Рішення

від 11.06.2024 по справі 917/186/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024 Справа № 917/186/24

за позовною заявою Фермерського господарства «Кобеляцький Отаман», вул. Ватутіна,2, с.Жуки, Кобеляцький район, Полтавська область,39222

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бойко І С», вул. Івана Франка,29, с.Писарівка, Вінницький район, Вінницька область,23205

про стягнення грошових коштів

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Фермерське господарство «Кобеляцький Отаман» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бойко І С» про стягнення 2082238,50грн. орендної плати за суборенду земельної ділянки за Договором від 07.04.2023.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.02.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 12.03.2024.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.04.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07 квітня 2023 між Фермерським господарством «Кобеляцький Отаман» (ФГ «Кобеляцький Отаман», Орендар, Позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Бойко І С» (ТОВ «Бойко І С», Суборендар, Відповідач) укладено договір суборенди земельної ділянки

За умовами договору суборенди земельної ділянки від 07.04.2023 в суборенду передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 138,8159 га кадастрові номери: 5321885800:00:001:0012; 5321885800:00:001:00155321884500:00:001:0018; 5321884500:00:001:0022; 5321884500:00:001:0023; 5321884500:00:001:0027; 5321884500:00:001:0028; 5321884500:00:001:0029; 5321884500:00:001:0030; 5321884500:00:001:0031; 5321884500:00:001:0032; 5321884500:00:001:0033; 5321884500:00:які розташовані на території Кобеляцької міської ради, склад угідь: рілля.

Згідно з умовами п. 3.2.1. Договору суборенди земельної ділянки від 07.04.2023 Суборендар отримує у фактичне користування Земельну ділянку з дати підписання Договору. Передача Земельної ділянки в Суборенду, а також повернення Земельної ділянки назад Орендарю у зв`язку із розірванням або припиненням Договору оформлюється окремими актами приймання передачі (надалі Акт), які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 3.2.2.).

За суборенду з Суборендаря стягується орендна плата у розмірі 2 082 238,50 грн., в тому числі ПДВ (п. 5.1.1. договору).

Пунктом п. 5.1.2. договору суборенди земельної ділянки від 07.04.2023 встановлено, що вказана сума орендної плати має бути оплачена терміном до 30 червня 2023 за весь термін оренди. Орендна плата починає нараховуватись з Дати підписання Договору (п. 5.1.3. Договору від 07.04.2023).

Згідно з п 6.1.1. Договору суборенди земельної ділянки від 07.04.2023 земельна ділянка передається в оренду за цим Договором на 6 (шість місяців 25 днів до 01 листопада 2023 (надалі Строк оренди).

Відповідно до пп. (4) п. 4.1. Договору від 07.04.2023 Орендар має право вимагати своєчасної сплати Орендної плати. Орендар зобов`язаний передати в Суборенду земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору (пп. (1) п. 4.2. Договору).

Умовами пп. (4) п. 4.4. Договору від 07.04.2023 встановлено обов`язок Суборендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату передбачену Договором.

Сторонами договору підписано акт прийому-передачі земельної ділянки від 07.04.2023.

Позивач зазначає, що таким чином, свій обов`язок по передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 138,8159 га за умовами договору суборенди земельної ділянки від 07.04.2023 ФГ «Кобеляцький отаман» виконало в повному обсязі, в той час як ТОВ «Бойко І С» порушені умови договору щодо своєчасної та в повному обсязі оплати орендної плати передбаченої Договором. Так, за користування земельною ділянкою загальною площею 138,8159 за період з 07.04.2023 по 01.11.2023 по договору суборенди земельної ділянки від 07.04.2023 заборгованість становить 2 082 238,50грн.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання

або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів.

По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 у справі 910/2693/18).

Аналіз наведеного свідчить, що неналежне виконання зобов`язання - це порушенняумов, визначених змістом зобов`язання (виконання зобов`язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов`язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.

За приписами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 ГК України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Ц України).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правов наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків.

Отже, порушення зобов`язання за свої змістом є юридичним фактом, з яким пов`язуються певні негативні правові наслідки для правопорушника основною метою яких є забезпечення захисту, а у разі можливості - й відновлення порушення суб`єктивного цивільного права.

Частиною першою статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

У пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, справляється уформі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У пункті 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають земельних відносин" роз`яснено, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). У зв`язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (статті 21 Закону України "Про оренду землі", стаття 2 Податкового кодексу України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Також у статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За статтею 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Тобто, за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільнихправовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній

формі.

Визначення договору оренди землі містить стаття 792 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві з користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно вимог ст.124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, згідно ст.13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору, а факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для стягнення орендноі плати (позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17).

Обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням (висновок у Постанові Верховного Суду від 11.05.2019р. у справі № 6- 824цс19).

Станом на момент вирішення спору матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем 2 082 238,50 грн. орендної плати.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчать про сплату ним 2 082 238,50 грн. орендної плати.

За результатами дослідження наданих доказів, господарський суд дійшов висновку про доведеність законність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог, а отже задоволенню їх в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 119, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бойко І С» ( вул. Івана Франка,29, с.Писарівка, Вінницький район, Вінницька область, 23205, код ЄДРПОУ 44700608) на користь Фермерського господарства «Кобеляцький Отаман» (вул. Ватутіна,2, с.Жуки, Кобеляцький район, Полтавська область, 39222, код ЄДРПОУ 37048535) 2 082 238,50грн. орендної плати за суборенду земельної ділянки за Договором від 07.04.2023, а також 24986,86грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.06.2024

Суддя Кльопов І.Г.