Рішення

від 04.06.2024 по справі 570/1695/23

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/1695/23

Номер провадження 2/570/88/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Рибачик О.А.

відповідача ОСОБА_2 в режимі відеоконференції,

представника відповідача - адвоката Теперика О.В. в режимі відеоконференції,

представника третьої особи ССД Олександрійської сільської ради Радчук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Олександрійської сільської ради про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2023 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася в Рівненський районний суд Рівненської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Олександрійської сільської ради та просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову вказує, що 27.08.2020 р. Рівненським районним судом було розірвано шлюб між нею та ОСОБА_2 , від якого вони мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однією з причин припинення подружнього життя стало небажання відповідача брати участь у житті дітей, їх утриманні та вихованні. Коли відповідач остаточно прийняв рішення без пояснень полишити домівку, де проживала родина, почали відбуватися жахаючі речі, а саме: з`ясувалося, що понад п`ять років відповідач виплачував чималі суми коштів (відсотки) «кредиторам» за позики, мета яких досі невідома. Це як фізичні особи, так і банківські установи, кредитні спілки. Колекторські компанії дзвонили та погрожували, писали повідомлення, телефонували дитині на мобільний телефон, телефонували колегам позивачки та її керівнику.

Окрім того, пояснити дітям, що відбувається, не можливо. Відповідач не цікавиться життям дітей, не піклується про їхній добробут, не бере участі у їх вихованні, повністю ігнорує життєво необхідні потреби, про що свідчить систематичне ухилення від сплати аліментів, що очевидно з розрахунку державного виконавця. Гідного прикладу дітям відповідач не взмозі дати, а лише деформує їхнє світосприйняття. Своєю життєвою позицією та поведінкою відповідач позбавляє дітей шансів на майбутнє, а саме його боргові зобов`язання, пов`язані з його нікчемними заняттями, можуть суттєво зашкодити майбутньому дітей, а їх розмір може нести небезпеку життю та здоров`ю дітей.

Ці обставини підтверджуються такими доказами: характеристикою адміністрації Олександрійського ліцею імені А. Мельника, про те, що ОСОБА_2 не цікавиться навчанням та вихованням доньки ОСОБА_3 ; характеристикою адміністрації Обласного мистецького ліцею в с. Олександрія, про те, що ОСОБА_2 не цікавиться навчанням та вихованням сина ОСОБА_4 ; розрахунком заборгованості з відділу державної виконавчої служби в місті Рівному ЗМУМЮ про заборгованість станом на 13.03.2023 р. по аліментам; витягом з ЄРДР від 13.10.2022 р. про злісне ухилення від сплати аліментів; листами про заборговані кошти від фінансових установ; розпискою про одну із сум заборгованостей.

Наводить положення ст. ст. 141, 150, 157, 164 СК України та вказує, що з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дітей, позивачка вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.

Ухвалою суду від 08.05.2023 р. відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 28.09.2023 р. витребувано від Служби у справах дітей Олександрійської сільської ради письмовий висновок щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 01.11.2023 р. визнано явку представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служби у справах дітей Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області у судове засідання під час підготовчого провадження та розгляду справи по суті обов`язковою.

Ухвалою суду від 11.01.2024 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 15.02.2024 р. за клопотанням позивачки та її представника викликано в судове засідання для з`ясування думки неповнолітніх дітей та залучено до участі у справі психолога.

У відзиві вх. 20041 від 15.11.2023 р. представник відповідача адвокат Теперик О.В. вказує, що відповідач відбував покарання у ДУ «Катеринівська виправна колонія №46» з 12.10.2022 р. по 26.07.2023 р. Відповідно до наказу №49/АГ-22 від 31.10.2022 р. ОСОБА_2 був призначений на роботу каменотесом в дільницю ДРОК №1. За період працевлаштування із заробітку засудженого відраховувалися аліменти. Таким чином вимоги про позбавлення батьківських прав є безпідставними, оскільки відповідач відбуває покарання та бере участь у вихованні дітей, виходячи з об`єктивних можливостей, які є у нього. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив вх.20371 від 21.11.2023 р., представник позивачки адвокат Рибачик О.А. вказує, що до відзиву долучено копію заяви написаної ОСОБА_2 начальнику ДУ «Катеринівська виправна колонія №46» полковнику внутрішньої служби ОСОБА_6 , в якій у рядку щодо інформації про стягнення аліментів вказано про їх відсутність, що прямо суперечить інформації вказаній у відзиві.

Не заслуговують на увагу аргументи відзиву, про те, що ОСОБА_2 бере участь у вихованні дітей, виходячи з об`єктивних можливостей, які у нього є, оскільки вони є неправдивими, що підтверджується характеристиками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із навчальних закладів, де вказано, що за період навчання дітей батько жодного разу не цікавився їх навчанням та не приділяв уваги їх вихованню, з класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Рибачик О.А. підтримали позовні вимоги та просять їх задовольнити. Позивачка ОСОБА_1 пояснює, що діти самостійно за власним бажанням вирішили заблокувати можливість вхідних дзвінків від батька. Про стан кримінального провадження, витяг з ЄРДР від 13.10.2022 р. позивачці не відомо. Відповідач у минулому раніше вже був засуджений за умисний злочин. Відповідач фактично покинув сім`ю на призволяще, для усіх це було шоком, він умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Існування боргових зобов`язань відповідача загрожує майбутньому дітей. Крім того, емоційна нестабільність відповідача насторожує.

Представник позивача у судовому засіданні також вказує про існування судових справв, провадження у яких вже закінчено, а саме рішенням суду у цивільній справі 570/2238/21 від 19.10.2021 р. за позовом ПриватБанку із ОСОБА_2 стягнуто борг; рішенням суду у цивільній справі №569/19784/20 від 22.03.2021 р. за позовом УніверсалБанк із ОСОБА_2 стягнуто борг; існують також інші боргові зобов`язання про стягнення із ОСОБА_2 пені за несвоєчасну сплату аліментів, вироком Березнівського районного суду Рівненської області у справі 555/899/20 від 07.09.2021 р. ОСОБА_3 засуджено за ч.3 ст. 286 КК України до позбавлення волі.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його адвокат Теперик О.В. підтримали відзив та просять у задоволенні позову відмовити. Він ніколи не відмовиться і не відмовлявся від своїх дітей. Відповідач ОСОБА_2 пояснює, що не має можливості спілкуватися зі своїми дітьми, бо усі їхні телефони заблоковані. Він відбуває на даний час покарання за неумисний злочин вчинений з необережності, без обтяжуючих обставин. Після першої судимості він прожив 14 років, не порушуючи закон. Не заперечує проти існування боргових зобов`язань перед іншими особами, які у подальшому він виконає. Перед ДТП у нього був напружений графік роботи у зв`язку з існуючими борговими зобов`язаннями і він приділяв менше уваги для дітей. Пояснює, що до аварії усе було добре, потім до нього змінилося відношення у сім`ї. У листопаді 2020 р. його взяли під варту і з того часу він вже дітей не бачив.

Представник третьої особи Радчук В.С. у судовому засідання підтримала висновок ООП про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дітей. Віднесла вирішення спору на розсуд суду.

У судовому засіданні малолітній ОСОБА_4 у присутності психолога висловив свою думку щодо відсутності до тата інтересу, від з ним вже не спілкується три роки, йому і так все добре, він гарно проводить час без тата, у них гарні відносини у сім`ї, зокрема йому цікаво проводити час зі своїм дідусем.

У судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 у присутності психолога висловила свою думку щодо спору та вважає правильним звернення мами з таким позовом. Вона навіть не пам`ятає, щоб тато брав участь у її житті, вона не сумує за ним після того як він пішов від них, він завжди пропадав у відрядженнях. Два рази на рік говорять з ним по телефону, а в нього одні й ті самі питання.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи у судовому засіданні, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується засвідченою позивачкою копією Свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується засвідченою позивачкою копією Свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 .

Як убачається зі змісту розписки ОСОБА_2 від 17.05.2020 р., він взяв у борг у ОСОБА_8 20 000 доларів США та зобов`язався повернути до 01.10.2020 р. Як пояснила у судовому засіданні позивачка ОСОБА_8 - це її брат.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області у справі №569/1879/20 від 27.08.2020 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

За останнім відомим місцем реєстрації відповідача, а саме АДРЕСА_1 , у 2021 р. надходила кореспонденція, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 повідомляли у зв`язку з ухиленням від виконання договірних зобов`язань про необхідність сплатити борг у розмірі 3686,03 грн.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина третя статті 6 Закону України від 22.12.2005 № 3262-IV «Про доступ до судових рішень»).

Вироком Березнівського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання за ч. 3ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової, фізичної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в сумі 251874 (двісті п`ятдесят одну тисячу вісімсот сімдесят чотири) грн. 28 коп. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової, фізичної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 матеріальну шкоду в сумі 50700 (п`ятдесят тисяч сімсот) грн. 46 коп. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в сумі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової, фізичної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України - задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12 матеріальну шкоду в сумі 71 268 (сімдесят одну тисячу двісті шістдесят вісім) грн. 10 коп. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12 моральну шкоду в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової, фізичної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У відповідності до ст.118,122,124 КПК України, стягнуто із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з залученням експерта на проведення судових експертиз під час досудового розслідування в сумі 19 951 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ядесят одну тисячу) грн. 10 коп.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду від 23.08.2022 р. вирок Березнівського районного суду Рівненської області від 07.09.2021 р. стосовно ОСОБА_2 залишено без змін, а апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та їх представника-адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 без задоволення.

Згідно з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2022 р. внесено відомості за ч.1 ст.164 КК України № кримінального провадження 12022186010001508, по зверненню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де її колишній чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , злісно не сплачує аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей, починаючи з 05.02.2021 р.

Як убачається з довідок начальника ДУ «Катеринівська виправна колонія (№46)» О. Рака від 04.10.2023 р. та від 05.10.2023 р., відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відбував покарання в ДУ «Катеринівська виправна колонія («№46)» Рівненської області з 13.10.2022 р. 26.07.2023 р. вибув до ДУ «Городоцький виправний центр (№131») Рівненської області; засудженому ОСОБА_2 , 1979 р.н., за час перебування в установі нарахована заробітна плата: листопад 2022 р. - 1077,50 грн., грудень 2022 р. - 719,56 грн., січень 2023 р. - 1615,60 грн., лютий 2023 р. - 1818,27 грн., березень 2023 р. - 0 грн., квітень 2023 р. - 2644,02 грн., травень 2023 р. - 1263,61 грн., червень 2023 р. - 0 грн., липень 2023 р. - 0 грн. Постанова ВП НОМЕР_5 від 13.03.2023 р. на суму 84628,57 грн. надійшла в установу 29.03.2023 р. за вх. №773. У квітні 2023 р. на виконання постанови утримано із заробітку ОСОБА_2 1064,22 грн., у травні 2023 р. - 508,61 грн. Зазначені кошти були перераховані на адресу відділу ДВС у м. Рівне.

Діти зареєстровані та проживають разом з матір`ю - позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка №224 від 21.03.2023 р. Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Станом на час подання позивачкою позову до суду у квітні 2023, нею долучено до позову характеристику на ОСОБА_3 , 2008 р.н., ученицю 9-А класу Олександрійського ліцею імені Андрія Мельника, з якої серед іншого вбачається, що за період навчання ОСОБА_3 у ліцеї батько жодного разу не цікавився навчанням дочки та не приділяв уваги її вихованню. Одночасно також долучено характеристику на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учня 3 класу Обласного мистецького ліцею в с.Олександрія Рівненської обласної ради, з якої серед іншого вбачається, що батько ОСОБА_2 з сім`єю не проживає; з класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відповідачем по ВП НОМЕР_5 від 13.03.2023 р. №61672, заборгованість станом на 01.03.2023 р. становить 84628,57 грн.

Як убачається з довідки начальника ДУ «Катеринівська виправна колонія (№46)» О. Рака від 05.10.2023 р., засуджений ОСОБА_2 вибув до державної установи «Городоцької виправний центр (№131)» Рівненської області 26.07.2023 р.

Як убачається з Висновку органу опіки та піклування Олександрійської сільської ради у справі щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який затверджений Рішенням Виконавчого комітету Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області №133 від 26.10.2023 р., Комісією з питань захисту прав дитини, встановлено, що ОСОБА_2 , батько неповнолітніх дітей сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, перебуваючи в установі, в силу своїх обставин, намагається працюючи хоч якось утримувати своїх дітей; враховуючи вищенаведене та той факт, що батько дитини заперечує проти позбавлення його батьківських прав та має намір утримувати та брати участь у вихованні своїх дітей, орган опіки та піклування Олександрійської сільської ради вважає, недоцільним позбавлення батьківських прав відповідача відносно своїх дітей.

Згідно з частиною третьої ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Норма статті 7 СК України визначає необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами першою-другою ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Частиною першою ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Питання про позбавлення батьківських прав необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Між тим, як підстави позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав Сімейний кодекс України передбачає їхню винну протиправну поведінку, що виражається в різних формах, вичерпний перелік яких міститься в пунктах 3, 6 частині першій статті 164 цього Кодексу.

До них, зокрема, належать:

- жорстоке поводження з дитиною (пункт 3), яке проявляється у будь-яких формах фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо і зазначені чинники повинні мати системний та постійний характер як кожен окремо, так і в сукупності, розцінювати їх як ухилення від виховання дитини можна лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками;

- засудження за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункт 6). До умисних злочинів щодо дитини можна віднести замах на вбивство, намагання довести або доведення до самогубства, нанесення тілесних ушкоджень, побої, катування, зараження венеричною хворобою, зґвалтування, залишення в небезпеці тощо.

По даній формі винної поведінки батьків необхідно враховувати такі обставини.

По-перше, підстави для позбавлення батьківських прав відсутні при здійсненні злочину батьками через необережність (наприклад, випадкове заподіяння шкоди здоров`ю дитини під час гри, при домашніх роботах тощо). Тому вкрай важлива кваліфікація скоєного.

По-друге, слід мати на увазі, що згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тобто особа, що вчинила такого роду злочини, не може бути носієм батьківських прав та обов`язків, захищати права своїх дітей, представляти їх інтереси. Однак позбавлення батьківських прав на цій підставі можливе лише після вступу в силу відповідного судового вироку.

По-третє, яке є істотним для вирішення спірних правовідносин, винність батьків (одного з батьків) у вчиненні злочину не відносно дітей не може бути підставою для позбавлення їх (його) батьківських прав.

При цьому Сімейним кодексом України визначено випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про них йдеться у частині першій статті 170, і вони охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Отже, суд враховуючи вищенаведені норми матеріального права та беручи до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведена, приходить до висновку про те, що поведінка відповідача відносно своїх дітей свідчить про волевиявлення виконувати свої батьківські обов`язки. В матеріалах справи відсутні фактичні дані, які негативно характеризують ставлення батька саме до своїх дітей, про жорстоке поводження, насильство, застосування недопустимих методів виховання тощо.

Суд зауважує, що пояснення учасників справи не свідчать про умисне, свідоме невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей, фактів протиправної поведінки ОСОБА_2 щодо своїх дітей не наведено.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

З огляду на недоведеність умисного нехтування батьком своїми батьківськими обов`язками, враховуючи його позицію, а саме заперечення проти позову, намагання підтримувати зв`язок з дітьми, суд визнає, що такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав, буде невиправданим.

Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються ст. 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано необхідним у демократичному суспільстві, воно повинно бути обґрунтовано гострою соціальною необхідністю. Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

Тому, на переконання суду, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо.

Окрім того, суд зважає на те, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49).

Відповідно до ст. 171 СК України Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя. 1. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. 2. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. 3. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 зазначено, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 відбуває покарання у місцях позбавлення волі, у зв`язку із чим фактично позбавлений можливості приймати активну участь у житті та вихованні дітей, однак він критично ставиться до своєї поведінки у минулому, що приділяв недостатньо часу вихованню дітей через зайнятість на роботі. При цьому питання його характеристики як батька не може враховуватися як стала величина, він усвідомлює значення своїх дій, намагається відновити стосунки з дітьми.

Суд звертає увагу , що існування заборгованості по аліментах у повній мірі не може свідчити про ухилення батька від виконання своїх обов`язків. Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 16 січня 2019 року в справі №465/3694/14-ц (провадження №61-36265св18) та постанові від 20 березня 2019 року в справі № 199/2403/18 (провадження №61-74св19), у постанові від 23 квітня 2020 року в №420/1075/17 (провадження № 61-17053св19) та постанові Верховного Суду від 22 квітня в справі № 643/5002/17 (провадження № 61-1016св19), у справі №761/2855/17 від 24.10.2018 р.

Відповідно до ч.1 та п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Олександрійської сільської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса останнього відомого місця реєстрації АДРЕСА_2 , перебуває в в ДУ "Городоцький виправний центр" (№131), с. Городок, вул. Б. Штейнгеля,92 А, Рівненського району, Рівненської області 35331.

Третя особа Служба у справах дітей Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, адреса: вул. Свято-Преображенська, буд.66, с.Олександрія, Рівненський р-н., Рівненська обл., 35320, код ЄДРПОУ 44280199.

Повне судове рішення складено 14.06.2024 р.

Суддя Гнатущенко Ю.В.