Рішення

від 06.06.2024 по справі 908/488/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/41/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2024 Справа № 908/488/24

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Даниленко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/488/24

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю Пластмас стандарт, 36000, м. Полтава, вул. Харчовиків, буд. 6А

до відповідача: фізичної особи-підприємця Тьосса Павла Анатолійовича, АДРЕСА_1

про стягнення 96 705,00 грн

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Фельський С.Л., ордер АР №1076960 від 25.03.24

СУТЬ СПОРУ:

27.02.24 до Господарського суду Запорізької області в системі Електронний суд надійшла позовна заява за вих. від 27.02.24 № 2702/01 товариства з обмеженою відповідальністю Пластмас стандарт (далі ТОВ Пластмас стандарт) до фізичної особи-підприємця Тьосса Павла Анатолійовича (надалі ФОП Тьосса П.А.) про стягнення збитків у розмірі 96 705,00 грн.

27.02.24 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/488/24 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 04.03.24 судом позовну заяву ТОВ Пластмас стандарт за вих. від 27.02.24 № 2702/01 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 7 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, до якої надати докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 2 422,40 грн. за звернення до господарського суду з позовною заявою (оригінал документу, який підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі).

14.03.24 до суду в системі Електронний суд надійшла заява за вих. від 14.03.24 про усунення недоліків (зареєстровано в канцелярії суду та передано судді 15.03.24), в якій усунуто недоліки вказані в ухвалі суду від 04.03.24.

Ухвалою від 20.03.24 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/488/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

08.04.24 через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято до розгляду в судовому засіданні 06.06.24.

30.04.24 через систему Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив, яку прийнято до розгляду в судовому засіданні 06.06.24.

Ухвалою від 20.05.24 суд перейшов до розгляду справи № 908/488/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначив судове засідання на 03.06.24 о 12 год. 30 хв.

03.06.24 до суду в системі Електронний суд надійшли:

- клопотання за вих. від 03.06.24, в якому представник позивача просить суд відкласти розгляд справи для подання клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції;

- заява за вих. від 03.06.24, в якій представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи.

Представники сторін в судове засідання 03.06.24 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до законодавства.

Ухвалою від 03.06.24 відкладено судове засідання на 06.06.24 о 12 год. 30 хв.

04.06.24 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийняті до розгляду в судовому засіданні 06.06.24.

В судове засідання 06.06.24 представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату. Час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 06.06.24, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику відповідача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позові зазначає, що ним через сайт відповідача було здійснено замовлення товару шатер зірка чотирьохщоглова 22*14 м, тканина Барселона, щільністю 320 гр/м.кв. з водовідштовхувальним просоченням, колір бежевий. В процесі експлуатації виникли недоліки товару, що унеможливлюють його експлуатацію. Відповідачем було відмовлено позивачеві в усуненні виявлених недоліків, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача збитки у розмірі вартості товару 96 705,00 грн.

У відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог через їх безпідставність та необґрунтованість.

У судовому засіданні 06.06.24 представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Наявні матеріали справи за № 908/488/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом частин 1 та 8 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (1). Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (2).

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, між ними виникли господарські правовідносини щодо виготовлення відповідачем за замовленням позивача товару шатер зірка чотирьохщоглова 22*14 м, тканина Барселона, щільністю 320 гр/м.кв. з водовідштовхувальним просоченням, колір бежевий. Замовлення позивачем було здійснено через сайт відповідача, деталі замовлення сторонами узгоджувалися в переписці через додаток Вайбер.

Вказані характеристики товару були закріплені в рахунку-фактурі №290523-22 від 29.05.23.

Позивачем здійснено оплату товару у сумі 96 705,00 грн платіжними інструкціями №108 від 31.05.23 на суму 68 000,00 грн та №122 від 12.06.23 на суму 28 705,00 грн.

Отримання позивачем обумовленого товару підтверджується видатковою накладною №290523-22 від 13.06.23, яка підписана сторонами без зауважень.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що правовідносини, які виникли між сторонами (щодо виготовлення за замовленням позивача та поставки товару) носять змішаний характер як поставки, так і підряду.

В позовній заяві позивач вказує, що 01.07.22 та 10.07.23 ним було повідомлено відповідача про неналежну якість товару: кріплення шатра було зігнуте за умов стандартної експлуатації товару, а також наявність суттєвих розривів тканини по швах. Позивач зазначає, що відповідачем було відмовлено в усуненні виявлених дефектів, що підтверджується перепискою у додатку Вайбер.

Натомість, у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує, що позивачеві було запропоновано надіслати на адресу відповідача пошкоджене кріплення для його заміни. Однак позивачем кріплення надіслано не було. При цьому відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що шатер було встановлено відповідно до інструкції. Крім того, з фотознімків позивача вбачається використання позивачем саморобних щогл (кріплень), які не передбачені виробником та інструкцією з експлуатації. Ці ж фотознімки свідчать про пошкодження тканини внаслідок використання саморобних щогл.

Відмова ФОП Тьосси П.А. в усуненні зазначених пошкоджень стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення збитків у розмірі 96 705,00 грн.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ст. 216 ГК України).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (статті 217, 218 Господарського Кодексу України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (статті 224, 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних господарських відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів які він повинен був отримати.

Крім того, відповідно до положень ст. 679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами належної експлуатації та встановлення шатра відповідно до інструкції. Не спростовано також того, що ним використовувалися саморобні щогли (кріплення), а не ті, що виготовлені відповідачем, що і призвело до розривів тканини.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що він надсилав відповідачеві (на його пропозицію) пошкоджене/погнуте кріплення і відповідачем відмовлено в заміні такої деталі. Натомість, переписка сторін свідчить про наявність такої пропозиції від відповідача і відсутність дій з повернення з боку позивача.

Вищевикладене свідчить про те, що позивачем не доведено наявності чотирьох складових цивільного правопорушення необхідних для застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків, що, як наслідок, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у заявленому вигляді.

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За викладених обставин, у задоволенні позову відмовляється через необґрунтованість.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України, а також приймаючи до уваги безпековий стан у м. Запоріжжі … повний текст рішення складено 14.06.2024.

Суддя В.Л. Корсун