, 9 Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 42326482.

Суддя: Монташевич С.М.