Постанова

від 04.06.2024 по справі 607/15994/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/15994/22Головуючий у 1-й інстанції Марциновська І.В. Провадження № 22-ц/817/475/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

за участі секретаря Панькевич Т.І.

та позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/15994/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27листопада 2023 року, ухваленого суддею Марциновською І.В., повний текст якого складено 06 грудня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Тернопільводоканал, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дочірнє підприємство Фаворит 3 Приватного підприємства Дружба сервіс житло 3 про захист прав споживача,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Комунального підприємства Тернопільводоканал, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дочірнє підприємство Фаворит 3 Приватного підприємства Дружба сервіс житло 3 про захист прав споживача шляхом визнання неправомірними дії КП «Тернопільводоканал» щодо непрозорого нарахування розміру щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.05.2022 до дати ухвалення судом рішення у даній справі.

В обґрунтування вимог посилається на те, що КП «Тернопільводоканал» здійснює забезпечення водопостачання та водовідведення житла за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, квартири АДРЕСА_3 за місцем проживання позивача.

Позивач зазначив, що заперечує щодо нарахування розміру щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення, оскільки відповідач здійснює додаткові нарахування, які не охоплюються показниками його водоміра, з таких підстав.

Так, багатоквартирний житловий будинок на АДРЕСА_2 побудований та введений в експлуатацію у 1975 році. Однак від моменту його введення в експлуатацію капітальний ремонт будинку не проводився, в тому числі не був проведений капітальний ремонт внутрішньобудинкової мережі централізованого водопостачання та водовідведення, яка вже вичерпала свій максимальний експлуатаційний ресурс. Такі обставини, на думку позивача, призводять до наявності значних витрат води в процесі обслуговування водопровідних мереж, а також до витоків води у житловому будинку.

Так само позивач вважає, що розмір щомісячної плати за надані послуги з централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення, визначений відповідачем необґрунтовано, оскільки таке нарахування здійснюється всупереч чинним нормативно-правовим актам та відповідним інструкціям та методикам.

Також позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача про наявність причин небалансу між показниками індивідуальних лічильників та загального будинкового лічильника з підстав можливого аварійного стану внутрішньобудинкових водопровідних мереж, оскільки, на думку позивача, необлік за індивідуальними лічильниками пов`язаний з бездіяльністю відповідача.

Крім цього, позивач звернув увагу, що житловий будинок на АДРЕСА_2 не обладнаний комерційним приладом обліку стічних вод у місці приєднання мереж водовідведення будинку до мережі водовідведення виконавця послуги, що виключає можливість визначення щомісячних достовірних даних щодо об`єму та показників якості стічних вод.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2023 року у позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства Тернопільводоканал, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дочірнє підприємство Фаворит 3 Приватного підприємства Дружба сервіс житло 3 про захист прав споживача відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2023 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що суд першої інстанції не вирішив пред`явленої ним позовної вимоги.

Також справа не містить будь-якої інформації про те, на підставі чого, ким та коли проводилися щомісячно контрольні зняття показників ВКО-КВБ-10 №00312 у будинку позивача, оскільки про його результати до цього часу абсолютно нічого ані суду, ані позивачу не повідомлялося. Невідомо і про те, у чиїй присутності це відбулося, чи був складений акт про зняття контрольних замірів. Невідомо і те, яка інформація була отримана відповідачем про невідповідність обсягу раніше розподіленої питної води конкретним споживачем у будинку по відношенню до обсягу, який був необхідний для проведення по цим споживачем розподілу.

Суд першої інстанції не перевірив правильності нарахування сум, які підлягали до сплати.

Неправомірним є висновок суду, що позивачем обрано невірний спосіб захисту прав який не призведе до відновлення його порушеного права, оскільки позивач не заявляє вимогу про списання заборгованості, проведення відповідачем відповідного перерахунку тощо. При цьому суд не встановив, що відповідачем порушені права позивача, які підлягають захисту в межах даного судового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не поступав.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній.

03 червня 2024 року КП Тернопільводоканал подало до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням уповноваженого представника юрисконсульта Завацького В.М. у черговій відпустці.

За наявності у матеріалах справи відомостей про належне повідомлення про день, час і місце розгляду справи КП Тернопільводоканал, суд апеляційної інстанції у встановленому порядку вирішив подане ними клопотання про відкладення розгляду справи відхилити з тих підстав, що за змістом частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторони належним чином повідомленої про розгляд справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи, при цьому відповідач, як юридична особа не була позбавлена можливості направити в судове засідання іншого представника.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що КП «Тернопільводоканал» надає послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 .

З картки абонента за період з травня 2022 року до березня 2023 року (т. 1 а.с. 102) вбачається, що власником особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Так само з вказаної вище картки вбачається, що ОСОБА_2 здійснювала оплату за надані КП «Тернопільводоканал» послуги з водопостачання та водовідведення.

ОСОБА_1 не заперечує, що також проживає за вказаною вище адресою та є споживачем послуг з водопостачання та водовідведення, які надає КП «Тернопільводоканал».

Квартира АДРЕСА_4 обладнана індивідуальним приладом обліку питної води № 201903020750, що підтверджується інформацією з рахунку за вересень 2022 року за вказаною вище адресою (т. 1 а.с. 28).

Крім цього, у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 встановлений комерційний загальнобудинковий водомір КВБ 10 № 003012, що підтверджується відповіддю КП «Тернопільводоканал» № 2082/22 від 26.07.2022 (т. 1 а.с. 29).

Наявність індивідуального приладу обліку питної води за адресою: АДРЕСА_1 та комерційного загальнобудинкового водоміра у вказаному багатоквартирному житловому будинку також визнавалась та не заперечувалась сторонами у судовому засіданні в суді першої інстанції..

Управителем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є Дочірнє підприємство «Фаворит-3» Приватного підприємства «Дружба сервіс житло-3».

Разом з тим докази того, що між управителем та відповідачем як виконавцем комунальної послуги був укладений договір, умовами якого визначений порядок компенсації обсягів холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, позивачем не надані.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розподіл загального обсягу спожитої холодної води у будинку за адресою: вул. Виговського, буд 10 м. Тернопіль здійснюється відповідачем між усіма споживачами відповідно до розділу X Методики і судом не встановлено, що відповідачем порушені права позивача, які підлягають захисту в межах даного судового провадження.

КП Тернопільводоканал добросовісно виконав покладений на нього обов`язок та надав позивачу усю інформацію щодо порядку нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення, обчислення кількості наданого водопостачання, вартості наданих послуг тощо, що підтверджується неодноразовими відповідями КП «Тернопільводоканал», наданими на запити позивача, які наявні у матеріалах справи.

Також, суд першої інстанції встановив, що обраний позивачем спосіб захисту прав не призведе до відновлення його порушеного права, оскільки позивач не заявляє вимогу про списання заборгованості, проведення відповідачем відповідного перерахунку тощо.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Частини 1, 2 статті 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частина 1 статті 526 ЦК України визначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, згідно з п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору: такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин; раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частин 1, 2, 5 статті 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів. Крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.

Разом з тим згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Системний аналіз зазначених вище положень ЦК України свідчить про те, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.

Таким чином, договір про надання послуг водопостачання та водовідведення є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.11.2019 у справі № 646/834/17. Також у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що для виникнення правовідносин, пов`язаних з наданням комунальних послуг на підставі публічної оферти, не потрібно інших доказів, ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони.

Матеріалами справи підтверджено, що КП Тернопільводоканал надає послуги водопостачання та водовідведення у будинку АДРЕСА_2 , в тому числі і власнику рахунку № НОМЕР_1 - ОСОБА_2 , а також позивачу по справі ОСОБА_1 , який є споживачем наданих послуг і проживає в квартирі АДРЕСА_3 спірного будинку, з 01.05.2022 на підставі публічного договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, опублікованого на офіційному сайті http://www.vodokanal.te.ua/.

Відповідно до п. 13 зазначеного публічного договору передбачено проведення розрахунків з врахуванням показників комерційного загальнобудинкового водоміра згідно з Методикою розподілу між споживачами обсяг спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі Методика розподілу).

Пунктом 1 підпункту 2 Розділу 10 Методики розподілу у випадку забезпечення у багатоквартирному будинку 100-відсоткового індивідуального обліку (наявні індивідуальні лічильники у всіх споживачів будівлі) визначено, що обсяг небалансу холодної води (V х.в н.бал) та обсяги спожитої холодної води, визначені як сума показань вузлів розподільного обліку у будівлі/будинку, де усі приміщення споживачів, до яких постачається холодна вода, оснащені вузлами розподільного обліку, розподіляються пропорційно до обсягу споживання. Небаланс обсягів холодної води розраховується за формулою 7 Методики розподілу.

Так, судом встановлено, що приміщення всіх споживачів будинку по АДРЕСА_2 оснащені індивідуальними приладами обліку питної води. Також у вказаному житловому будинку встановлено загальнобудинковий водомір КВБ 10 № 00312, який використовується як комерційний засіб обліку при розрахунках зі споживачами, в тому числі і тими, в яких помешкання забезпечено розподільчими засобами обліку послуг водопостачання та водовідведення індивідуальними. Зняття показників загальнобудинкового водоміра проводиться контролером КП Тернопільводоканал щомісяця в присутності мешканця будинку.

Тому не заслуговують на увагу посилання заявника на те, що матеріали справа не містить будь-якої інформації про те, на підставі чого, ким та коли проводилися щомісячно контрольні зняття показників ВКО-КВБ-10 № 00312 у будинку.

Крім цього, карткою абонента ОСОБА_2 та звітом про розподіл небалансу по комерційному загальнобудинковому водоміру, і визначення частки різниці, яка припадає на квартиру доводиться, що за період з травня 2022 року до лютого 2023 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 обсяги небалансу холодної води та обсяги спожитої холодної води розподіляються пропорційно до обсягу споживання між усіма споживачами даного житлового будинку (т. 1 а.с. 102-114).

Також слід зауважити, що засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначаються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Згідно з визначеннями, які закріплені в ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом; вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, що періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев`ять років для засобів інших типів.

Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що у разі, якщо у будівлі налічуються два та більше споживачів, інформація про обсяги спожитої комунальної послуги, зазначена в пункті 6 частини третьої цієї статті, надається також щодо будівлі в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

За змістом п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяги спожитої у будівлі гарячої, питної води, визначені за допомогою вузлів комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляються між споживачами з урахуванням того, що у разі якщо приміщення всіх споживачів у будівлі оснащені вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами відповідно до обсягу споживання за показаннями вузлів розподільного обліку. Якщо виникає різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом гарячої, питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Щодо доводів заявника, що суд першої інстанції не вирішив пред`явленої ним позовної вимоги, зокрема визнати неправомірними дії КП «Тернопільводоканал» щодо непрозорого нарахування розміру щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.05.2022 до дати ухвалення судом рішення у даній справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом розгляду даної справи було саме те, в чому полягає непрозоре нарахування щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення за спірною адресою та й те, що відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач має право, зокрема, без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості. При цьому, виконавець комунальної послуги зобов`язаний без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством (ч. 2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Також колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки пред`являючи позов, просив визнати неправомірними дії КП Тернопільводоканал щодо непрозорого нарахування розміру щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води, однак позивач не заявляв вимогу про списання заборгованості, проведення відповідачем відповідного перерахунку тощо, оскільки така вимога є ефективним способом захисту з метою проведення відповідного перерахунку чи про визнання боргу безпідставним.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції, законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції, законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Однак гіпотетичний інтерес не охоплюється судовим захистом. Положення законодавства не передбачають права скаржитися щодо певних обставин абстрактно.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2023 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 27 березня 2024 року було зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2023 року слід поновити.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору в силу Закону України Про захист про споживачів, тому судові витрати за переглядом справи в суді апеляційної інстанції необхідно компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2023 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2023 року.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 червня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів