Постанова

від 04.06.2024 по справі 921/110/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 921/110/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіерра"

ліквідатор - арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович, особисто

кредитор - Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області

представник кредитора - Рацин Р.Р. (в режимі відеоконференцзв`язку) ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку (vkz.court.gov.ua) касаційну скаргу

Головного управління ДПС у Тернопільській області

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області

від 01.08.2023

у складі судді: Сидорук А.М.,

та постанову Західного апеляційного господарського суду

від 22.02.2024

у складі колегії суддів: Матущака О.І. (головуючий), Зварич О.В., Скрипчук О.С.,

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 14.03.2023 відкрив провадження у справі № 921/110/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра" (далі - боржник, ТОВ "Тіерра");

визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистик" до боржника на суму 1 301 563,52 грн.;

ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника строком до 170 календарних днів;

розпорядником майна призначив арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (далі - арбітражний керуючий Демчан О.І.).

2. 14.04.2023 Головне управління ДПС у Тернопільській області подало заяву до Господарського суду Тернопільської області про визнання грошових вимог на суму 8 037 702,74 грн., з яких 8 031 998,74 грн. основний платіж та 5 704,00 грн. штрафні санкції.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

3. Згідно довідки про наявність податкового боргу та звітних облікових систем контролюючого органу у ТОВ "Тіерра" наявна заборгованість по платежу податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 708 376,83 грн., по податку на прибуток на суму 181 967,50 грн., по єдиному соціальному внеску на суму 32 783,73 грн. та по орендній платі за землю в розмірі 6 114 592,68 грн.

4. Наявність заборгованості боржника перед кредитором також підтверджується Довідкою про наявність податкового боргу станом на 24.03.2023; Розрахунком суми податкового боргу по податку на додану вартість; Розрахунком суми податкового бору по податку на прибуток; Розрахунком суми боргу по єдиному соціальному внеску; податковою вимогою від 12.02.2021 №8804-13; Уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок та іншим матеріалами справи.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2023 заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області задоволено частково;

визнано Головне управління ДПС у Тернопільській області конкурсним кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Тіерра" з грошовими вимогами на суму 1 923 128,06 грн. та встановлено черговість задоволення грошових вимог:

- 32 783,73 грн. - друга черга;

- 1 884 640,33 грн. - третя черга;

- 5 704,00 грн. - шоста черга;

- 5 368,00 грн. (сплачений судовий збір) - перша черга;

грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області в розмірі 6 114 592,68 грн. суд відхилив.

5.1. В частині визнання грошових вимог суд дійшов висновку про те, що зазначені вимоги виникли у зв`язку із наявністю заборгованості по оплаті відповідних платежів та внесків, що обліковується Головним управління ДПС у Тернопільській області, і такі підтверджено відповідними доказами, що містяться в матеріалах справи.

5.2. В частині відмови у визнанні грошових вимог на суму 6 114 592,68 грн. ухвала мотивована тим, що зазначена сума є заборгованістю боржника з орендної плати за землю. Разом з тим боржник не є власником земельних ділянок, а договори оренди землі було укладено з органами місцевого самоврядування. Врахувавши, що Головне управління ДПС у Тернопільській області не є стороною зазначених договорів, суд дійшов висновку, що в останнього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договорами оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою від 22.02.2024 Західний апеляційний господарський суд апеляційну каргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишив без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2023 у справі № 921/110/23 без змін.

6.1. Апеляційний господарський суд встановив, що боржником ТОВ "Тіерра" було укладено договори оренди землі з органами місцевого самоврядування, зокрема: територіальною громадою міста Тернополя, Білецькою територіальною громадою, Підгаєцькою територіальною громадою, Залозецькою територіальною громадою, Нараївською територіальною громадою, Саранчуківською територіальною громадою, Бережанською територіальною громадою, Шумською територіальною громадою, Лановецькою територіальною громадою, Кременецькою територіальною громадою, Збаразькою територіальною громадою, Великодедеркальською територіальною громадою, Босуківською територіальною громадою, Монастириською територіальною громадою, Гусятинською територіальною громадою, Золотопотіцькою територіальною громадою, Мельнице-Подільською територіальною громадою, Іване-Пустівською територіальною громадою. При цьому Головне управління ДПС у Тернопільській області не є стороною зазначених договорів та не є власником земельної ділянки, відтак, у податкового органу відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеного між боржником та органами місцевого самоврядування.

6.2. З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності у Головного управління ДПС у Тернопільській області повноважень стягувати орендну плату за договорами оренди земельних ділянок у цій справі, а тому відсутні правові підстави для визнання заявлених грошових вимог у сумі 6 114 574,68 грн.

6.3. Суд апеляційної інстанції врахував, що відповідно до частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Тому, у разі визнання податкового органу конкурсним кредитором на суму грошових вимог, які по суті закону належать іншим суб`єктам господарювання, зазначене позбавить їх можливості самостійно подати заяви з грошовими вимогами до боржника відповідно до частини першої статті 45 КУзПБ, з подальшою участю в управлінні конкурсним процесом шляхом реалізації права вирішального голосу і можливості отримання коштів (заборгованості) за наслідками завершення певної процедури у процедурах банкрутства.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

7. Головне управління ДПС у Тернопільській області 13.03.2024 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі № 921/110/23.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 921/110/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.03.2024.

9. Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2024 касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

10. 08.04.2024 від заявника касаційної скарги надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.

11. Ухвалою від 26.04.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 921/110/23 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області скаргою на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024;

повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 відбудеться 04.06.2024 о 11:15.

12. Ухвалою від 29.05.2024 Верховний Суд задовольнив заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду.

13. Від арбітражного керуючого Демчана О.І. надійшов відзив на касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024, в якій арбітражний керуючий просив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 01.08.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

13.1. У відзиві, з посиланням на постанови Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 910/18544/21 та від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21, зазначено, що за змістом чинного законодавства плата за землю може справлятися як у формі земельного податку, так і у формі орендної плати. При цьому, особи, що користуються земельними ділянками державної та комунальної власності на підставі відповідних договорів оренди сплачують саме орендну плату, земельний податок такими особами не сплачується. Водночас, оскільки боржник не є власником земельної ділянки, а податковий орган не є стороною договорів оренди, то у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договорами оренди.

14. В судове засідання 04.06.2024 з`явився арбітражний керуючий Демчан О.І. (особисто) та уповноважений представник Головного управління ДПС у Тернопільській області (в режимі відеоконференції), які надали пояснення по суті доводів і вимог касаційної скарги та заперечень проти неї.

15. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 06.05.2024 № 271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.05.2024 № 3684-IX, Верховний Суд розглядає справу № 921/110/23 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Головного управління ДПС у Тернопільській області)

16. Скаржник зазначив, що системний аналіз ПК України дає підстави для висновку про те, що плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, який належить до загальнодержавних податків і зборів та може справлятися у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою та справляння якого здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

16.1. Скаржник аргументував, що висновки Верховного Суду, викладені у справах № 908/1721/21 та № 910/18544/21 не є релевантними до правовідносин, які виникли у справі № 921/110/23, з огляду на інший предмет, суб`єктний склад сторін та встановлені судами обставини. Разом з тим, на думку представника скаржника, судом не враховано правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 904/7260/21, у якій суд зазначає, що заявник кредиторських вимог сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги, а також викладені у постанові Верховного Суду України від 02.12.2014 у справі № 21-274А14, у якій суд, аналізуючи положення пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269 ПК України, дійшов висновку, що податковим законодавством визначено обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

17. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати ми приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розі ляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріальною права.

20. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 16 - 16.1. описової частини цієї постанови, та в межах, визначних касаційною скаргою.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

21. У касаційному порядку переглядаються судові рішення, предметом розгляду яких є подана у справі про банкрутство заява Головного управління ДПС у Тернопільській області, в частині вимог на суму 6 114 592,68 грн., які були заявлені як борг по орендній платі з юридичних осіб.

22. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

23. За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

24. Відповідно до частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

24.1. До заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника (частина третя статті 45 КУзПБ).

25. Аналіз приписів статті 45 КУзПБ, дає підстави стверджувати, що кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву з вимогами до боржника, самостійно визначає розмір таких вимог та підтверджує їх відповідними документами, при цьому, до обов`язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

26. На стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

27. Відповідно до статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

28. Земельна ділянка відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є об`єктом нерухомого майна, за який, згідно з нормами

29. Податковим кодексом України (далі - ПК України), сплачується плата за землю у складі податку на майно (що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності), що належить до місцевих податків. Кошти від такого податку зараховуються до бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад.

30. Частинами першою, дев`ятою статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

30.1. Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

31. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

31.1. Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

31.2. Однією з істотних умов договору оренди, згоди щодо якої має досягнути місцева рада та орендар земельної ділянки, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону України "Про оренду землі").

31.3. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

32. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

32.1. Згідно з підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: 1) на праві постійного користування; 2) на умовах оренди.

32.2. Водночас орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

32.3. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

32.4. За приписами підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1.1) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підпункт 269.1.1.2).

32.5. Натомість, згідно підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

32.6. Отже, законодавцем визначено, що плата за землю може справлятися як у формі земельного податку, так і у формі орендної плати. При цьому, одночасне стягнення такої плати і як земельного податку і як орендної плати зазначеною нормою закону не передбачено.

33. Об`єктами оподаткування платою за землю, зокрема, є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (підпункт 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПКУ).

33.1. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою та справляння якого здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

34. Положеннями статті 288 ПК України унормовано, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

35. Згідно з пунктом 288.4 статті 288 ПКУ розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Типовий договір оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 (далі - постанова № 220).

36. Отже, системний аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави для висновку про те, що орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі, частиною першою статті 13, статтями 15 та 21 Закону про оренду землі, абзацом першим пункту 289.1 статті 289 ПКУ.

37. Крім того, аналіз зазначених положень законодавства свідчить про те, що обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням. Якщо орендар земельної ділянки не сплачує орендну плату, то згідно зі статтею 24 Закону України "Про оренду землі" місцева рада як орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Щодо суті касаційної скарги

38. З матеріалів цієї справи вбачається, що вимоги податкового органу на суму 6 114 592,68 грн. заявлені саме як основний платіж з орендної плати з юридичних осіб, що встановили суди попередніх інстанцій.

39. Суди попередніх інстанцій не встановили обставин того, що ТОВ "Тіерра" (боржником у цій справі) було укладено договори оренди землі з органами місцевого самоврядування, зокрема: територіальною громадою міста Тернополя, Білецькою територіальною громадою, Підгаєцькою територіальною громадою, Залозецькою територіальною громадою, Нараївською територіальною громадою, Саранчуківською територіальною громадою, Бережанською територіальною громадою, Шумською територіальною громадою, Лановецькою територіальною громадою, Кременецькою територіальною громадою, Збаразькою територіальною громадою, Великодедеркальською територіальною громадою, Босуківською територіальною громадою, Монастириською територіальною громадою, Гусятинською територіальною громадою, Золотопотіцькою територіальною громадою, Мельнице-Подільською територіальною громадою, Іване-Пустівською територіальною громадою.

40. При цьому, Головне управління ДПС у Тернопільській області не є стороною зазначених договорів та не є власником земельної ділянки, відтак, у податкового органу відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеного між боржником та органами місцевого самоврядування.

41. З огляду на зазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що у цьому випадку Головне управління ДПС у Тернопільській області не є встановленою стороною договору оренди відповідних земельних ділянок, а тому податковий орган не має повноважень, на подання заяви з кредиторськими вимогами на суму 6 114 592,68 грн як вимоги щодо заборгованості орендної плати за землю.

42. Отже, доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення підпунктів пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269 ПК України, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків щодо необґрунтованості грошових вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області на суму 6 114 592,68 грн. є такими, що спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та дослідженими ними доказами.

43. Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду України від 02.12.2014 у справі № 21-274А14 є необґрунтованими, оскільки висновки щодо застосування пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269 ПК України при поданні податковим органом кредиторських вимог у провадженні у справі про банкрутство, які виникли з договірних відносин між боржником та органами місцевого самоврядування, є усталеними та неодноразово відображалися у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21, від 26.04.2023 у справі № 910/18544/21, від 27.09.2023 у справі № 910/15043/21, і колегія суддів у цій справі не вбачає підстав для відступу від них.

44. З огляду на зазначене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали і постанови, тому підстави для зміни чи скасування законних і обґрунтованих судових рішень відсутні, у зв`язку з чим Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги.

Висновки за результатами касаційного провадження

45. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

46. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

47. Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

48. На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області та залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Щодо судових витрат

49. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішень судів попередніх інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2023 (в оскаржуваній частині) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі № 921/110/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

С.В. Жуков