Рішення

від 14.06.2024 по справі 910/2325/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.06.2024Справа № 910/2325/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА"

65026, м. Одеса, вул. Буніна, буд. 10, корп. 1;

ідентифікаційний код: 34598446

до Приватного підприємства "ВУД ЕКСПОРТ УКРАЇНА"

03195, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6-Д, офіс 43;

ідентифікаційний код: 39495165

про стягнення 58 509,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "ВУД ЕКСПОРТ УКРАЇНА" (далі-відповідач) про стягнення грошової заборгованості у сумі 58 509,76 грн. за договором про транспортно-експедиторське обслуговування №2866 від 02.06.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва №910/2325/24 від 29.02.2024 позовну заяву залишено без руху.

19.03.2024 від представника позивача надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 29.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2325/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення №0600261180003 отримано відповідачем 22.04.2024.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/2325/24 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА» (далі - Позивач, Виконавець) та Приватним підприємством «ВУД ЕКСПОРТ УКРАЇНА» (далі - Відповідач, Замовник) укладено Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 2866 від 02.06.2023 р. (далі - Договір), згідно з яким Сторони прийняли на себе взаємні обов`язки.

Договір про транспортно-експедиторське обслуговування між позивачем і відповідачем укладено шляхом листування та надсилання документів засобами електронної пошти. Даний Договір містить всі суттєві умови договору, реквізити позивача і відповідача, а також підписаний уповноваженими сторонами та скріплений печатками позивача та відповідача. Тим самим способом відповідачем було надіслано Заявку на транспортно- експедиторські послуги.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з отриманою від відповідача Заявкою на транспортно- експедиторські послуги, позивачем організовано автомобільне перевезення контейнерного обладнання, та 09 червня 2023 року - здійснено подачу автотранспорту з вантажними контейнерами TGBU4168298 та CMAU5697994 для завантаження відповідачем вантажу в порожні контейнери за узгодженою адресою: Україна, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Будівельників, 4. Це підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 8298 та № 7994.

Згідно з п. 2.15 Договору та Заявки, відповідач забезпечує прийом та оформлення прибулого автотранспорту в термін не більше 48 годин. Проте протягом семи діб відповідач не виходив на зв`язок, завантаження вантажу в контейнери, доставку яких забезпечив позивач, не здійснив, про причини невиконання своїх зобов`язань за умовами Договору не повідомив.

Згідно з пунктом 2.17 Договору, відповідач зобов`язується оплачувати роботи (послуги), виконані (надані) позивачем, в порядку, встановленому цим Договором, у тому числі оплачувати стивідорні, вантажно-розвантажувальні роботи, вартість наземного транспортування, фрахт, демередж і ТЕО вантажів відповідача згідно з рахунків, що виставляються позивачем.

У зв`язку із понаднормативним знаходженням автотранспорту у місці завантаження порожніх контейнерів (п`ять діб), субпідрядником позивача нараховано позивачу штрафні санкції за простій автотранспорту субпідрядника на суму 36,568.60 грн. згідно із рахунком № 00061743, а також плату за послуги автоперевезення порожніх контейнерів за маршрутом: м. Одеса, Україна - смт. Коцюбинське, Україна на суму 21,941.16 грн. згідно із рахунком № 00061742, що разом становить 58,509.76 грн.

Вказані рахунки сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою з рахунку розшифруванням банків ської виписки і платіжною інструкцією № 869.

Для відшкодування понесених витрат, позивачем виставлено відповідні рахунки відповідачу за фактично надані послуги - № 128964 від 22.06.2023 р. та № 129087 від 20.07.2023 р.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, відповідач відшкодовує позивачу усі витрати, що виникають при перевезенні і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів відповідача.

Позивачем було вжито заходи досудового врегулювання спору з метою безпосереднього вирішення спору до звернення у господарський суд.

25 липня 2023 року, засобами оператора поштового зв`язку ТОВ «Нова Пошта», позивач надіслав відповідачу оригінал Претензії про відшкодування витрат до ПП «ВУД ЕКСПОРТ УКРАЇНА» з вимогою невідкладно перерахувати компенсацію збитків, пов`язаних з організацією наземного перевезення у розмірі 58 509,76 грн. (у т.ч. ПДВ) на рахунок ТОВ «СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА». На підтвердження надсилання оригіналів документів додаємо копію конверта з відправленням, що містить реквізити накладної про поштове відправлення. Але 26 липня 2023 року відповідач відмовився від отримання.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач вказує, що ні в строки передбачені умовами Договору, ні на день подачі цього позову Відповідач умов договору не виконав, компенсації витрат Позивача не здійснив.

Таким чином у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за договором у розмірі 58 509,76 грн, яку і просить стягнути з Замовника Виконавець.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання Заявки на транспортно- експедиторські послуги, позивачем організовано автомобільне перевезення контейнерного обладнання, та 09 червня 2023 року - здійснено подачу автотранспорту з вантажними контейнерами TGBU4168298 та CMAU5697994 для завантаження відповідачем вантажу в порожні контейнери за узгодженою адресою: Україна, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Будівельників, 4, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 8298 та № 7994., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками та скріплені мокрими печатками без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Таким чином, заборгованість Приватного підприємства "ВУД ЕКСПОРТ УКРАЇНА" за Договором від 02.06.2023 становить 58 509,76 грн.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає, що вони не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА" в розмірі 58 509,76 грн.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив компенсації витрат Виконавця, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 58 509,76 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ВУД ЕКСПОРТ УКРАЇНА" (03195, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6-Д, офіс 43; ідентифікаційний код: 39495165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА" (65026, м. Одеса, вул. Буніна, буд. 10, корп. 1; ідентифікаційний код: 34598446) 58 509,76 грн. - основного боргу та 3028,00 грн. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов