Рішення
від 31.05.2024 по справі 916/2562/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2562/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріс Гейт Девелопмент» (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 67, код ЄДРПОУ 42480782)

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, код ЄДРПОУ 43015722)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство» (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 01125614)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, РНОКПП 00032945)

про: визнання відмови у наданні згоди протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

за участю представників сторін:

від позивача: Желобницький Я. С., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача: Стапінський В.О., діє в порядку самопредставництва

від третьої особи - ДСК «Чорноморське морське пароплавство»: Артимович Ю.Б., діє в порядку самопредставництва

від третьої особи - Фонду державного майна України»: Стапінський В.О., діє в порядку самопредставництва

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріс Гейт Девелопмент» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в якому просить суд:

- визнати відмову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 28.08.2020 (вих.№11-06-03657) у наданні ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого державного нерухомого майна, а саме: будівлі, загальною площею 230,20 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Отрада пляж, будинок 13, що обліковується на балансі Державної судноплавної компанії України «Чорноморське морське пароплавство», за договором оренди від 25.09.2019, реєстровий номер 2184, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» в особі директора Перев`язка Володимира Олександровича, протиправною;

- зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надати ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» згоду на проведення невід`ємних поліпшень орендованого державного нерухомого майна, а саме: будівлі, загальною площею 230,20 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Отрада пляж, будинок 13, що обліковується на балансі Державної судноплавної компанії України «Чорноморське морське пароплавство», за договором оренди від 25.09.2019, реєстровий номер 2184, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «МАРІС ГЕЙТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» в особі директора Перев`язка В.О.

Позовні вимоги ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» обґрунтовані бездіяльністю відповідача щодо надання відповіді на першу заяву позивача про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна та неправомірною відмовою відповідача щодо другої заяви позивача про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна. Так, на переконання позивача, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень, не врахував, що договір оренди було укладено 25.09.2019, а процедуру отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна позивачем ініційовано 30.09.2019, тобто до набрання чинності Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019. Таким чином, позивач при вирішенні питання про надання згоди мав керуватись положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ (зі змінами та доповненнями).

Ухвалою суду від 19.06.2023 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з виявленими недоліками позовної заяви та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали.

27.06.2023 за вх.№21126/23 та 05.07.2023 за вх.№22331/23 до суду від позивача надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2562/23; визначено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.07.2023 об 11:45.

17.07.2023 за вх.№24036/23 до суду від Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» надійшло клопотання про залучення третьої особи.

Підготовче засідання 21.07.2023 об 11:45 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги та зміщенням графіку проведення судових засідань. Ухвалою суду від 27.07.2023 підготовче засідання призначено на 06.09.2023 об 11:30.

04.08.2023 за вх.№26636/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

04.08.2023 за вх.№26638/23 до суду від відповідача надійшов відзив, який судом прийнято до розгляду, та додаткові документи, які судом залучено до матеріалів справи. Так, відповідач заперечує проти задоволення позову, вважає його безпідставним, обраний спосіб захисту неефективним та таким, що втручається в виключну компетенцію відповідача як державного органу. Так, на обґрунтування своїх тверджень відповідач зазначає та наголошує на наступному:

- відповідно до п.4.4 договору оренди для отримання згоди орендодавця на отримання невід`ємних поліпшень орендар подає заяву і матеріали згідно Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна від 25.05.2018 №686 та згідно чинного законодавства. На дату звернення із заявою про надання згоди на поліпшення (06.06.2020), тобто на момент виникнення спірних правовідносин щодо поліпшень, діяв новий закон - Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019. Так, відповідач правомірно відмовив у наданні згоди на поліпшення, оскільки орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону або конкурсу;

- позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки вимога про визнання відмови протиправною за своєю суттю, по-перше, є вимогою про встановлення обставин та надання їм правової оцінки, а, по-друге, є завідомо невиконуваною;

- позовна вимога щодо зобов`язання РВ ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях надати згоду на проведення невід`ємних поліпшень направлена на втручання у виключну компетенцію Регіонального відділення як органу державної влади;

- при зверненні з заявою про надання згоди орендарем має надаватись довідка балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку на початок поточного року. Однак, з моменту звернення позивача з заявою до Регіонального відділення та до моменту розгляду даної справи пройшло три роки. На цей час відбулась амортизація майна, а балансова вартість змінилась;

- хоч і наявні прямі підстави для відмови у наданні згоди на поліпшення, позивачем навіть не надано належні документи, як встановлює пункт 3 Порядку №686.

У підготовчому засіданні 06.09.2023 судом у протокольній формі задоволено клопотання за вх.№24036/23 від 17.07.2023 та за вх.№26636/23 від 04.08.2023; винесено ухвалу в порядку ст. 50 ГПК України, якою залучено Державну судноплавну компанію «Чорноморське морське пароплавство» (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 01125614) та Фонд державного майна України (01133, м. Київ, Вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, РНОКПП 00032945) до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки рішення у справі може вплинути на їх права або обов`язки; зобов`язано учасників справи завчасно надіслати залученим третім особам процесуальні заяви по суті спору; докази надсилання надати до суду.

У підготовчому засіданні 06.09.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 28.09.2023 о 15:30.

28.09.2023 за вх.№34098/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів надсилання відзиву позивачу, яке судом у протокольній формі задоволено, та додаткові документи, які судом залучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 28.09.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 19.10.2023 о 14:00.

17.10.2023 за вх.№36904/23 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів надсилання позовної заяви залученим третім особам, яке судом у протокольній формі задоволено, та додаткові документи, які судом залучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 19.10.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 08.11.2023 о 12:30.

24.10.2023 за вх.№37851/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка судом прийнята до розгляду. У даній відповіді позивач не погоджується з твердженнями відповідача та вказує наступне:

-умова проведення конкурсу на укладення договору оренди була визначена вже у новій редакції закону, яка була введена в дію вже після укладення договору, а саме: 01.02.2020. Нова редакція закону не визначала окремих положень щодо чинних договорів оренди в контексті отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень. Принципова різниця між законами, що має значення для розгляду даної справи, існує у випадку, коли подано виключно одну заяву про оренду певного майна;

-позивач не відноситься до осіб, визначених обома законами, які мають першочергове право на отримання майна в оренду без проведення аукціону, а відповідне майно йому було надано без проведення конкурсу лише внаслідок відсутності осіб, що виявили бажання орендувати відповідне майно. Як законом в чинній редакції, так і законом в редакції, що втратила чинність, передбачена можливість надання майна в оренду особі, заява якої була єдиною, різниця полягає лише в тому, що за законом у редакції, що втратила чинність, рішення про надання майна в оренду в такому випадку приймається за результатами вивчення попиту на об`єкт оренди, а за законом в чинній редакції за результатом проведення аукціону, учасником якого також є одна особа. Отже, розповсюджувати на особу, яка отримала майно без проведення конкурсу, з огляду на наявність лише однієї заяви, ті обмеження, що встановлені лише для осіб, визначених ст. 15 Закону №157-ІХ, які набувають право оренди без аукціону, є неправильним;

-ініціювання процедури отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень було ініційовано ще у період дії попередньої редакції закону, однак, внаслідок бездіяльності відповідача, завершити процедуру до введення в дію нового закону не було можливо. Отже, спірні правовідносини виникли ще до введення в дію нової редакції закону, а саме: 30.09.2019 з дати направлення відповідно (першого) листа щодо отримання згоди на надання поліпшень;

-обраний позивачем спосіб захисту є належним, оскільки дозволяє захистити права та інтереси позивача, які були порушені внаслідок необґрунтованої відмови у наданні згоди на здійснення поліпшень орендованого майна. У позивача як орендаря майна є правомірне очікування на реалізацію його права на отримання згоди у випадку надання необхідних документів, яке було порушено неправомірною відмовою відповідача;

-щодо відсутності актуальної довідки балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку на початок 2023 року позивач зазначає, що на момент звернення до Регіонального відділення був наданий весь необхідний пакет документів, і саме на основі цих документів було надано оскаржувану відмову. Відповідний пакет документів містив актуальну (на момент подання документів до Регіонального відділення) довідку. У подальшому, з метою захисту своїх прав та інтересів, позивач звернувся до суду із відповідним позовом. Розгляд справи у суді потребує відповідного часу. Інших доводів щодо відсутності необхідних документів відповідачем не зазначено.

У підготовчому засіданні 08.11.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.11.2023 о 10:45.

13.11.2023 за вх.№41220/23 до суду від третьої особи - Фонду державного майна України надійшли пояснення щодо позову. Третя особа - Фонд державного майна України з позовними вимогами не погоджується та вважає, що пред`явлений позов є таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

-у відмові Регіонального відділення у наданні згоди на проведення невід`ємних поліпшень відсутні ознаки протиправності, оскільки ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» отримало спірне майно в оренду без конкурсу або аукціону, що в розумінні Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ є беззаперечною підставою для відмови;

-обраний позивачем спосіб захисту прав не є ефективним, а тому не може бути задоволеним, оскільки у випадку задоволення вимоги про зобов`язання відповідача надати згоду на здійснення невід`ємних поліпшень відбудеться порушення виключної компетенції Регіонального відділення ФДМУ.

22.11.2023 за вх.№42634/23 до суду від третьої особи - ДСК «Чорноморське морське пароплавство» надійшло клопотання про долучення доказів надсилання учасникам справи заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

22.11.2023 за вх.№42639/23 до суду від третьої особи - Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 11.12.2023 задоволена.

22.11.2023 за вх.№42641/23 до суду від третьої особи - Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» надійшли пояснення щодо позову, в яких третя особа з позовними вимогами не погоджується та вважає, що пред`явлений позов є таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

- ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент», всупереч свого обов`язку, не зверталося до ДСК «Чорноморське морське пароплавство» з заявою про надання висновків про доцільність надання згоди орендодавцем на проведення невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна та не надавало документів, що підтверджували заплановані поліпшення орендованого державного майна; вказане було вчинено відповідачем;

- ДСК «Чорноморське морське пароплавство» не надавало ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» інформації про доцільність надання згоди орендодавцем на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна. Матеріали справи також не містять в собі доказів надання органом управління - Міністерством інфраструктури України інформації про доцільність надання згоди орендодавцем;

- ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» не подавало до Регіонального відділення інформації про доцільність надання згоди орендодавцем на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна;

- ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» не надано доказів надання відповідачу експертного висновку з визначенням ідентифікації та розмежування від`ємних та невід`ємних поліпшень на підставі аналізу наданої кошторисної документації;

- позивач не надав відповідачу весь перелік документів, на підставі яких можливо прийняти позитивне рішення щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендованої будівлі;

- згідно з п.3 підписаного сторонами акту приймання-передачі від 25.09.2019 стан майна на момент укладання договору оренди не потребує капітального ремонту;

- дані щодо ступеню зносу орендованого приміщення - 82%, зазначені в п.5 Змін до Плану санації від 18.01.2017 №3, затверджених Протоколом зборів кредиторів від 18.01.2017 №5, є недостовірними, адже за результатами Звіту з незалежної оцінки від 30.04.2019 рівень середньозваженого фізичного зносу становить 38,25 % (вказаний звіт є у наявності у позивача та відповідача як сторін договору оренди та відсутній у ДСК «ЧМП»). Договором оренди передбачено права та обов`язки орендаря, виконання яких орендарем забезпечує підтримання майна в задовільному стані без необхідності здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна та використання орендованого майна з метою, визначеною договором оренди;

- оскільки ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» придбало майно не на конкурентних засадах та звернулось до РВ ФДМУ з заявою про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень 06.06.2020, під час дії нового Закону України «Про оренду державного та комунального майна», РВ ФДМУ правомірно прийняло рішення про відмову позивачу у наданні згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна, переданого в оренду за договором від 25.09.2019.

Судове засідання 30.11.2023 о 10:45 не відбулось у зв`язку з тим, що 30.11.2023 відбулось несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів Господарського суду Одеської області, що мало наслідком тимчасове виведення з ладу технічного обладнання суду та тривалу відсутність доступу суддів до системи діловодства спеціалізованого суду.

Після відновлення роботи комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» в Господарському суді Одеської області, ухвалою суду від 11.12.2023 судове засідання призначено на 20.12.2023 об 11:45.

У судовому засіданні 20.12.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 18.01.2024 о 10:15. У судовому засіданні 18.01.2024 судом у протокольній формі оголошено перерву до 08.02.2024 о 12:45.

06.02.2024 за вх.№4989/24 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Судове засідання 08.02.2024 о 12:45 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги та зміщення графіку проведення судових засідань. Ухвалою суду від 12.02.2024 судове засідання призначено на 28.02.2024 о 15:30.

28.02.2024 за вх.№8319/24 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні 28.02.2024 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 21.03.2024 о 10:20. У судовому засіданні 21.03.2024 судом у протокольній формі оголошено перерву до 18.04.2024 о 10:00. У судовому засіданні 18.04.2024 судом у протокольній формі оголошено перерву до 09.05.2024 о 12:00. Судове засідання 09.05.2024 о 12:00 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги та зміщення графіку проведення судових засідань. Ухвалою суду від 14.05.2024 судове засідання призначено на 31.05.2024 о 09:40.

У судовому засіданні 31.05.2024 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, представник третьої особи - Фонду державного майна України та представник третьої особи - ДСК «Чорноморське морське пароплавство» у судовому засіданні 31.05.2024 просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Справа №916/2562/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України

Жодних заяв та/або клопотань, пов?язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв?язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

У судовому засіданні 31.05.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 31.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, господарський суд встановив:

27.06.2019 ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» звернувся до РФ ФДМУ по Одеській області з заявою за вих.№2019/06-02 від 27.06.2019 про оренду, за змістом якої просив укласти з ТОВ договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, та перебуває на балансі ДСК «Чорноморське Морське Пароплавство», а саме: приміщення будівлі кафе «Гольфстрім», реєстровий номер майна: 01125614.1.УПСЕДЕ076, місцезнаходження: м. Одеса, пляж Отрада, 13, загальна площа: 203,2 кв.м, строком на 5 років.

В матеріалах справи міститься копія оголошення із газети «Відомості приватизації» від 26.06.2019 щодо спірного орендованого майна: оголошення орендодавця - Регіонального відділення Фонду по Одеській області про намір передати об`єкти державного майна, щодо яких надійшли заяви.

17.07.2019 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області видано наказ №823 «Про результати вивчення попиту на об`єкт оренди та укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріс Гейт Девелопмент».

25.09.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріс Гейт Девелопмент» було укладено договір оренди.

Відповідно до змісту п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: будівлю, загальною площею 230,20 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, Отрада пляж, будинок 13. Майно обліковується на балансі Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена станом на 30.04.2019 та становить 2088000 грн.

Стан майна на момент укладення договору, визначається в акті прийняття-передавання за узгодженням балансоутримувача і орендаря (п.1.3 договору).

Пунктом 4.4 сторони передбачили, що для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає заяву і матеріали згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 №686 та згідно чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 10.2 та 10.12 договору умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі випадках, коли після укладення законодавством установлено правила, щлш погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до повного виконання зобов`язань; взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.

25.09.2019 між сторонами укладено акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» до договору оренди від 25.09.2019, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріс Гейт Девелопмент». Відповідно до п.3 даного акту стан майна на момент укладення договору оренди не потребує капітального ремонту.

В матеріалах справи міститься витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний №182508009 від 26.09.2019), відповідно до якого право користування (найму (оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами за адресою: м. Одеса, Отрада пляж, буд. 13, належить орендарю ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» з 29.09.2019 по 25.09.2024.

30.09.2019 за вих.№2019/09-07 ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» звернулось до РВ ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях з заявою про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна (вх.відповідача№11/01278 від 01.10.2019). За змістом заяви вказано, що в додатках до заяви надано договір оренди від 25.09.2019, копію страхового полісу та копію платіжного доручення (вказані додатки в матеріалах справи відсутні). Докази прийняття відповідачем рішення щодо розгляду вказаної заяви в матеріалах справи відсутні.

06.06.2020 за вих.№4/6 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна. За змістом заяви вказано, що в додатках до заяви надано такі документи:

- опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення;

- довідка балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку на початок поточного року;

- примірник проектно-кошторисної документації;

- звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід`ємних поліпшень.

В матеріалах справи міститься довідка вих.№КС-350 від 09.06.2020, що видана Чорноморським морським пароплавством, про те, що балансова (залишкова) вартість спірної будівлі станом на 01.01.2020 становить 607639,98 грн.

В матеріалах справи міститься експертний звіт №16-09/19/А від 16.09.2019 щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва та кошторисної вартості за робочим проектом «Поточний ремонт приміщень будівлі кафе «Гольфстрім» розташованої за адресою: м. Одеса, Отрада пляж, 13». За змістом даного експертного звіту вбачається наступне:

- заявлена кошторисна вартість, передбачена наданою кошторисною документацією, у поточних цінах станом на 21.08.2019 складала 1505,452 тис. грн., у тому числі: будівельні роботи - 1219,367 тис. грн.; устаткування - 69,432 грн.; інші витрати - 286,085 тис. грн.;

- за результатами розгляду кошторисної документації і зняття зауважень встановлено, що зазначена документація, яка враховує обсяги робіт, передбачені робочим проектом, складена відповідно до вимог ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» та загальна кошторисна вартість об?єкту будівництва не змінилася.

У додатку до Експертного звіту №16-09/19/А вказується наступне:

- за результатами розгляду кошторисної документації встановлено, що зазначена документація, яка враховує обсяги робіт, передбачені робочим проектом. складена відповідно до вимог ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва»;

- кошторисна вартість будівництва по зведеному кошторисному розрахунку в поточних цінах станом на 02.09.2019 складає 1505,452 тис. грн., у тому числі: будівельні роботи - 1219,367 тис. грн.; устаткування - 69,432 грн.; інші витрати - 286,085 тис. грн.

24.06.2020 відповідачем у відповідь на заяву позивача від 06.06.2020 №4/6 надано відповідь (№11-06-02425 від 24.06.2020), за змістом якої вказано, що для розгляду питання щодо надання дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень, позивачу необхідно надати до відповідача експертний висновок з визначенням ідентифікації та розмежування від`ємних та невід`ємних поліпшень на підставі аналізу наданої кошторисної документації.

Заявою від 03.07.2020 за вих.№4/7 про надання додаткових документів позивач зазначає, що надає на запит відповідача №11-06-02425 від 24.06.2020 експертний висновок з визначенням ідентифікації та розмежування від`ємних та невід`ємних поліпшень на підставі аналізу наданої кошторисної документації. Однак сам експертний висновок як додаток до спірної заяви від 06.06.2020 чи доказів отримання такого висновку РВ ФДМУ позивачем не надано.

Листом від 11.07.2020 за №11-06-02787 відповідач повідомив позивача про те, що для розгляду питання про надання дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень, останньому необхідно надати належним чином завірену копію Плану санації (чи змін до нього) ДСК «Чорноморське морське пароплавство».

В матеріалах справи міститься лист ДСК «Чорноморське морське пароплавство» за №КС-455 від 23.07.2020 про надання відповідачу у відповідь на його запит №8/7 від 14.07.2020 копії Плану санації та змін до нього ДСК «Чорноморське морське пароплавство».

В матеріалах справи містяться копії Плану санації ДСК «Чорноморське морське пароплавство» та змін до нього. Відповідно до Плану санації (розділ 3.1) від 18.08.2006 до основних активів ДСК «Чорноморське морське пароплавство» відноситься кафе «Гольфстрім», «Чорноморський яхт-клуб район «Відрада» (ринкова вартість станом на 2006 рік становить 959500 грн.). Відповідно до Змін до плану санації від 18.01.2017 (розділ 2.1) визначено як один із заходів з відновлення платоспроможності продаж частини майна ДСК «Чорноморське морське пароплавство», яке не задіяне у виробничій діяльності ДСК «Чорноморське морське пароплавство», або яке знаходиться у непридатному стані і не може бути відновлене через відсутність для цього коштів у ДСК «Чорноморське морське пароплавство»; продаж майна здійснюється у відповідній послідовності з урахуванням ступеню зносу об?єктів у відсотковому відношенні згідно переліку, що наведено нижче: …п.5. Будівлі кафе «Гольфстрим» загальною площею 230,3 кв.м. за адресою: пляж Отрада, буд. 13, м. Одеса (реєстраційний номер 1055092651101) - ступінь зносу 82%.

Листом від 31.07.2020 за №10-06-0176 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулось до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» щодо надання висновків про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна.

В матеріалах справи міститься копія листа Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» №КС-485 від 11.08.2020 щодо надання відповіді Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на запит №10-06-03176 від 31.07.2020. Так, ДСК «Чорноморське морське пароплавство» вказала, що з урахуванням того, що вказана будівля має ступінь зносу у розмірі до 82%, вважається за доцільне надання згоди орендодавцем висновку про проведення поліпшень будівлі за адресою м. Одеса, вул. Отрада 13, балансоутримувачем якого є ДСК «Чорноморське морське пароплавство», з метою недопущення подальшого руйнування будівлі, знецінення активу та його подальшого збереження в придатному для використання стані.

Листом від 28.08.2020 №11-06-03657 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях було відмовлено у наданні згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, переданого в оренду ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» за договором від 25.09.2019 (обліковий №209840911941). Зі змісту вказаного листа вбачається, що підставою для відмови було укладення договору оренди не за результатами конкурсу, що відповідно до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ є підставою для відмови у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна.

В матеріалах справи наявна копія постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2021 по справі №916/634/21, якою постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2021 у справі №916/634/21 скасовано; справу №916/634/21 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІС ГЕЙТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Регіонального відділення фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про визнання відмови Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях у наданні ТОВ «МАРІС ГЕЙТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого державного нерухомого майна, а саме: будівлі, загальною площею 230,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Отрада пляж, будинок 13, що обліковується на балансі Державної судноплавної компанії України «Чорноморське морське пароплавство», за Договором оренди від 25.09.2019, реєстровий номер 2184, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «МАРІС ГЕЙТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» в особі директора Перев`язка В.О., протиправною; про зобов`язання Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надати ТОВ «МАРІС ГЕЙТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» згоду на проведення невід`ємних поліпшень орендованого державного нерухомого майна, а саме: будівлі, загальною площею 230,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Отрада пляж, будинок 13, що обліковується на балансі Державної судноплавної компанії України «Чорноморське морське пароплавство», за Договором оренди від 25.09.2019, реєстровий номер 2184, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «МАРІС ГЕЙТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» в особі директора Перев`язка В.О., - залишено без розгляду.

Відмова Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна у зв`язку з отриманням останнього в оренду без проведення конкурсу або аукціону стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об?єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов?язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов?язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб?єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб?єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов?язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов?язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.

За ст. 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов?язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов?язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст. 776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об?єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об?єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, єдині майнові комплекси яких не можуть бути об?єктом оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об?єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об?єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства. Організаційні та майнові відносини, пов?язані з передачею в оренду єдиних майнових комплексів державного сектора економіки, а також єдиних майнових комплексів, що є комунальною власністю, регулюються законодавством відповідно до цього Кодексу. Мета і предмет господарської діяльності, визначені в установчих документах суб?єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність на базі орендованого майна, не можуть суперечити умовам договору оренди.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління об?єктами державної власності» управління об?єктами державної власності є здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб?єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об?єктів, пов?язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

За ст. 4 Закону України «Про управління об?єктами державної власності» суб?єктами управління об?єктами державної власності є Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об?єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України та інші

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об?єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об?єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України здійснює повноваження безпосередньо та через свої регіональні відділення (представництва). До структури Фонду державного майна України входять апарат та регіональні відділення (представництва).

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» суб?єктами орендних відносин є: орендар; орендодавець; балансоутримувач; уповноважений орган управління; представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу; Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов?язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (закон 157-IX від 03.10.2019).

За п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п?ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів, які були укладені відповідно до приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-XII (далі - Закон №2269-XII).

Разом із тим, інші дії, пов`язані з виконанням існуючих договорів, а також орендою державного та комунального майна з 01.02.2020 регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ (далі - Закон №157-ІХ).

Зазначені правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №918/977/20.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України №2269-XII орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна; якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.5 Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 №686 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) для розгляду питання про надання згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна орендар подає заяву і такі документи: 1) опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення; 2) інформацію про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна; 3) приписи органів пожежного нагляду, охорони праці (за їх наявності); 4) довідку балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку на початок поточного року; 5) завірену копію проектно-кошторисної документації, якщо інше не встановлено договором оренди; 6) звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід`ємних поліпшень.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 та 6 ст. 21 Закону України №157-ІХ орендар державного або комунального майна має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна. Балансоутримувач розглядає клопотання орендаря і протягом 10 робочих днів може прийняти одне з таких рішень з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач: рішення про надання згоди на здійснення ремонту за рахунок орендаря або рішення про відмову у наданні згоди на здійснення ремонту. Орендар може звернутися з клопотанням про отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень, якщо за розрахунками орендаря, підтвердженими висновком будівельної експертизи, його прогнозовані витрати на ремонт об`єкта оренди, за виключенням його витрат на виконання ремонтних робіт, що були зараховані згідно з частиною другою цієї статті, становитимуть не менш як 25 відсотків ринкової вартості об`єкта оренди, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна станом на будь-яку дату поточного року. Підставами для прийняття рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень є: отримання орендарем майна в оренду без проведення аукціону або конкурсу; прийняття балансоутримувачем майна рішення, передбаченого частиною 5 цієї статті.

Відтак, судом встановлено, що правовідносини сторін з оренди державного нерухомого майна виникли під час дії Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-XII. Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладено 25.09.2019 між РВ ФДМУ та ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» без проведення конкурсу; відсутність проведення конкурсу обумовлено надходженням до РВ ФДМУ тільки однієї заяви від ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент», що визнається обома сторонами договору.

Із першою заявою про надання згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» звернулося до РВ ФДМУ 30.09.2019, тобто під час дії Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-XII.

Із другою заявою про надання згоди орендаря на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» звернулося до РВ ФДМУ 06.06.2020, тобто під час дії Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ.

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які рішення або інші повідомлення щодо розгляду Регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях заяви ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» від 30.09.2019 за вих.№2019/09-07. Як було встановлено судом, оскільки позивач не отримав будь-якої відповіді на свою заяву, він повторно звернувся до відповідача 06.06.2020 із заявою вих.№4/6, на яку в подальшому отримав повідомлення про відмову у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна.

Так, дослідивши матеріали справи, господарський суд вбачає протиправність в діянні (бездіяльність - ігнорування першої заяви від 30.09.2019 та дія - прийняття рішення щодо відмови у погодженні заяви від 06.06.2020) Регіонального відділення як органу державної влади. Так, відповідачем було проігноровано першу заяву позивача, не розглянуто її, не прийнято рішення за наслідками її розгляду та/або не надано роз`яснень щодо порядку наступних дій орендаря в порядку комунікації між сторонами договору.

Окрім того, після звернення ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» до Регіонального відділення з другою заявою про надання згоди орендаря на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна (заява від 06.06.2020 за вих.№4/6), судом вбачається досягнення домовленостей між позивачем та відповідачем щодо надання необхідних для розпочатої процедури документів, а саме: листами від 24.06.2020 №11-06-02425 та 14.07.2020 №11-06-0287 відповідач просив позивача надати додаткові документи; листом від 31.07.2020 №10-06-03176 відповідач просив третю особу ДСК «Чорноморське морське пароплавство» надати висновки щодо доцільності здійснення поліпшень орендованого майна.

Зазначене свідчить про неузгодженість в діях відповідача, що не забезпечило позивачу можливості з?ясувати позицію держави зі спірного питання та створила невизначеність в подальших діях у взаємовідносинах з відповідачем, як представником держави.

Таким чином, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що саме бездіяльність відповідача по розгляду першої заяви стала підставою для повторного подання позивачем другої заяви після набрання чинності новим законом - Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ.

При цьому, господарський суд зазначає, що якщо б позивач звернувся з заявою про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень вперше лише в 2020 році, то беззаперечно дана заява мала б розглядатись в рамках Закону №157-ІХ.

Натомість, оскільки усі дії позивача та відповідача, зокрема щодо направлення запитів орендарю та балансоутримувачу в рамках розгляду заяви від 06.06.2020 вих.№4/6, свідчать про те, що відповідач мав намір розглядати спірну заяву по суті, а позивач мав правомірні очікування щодо продовження процедури отримання згоди, ініційованої останнім ще в 2019 році, то суд дійшов висновку, що виходячи з наявних матеріалів справи позивачем в 2019 році під час дії Закону №2269-XII було розпочато процедуру отримання дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень, та у відповідності до вчинених дій зі сторони відповідача (зокрема, продовження листування сторін), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях мало оцінити по суті обидві заяви позивача виходячи з Закону №2269-XII, а не надати врешті формальну відмову без оцінки першої, поданої у 2019 році, заяви позивача.

Господарський суд приймає до уваги висновки, викладені у постанові КГС ВС від 27.07.2022 у справі №907/584/21, зокрема:

- пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у статті 1 Першого протоколу до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Також, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що законними очікуваннями - є очікування на законних підставах продовження терміну дії договору оренди, і це очікування є складовою частиною права власності заявника, наданого йому за договором оренди в розумінні зазначеної статті. ЄСПЛ дійшов висновку про те, що заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди;

- у рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей;

- за змістом рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси;

- принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються;

- Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20);

- доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов?язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об?єктивного з?ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов?язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов?язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи викладене, господарський суд констатує, що орендарем було дотримано умови, визначені договором та законом щодо можливості реалізувати своє право на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна. Відсутність дій/рішень орендодавця щодо розгляду заяви від 30.09.2019 за вих.№2019/09-07 в частині ініціювання позивачем спірної процедури, та здійснення орендодавцем дій, направлених на підтримання комунікації з метою розгляду заяви від 06.06.2020 за вих.№4/6, свідчать про нерозсудливу, суперечливу поведінку та порушення доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, що призвело до порушень прав орендаря.

Відтак, господарський суд вважає, що процедура здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна була розпочата позивачем у 2019 році, а право позивача на отримання такого дозволу не було вчасно реалізовано з вини відповідача.

Принцип «заборони суперечливої поведінки», на думку суду, створює підстави вважати, що в умовах, коли позивачем зі свого боку вчинено дії, які свідчать про те, що позивач має намір на отримання дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, то, зокрема, орган державної влади - Регіональне відділення, на який покладається обов?язок діяти в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений законом, своєю поведінкою, що не відповідає попереднім заявам або поведінці як сторони спірного договору, діяв виходячи з концепції «заборони суперечливої поведінки» неправильно. Виходячи з аналізу сукупності доказів, на переконання суду, дії обох сторін свідчать про початок спірної процедури в 2019 році і продовження її в 2020 році.

Таким чином, господарський суд, керуючись нормами законодавства України, концепцією вірогідності доказування, загальними засадами цивільного законодавства (справедливості, добросовісності та розумності) та положеннями договору, які було погоджено сторонами, вважає, що докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.

Натомість, у випадку якщо б орендодавець вважав, що письмову заяву подано орендарем з порушенням змісту, зокрема надання/ненадання необхідних додатків, то на переконання суду орендодавець міг відмовити у наданні згоди, оцінивши заяви по суті.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, умови укладеного договору, законодавство, що регулює спірні правовідносини, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, зокрема, дотримання позивачем (орендарем) умов спірного договору та вимог, встановлених законом для можливості отримання орендарем згоди на проведення невід`ємних поліпшень, на яку має право позивач (орендар) правомірно очікував з боку орендодавця/власника майна, а також відсутність узгоджених дій зі сторони орендодавця/галузевого управління/власника, відсутність прийнятих у строки, передбачені законом, рішень органів Фонду державного майна України, господарський суд дійшов висновку про часткову доведеність, часткову підставність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріс Гейт Девелопмент» та необхідність часткового задоволення вимог шляхом визнання відмови Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 28.08.2020 (вих.№11-06-03657) у наданні ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого державного нерухомого майна, а саме: будівлі, загальною площею 230,20 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Отрада пляж, будинок 13, що обліковується на балансі Державної судноплавної компанії України «Чорноморське морське пароплавство», за договором оренди від 25.09.2019, реєстровий номер 2184, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» в особі директора Перев`язка Володимира Олександровича, протиправною.

Натомість, в частині другої позовної вимоги, в частині обраного позивачем способу захисту порушеного права, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже було зазначено вище:

- згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;

- для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов?язку в натурі; зміна правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб?єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, зазначені норми визначають об?єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов?язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб?єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява №49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Господарський суд наголошує на тому, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, що належить до компетенції такого суб`єкта повноважень, яким у спірних правовідносинах є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як орендодавець державного майна.

Зважаючи на те, що необхідною умовою завершення процедури надання орендарю згоди на здійснення невід`ємних поліпшень є прийняття орендодавцем державного майна відповідного рішення, а РВ ФДМУ у цих правовідносинах відповідно до чинного законодавства, у тому числі положень Закону України «Про Фонд державного майна України», виступає орендодавцем майна, що перебуває у державній власності, господарський суд вважає, що у разі задоволення позовної вимоги в такому вигляді, як вона заявлена - про зобов`язання надати згоду - відбудеться порушення виключної компетенції цього органу, передбаченої законом, щодо прийняття відповідного рішення. Таким чином, суд не може визначати чи було позивачем надано достатній перелік документів до обох заяв та оцінити ці заяви по суті, а питання використання відповідачем власної компетенції має відбуватись не в рамках заявлених вимог.

Згідно з ч.2 ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Такий спосіб захисту прав позивача як зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надати ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» згоду на проведення невід`ємних поліпшень орендованого державного нерухомого майна, а саме: будівлі, загальною площею 230,20 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Отрада пляж, будинок 13, що обліковується на балансі Державної судноплавної компанії України «Чорноморське морське пароплавство», за договором оренди від 25.09.2019, реєстровий номер 2184, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «МАРІС ГЕЙТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» в особі директора Перев`язка В.О., на думку суду не відповідає принципу ефективного способу захисту порушеного права, а також є втручанням у виключну компетенцію Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як органу державної влади.

За таких обставин, господарський суд, здійснюючи захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, з урахуванням положень ст. 5 ГПК України, дійшов висновку про визначення такого способу захисту, який не суперечить закону та є ефективним для захисту порушених прав - задоволення другої позовної вимоги шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях розглянути надані документи в розрізі двох заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріс Гейт Девелопмент»: заяви від 30.09.2019 за вих.№2019/09-07 (номер реєстрації РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях 11/01278 від 01.10.2019) та заяви від 06.06.2020 вих.№4/6, відповідно до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-XII. Відтак, визначена судом позовна вимога позивача в частині зобов`язання відповідача розглянути спірні заяви відповідає ефективному способу захисту порушеного права.

Іншого відповідачем та третіми особами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача, як на сторону, з винних дій якої виник спір.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріс Гейт Девелопмент» задовольнити частково.

2.Визнати відмову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 28.08.2020 (вих.№11-06-03657) у наданні ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого державного нерухомого майна, а саме: будівлі, загальною площею 230,20 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Отрада пляж, будинок 13, що обліковується на балансі Державної судноплавної компанії України «Чорноморське морське пароплавство», за договором оренди від 25.09.2019, реєстровий номер 2184, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Маріс Гейт Девелопмент» в особі директора Перев`язка Володимира Олександровича, - протиправною.

3.Зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, код ЄДРПОУ 43015722) розглянути надані документи в розрізі двох заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріс Гейт Девелопмент»: заяви від 30.09.2019 за вих.№2019/09-07 (номер реєстрації РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях 11/01278 від 01.10.2019) та заяви від 06.06.2020 вих.№4/6, відповідно до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-XII.

4.Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, код ЄДРПОУ 43015722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріс Гейт Девелопмент» (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 67, код ЄДРПОУ 42480782) судовий збір у сумі 5368 /п`ять тисяч триста шістдесят вісім/ грн.

5.В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13 червня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля


Суд	Господарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	31.05.2024
Оприлюднено	17.06.2024
Номер документу	119740625
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо оренди

Бездоля Ю.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 31.05.2024 по справі 916/2562/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/2562/23

Рішення від 31.05.2024

Рішення
від 31.05.2024 по справі 916/2562/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ