Рішення

від 14.06.2024 по справі 484/2088/24

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/2088/24

Провадження № 2/484/900/24

Рішення

іменем України

14.06.2024 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Максютенко О.А.

секретаря судового засідання - Завірюхи В.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання права власності,

за відсутності сторін та їх представників,

встановив

17.04.2024 року в інтересах позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до суду їх представник адвокат Сікорський М.М. з позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання права спільної сумісної власності на магазин № НОМЕР_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивачі мають у приватній власності магазин № НОМЕР_1 за вищевказаною адресою, набутий на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №4081 від 05 травня 1999 року та зареєстрований Первомайською філією Південної товарної біржі в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю. Відповідно до вказаного договору, Акціонерне торгівельне товариство закритого типу "Первомайська фабрика "Іскра"", в особі директора ОСОБА_3 , продало, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили зазначений магазин. Умови договору купівлі-продажу сторонами виконані, покупці передали за договором 6718,20 грн., а продавець передав магазин покупцям. Державна реєстрація права власності на вказаний магазин була проведена за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу №2 стр. 62, за реєстровим №161 від 18 травня 1999 року. Так, маючи намір на розпорядження своїм майном та приведення у відповідність вказаний правовстановлюючий документ щодо державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав, позивачі звернулися до суб`єкта державної реєстрації та отримали усну відмову у проведенні державної реєстрації права власності на підставі невідповідності правовстановлюючого документа чинному законодавству, при цьому їм роз`яснено, що документом на вищевказаний магазин є договір купівлі-продажу об`єкту нерухомостого майна №4081 від 05 травня 1999 року, посвідчений зареєстрований Первомайською філією Південної товарної біржі, хоча на підставі ст. 227 ЦК України у редакції 1963 року (з урахуванням прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року), договір купівлі-продажу житлового будинку якщо хоча б однією із сторін є громадянин, повинен бути нотаріально посвідчений, а недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Зазначений договір купівлі-продажу не може бути прийнятий до державної реєстрації прав та до нотаріального провадження як правовстановлюючий. Хоча відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" передбачалося право особи на укладення договорів купівлі-продажу і їх реєстрація в журналі реєстрації біржових угод без нотаріального посвідчення таких договорів. Тому позивачі вимушені звернутися до суду для вирішення питання про визнання права спільної сумісної власності на вказаний магазин в судовому порядку.

Ухвалою судді від 18.04.2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Позивачі та їх представник у підготовче судове засідання не з`явилися, представник позивачів надав суду заяву в якій розгляд справи просив проводити без його участі та у відсутність його довірителів, на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідач в підготовче судове засідання не з`явилася, надала суду заяву в якій розгляд справи просила проводити без її участі, позовні вимоги пітримує та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Частиною 3 статті 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна №4081 від 05 травня 1999 року між Акціонерним торгівельним товариством закритого типу "Первомайська фабрика "Іскра", в особі директора ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (покупці) на Первомайській філії Південної товарної біржі м. Первомайськ було укладено договір купівлі-продажу магазин №33 за адресою: АДРЕСА_1 , за 6718,20 грн., а також ПДВ в сумі 1343,64 грн. в безготівкому вигляді на розрахунковий рахунок товариства, на підставі якого 18 травня 1999 року за реєстровим № 161 Первомайським МБТІ за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровано право спільної сумісної власності на вищевказаний магазин.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.

Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р. регламентовано, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Суд встановив, що на час укладення угоди діяли норми ЦК України (в редакції 1963 року), а тому, суд вважає можливим при розгляді справи застосувати цей Кодекс, оскільки, згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакціїї 2003 року), останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності - з 01 січня 2004 року.

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Представник позивача ствердив, що зі свого боку позивачі повністю виконали умови договору купівлі-продажу, але так як угода нотаріально не посвідчена, то це позбавляє позивачів права спільно володіти, користуватися та розпоряджатися фактично належним їм магазином.

Продавець магазину Акціонерне торгівельне товариство закритого типу "Первомайська фабрика "Іскра", код ЄДРПОУ: 05410257, ліквідовано (діяльність якого припинена), що підтверджується копією ухвали Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2007 року по справі №5/539/06.

Відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Ухилення будь-якої із сторін договору від його нотаріального оформлення на час його укладення є умовним в силу п.6 Додатку №1 до Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 13.12.1995 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 р. за N 31/1056, які діяли на час укладення договору, відповідно до якого біржовий договір купівлі-продажу визнано правовстановлюючим документом, а згідно ст. 15 Закону "Про товарну біржу" реєстрація договору на біржі прирівнювалась до нотаріального оформлення (підтвердженням цьому є реєстрація спірного договору в МБТІ). При цьому продавець магазину не оспорював після спливу значного часу виконання угоди сторонами.

Згідно із частиною першої статті 128 ЦК України (в редакції 1963 року), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд, враховуючи викладене, вважає, що позивачі позбавлені можливості в майбутньому володіти, користуватися та розпорядитися належним їм магазином по наступним причинам: відповідно до статті 277 ЦК України (в редакції 1963 року, яка діяла на час укладення договору) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен був бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 ЦК України); відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 року), з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; відповідно до статті 55 Закону України "Про нотаріат" (яка діяла на момент укладення договору) цей правочин мав бути вчинений за місцем знаходження нерухомого майна.

Таким чином, суд встановив, що Акціонерне торгівельне товариство закритого типу "Первомайська фабрика "Іскра" продало ОСОБА_1 і ОСОБА_2 магазин № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , але нотаріально зазначений договір купівлі-продажу не оформлений. Крім того, суд встановив, що сторони виконали істотні умови договору, у зв`язку з чим, вважає, що позивачі до суду звернулися на законних підставах з обґрунтованими вимогами, а тому, вважає можливим визнати за ними право спільної сумісної власності на вказаний магазин.

Стосовно визнання відповідачем позову, то відповідно до ст. 206 ч.4 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних пістав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд вважає, що визнання відповідачем даного позову слід прийняти, так як воно не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, оцінивши в сукупності докази по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивачів обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, що відповідає способам судового захисту, передбаченого статтею 16 ЦК України.

Керуючись ст.ст.2. 2, 10-13, 200, 206, 247, 258, 259, 265, 268ЦПК України, суд

ухвалив

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право спільної сумісної власності на магазин № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

представник позивача адвокат Сікорський Микола Миколайович, місцезнаходження: вул. Чегодаєва, 39, м. Первомайськ, Миколаївська область, РНОКПП: НОМЕР_4 ;

відповідач: Первомайська міська рада Миколаївської області, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55201, ЄДРПОУ 35926170.

Повне судове рішення складено 14.06.2024 року.

Суддя: