Рішення

від 03.06.2024 по справі 314/973/24

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/973/24

Провадження № 2/314/667/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2024 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/973/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)», виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області про визнання права власності,

за участю представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ДУ «СВК (№55)» Малєєвої М.В.,

представника відповідача

виконавчого комітету Вільнянської міськради Владиченко В.О.,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)», виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області про визнання права власності.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона була дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 проходив службу в державній установі «Софіївська виправна колонія (№55)».

08травня 2014року напідставі рішеннявиконавчогокомітету Вільнянськоїміської ради№ 66 ОСОБА_3 тайого сім`яу складі: ОСОБА_1 -дружина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 -синта ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 -донька,отримали ордер № 763/14 на право зайняття службового жилого приміщення площею 42,1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .

На теперішній час ОСОБА_1 та її діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 мешкають за вищезазначеною адресою у квартирі безперервно.

З цього приводу Верховний Суд у своїй постанові від 19 червня 2023 року по справі № 295/2637/20 провадження № 61-12796св22 зазначив, що право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 з квартирами введено в експлуатацію в 2009 році.

За ініціативи Вільнянської міської ради 03.02.2012 на установчих зборах співвласників багатокварирного будинку по АДРЕСА_2 створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія».

14 травня 2012 року здійснено реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія 55».

10 серпня 2023 року рішенням виконавчого комітету Вільнянської міської ради № 225 виключено жиле приміщення з числа службових Державної установи «Софіївська виправна колонія № 55» квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , в якій мешкає із сім`єю ОСОБА_1 .

Відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" після того, як службова квартира АДРЕСА_4 , де мешкає із сім`єю ОСОБА_1 , була виключена із числа службових, вона мала право на приватизацію вищезазначеного житла.

Але ні Софіївська виправна колонія № 55, ні виконавчий комітет Вільнянської міської ради не визнають ні за собою, ні за ОСОБА_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , та не дають згоду на її приватизацію.

За приватизацією квартири ОСОБА_1 зверталася до Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)», де їй було надано відповідь про відмову у приватизації квартири в зв`язку із тим, що будинок та квартира, в якій вона проживає, передано до Вільнянської міської ради.

За її зверненням до Вільнянської міської ради щодо приватизації квартири нею було отримано відповідь про відмову у наданні дозволу на приватизацію квартири в зв`язку із тим, що квартира, де вона мешкає, не перебуває на балансі чи у власності територіальної громади м. Вільнянськ.

За її зверненням до Міністерства юстиції України нею отримано відповідь про відмову в наданні дозволу на приватизацію квартири в зв`язку із тим, що квартира, в якій вона мешкає, не перебуває на балансі Міністерства.

При цьому, відповідно до Витягу з реєстру речових прав будинок по АДРЕСА_2 зареєстровано за Вільнянською міською радою з інформаційним розділом про багатоквартирний житловий будинок з описом об`єкту житлової нерухомості загальна площа, житлова площа та опису кількості квартир АДРЕСА_5 , з них однокімнатних - 10, двокімнатних - 10, трикімнатних - 15, чотирикімнатних 5.

У той же самий час право власності на цілісний об`єкт - квартири вищезазначеного будинку належить Державному Департаменту України з питань виконання покарань, на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 04.03.2010 серія НОМЕР_1 , яке ліквідовано ще в 2010 році

При цьому Міністерство юстиції України, яке є правонаступником Державного Департаменту України з питань виконання покарань, не визнає ні за собою право власності на вищезазначені квартири, а також не визнає право власності ОСОБА_1 на дану квартиру.

Такої ж позиції дотримується і Державна установа «Софіївська виправна колонія (№55)», яка також відмовляється від права власності на квартири та не визнає таке право за ОСОБА_1 .

Дотепер відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 04.03.2010 серія САС № 914153 квартири знаходяться в оперативному управлінні державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)».

Відповідно до Указу Президента України від 09.12.10 №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.11 №1062 «Про утворення територіальних органів Державної пенітенціарної служби» створено Державну пенітенціарну службу України, яка є правонаступником Державного департаменту з питань виконання покарань.

Наказом Державної пенітенціарної служби України від 01.11.11 №480 визнано наказ Державного департаменту з питань виконання покарань від 09.07.08 №185 «Про затвердження Переліку найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів Державної кримінально виконавчої служби України» таким, що втратив чинність та затверджено перелік нових найменувань органів, установ виконання покарань Державної пенітенціарної служби України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 №343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» ліквідовано Державну пенітенціарну службу України, а її правонаступником визначено Міністерство юстиції України.

З одного боку в реєстрі речових прав значиться, що квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , які включено в один цілісний об`єкт нерухомості і власником, яких згідно реєстру речових прав, є держава України в особі Державного Департаменту України з питань виконання покарань.

З іншого боку, згідно отриманої інформації від державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)», від Вільнянської міської ради та й від Міністерства юстиції України власність держави на квартиру АДРЕСА_1 даними установами не підтверджується.

У той же самий час, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстровано, відомості про власників відсутні.

Починаючи з 08 травня 2014 року по теперішній час ОСОБА_1 , разом із неповнолітніми дітьми постійно безперервно мешкає у спірній квартирі, добросовісно утримує (ремонтує) її, сплачує комунальні послуги.

Таким чином, виникла ситуація, за якої ні Міністерство юстиції України, ні Софіївська виправна колонія № 55, ні Вільнянська міська рада не визнають ні за собою, ні за ОСОБА_1 , право власності на квартиру, яку вона має намір приватизувати, а Державний Департамент України з питань виконання покарань, за яким обліковується також і квартира ОСОБА_1 , ліквідовано ще в 2010 році.

Враховуючи вищевикладене, позивачка просить суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 20.03.2024 провадження у справі відкрито, та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених в заяві. При цьому наголосив, що інший, ніж судовий порядок, спосіб захистити права ОСОБА_1 , відсутній.

Представниці відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнали.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до ст.13ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст.12ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті Закону, Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Аналогічним чином питання обов`язків доказування та питання доказів регламентовано ст.81 ЦПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 08.05.2014 №66 ОСОБА_3 та його сім`ї вирішено надати ордер на веселення у службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

08.05.2014 на підставі вищевказаного рішення ОСОБА_3 отримав ордер №763/14 на право зайняття службового жилого приміщення площею 42.1кв.м в квартирі АДРЕСА_1 , склад сім`ї ОСОБА_3 заявник, ОСОБА_1 дружина, ОСОБА_4 син, ОСОБА_5 донька.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 12.05.2020 складено відповідний актовий запис 328 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 12.05.2020 Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Верховний Суд у своїй постанові від 19 червня 2023 року по справі № 295/2637/20 провадження № 61-12796св22 зазначив, що право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Згідно з довідкою від 21.09.2023 № 25, наданою головою правління ОСББ «Надія-55», ОСОБА_1 з травня 2014 ркоу по терепішній час добросовісно, відкрито, безперервно володіє та користується об`єктом нерухомого майна квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки від 11.04.2023 № 107.336/369, виданої ЗОУ АТ «Ощадбанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в списках на приватизацію не значаться, за час проживання з 30.05.2014 по теперішній час в квартирі АДРЕСА_1 житловий чек не використали та участі в приватизації не приймали.

Власники квартир вищевказаного житлового будинку створили в 2012 році об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія 55», що підтверджується наданою копією довідки АБ №. 418850 з ЄДРПОУ, та рішенням виконавчого комітету Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької області від 09.02.2012 № 24, яким затверджено Статут ОСББ «Надія».

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 значиться запис під реєстраційним номером 2742427223060 сорокаквартирний п`ятиповерховий житловий будинок - об`єкт з описом: однокімнатних - 10, двокімнатних - 10, трикімнатних - 15, чотирикімнатних - 5, власником якого є орган місцевого самоврядування - Вільнянська міська рада; а під реєстраційним номером 29853200 значиться перелік із тридцяти чотирьох квартир: АДРЕСА_10 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_40 , АДРЕСА_5 , які включено в один цілісний об`єкт нерухомості, власником яких є держава України в особі Державного Департаменту України з питань виконання покарань на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 04.03.2010 серія САС №914153 (інформаційна довідка Державного реєстру речових прав від 01.06.2023 №334239722).

Під реєстраційними номерами 29853841 та 29854550 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 значиться перелік із тридцяти чотирьох квартир: № АДРЕСА_41 , де згідно з записом «відомості про права власності відсутні» (інформаційна довідка від 01.06.2023 №334239722 та від 26.10.2023 № 351966478).

Відповідно до інформаційної довідки від 31.10.2023 № 352502285 щодо права власності об`єкта квартири АДРЕСА_1 у реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості про право власності відсутні.

У листі Міністерства юстиції України від 24.05.2023 № 64812/43414.9.23/154 зазначено, що відповідно до відомостей Державного реєстру прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно право державної власності в особі Державного департаменту України з питань виконання покарань на зазначене у листі Вільнянської міської ради Запорізької області (від 16.03.2023 №02-02-12/164) квартири не зареєстровано.

Крім того, листом від 24.05.2023 №64812/43414.23/15.4 Департаменту з питань виконання кримінальних покарань повідомлено Мін`юст, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 не перебуває на балансах державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» та державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)».

Позивач ОСОБА_1 з метою оформлення за собою права власності на спірну квартиру звертався із заявами до ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)», Міністерства юстиції Ураїни та Вільнянської міської ради Запорізької області.

Листом від 17.08.2023 № 7/12-1113 ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» запропонувала ОСОБА_1 звернутися за вирішенням даного питання до Вільнянської міської ради Запорізької області, оскільки на балансі установи квартира АДРЕСА_1 не обліковується.

Міністерство юстиції України листом від 13.09.2023 №120428/П-28397/15.4 також запропонувало позивачу звернутися до органу самоврядування.

Вільнянська міської ради Запорізької області у листі від 23.08.2023 № 02-02-09/378 повідомила ОСОБА_1 , що квартира АДРЕСА_1 не була передана з державної у комунальну власність.

Згідно зі ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ч. 1 ст.2Закону України«Проприватизацію державногожитлового фонду»від 19.06.1992№ 2482-ХII (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом ч. 3 ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин , визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначенийзаконом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392ЦКУкраїни вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392ЦКУкраїни вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючідокументи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392ЦКУкраїни є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права.

При цьому суд зазначає, що на теперішній час відсутні будь-які докази щодо належності квартири АДРЕСА_1 за будь-яким суб`єктом господарювання та відсутні докази набуття права власності на дану квартиру іншою особою та її державної реєстрації таких прав.

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 , окрім позивача, не може набути інша особа, оскільки майнові права на неї перейшли до ОСОБА_3 та членів його сім`ї, зокрема до позивачки ОСОБА_1 , за рішенням виконавчого комітету Вільнянської міської ради №66 від 08.05.2014.

Тобто, в цьому випадку вимога про визнання права власності заявлена на підтвердження реальності його існування.

Позивач має обґрунтовані та законні сподівання на реалізацію свого майнового права отримання квартири у власність.

З цього приводу Верховний Суд у своїй постанові від 05 квітня 2023 року по справі №753/19997/19 провадження № 61-9229св22 зазначив: «У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «PineValleyDevelopmentsLtdandOthersv. Ireland», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. theUnitedKingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «StretchvTheUnitedKingdom», заява N 44277/98).

У іншій справі (NKMv. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року по справі №359/5719/17 вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб».

Подібна за змістом позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року по справі № 757/24436/18, провадження № 61-12989св22.

Позов ОСОБА_1 спрямований на захист її права на квартиру, яке не визнається ні Міністерством юстиції України, ні Державною установою «Софіївська виправна колонія (№55)», ні виконавчим комітетом Вільнянської міської Ради.

При цьому, ОСОБА_1 обрала способом захисту визнання за ним такого права, що відповідає положенням статті 16 ЦК України.

Необхідність захисту майнового права ОСОБА_1 в судовому порядку в обраний ним спосіб відповідає критеріям застосування статті 392 Цивільного кодексу України, оскільки за обставинами, які наведені вище, вона набула майнове право на квартиру, проте позбавлена можливості в позасудовому порядку оформити право власності на себе, через те, що Міністерство юстиції України, Державна установа «Софіївська виправна колонія (№55)» та виконавчий комітет Вільнянської міської ради Запорізької області не визнають за ним такого права та не дають можливості приватизувати вищезазначену квартиру.

Зі змісту статті 392ЦКУкраїни вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин».

Враховуючи вищевикладеніобставини всукупності,а такожте,що право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 не може бути здійснено у відповідності до ЗаконуУкраїни "Про приватизацію державного житлового фонду", суб`єкти господарювання та фізичні особи не зверталися щодо оформлення права власності на дану квартиру, крім ОСОБА_1 ніхто не може оформити право власності на квартиру, беручи до уваги, що нею не втрачалось право на проживання, використання для власних потреб даної квартири більше 10 років, вона відкрито користується даним нерухомим майном на законних підставах, доглядаючи за квартирою, як за своєю власністю, утримуючи її повністю і постійно здійснюючи поточні та капітальні ремонти в квартирі, що підтверджується наданими довідками голови ОСББ «Надія - 55», тому визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 буде ефективним способом захисту його порушеного права на власність.

Враховуючи, що позивач та його представник просили не стягувати з відповідачів сплачений судовий збір, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.10, 11, 15, 16, 209, 212, 214-215, 294 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 31, 317, 328,392 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» (місцезнаходження: Запорізька область, м.Вільнянськ, вул. Металістів, буд.1, ЄДРПОУ 08563501), виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області (місцезнаходження: Запорізька область, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, 4, ЄДОРПОУ 04526963) про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.06.2024.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

03.06.2024