Рішення

від 03.06.2024 по справі 916/1968/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2024 р. м. Одеса Справа № 916/1968/23Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Лещенко Л.С.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 916/1968/23

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житловий Будівельний Кооператив "КОНСУЛ" (65016, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд.64/1, код ЄДРПОУ 43064371)

до відповідача: BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS.MAK.SAN.VE TIC.LTD.STI (Suyabatmaz Mahallesi Sehitler Cad.No: 26/Z8 Sahinbey/Gazianter; електронна пошта: BULUTIHTIYACMADDELERI@gmail.com)

про стягнення 37 592, 21 доларів США

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

Обслуговуючий кооператив "Житловий Будівельний Кооператив "КОНСУЛ" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS.MAK.SAN.VE TIC.LTD.STI суми попередньої оплати непоставленого у строк товару у розмірі 36 939, 45 доларів та 3 % річних у розмірі 652, 76 доларів, а також судових витрат у розмірі 70 620, 42 грн., які складаються із судового збору у розмірі 20 620, 42 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких відповідно до попереднього розрахунку судових витрат становить 50 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Контрактом №1-03 від 01.03.2022 щодо повернення авансового платежу сплаченого згідно інвойсу №01.03.2022.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

16.05.2023 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу, якою позовну заяву Обслуговуючого кооперативу "Житловий Будівельний Кооператив "КОНСУЛ" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1968/23. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 15.11.2023. Зобов`язано позивача в строк до 07.06.2023: надати суду нотаріально засвідчені переклади англійською мовою: ухвали суду про відкриття провадження у справі, позовної заяви з додатками, доручення про вручення документів, виклику (повідомлення) про день судового розгляду, а також підтвердження про вручення документів у 2 (двох) екземплярах. Провадження у справі у справі №916/1968/23 зупинено.

Листом від 26.07.2023 за № 916/1968/23/4519/2023 Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) з метою належного повідомлення відповідача у справі - BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS.MAK.SAN.VE TIC.LTD.STI, який знаходиться, як зазначено позивачем у позовній заяві, за адресою: (Suyabatmaz Mahallesi Sehitler Cad.No: 26/Z8 Sahinbey/Gazianter; Турецька Республіка), направлено позовну заяву Обслуговуючого кооперативу "Житловий Будівельний Кооператив "КОНСУЛ", ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 по справі №916/1968/23, доручення про вручення документів, виклик (повідомлення) про день судового розгляду, а також підтвердження про вручення документів з нотаріально засвідченим перекладом англійською мовою у 2 (двох) екземплярах.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2023 поновлено провадження у справі №916/1968/23.

15.11.2023 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу, якою відкладено підготовче засідання у справі на 22.05.2024 о 10:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання. Зобов`язано позивача в строк до 05.12.2023: надати суду нотаріально засвідчені переклади англійською мовою: ухвали суду від 15.11.2023, доручення про вручення документів, виклику (повідомлення) про день судового розгляду, а також підтвердження про вручення документів у 2 (двох) екземплярах. Подані позивачем нотаріально засвідчені переклади ухвали, доручення про вручення документів, виклику (повідомлення) про день судового розгляду, а також підтвердження про вручення документів для належного повідомлення відповідача направити до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Провадження у справі у справі №916/1968/23 зупинено.

Листом від 29.11.2023 за № 916/1968/23/7426/2023 Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) з метою належного повідомлення відповідача у справі - BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS.MAK.SAN.VE TIC.LTD.STI, який знаходиться, як зазначено позивачем у позовній заяві, за адресою: (Suyabatmaz Mahallesi Sehitler Cad.No: 26/Z8 Sahinbey/Gazianter; Турецька Республіка), направлено ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.11.2023 по справі №916/1968/23, доручення про вручення документів, виклик (повідомлення) про день судового розгляду, а також підтвердження про вручення документів з нотаріально засвідченим перекладом англійською мовою у 2 (двох) екземплярах.

06.02.2024 за вх.№4873/24 господарським судом одержано супровідний лист Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про направлення документів відносно виконання доручення Господарського суду Одеської області щодо вручення документів BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS.MAK.SAN.VE TIC.LTD.STI.

Листом від 09.02.2024 за № 916/1968/23/907/2024 позивачу запропоновано в строк до 29.02.2024, надати суду нотаріально засвідчений переклад українською мовою відповідних документів про вручення супровідного листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вх.№4873/24 від 06.02.2024.

26.02.2024 за вх.№7809/24 господарським судом одержано супровідний лист позивача, до якого додано нотаріально засвідчений переклад на українську мову оригіналів документів про вручення відповідачу.

25.03.2024 за вх.№12459/24 господарським судом одержано супровідний лист Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про направлення документів відносно виконання доручення Господарського суду Одеської області BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS.MAK.SAN.VE TIC.LTD.STI.

Листом від 04.04.2024 за №916/1968/23/2277/2024 позивачу запропоновано в строк до 25.04.2024, надати суду нотаріально засвідчений переклад українською мовою відповідних документів про вручення супровідного листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вх.№12459/24 від 25.03.2024.

19.04.2024 за вх.№16160/24 господарським судом одержано супровідний лист позивача, до якого додано нотаріально засвідчений переклад на українську мову оригіналів документів про вручення відповідачу.

Ухвалою Господарського суду одеської Області від 22.05.2024 поновлено провадження у справі №916/1968/23.

У підготовчому засіданні 22.05.2024, за участю представника позивача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2024 о 17:30.

У судовому засіданні 22.05.2024, за відсутністю представників сторін, судом на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину.

Позивач у судове засідання 22.05.2024 не з`явився та у заяві за вх.№22138/24 від 03.06.2024 просив розглянути справу за відсутністю позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з`явився та про причини нез`явлення суд не повідомив. При цьому, про дату, час та місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи протоколи актів прийму-передачі, складені Республіканською прокуратурою Зазіантеп від 05.10.2023, від 12.01.2024.

Отже, виходячи з того, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, та забезпечення реалізації учасниками справи своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України та за відсутністю відповідача у судових засіданнях.

Обставини встановлені судом.

01.03.2022 між BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS. MAK. SAS VE TIC. LTD. STI, що є юридичною особою за законодавством Турецької республіки (Виконавець) та Обслуговуючим кооперативом "ЖИТЛОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "КОНСУЛ" (Замовник) укладено Контракт на поставку будівельних матеріалів, згідно з яким Виконавець зобов`язується поставити товари за кодами: 3808 Дезінфекційні засоби і антисептики; 9619 Гігієнічні прокладки, дитячі пелюшки і підгузки; 3005 Вата, марля, бинти та аналогічні вироби; 4818 Папір, целюлозна вата, інші вироби санітарно-гігієнічного, побутового, господарського та медичного призначення; 4803 паперові туалетні серветки, рушники, пелюшки, скатертини, вата, полотно, на у мовах СРТ Одеса протягом двох місяців і з дати отримання оплати.

У п. 1.2. Контракту зазначено, що Поставка здійснюється за умови виконання і авансового платежу Замовником.

Загальна вартість Контракту складає 100 000 доларів США, без врахування витрат на переказ грошей. Всі витрати за переказ грошей лягають на Замовника (п. 1.3. Контракту).

Відповідно до п. 2.1. Контракту Продавець зобов`язаний разом із товаром передати перевізнику для покупця комплект оригіналів наступних документів: 1. Рахунок-фактуру (інвойс). 2.Товаротранспортну накладну (CMR).

Згідно до п. 5.1., п. 5.2. Контракту до правових відношень, у тому числі й для трактування норм, застосовується матеріальне право України. Будь-які суперечки, що виникають з чинного Контракту, які не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вирішуються у Господарському Суді України в м. Одесі.

Термін дії чинного Контракту: від моменту підписання до 31.12.2022 або до повного виконання обома Сторонами (п. 6.5. Контракту).

Як встановлено судом, на виконання умов договору 03.03.2022 відповідач виставив позивачу інвойс №1-03 на товари згідно Контракту від 01.03.2022 на суму 36 939,45 доларів США.

Позивач 07.03.2022 перерахував на банківський рахунок відповідача авансовий платіж згідно інвойсу №1-03 на суму 36 939,45 доларів США, про що свідчить платіжне доручення в іноземній або банківських металах №13JBKLM3 від 07.03.2022.

У претензії від 05.09.2022 №05-09/2022 позивач заявив відповідачу вимогу про повернення суму попередньої оплати за непоставлений у визначений Контрактом строк товар у розмірі 36 939,45 доларів США, у строк не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання даної претензії.

Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, суму попередньої оплати не повернув, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача попередньої оплати розмірі 36 939, 45 доларів США, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 652, 76 доларів США.

Висновки суду.

Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно до ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому, правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

У п. 5.2. Контракту сторони домовилися, що будь-які суперечки, що виникають з чинного Контракту, які не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вирішуються у Господарському Суді України в м. Одесі.

Таким чином, господарський суд вважає, що вирішення спору у даній справі правомірно передано на розгляд Господарського суду Одеської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до ст. 43 розділу VI "Колізійні норми щодо договірних зобов`язань" Закону "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

У п. 5.1 контракту передбачено, що до правових відношень, у тому числі й для трактування норм, застосовується матеріальне право України.

Враховуючи погодження сторонами при вирішення спорів застосування матеріального права України, саме вказане законодавство підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (ст. рок) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на виконання умов Контракту №1-03 від 01.03.2022 та на підставі виставленого відповідачем інвойсу №1-03 від 03.03.2022, позивач 07.03.2022 перерахував на банківський рахунок відповідача авансовий платіж на суму 36 939,45 доларів США, про що свідчить платіжне доручення в іноземній або банківських металах №13JBKLM3 від 07.03.2022.

Проте, відповідач свої зобов`язання за контрактом не виконав, у погоджений сторонами строк товар не поставив.

У зв`язку з порушенням умов контракту, позивач 05.09.2022 звернувся до відповідача з претензією №05-09/2022, в якій вимагав повернути суму попередньої оплати за непоставлений у визначений Контрактом строк товар у розмірі 36 939,45 доларів США у строк не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання даної претензії.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту наведеної норми слідує, що право вимагати повернення суми попередньої оплати виникає у покупця за умови неналежного виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару.

Таким чином, господарський суд вважає, що позивач правомірно скористався наданим йому правом на звернення з позовом до суду про повернення попередньої оплати за товар, внаслідок порушення відповідачем умов Контракту на поставку товарів.

Згідно вимог ч. 7 ст. 193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Між тим, оскільки відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про поставку позивачу товару у строк або про повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення попередньої оплати в сумі 36 939, 45 доларів є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Зокрема Верховний Суд вказав, що за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У даному випадку позивач нарахував матеріальні втрати на попередню оплату, яка є грошовою сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх платежів, зокрема, за товар, який має бути поставлений чи за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Тобто правовідношення, в якому у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Отже, оскільки у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем щодо повернення попередньої оплати у сумі 36 939, 45 доларів США, позивач правомірно нарахував на це зобов`язання матеріальні втрати на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 3 % річних становить 652, 76 доларів США, господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Щодо можливості стягнення з відповідача заборгованості в іноземній валюті, господарський суд, враховує наступне.

Згідно зі статтею 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України, гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема договору купівлі-продажу, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов`язання з боку покупця є сплата на користь продавця коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), у Постанові від 16.01.2019 в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-44цс18).

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог Обслуговуючого кооперативу "Житловий Будівельний Кооператив "КОНСУЛ", а отже, і їх задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати позивача по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Обслуговуючого кооперативу "Житловий Будівельний Кооператив "КОНСУЛ" до BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS.MAK.SAN.VE TIC.LTD.STI про стягнення 37 592, 21 доларів США задовольнити.

2.Стягнути з BULUT IHTIYAC MADDELERI GIDA TEKS.MAK.SAN.VE TIC.LTD.STI (Suyabatmaz Mahallesi Sehitler Cad.No: 26/Z8 Sahinbey/Gazianter; електронна пошта: BULUTIHTIYACMADDELERI@gmail.com) на користь Обслуговуючого кооперативу "Житловий Будівельний Кооператив "КОНСУЛ" (65016, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд.64/1, код ЄДРПОУ 43064371) суму попередньої оплати непоставленого у строк товару у розмірі 36 939, 45 доларів та 3 % річних у розмірі 652, 76 доларів, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 20 620, 42 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 13 червня 2024 р.

Суддя Г.Є. Смелянець