Рішення

від 12.06.2024 по справі 922/821/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024м. ХарківСправа № 922/821/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс", м.Харків про стягнення коштів 3 369 240, 00 грн. за участю представників:

позивача: Олена ТУРУТІНА (адвокат)

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Новокраматорський машинобудівний завод" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Техносервіс про стягнення заборгованості за поставлені вироби в розмірі 3 369 240,00 грн.

Позов обгрунтовано тим, що Відповідачем в порушення умов договору № 22/1-19 від 21.01.2019 до теперішнього часу не оплачені платіжні вимоги -доручення № 2-206591 від 08.09.2020 р. на суму 2 838 240,00 грн. та № 2-206593 від 08.09.2020 р. на суму 531 000,00 грн., з огляду на що у останнього перед Позивачем наявна заборгованість у сумі 3 369 240,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/821/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 17.04.2024 о 10:30.

Протокольною ухвалою від 17.04.2024 відкладено підготовче засідання на 22.05.2024 о 12:30.

Протокольною ухвалою від 22.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.24 о 13:00.

Представник позивача у судовому засіданні 12.06.2024 просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, відзив на позов не подав. Процесуальні документи в порядку ч. 2-4 ст.120та ч. 5 ст.242 ГПК Українинаправлялись відповідачу в електронному вигляді до його зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС.

Відповідно до ч. 9ст. 165 ГПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2ст. 178 ГПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, у справі Осіпов проти України, суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

В ході розгляду справи судом, відповідно до п. 4 ч. 5ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановленихГПК України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Приватним акціонерним товариством Новокраматорський машинобудівний завод (Надалі- Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Техносервіс (Відповідач, Покупець) був укладений договір № 22/1-19 від 21.01.2019 у відповідності до умов якого (п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди № 3 від 31.01.2020 р) Постачальник зобов`язався поставити , а Покупець прийняти та оплатити вироби , зазначені в специфікаціях (додатки № 1 ), які є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до п. 4.1. договору форма оплати передоплата.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що Покупець зобов`язаний сплатити авансовий платіж після підписання договору (додаткової угоди) - 10% від вартості виробів, а п. 4.3. передбачає,що остаточний розрахунок за вироби , зазначені в специфікаціях, в розмірі 90% вартості виробів , в т.ч. ПДВ, Покупець зобов`язаний провести до відвантаження готових виробів протягом 10 днів з дати виставлення платіжної вимоги-доручення..

Сторонами була укладена додаткова угода№ 3 від 31.01.2020 р. про введення до договору специфікації № 4 на суму 3 153 600,00 грн. (три мільйони сто п`ятдесят три тисячі шістсот грн.).

Позивач вказує, що 04.02.2020 р. Відповідач оплатив авансовий рахунок № 22-206020 від 04.02.2020 р. в розмірі 10% вартості виробів в сумі 315 360,00 грн.

В подальшому сторони уклали додаткову угоду № 4 від 14.04.2020 р. про введення до договору специфікації № 5. Вартість продукції за даною специфікацією становить 1 590 000,00 грн. (один мільйон п`ятсот дев`яносто тисяч гривень).

В додатковій угоді № 5 від 22.04.2020 р. сторони домовилися, що у відповідності до п. 4.3. договору складений акт коректирування ціни за специфікацією № 2. В результаті перерахування вартість виробів, поставлених покупцю за специфікацією № 2 , зменшилася на 242 617,19 грн.... Грошові кошти в сумі 242 617,19 грн. з урахуванням ПДВ , що залишилися в розпорядженні Постачальника внаслідок перерахування вартості виробів за специфікацією № 2 , будуть враховані в рахунок погашення заборгованості згідно наступної таблиці...

З таблиці вбачається, що грошові кошти з рахунків: 12-206016 від 31.01.2020 р. в сумі 48 523, 94 грн. 12-196098 від 25.06.20219 р. в сумі 52 619,38 грн. 12-206019 від 14.02.2020 р. в сумі 36 536, 49 грн. 12-196095 від 20.06.2019 р. в сумі 11 471, 82 грн. 2-196427 від 03.07.2019 р. в сумі 9 848, 37 грн. Всього в сумі 159 000 грн. зараховані в рахунок оплати авансового рахунку № 22- 206088 від 15.04.2020 за вироби, зазначені в специфікації №.5

Таким чином, Відповідачем було сплачено авансові рахунки за вироби, вказані в специфікаціях № 4 і № 5.

Додатковою угодою № 8 від 28.08.2020 р. до договору, сторони змінили порядок оплати за специфікацією № 4 і специфікацією №. 5, доповнивши пункт 4.1. договору редакцією: форма оплати для виробів, зазначених в специфікації № 3, специфікації № 4, специфікації № 5 передплата і наступна оплата. Також і пункт 4.3. договору доповнений наступною редакцією Остаточний розрахунок за вироби, зазначені в специфікації № 4 , специфікації № 5 (додаток 1) , в розмірі 90% вартості виробів , зазначених в специфікації № 4, специфікації № 5 (додаток 1) , в тому числі ПДВ 20% , Покупець зобов`язаний провести протягом 60 календарних днів з дати постачання виробів за наявності платіжної вимоги - доручення , повідомивши постачальнику номер і дату платіжного доручення і зазначивши банк, куди перераховані кошти. У відповідності до п. 7.2. договору датою постачання є дата товарно-транспортної накладної, що оформлюється в день відвантаження виробів покупцю.

У відповідності до п. 7.2. договору датою постачання є дата товарно-транспортної накладної, що оформлюється в день відвантаження виробів покупцю.

Позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому зазначає про те, що останній, як Постачальник за вищевказаним договором поставив Відповідачу, як Покупцю обумовлені в специфікації № 4 і в специфікації № 5 сторонами вироби, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними:

- № 2009031 від 08.09.2020 р. (на поставку виробів, передбачених специфікацією № 4);

- № 2009032 від 08.09.2020 р. ( на поставку виробів, зазначених в специфікації № 5).

Для оплати 90% вартості виробів, зазначених в специфікації № 4 , Відповідачу була виставлена платіжна вимога-доручення № 2-206591 від 08.09.2020 р. на суму 2 838 240,00 грн. (два мільйони вісімсот тридцять вісім тисяч двісті сорок грн.). Платіжна вимога-доручення передана Відповідачу разом з відвантаженим товаром, що вбачається з відповідної позначки в товарно-транспортній накладній № 2009031 від 08.09.2020 р. в графі супровідні документи на вантаж.

Для оплати 90% вартості виробів, зазначених в специфікації № 5 , Відповідачу виставлена платіжна вимога-доручення № 2-206593 від 08.09.2020 р. на суму 1 431 000,00 грн. (один мільйон чотириста тридцять одна тисяча грн.). Платіжна вимога-доручення передана Відповідачу разом з відвантаженим товаром, що вбачається з відповідної позначки в товарно-транспортній накладній № 2009032 від 08.09.2020 р. в графі супровідні документи на вантаж.

У відповідності до п. 4.3. договору в редакції додаткової угоди № 8 Відповідач зобов`язаний був оплатити вищезазначені платіжні вимоги-доручення до 07.11.2020 р.

Відповідач платіжну вимогу-доручення № 2-206593 від 08.09.2020 р. оплатив частково на суму 900 000,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банку за 21.12.2020. Платіжна вимога -доручення № 2-206591 від 08.09.2020 р. на суму 2 838 240,00 грн. залишалась несплаченою.

Таким чином, у зв`язку із частковою сплатою поставлених за договором № 22/1-19 від 21.01.2019 виробів у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, яка складає 3 369 240,00 грн.

На підставі п. 12.3. Договору Позивач звертався до Відповідача з претензіями № 009/ юр-712/26 від 03.09.2021 р. , № 009/юр-713/27 від 03.09.2021р. в яких вимагав сплатити виниклу заборгованість, проте вказані претензії були залишені Відповідачем без задоволення та будь-якого реагування.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 1 ч. 2ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно дост. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки продукції на підставі укладеного договору.

Відповідно до ст.712 ЦК Україниза договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що поставка виробів Відповідачу за Договором № 22/1-19 від 21.01.2019 підтверджується товарно-транспортними накладними № 2009031 від 08.09.2020 р. та № 2009032 від 08.09.2020 р. Разом з вказаню поставкою Відповідачу були також виставлені відповідні вимоги-доручення № 2-206591 від 08.09.2020 р. на суму 2 838 240,00 грн та № 2-206593 від 08.09.2020 р. на суму 1 431 000,00 грн.

Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо оплати поставлених виробів визначений п. 4.3. договору в редакції додаткової угоди № 8, та є таким, що настав.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або позов.

За таких обставин у зв`язку із частковою оплатою відповідачем виробів на загальну суму 900 000,00 грн., суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлені за договором № 22/1-19 від 21.01.2019 вироби в розмірі 3 369 240,00 грн.

Відповідно дост. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1ст. 74ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістомст. 76 ГПК Україниналежними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно дост. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи та не спростованих відповідачем.

Відповідно до положеньст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону УкраїниПро судовий збір,суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Техносервіс (61055 м. Харків, вул. Миру, 46, код ЄДРПОУ 30511356) на користь Приватного акціонерного товариства Новокраматорський машинобудівний завод (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, б. 15-В, офіс 8, код ЄДРПОУ 05763599) заборгованість за поставлені вироби в розмірі 3 369240 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору 50538 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно дост. 241 ГПК Українита може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.254,256,257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "13" червня 2024 р.

СуддяС.Ч. Жельне