Рішення

від 22.03.2024 по справі 369/7121/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7121/23

Провадження № 2/369/1203/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22.03.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.,

за участю секретаря Лоу А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Проектна організація «Агро-Прайм» про визнання припинення трудових відносин, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Проектна організація «Агро-Прайм» (далі ПП «Проектна організація «Агро-Прайм») про визнання припинення трудових відносин.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 20.02.2015 позивача було прийнято на роботу до ПП «Проектна організація «Агро-Прайм» на посаду інженера землевпорядника на підставі наказу № 3 від 20.02.2015.

Як вказано в позовній заяві, починаючи з лютого 2022 року відповідачем не виплачувалась заробітна плата, накази про оголошення простою на підприємстві чи про призупинення трудових відносин чи будь-які інші накази, які б надавали право не виплачувати заробітну плату (повністю чи частково) відповідачем на ознайомлення позивачу не надавались.

З березня по грудень 2022 року позивач в телефонному режимі зв`язувалась з директором ПП «Проектна організація «Агро-Прайм» з питанням щодо її звільнення та повернення їй трудової книжки. Відповідач відмовив у вирішенні даного питання, оскільки юридична адреса відповідача це окупована територія м. Херсон.

Як зазначила ОСОБА_1 , через відсутність заробітку та необхідність пошуку роботи, з метою подальшого працевлаштування, у грудні 2022 року вона попросила директора ПП «Проектна організація «Агро-Прайм» надіслати їй копію трудової книжки для підтвердження трудового стажу. У зв`язку з затягуванням процесу відправки трудової книжки, позивач замовила довідку форми ОК-7 з Пенсійного фонду, відповідно до якої вбачається, що відповідачем не здійснюється нарахування та сплата внесків до пенсійного фонду та податків з червня 2021 року.

16 грудня 2022 року позивач отримала оригінал своєї трудової книжки, в якому відсутній запис про її звільнення. Наказ про звільнення позивача також не надсилався, а розрахунок при звільненні не був проведений.

04 січня 2023 року позивач надіслала на адресу відповідача та директора підприємстві заяву про звільнення її з займаної посади у порядку ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) за власним бажанням, які повернулися за закінченням терміну зберігання.

Як вказано в позовній заяві, на час звернення до суду трудові відносини між сторонами по справі фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору не виконана. У позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інших спосіб, окрім звернення до суду, оскільки її заяв про звільнення за власним бажанням залишена без реагування.

Враховуючи зміни до трудового законодавства у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану, ОСОБА_1 просила суд визнати трудовий договір, укладений між нею та ПП «Проектна організація «Агро-Прайм», припиненим з 15 травня 2023 року; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

18.05.2023 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.10.2023 було закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилась, подала до суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбачений цивільно-процесуальним законодавством спосіб, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України(далі ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи відсутність заперечень позивача, суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності, оцінивши їх відповідно до ст. 89 ЦПК України, приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, ПП «Проектна організація «Агро-Прайм» зареєстровано за юридичною адресою: Херсонська обл., м. Херсон, Корабельний р-н, вул. Канатна, 2, оф. 12.

20.02.2015 ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ПП «Проектна організація «Агро-Прайм» на посаду інженера землевпорядника на підставі наказу № 3 від 20.02.2015, що підтверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_1 .

Заявою від 04.01.2023 позивач звернулась до ПП «Проектна організація «Агро-Прайм» із проханням про звільнення за власним бажанням. Вказана заява направлялись поштовим відправленням на юридичну адресу відповідача та його директора, що підтверджується копіями поштових конвертів, описів вкладення, фіскальних чеків, проте, залишились відповідачем без відповіді та задоволення. Під час розгляду справи доказів зворотного суду не надано.

Стаття 43 Конституції Українигарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням цієї норми, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 07.07.2004 у справі № 1-14/2004, від 16.10.2007 у справі № 1- 16/2007 та від 29.01.2008 у справі № 1-5/2008 зауважив, що визначенест. 43 Конституції Україниправо на працю розглядається як природна потреба людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Стаття 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободнаголошує, що нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Трудові відносини всіх працівників регулюютьсяКодексом законів про працю України(далі -КЗпП України). Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).

Згідно з ч. 2ст. 2 КЗпП Українипрацівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України).

Частиною першоюст. 38 КЗпП Українивстановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання: переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною-до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Частина 1 ст. 47 КЗпП Українипередбачає обов`язок роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і до теперішнього часу.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ (далі - Закон № 2136-ІХ).

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022, визначено крім іншого - особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами у період дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану»(ч. 1 ст. 1)

За змістом частини третьої цієї статті у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю,законів України "Про державну службу", «Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Стаття 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХвстановлює особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника, який може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Отже, у зв`язку із веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство та через загрозу для життя й здоров`я працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження, як це передбаченостаттею 38 КЗпП.

Враховуючи зазначені норми закону, суд вважає, що позивач належним чином, у визначеному законом порядку повідомила відповідача ПП «Проектнаорганізація «Агро-Прайм»про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням.

Проте, керівництво ПП «Проектнаорганізація «Агро-Прайм»на якому працювала позивач, проігнорувало її повідомлення про бажання звільнитися і не розглянуло по суті заяву про звільнення, не вчинило передбачених чинним законодавство дій про надання інформації про звільнення позивача до відповідних органів.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, позивач, на виконання вимогКЗпП України, подавала відповідачеві відповідну заяву, а відповідач своїх обов`язків щодо оформлення розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю, не виконав, у зв`язку з чим позивач не може реалізувати своє право працевлаштування в подальшому, тому вимоги позивача є обґрунтованими та законними.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи та факт порушення права ОСОБА_1 на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованихКонституцією України.

Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 у справі № 757/61865/16-ц.

У своєму рішенні №201/1384/16-ц від 25.11.2019 року Верховний Суд України визначив, що ефективним і таким, що не суперечить закону є спосіб захисту, як припинення трудових відносин на підставі ч.1ст.38 КЗпП України.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Враховуючи задоволенняпозову,на підставіст.141ЦПК України,суд вважаєза необхіднестягнути зПП «Проектнаорганізація «Агро-Прайм»на користь позивача судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 2, 36, 38 Кодексу законів про працю України, ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», керуючись ст. ст. 10, 141,258,263, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Проектна організація «Агро-Прайм» про визнання припинення трудових відносин задовольнити.

Визнати трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Проектна організація «Агро-Прайм», припиненим з 15 травня 2023 року.

Стягнути з Приватного підприємства «Проектна організація «Агро-Прайм» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: Приватне підприємство «Проектна організація «Агро-Прайм», код ЄДРПОУ 39414950, адреса: Херсонська обл., м. Херсон, Корабельний р-н, вул. Канатна, 2, оф. 12.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Андрій ВОЛЧКО