Рішення

від 10.06.2024 по справі 908/655/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/29/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024 справа № 908/655/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/655/24

за позовом акціонерного товариства Акцент-Банк (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074)

до відповідача приватного підприємства Агролідер Юг (вул. Доватора, буд. 61, м.Запоріжжя, 69069)

про стягнення 557484,65 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява акціонерного товариства Акцент-Банк до приватного підприємства Агролідер Юг про стягнення 557484,65 грн. заборгованості за кредитним договором №N20.61.0000000111 від 24.06.2021, яка складається з: 394407,85 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 65976,80 грн. загальний залишок заборгованості за процентами, 71100,00 грн. загальний залишок заборгованості за винагородою, 1000,00 грн. штрафу (фіксована складова) та 25000,00 грн. штрафу (змінна складова).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем кредитного договору № N20.61.0000000111 від 24.06.2021, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 500000,00 грн. в обмін на зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами Договору. За твердженням позивача, станом на 27.02.2024 заборгованість відповідача за договором становить 557484,65 грн. та складається з: 394407,85 грн. заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 65976,80 грн. заборгованості за процентами, 71100,00 грн. заборгованості за винагородою, 1000,00 грн. штрафу (фіксована складова) та 25000,00 грн. штрафу (змінна складова). Посилаючись на приписи ст.ст. 554, 610-612, 625, 806 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити. Позивач зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності його представника у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024 справу № 908/655/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/655/24 присвоєно справі номер провадження 18/29/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/655/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 15.04.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Згідно довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді ухвалу суду від 18.03.2024 про відкриття провадження у справі доставлено в електронний кабінет позивача 19.03.2024.

У зв`язку з відсутністю у відповідача електронного кабінету в системі Електронний суд ухвала про відкриття провадження у цій справі надіслана відповідачу на адресу, зазначену позивачем та згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 .

Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 18.03.2024 повернулась до суду з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою про за закінченням терміну зберігання, ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/655/24 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 18.03.2024 у справі № 908/655/24 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/655/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 10.06.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством Акцент-Банк (Банк, Кредитор, позивач у справі) та приватним підприємством Агролідер Юг (Позичальник, відповідач у справі) 24.06.2021 укладений кредитний договір № N20.61.0000000111 (надалі Договір).

Відповідно до п. А1 Договору вид кредиту строковий кредит.

Згідно із п. А.2 Договору ліміт цього договору: 500000,00 грн.: на поповнення обігових коштів.

Пунктом А.3 Договору передбачено, що термін повернення кредиту 21 червня 2024 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетеними (однаковими) платежами в розмірі та в строки згідно Графіком платежів (Додаток № 1 цього договору).

Згідно із абз. 6 п. А3 Договору відповідності зі ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, позиваючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.

Згідно з п.п. А6, А10 та А11 Договору за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних. Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.

Відповідно до п. 2.3.2 Кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій: порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору та зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором.

За умовами п. 4.1 Договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному в п. А6 цього договору.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.

До договору сторонами підписано Додаток 1 Графік погашення, яким визначено термін повернення частини кредиту та сплати процентів за відповідний розрахунковий період; розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату; сума процентів, що підлягає поверненню у відповідну дату; сума комісійних винагород; кредит та проценти, комісія разом.

Позивач прийняті на себе за умовами кредитного договору зобов`язання виконав повністю, надав Позичальнику кредит відповідно до умов договору. На підтвердження факту видачі відповідачу кредитних коштів позивачем до матеріалів справи надано копію меморіального ордеру від 24.06.2021 № TR.18231555.26229 на суму 500000,00 грн.

Відповідач в порушення умов Договору свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконав. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, станом на 27.02.2024 заборгованість відповідача за кредитним договором складає 557484,65 грн., в т.ч.: 394407,85 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 65976,80 грн. загальний залишок заборгованості за процентами, 71100,00 грн. загальний залишок заборгованості за винагородою, 1000,00 грн. штрафу (фіксована складова) та 25000,00 грн. штрафу (змінна складова), що стало предметом даного спору.

На адресу відповідача позивачем 17.02.2024 направлено вимогу про погашення всієї поточної заборгованості у розмірі 526203,37 грн., що підтверджується списком згрупованих відправлень від 16.02.2024, описом вкладення та фіскальним чеком від 17.02.2024.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 параграфу 2 глави 71 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно меморіального ордеру від 24.06.2021 № TR.18231555.26229 позивачем на розрахунковий рахунок відповідача перераховано суму 500000,00 грн. кредитних коштів.

Надана виписка по рахунку № НОМЕР_1 за період з 24.06.2021 по 25.02.2024 також свідчить про отримання відповідачем 500000,00 грн. кредитних коштів у межах встановленого ліміту.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок заборгованості по Кредитному договору, суд визнав його правильним.

Відповідач правом на заперечення проти заявлених до стягнення сум не скористався, свого документально та нормативно обґрунтованого контррозрахунку суду не подав.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу кредиту, направлення позивачем на адресу відповідача вимоги щодо дострокового погашення всієї суми наданого кредиту з огляду на порушення з боку відповідача умов договору, відповідачем доказів повернення кредитних коштів своєчасно та в повному обсязі не надано, позовні вимоги про стягнення 394407,85 грн. заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 65976,80 грн. заборгованості за процентами та 71100,00 грн. заборгованості за винагородою підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення 1000,00 грн. штрафу (фіксована складова) та 25000,00 грн. штрафу (змінна складова), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нормами ст. 549 ЦК України закріплено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 5.8 Кредитного договору сторони узгодили, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 гривень + 5 % від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

З посиланням на умови п. 5.8 Кредитного договору, а також приписи чинного законодавства позивачем нарахований відповідачу до сплати штраф у загальному розмірі 26000,00 грн., з яких 1000,00 грн. штраф (фіксована складова) та 25000,00 грн. штраф (змінна складова).

Разом із тим, згідно з постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 № 211 від 11.03.2020 на усій території України введено карантин та запроваджено відповідні обмежувальні заходи.

На всій території України тривав карантин, який продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 № 650) до 30.06.2023.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Суд відзначає, що 04.07.2020 набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 № 691-20 від 16.06.2020, яким розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 15.

Відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 691-20 від 16.06.2020) у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України й триває на теперішній час.

Після запровадження воєнного стану законодавець змінив правове регулювання сфери кредитування шляхом прийняття Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.03.2022 №2120-IX. Цим Законом були внесені зміни, зокрема й до Цивільного кодексу України.

Законом України № 2120-IX від 15.03.2022, який набув чинності 17.03.2022, розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного Кодексу України доповнено пунктом 18 наступного змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи імперативні вимоги чинного законодавства, якими встановлено заборону нараховувати позичальнику неустойку, штраф, пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, суд визнав наявними підстави для відмови у задоволенні заявлених АТ Акцент-Банк позовних вимог про стягнення 1000,00 грн. штрафу (фіксована складова) та 25000,00 грн. штрафу (змінна складова).

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог (за винятком нарахованого штрафу).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд визнав вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 394407,85 грн. заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 65976,80 грн. заборгованості за процентами та 71100,00 грн. заборгованості за винагородою. В іншій частині позовних вимог (1000,00 грн. штрафу (фіксована складова) та 25000,00 грн. штрафу (змінна складова)) в задоволенні позову відмовляється.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 6377,82 грн. судового збору.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

З матеріалів справи слідує, що АТ Акцент-Банк сплачено судовий збір у розмірі 8362,27 грн. (платіжне доручення № 6005315401988 від 27.02.2024).

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 6689,82 грн. (8362,27 грн. х 0,8).

З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 1672,45 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого АТ Акцент-Банк судового збору в розмірі 1672,45 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.

Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства Агролідер Юг (вул. Доватора, буд. 61, м.Запоріжжя, 69069; ідентифікаційний код 40901193) на користь акціонерного товариства Акцент-Банк (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074; ідентифікаційний код 14360080) 394407,85 грн. (триста дев`яносто чотири тисячі чотириста сім грн. 85 коп.) заборгованості за кредитом (тілом кредиту), 65976,80 грн. (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят шість грн. 80 коп.) заборгованості за процентами, 71100,00 грн. (сімдесят одну тисячу сто грн. 00 коп.) заборгованості за винагородою та 6377,82 грн. (шість тисяч триста сімдесят сім грн. 82 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 14.06.2024.

Суддя В.В. Левкут