Рішення

від 05.06.2024 по справі 910/13399/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 910/13399/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн"

до Державної казначейської служби України

про відшкодування 1800000 грн.

Представники учасників справи:

Прокурор Барбаш О.А.;

Позивач не з`явився;

Відповідач не з`явився.

Секретар судового засідання Щокань В.М.

Суддя Гладун А.І.

1.Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.

1.1.24.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України.

1.2.Змістом позову є майнова вимога позивача до відповідача про відшкодування за рахунок Державного бюджету моральної шкоди у розмірі 1800000 грн, завданої ТОВ "Арома Юкрейн" рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №910/599/23.

1.3.Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що рішенням Господарського суду м. Києва від 31.05.2023 у справі №910/599/23 позивачу завдано моральної шкоди. Рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2023 у справі №910/599/23 порушує право позивача на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень здійснюється за рахунок держави органами державної казначейської служби.

1.4.28.08.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/13399/23. Призначив підготовче засідання о 15 год. 30 хв. 29.09.2023.

1.5.18.09.2023 відповідач подав до суду відзив на позов (а.с. 56-59), у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю, просив розглянути справу у відсутність його представника.

1.6.В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказав, що позивач зазначив казначейство як відповідача, яке не є учасником спірних відносин. Позивач ототожнив факт відмови у задоволенні вимог із заподіянням моральної шкоди судом. Відповідач ствердив, що оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим законом, не допускається. Отже, оскарження вчинення (не вчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалення у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Позивач обґрунтував вимоги про відшкодування моральної шкоди певними діями судді, вважаючи незаконним рішення суду у справі №910/599/23. Проте не обґрунтував вимогу про відшкодування державою моральної шкоди, не зазначив фактів (обставин), за яких можна було б стверджувати про порушення прав позивача, порушення державою конкретних обов`язків. Суд під час розгляду однієї справи позбавлений можливості перевіряти законній дій та рішень суддів, зокрема, вчинених під час розгляду іншої справи. Факт неправомірності (незаконності) прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності органу влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку. Тобто, повинен підтверджуватись відповідним судовим рішенням (ухвалою, рішенням, постанови, вироком), яке має значення для вирішення справи про відшкодування шкоди.

1.7.29.09.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив (а.с. 65-69), у якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов та просив суд позов задовольнити повністю.

1.8.29.09.2023 у підготовче засідання представники сторін не з`явилися.

1.9.29.09.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив відкласти підготовче засідання до 10 год. 00 хв. 27.11.2023. Зобов`язав позивача надати суду пояснення, які конкретно вимоги позивач пред`являє до відповідача.

1.10.02.10.2023 позивач звернувся до суду із заявою, у якій просив розгляд справи здійснювати без участі його представника, позов підтримав повністю (а.с. 80-81).

1.11.У підготовче засідання 27.11.2023 представники сторін не з`явилися.

1.12.27.11.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив відкласти підготовче засідання до 12 год. 40 хв. 11.12.2023. Зобов`язав позивача надати суду пояснення, які конкретно вимоги позивач пред`являє до відповідача.

1.13.11.12.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив позовну заяву ТОВ "Арома Юкрейн" залишити без розгляду.

1.14.12.02.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/13399/23 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

1.15.07.03.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив призначити підготовче засідання о 10 год. 50 хв. 08.04.2024.

1.16.08.04.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив матеріали справи №910/13399/23 передати голові Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо передачі матеріалів справи №910/13399/23 до суду вищої інстанції для визначення підсудності.

1.17.11.04.2024 голова Господарського суду міста Києва виніс розпорядження матеріали справи №910/13399/23 передати до Північного апеляційного господарського суду для визначення суду першої інстанції, якому підсудна дана справа.

1.18.18.04.2024 Північний апеляційний господарський суд ухвалив визначити підсудність справи №910/13399/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" до Державної казначейської служби України про відшкодування 1800000 грн Господарському суду Черкаської області.

1.19.29.04.2024 справа №910/13399/23 надійшла до Господарського суду Черкаської області.

1.20.За результатами автоматизованого розподілу справу №910/13399/23 передано на розгляд судді Гладуну А.І.

1.21.30.04.2024 суд ухвалив справу №910/13399/23 прийняти до свого провадження, справу №910/13399/23 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив о 12 год. 30 хв. 27.05.2024.

1.22.Ухвалу суду від 30.04.2024 про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу та відповідачу на їх електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, яку 01.05.2024 доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача (а.с. 170).

1.23.13.05.2024 позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі його представника, просив суд позов задовольнити повністю (а.с. 173).

1.24.У підготовче засідання 27.05.2024 представники сторін не з`явилися.

1.25.27.05.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті об 11 год. 30 хв. 05.06.2024.

1.26.05.06.2024 Черкаська обласна прокуратура звернулася до суду із заявою про вступ у справу з метою захисту інтересів держави в особі Державної казначейської служби України (а.с. 179-182).

1.27.У судове засідання 05.06.2024 представники сторін не з`явилися. Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

1.28.Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

1.29.Судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.

1.30.Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась.

1.31.Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана судом обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

1.32.Прокурор Барбаш О.А. у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову.

1.33.05.06.2024 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення суду.

1.34.Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №910/13399/23.

Вислухавши пояснення прокурора, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2.Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

2.1.Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про відшкодування за рахунок Державного бюджету моральної шкоди у розмірі 1800000 грн, завданої ТОВ "Арома Юкрейн" рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №910/599/23.

2.2.Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує завдання йому рішенням Господарського суду м. Києва від 31.05.2023 у справі №910/599/23 моральної шкоди внаслідок неправильного застосуванням судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, чим порушено право позивача на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

2.3.Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

2.4.Предметом доказування у справі є обставини завдання моральної шкоди позивачу; розмір завданої моральної шкоди; причинно-наслідковий зв`язок між фактом заподіяння шкоди та діями, рішеннями, якими завдано шкоди; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

3.Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

3.1.На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

3.1.1.У грудні 2020 року позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Держави Україна в особі Миколаївської місцевої прокурати №1, Держави Україна в особі Центрального відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області (а.с. 29-38);

3.1.2.У січні 2023 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування 2000000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями Господарського суду Миколаївської області, Південно-західного апеляційного господарського суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а саме здійсненням розгляду справи №915/1477/20 та ухваленням відповідних рішень у вказаній справі з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. (а.с. 17-28);

3.1.3.31.05.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі №910/599/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арома Юкрейн до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, яким у позові ТОВ Арома Юкрейн відмовив (а.с. 39-45).

3.2Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.

3.3Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

3.4Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

3.5Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

3.6На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.

3.7Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи

3.8Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.

3.9Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

3.10Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

4.Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.1.Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

4.2.Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

4.3.З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.4.Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.5.Враховуючи допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, частково та визнає встановленими наступні обставини:

4.5.1. У грудні 2020 року позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Держави Україна в особі Миколаївської місцевої прокурати №1, Держави Україна в особі Центрального відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди;

4.5.2.У січні 2023 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування 2000000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями Господарського суду Миколаївської області, Південно-західного апеляційного господарського суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а саме здійсненням розгляду справи №915/1477/20 та ухваленням судових рішень у вказаній справі з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права;

4.5.3.31.05.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі №910/599/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арома Юкрейн до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, яким у позові ТОВ Арома Юкрейн відмовив (а.с. 39-45).

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

5.1.Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

5.2.Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

5.3.Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

5.4.Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

5.5.Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

5.6.Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

5.7.Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 Цивільного кодексу України).

5.8.Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

5.9.Відповідно до частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

5.10.Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина 1 статті 201 Цивільного кодексу України).

5.11.Відповідно до частини 1 статті 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

5.12.Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені статтею 1167 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

5.13.За загальним правилом, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини.

5.14.Вина не є обов`язковим елементом складу цивільного правопорушення із заподіяння моральної шкоди, у випадках передбачених частиною 2 статті 1167 Цивільного кодексу України, за змістом якої моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

5.15.Особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими або службовими особами та порядок її відшкодування, встановлені статтями 1173-1176 Цивільного кодексу України.

5.16.Норми статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

5.17.Вказаними правовими нормами передбачено, зокрема, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

5.18.Відповідно до частини 1 статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

5.19.Відповідно до частини 1 статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

5.20.Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду встановлені статтею 1176 Цивільного кодексу України.

5.21.За змістом частини першої вказаної статті Кодексу шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

5.22.Вказаною нормою Кодексу встановлено підстави та порядок відшкодування шкоди завданої фізичній особі та передбачено перелік протиправних дій та рішень, які є необхідним елементом складу цивільного правопорушення із заподіяння моральної шкоди.

5.23.За умови доведення заподіяння фізичній особі органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду моральної шкоди внаслідок одного чи кількох діянь, що передбачені частиною 1 статті 1176 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

5.24.Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина 2 статті 1176 Цивільного кодексу України).

5.25.Такі випадки передбачені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

5.26.Відповідно до положень цього Закону (частина 1 статті 1) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

5.27.Відповідно до частини 1 статті 2 цього Закону Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

5.28.За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду слід застосовувати частину шосту статті 1176 Цивільного кодексу України, згідно з якою така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України)

Такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом України у постановах від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17 та відтворено у постановах Верховного Суду: від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17, від 23 січня 2019 року у справі № 308/1990/16-ц, від 12 березня 2019 у справі № 920/715/17, від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18, від 10 липня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 2/522/22682/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 243/2749/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 361/8742/15-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 199/9550/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 569/4199/15-ц.

5.29.Відповідно до частини 6 статті 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

5.30.Частиною 5 статті 1176 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

5.31.Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 Цивільного кодексу України).

5.32.Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 Цивільного кодексу України).

5.33.Згідно з частиною 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

5.34.Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

5.35.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі №757/43355/16-ц дійшла висновку (пункт 68), що позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 Цивільного кодексу України (див.).

6.Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

6.1.Передумовою виникнення спору є ухвалення Господарським судом міста Києва рішення суду у справі №910/599/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арома Юкрейн до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування 2000000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями Господарського суду Миколаївської області, Південно-західного апеляційного господарського суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а саме здійсненням розгляду справи №915/1477/20 та ухваленням відповідних рішень у вказаній справі з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права

6.2.Причиною виникнення спору є незгода позивача з рішенням Господарського суду м. Києва від 31.05.2023 у справі №910/599/23, яким позивачу завдано моральної шкоди.

6.3.31.05.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі №910/599/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арома Юкрейн до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, яким у позові ТОВ Арома Юкрейн відмовив.

6.4.Обґрунтовуючи вимогу про стягнення моральної шкоди, позивач стверджує, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №910/599/23 порушує право позивача на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження, що передбачене статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

6.5.На переконання позивача рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №910/599/23 є незаконним. Незаконність рішення суду підтверджується тим, що воно має ознаки тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 382 КК України, та кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 364 і ч. 1 ст. 366 КК України.

6.6.Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №910/599/23 принижено ділову репутацію позивача, як особистого немайнового блага, що надає йому право на її захист шляхом відшкодування моральної шкоди.

6.7.Кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

6.8.Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

6.9.Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

6.10.Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду є, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

6.11.Звернення позивача з позовом про відшкодування моральної шкоди відповідає передбаченому законом судовому способу захисту порушеного права. Такий спосіб захисту є належним та ефективним.

6.12.Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, ділова репутація. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації.

6.13.Звернення позивача з позовом на захист свого права на недоторканність ділової репутації та отримання відшкодування у випадку доведення факту її приниження відповідає змісту порушеного права, про яке стверджує позивач.

6.14. Відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень здійснюється за рахунок держави органами державної казначейської служби.

6.15. Держава Україна є належним відповідачем за позовом позивача.

6.16.Обставиною, якою позивач доводить заподіяння йому моральної шкоди, є зміст судового рішення, яке позивач вважає незаконним. Незаконність рішення суду, за позицією позивача, підтверджується тим, що дії судді при ухваленні рішення суду мають ознаки тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 382 КК України, та кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 364 і ч. 1 ст. 366 КК України.

6.17.Рішенням суду, за переконанням позивача, принижено ділову репутацію позивача, як особистого немайнового блага, що надає йому право на її захист шляхом відшкодування моральної шкоди.

6.18.Відповідно до частини 1-3 статті 238 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

6.19. Частиною 5 статті 1176 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

6.21.Вироку суду, що набрав законної сили, яким встановлено в діях судді, які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення позивач суду не надав. Такої обставини суд під час розгляду справи не встановив.

6.22.Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

6.23.Однією з основних засад господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (частина 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

6.24.Відповідно до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

6.25.Суд установив, що позивач не оскаржив рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №910/599/23 в апеляційному порядку.

6.26.У чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення господарського суду вказується особою, яка оскаржує рішення суду у апеляційній скарзі (частина 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України).

6.27.Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

6.28.Перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в одній справі не належить до процесуальних повноважень суду першої інстанції під час розгляду іншої справи.

6.29.Зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

6.30.Судові помилки у визначенні чи застосуванні закону повинні вирішуватися за допомогою апеляції. Інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

6.31.Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

6.32.Право на апеляційне оскарження рішення суду є невід`ємним елементом передбаченого статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на ефективний засіб правового захисту в національному органі, яким позивач не скористався.

6.33.Іншими порушеннями при розгляді справи №910/599/23 та ухваленні Господарським судом міста Києва рішення суду від 31.05.2023 позивач обставин заподіяння йому моральної шкоди не доводить.

6.34.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

6.35.На переконання суду, позивач не довів елементів складу цивільного правопорушення із заподіяння йому моральної шкоди внаслідок приниження його ділової репутації у зв`язку з ухваленням Господарським судом міста Києва рішення суду від 31.05.2023 у справі 910/599/23.

6.36.Вимогу позивача про стягнення з відповідача 1800000,00 грн моральної шкоди суд визнає необґрунтованою та доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

7. Розподіл судових витрат.

7.1.Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

7.2.За подання позову до суду про відшкодування моральної шкоди позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України Про судовий збір.

7.3.Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.4.Оскільки у позові позивачу відмовлено, але позивач звільнений від сплати судового збору, суд не покладає витрати зі сплати судового збору на позивача.

Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення суду складене 13.06.2024.

СуддяА.І. Гладун