Рішення

від 12.06.2024 по справі 916/1089/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1089/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

секретар судового засідання Кафланової А.С.

розглянувши справу № 916/1089/24 за правилами загального позовного провадження

за позовом: комунального підприємства "Міські дороги" /ЄДРПОУ 32642110, адреса - 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 38, e-mail: kp_gordor8@ukr.net/

до відповідача: приватного підприємства "Бумер 2006" /ЄДРПОУ 34598142, адреса - 65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 6/

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26302595, адреса - 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1/

про стягнення у розмірі 949 266,85 грн

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився, повідомлений належним чином, надано заяву про розгляд справи без участі представника /вх. № 19758/24 від 16.05.2024/;

від відповідача: не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі;

від третьої особи: не з`явився, повідомлений належним чином, надано заяву про розгляд справи за відсутності представника /вх. № 166550/24 від 23.04.2024/.

ВСТАНОВИВ:

14.03.2024 комунальне підприємство "Міські дороги" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 1115/24/ до приватного підприємства "Бумер 2006" про стягнення у розмірі 949 266,85 грн, з яких:

- заборгованість з орендної плати у сумі 716 907,00 грн;

- неустойка (пеня) у розмірі 74 321,58 грн;

- 36 262,99 грн - 3 % річних;

- 121 775,28 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № 575/18 від 17.10.2018.

Ухвалою суду від 19.03.2024 залишено без руху позовну заяву комунального підприємства «Міські дороги» вх. № 1115/24 від 14.03.2024; зобов`язано позивача надати суду у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви.

25.03.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків /вх. № 12410/24/ на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2024.

Ухвалою суду від 03.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1089/24; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.04.2024 о 12:40 год; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

У підготовчому засіданні 19.04.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15.05.2024 на 09:40 год.

23.04.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи /вх. № 16650/24/, в яких Департамент підтримує позовні вимоги. Департамент зауважує, що у провадженні суду перебувала справа № 916/2434/22. Просить справу розглядати за відсутності представника.

У підготовчому засіданні 15.05.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/1089/24 до судового розгляду по суті; судове засідання по суті призначено на 12.06.2024 об 11:00 год.

16.05.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача /вх. № 19758/24/, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

До судового засідання інші учасники справи не з`явилися, повідомлені належним чином, причини неявки невідомі.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 03.04.2024 у справі № 916/1089/24 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 6, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

24.04.2024 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, № 910/1730/22 від 19.12.2022 року).

Суд зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою. Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень Господарського процесуального кодексу, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Вказане узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду яка викладена у справі №752/24739/19 від 18.01.2023 року.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.04.2024 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/1089/24, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Крім того про дату, час та місце судового засідання, у т.ч. щодо розгляду справи по суті відповідач по справі систематично повідомлявся шляхом здійснення публікацій в мережі Інтернет на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України від 02.05.2024, 22.05.2024.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 17.10.2018 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та приватним підприємством "Бумер 2006" (орендар, відповідач) укладений договір оренди нежитлового приміщення №575/18, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі будівлі та споруди, загальною площею 600,1 (шістсот цілих та одна десята) кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 36 (КП "Міські дороги") (далі за текстом об`єкт оренди); характеристика об`єкта оренди наводиться у технічному паспорті, який виданий КП "ОМБТІ та РОН" від 19.10.2006; ринкова вартість об`єкта оренди становить 2861180 (два мільйони вісімсот шістдесят одна тисяча сто вісімдесят) грн. 00 копійок (без урахування податку на додану вартість); звіт про незалежну оцінку вартості об`єкта оренди складений ФОП Гержой О.М. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №1242/17 від 22.12.2017, виданий Фондом державного майна України).

Відповідно до п.1.3 договору термін дії договору з 17.10.2018 до 17.09.2021.

Згідно з п.2.1 договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №1846 зі змінами та доповненнями; рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.

В матеріалах наявний акт приймання-передачі нежитлових будівель та споруд до договору оренди від 17.10.2018 №575/18.

19.07.2021 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець, позивач) та Приватним підприємством "Бумер 2006" (орендар, відповідач) укладено додаткову угоду №1 до договору оренди від 17.10.2018 №575/18, за якою сторони домовились внести зміни до договору шляхом викладення його у новій редакції.

19.07.2021 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець, позивач), Приватним підприємством "Бумер 2006" (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством "Міські дороги" Одеської міської ради (балансоутримувач) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси (нова редакція).

Відповідно до розділу І договору - Змінювані умови договору (далі - умови):

- об`єкт оренди та склад майна (далі - майно): нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 600,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 36 (п.4.1 умов);

- вартість майна: 2861180 грн., без ПДВ (п.6.1 умов);

- цільове призначення: розміщення курсів з навчання водіїв (п.7.1 умов);

- орендна плата та платежі: 23843,17 грн., без ПДВ - дата визначення ринкової вартості майна 06.08.2018, що є датою визначення орендної плати за базовий місяць оренди; 29143,23 грн., без ПДВ - орендна плата за перший місяць оренди з 19.07.2021 (індекс інфляції з 06.08.2018 по 01.07.2021) - 1,2221 (п.9.1 умов);

- витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг: земельний податок компенсується орендарем балансоутримувачу щомісяця, до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків; сплата комунальних послуг проводиться орендарем постачальникам комунальних послуг на підставі укладених між орендарем та постачальниками договорам (п.9.2 умов);

- договір діє до 31.03.2024 включно (п.12.1 умов);

- співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: згідно з рішенням Одеської міської ради "Про бюджет Одеської міської територіальної громади" на відповідний рік.

Згідно з розділу ІІ договору - Незмінювані умови договору (далі - договір):

- орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 умов; майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 умов (п.п. 1.1, 1.2 договору);

- орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 умов; нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначну законодавством; до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць, загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою; орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг; орендар сплачує орендну плату орендодавцю щомісяця до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності (п.п. 3.1, 3.3 договору);

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем; орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору; сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову; на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати; припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п.п. 3.8, 3.9, 3.11 договору);

- у разі припинення договору орендар зобов`язаний: звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем було проведено капітальний ремонт, - то разом із таким капітальним ремонтом; сплатити орендну плату-, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, нараховані до дати, що передує даті повернення майна з оренди (п.4.1 договору);

- цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 умов; цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами; строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п.12.1 договору).

10.04.2023 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець), приватним підприємством «Бумер 2006» (орендар) та комунальним підприємством Міські дороги Одеської міської ради (балансоутримувач) укладений додатковий договір про розірвання договору оренди від 17.10.2018 №575/18 (нова редакція від 19.07.2021) нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, відповідно до якого Договір оренди від 17.10.2018 №575/18 (нова редакція від 19.07.2021) вважати достроково припиненим за згодою сторін відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; договір оренди від 17.10.2018 №575/18 (нова редакція від 19.07.2021) та вважати таким, що припинив свою дію з дати підписання акта повернення з оренди нерухомого майна.

10.04.2023 між приватним підприємством «Бумер 2006» (орендар, відповідач) та комунальним підприємством Міські дороги Одеської міської ради (балансоутримувач, позивач) підписано Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, відповідно до якого, внаслідок припинення Договору оренди від 17.10.2018 №575/18 (нова редакція від 19.07.2021 року) Орендар передав, а Балансоутримувач прийняв із строкового платного користування нерухоме майно, за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 36, пл. 600,1 кв.м.

Судом встановлено, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради звертався до Господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства «Бумер 2006», в якому просив суд стягнути з приватного підприємства «Бумер 2006» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 422 506,97 грн. та 46713,48 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27 вересня 2023 року позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволені частково та стягнуто на його користь 5% коштів за оренду майна, в стягненні решти заявленої суми основного боргу судом було відмовлено оскільки 95% коштів за оренду майна не підлягає стягненню на користь позивача, оскільки відноситься до перерахування Балансоутримувачу орендованого майна.

Позивач вказує, що відповідач, починаючи з 01.10.2021 та до 10.04.2023 (дата розірвання договору) не виконувались істотні умови договору щодо сплати орендної плати, тобто відповідач не розрахувався з Балансоутримувачем КП «Міські дороги» за оренду комунального майна. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 10.04.2023 становить 716 907, 00 грн. У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати орендної плати позивач нарахував пеню у розмірі 74 321,58 грн, інфляційні втрати за період з 01.10.2021 по 13.03.2024 - 121 775,28 грн, 3 % річних за період з 01.10.2021 по 13.03.2024 - 36 262,99 грн.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату орендної плати у строк, визначений у договорі, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 575/18 від 17.10.2018 у розмірі 949 266,85 грн, з яких: заборгованість з орендної плати у сумі 716 907,00 грн; неустойка (пеня) у розмірі 74 321,58 грн; 36 262,99 грн - 3 % річних; 121 775,28 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та статей 283- 291 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1, 5 ст.762 ЦК України).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 ЦК України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 28 Рішення Одеської міської ради№ 13-VIII від 24.12.2020 «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2021 рік», пунктом 26 Рішення Одеської міської ради № 797-VIII від 08.12.2021 «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2022 рік» та пунктом 25 Рішення Одеської міської ради №1012-VIII від 30.11.2022 «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2023 рік» передбачено, що в разі, коли сумарна площа нерухомого майна, яке передається в оренду, перевищує 200 кв.м, договори оренди укладаються Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та орендні платежі розподіляються орендарем у наступному порядку:

1) у разі, якщо балансоутримувачем є комунальні підприємства, засновником яких виступає Одеська міська рада, крім Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса» та комунальних некомерційних підприємств охорони здоров`я (орендодавець - Департамент комунальної власності Одеської міської ради):

- 95 відсотків коштів за оренду майна, включаючи податок на додану вартість, які є джерелом доходів відповідних комунальних підприємств та використовуються на поповнення власних обігових коштів, орендар перераховує на рахунок комунального підприємства - балансоутримувача;

- 5 відсотків, включаючи податок на додану вартість, перераховуються орендарем на рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Таким чином, враховуючи, що Балансоутримувачем орендованого майна, згідно п. 3.3 розділу І «Змінювані умови договору» Договору, є Комунальне підприємство «Міські дороги», 95 відсотків коштів за оренду майна, включаючи податок на додану вартість, орендар повинен був перераховувати на рахунок позивача.

Вказаний висновок узгоджується із рішенням Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 у справі № 916/2434/22, яке набрало законної сили 15.11.2023.

Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII "Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану" (https://omr.gov.ua/ua/acts/council/191972/) встановлено, що на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, звільнити від орендної плати орендарів, які: за погодженням з орендодавцем використовують орендоване майно для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги; є громадськими об`єднаннями та благодійними організаціями; орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв`язку із обмеженням доступу; є суб`єктами господарювання, що надають освітні послуги та не здійснюють діяльність у зв`язку з введенням воєнного стану; використовують нерухоме комунальне майно, що перебуває в управлінні Виконавчого комітету Одеської міської ради, та не здійснюють діяльність в орендованому об`єкті у зв`язку з введенням воєнного стану; орендують комунальне майно Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса", але не використовують його у зв`язку з введенням воєнного стану (п.1). Згідно з п.2 рішення на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, орендарям (за виключенням орендарів, вказаних у пункті 1 цього рішення, та орендарів єдиних майнових комплексів) орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).

Господарським судом перевірено розрахунок орендної плати за період з 01.10.2021 та до 10.04.2023 (дата розірвання договору), який здійснений позивачем. Відповідно до розрахунку заборгованість становить 716 907,00 грн. Разом із тим, судом встановлено, що вказаний розрахунок орендної плати здійснено без врахування рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII "Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану", яким визначено, що на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, орендарям (за виключенням орендарів, вказаних у пункті 1 цього рішення, та орендарів єдиних майнових комплексів) орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації). Проте позивачем здійснено розрахунок орендної плати у повному обсязі, а не у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).

Судом здійснено власний розрахунок орендної плати за період з 01.10.2021 та до 10.04.2023 (дата розірвання договору) з урахуванням рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII, та встановлено, що заборгованість становить 440 756,41 грн.

Господарський суд зауважує, що наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем заборгованості за спірним договором.

Стосовно вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та збитків від інфляції, та встановлено, що за розрахунком позивача інфляційні втрати за період з 01.10.2021 по 13.03.2024 становлять 121 775,28 грн, 3 % річних за період з 01.10.2021 по 13.03.2024 - 36 262,99 грн. Так, судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок 3 % річних та збитків від інфляції з урахуванням невірних вихідних даних, а саме позивачем нараховано пеню не на вірну суму орендної плати (на всю суму орендної плати, а не у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації) - що відповідає рішенню Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII).

Так, здійснивши власний розрахунок, суд зазначає, що 3 % річних за період з 01.10.2021 по 13.03.2024 становить 23 742,69 грн, інфляційні втрати за період з 01.10.2021 по 13.03.2024 - 89 637,31 грн.

Стосовно заявленої до стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сплата відповідачем пені передбачена п.3.9 договору. Так, на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати; припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності)

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, відповідно до якого пеня становить 74 321,58 грн.

Суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок пені з урахуванням невірних вихідних даних, а саме позивачем нараховано пеню не на вірну суму орендної плати (на всю суму орендної плати, а не у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації) - що відповідає рішенню Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII).

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд зазначає, що пеня за заявлений позивачем період становить 37 160,8 грн.

Водночас частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18).

Враховуючи факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань у вигляді несплати за використання орендованого майна, позивачем правомірно застосовано до відповідача відповідальність у вигляді нарахування пені.

Між тим, як встановлено судом, не врахування позивачем змісту рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII вплинуло на вірність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку суми основного боргу /заявлено до стягнення майже вдвічі більшу суму основного боргу/, а отже і суми пені, виходячи з бази її нарахування.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, господарський суд, враховуючи військову агресію російської федерації проти України та її наслідки, а також дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яку належить стягнути з відповідача та визначити її справедливий розмір у сумі 1 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд зауважив, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова КГС ВС від 21.08.2020 № 904/2357/20).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких заперечень та доказів на їх підтвердження від відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги комунального підприємства "Міські дороги" підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені, а саме з відповідача підлягають стягненню кошти у розмірі 555 136,41 грн, з яких: 440 756,41 грн - заборгованість з орендної плати; 23 742,69 грн - 3 % річних за період з 01.10.2021 по 13.03.2024; 89 637,31 грн - інфляційні втрати за період з 01.10.2021 по 13.03.2024; 1 000,00 грн - пеня.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 11 391,20 грн., що вбачається із платіжної інструкції № 1211 від 12.03.2024.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог комунального підприємства "Міські дороги", судовий збір підлягає стягненню з відповідача у розмірі 7 095,57 грн /591 297,21 грн /сума, що підлягала би стягненню без зменшення пені/ * 1,5 % * 0,8 коефіцієнт/.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги комунального підприємства "Міські дороги" - задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Бумер 2006" /ЄДРПОУ 34598142, адреса - 65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 6/ на користь комунального підприємства "Міські дороги" /ЄДРПОУ 32642110, адреса - 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 38, e-mail: kp_gordor8@ukr.net/ заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення № 575/18 від 17.10.2018 у розмірі 555 136,41 грн /п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч сто тридцять шість гривень 41 копійка/, з яких: 440 756,41 грн - заборгованість з орендної плати; 23 742,69 грн - 3 % річних за період з 01.10.2021 по 13.03.2024; 89 637,31 грн - інфляційні втрати за період з 01.10.2021 по 13.03.2024; 1 000,00 грн - пеня; та судовий збір у розмірі 7 095,57 грн /сім тисяч дев`яносто п`ять гривень 57 копійок/.

3. В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 14 червня 2024 р.

Суддя Н.Д. Петренко