Рішення

від 21.05.2024 по справі 695/3454/22

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3454/22

номер провадження 2/695/154/24

21 травня 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Степченка М.Ю.

за участю секретаря с/з Шевченка В.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Золотоноша в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2022 р. до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшов позов керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, в якому позивач просить:

- стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України (одержувач платежу: Управління казначейства у Луцькому районі, розрахунковий рахунок: UА028999980000031215216003208, код ЄДРПОУ: 38009654, призначення платежу:22160100 плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або нормативні параметри яких перевищують нормативні) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 7022,25 грн., що еквівалентно сумі 266,80 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 09.12.2019;

- стягнути з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02911119, розрахунковий рахунок: UА 138201720343160001000003751, у ДКСУ в м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Золотоніською окружною прокуратурою, в ході реалізації повноважень, наданих ст.23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено порушення вимоги законодавства України в частині невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом. Так, у ході опрацювання матеріалів відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо стягнення плати за проїзд великоваговими транспортними засобами дорогами загального користування встановлено наступне.

Відповідно до графіку проведення рейдових перевірок управління Укртрансбезпеки у Волинській області (далі - Управління) в період з 09.12.2019 по 15.12.2019 та направлення на рейдову перевірку від 06.12.2019 № 011821 Управлінням було здійснено рейдову перевірку транспортних засобів на дотримання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правил надання послуг пасажирським і вантажним автомобільним транспортом на автомобільних дорогах.

09.12.2019 перевірено транспортний засіб МАN, д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом KOGEL SN 24 Р100, д.н.з. НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 , яким керував водій - ОСОБА_2 та виявлено порушення порядку проїзду великовагових/великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, а саме перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень (фактична повна маса становить 23,05 т при нормативно-допустимій - 22 т) без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженим на те органом відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що головним спеціалістом відділу Укратрансбезпеки у Волинській області Горбаєм М.П. складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.12.2019 №0021894.

На підставі цього акту Управлінням здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за перевищення нормативних параметрів, згідно з яким ОСОБА_3 нараховано до сплати 266,8 євро.

Документи перевірки, в тому числі акт № 0021894 та розрахунок № 331, у судовому порядку не оскаржувалися.

Нараховану плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування ОСОБА_1 до цього часу не відшкодовано.

У зв`язку з цим, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування в сумі 266,8 євро підлягає стягненню з ОСОБА_1 як власника транспортного засобу, в судовому порядку.

Згідно з показниками валютного ринку, на день проведення розрахунку курс гривні у відношенні до 1 євро становив 26,3203 гривень. Таким чином, стягненню підлягають кошти в сумі 7022,25 грн.

Прокуратурою встановлено, що перевезення вантажу здійснювалося ПП «АНДЕМА», що підтверджується товарно-транспортною накладеною № 17945 від 09.12.2019. При цьому, власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , який є належним відповідачем у даній справі.

З урахуванням висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №747/45/20, прокуратура стверджує, що покладення на власника транспортного засобу тягаря відповідальності за порушення вимог щодо здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень транспортним засобом презумується. При цьому, прокуратура зазначає, що про наявність договору оренди транспортного засобу водій не повідомляв інспектора управління Укртрансбезпеки при проведенні перевірки, хоча це питання з`ясовувалося. Отже, саме відповідач як власник великогабаритного транспортного засобу має сплатити визначену Управлінням суму плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, оскільки саме його транспортний засіб завдає шкоди автомобільним дорогам внаслідок такого перевищення.

Разом із тим, відповідач не надав жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який належить йому на праві власності, та доказів, які б дали можливість визначити правову природу відносин, що виникли між водієм та власником транспортного засобу. Також відповідач не надав доказів оскарження в установленому порядку дій Укртрансбезпеки щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

Зазначає, що Укртрансбезпекою з часу нарахування плати за проїзд вказаному перевізнику, а саме з 09.12.2019 року заходів щодо її стягнення не вжито, внаслідок відсутності в Укртрансбезпеки права на звернення з позовом до суду про стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та вкрай обмеженого фінансування видатків на сплату судового збору.

Враховуючи, що несплата відповідачем коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 7022,25 грн., призводить до ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, а державний орган - Укртрансбезпека, уповноважений на захист інтересів держави, вже досить тривалий час самоусувається від виконання покладених на нього обов`язків, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень, суттєво порушує економічні інтереси держави та вказує на наявність визначених ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для звернення прокурора до суду з даною позовною заявою в інтересах держави.

Ухвалою судді від 13.12.2022 року відкрито провадження в справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу роз`яснено право на надіслання суду відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, позивачу роз`яснено право на подання до суду відповіді на відзив.

13.06.2023р.від відповідачана адресусуду надійшлипояснення,відповідно дояких,відповідач незгідний зпозовними вимогамита просиввідмовити впозові.Відповідач зазначає,що основноюобставиною,яка слугуєпідставою длявідмови впозові єте,що вінявляється неналежнимвідповідачем,оскільки автомобільпід часперевірки бувв орендіПП «Андема»,що підтверджуєтьсядоговором орендивід 11.09.2018.Відтак,ПП «Андема»є належнимвідповідачем,оскільки підчас перевіркивиступало вролі перевізникаі автомобільзнаходився вйого законномууправлінні.ЗУ «Проавтомобільний транспорт»відносить платуза проїздавтомобільними дорогамитранспортних засобів,вагові параметрияких перевищуютьнормативні,до видувідповідальності,і данавідповідальність маєзастосовуватися доосіб,які вчиняютьтакі порушення,а самедо перевізників.Автомобільним перевізникомє той,хто заумовами договору(іззамовником)про перевезеннявантажу надаєвідповідну послугу,а невласник транспортногозасобу. Посилання Прокурора на постанови Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 747/45/20 та від 03.07.2019 у справі № 819/1381/16 є недоречними, так як у даних справах власниками не було доведено, що їх транспортні засоби на момент перевірки перебували в законному користуванні інших осіб, які використовували їх як перевізники.

21.06.2023 року від керівника Золотоніської окружної прокуратури надійшли заперечення на пояснення, в яких прокурор зазначає, що в постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 747/45/20 наголошено, що визначену суму плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу має сплачувати саме власник великогабаритного транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, оскільки саме його транспортний засіб завдає шкоди автомобільним дорогам внаслідок такого перевищення. Покладання на власника транспортного засобу тягаря відповідальності за порушення вимог щодо здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень транспортним засобом презумується. За загальним правилом саме власник транспортного засобу має нести цивільно-правову відповідальність у виді плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортного засобу, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Поряд з цим, у власника транспортного засобу зберігається право вимоги до водія в порядку регресу через інститути цивільного або трудового законодавства, залежно від того, які dejure і de facto відносини виникли між водієм та власником транспортного засобу в судовому чи позасудовому порядку.

28.08.2023 р. від відповідача до суду надійшли пояснення на подані прокурором заперечення на пояснення відповідача, в яких відповідач вказує, що посилання прокурором на постанову ВС №747/45/20 та №676/6985/19 доводить вірність позиції саме відповідача. У даних постановах зазначено, що саме на власника транспортного засобу покладається спростування презумпції, що саме власник має нести цивільно-правову відповідальність у виді плати за проїзд. У вказаних справах відповідач не надав доказів, які б дали можливість визначити правову природу відносин, що виникли між водієм та перевізником, між засновником та директором.

Прокурор Золотоніської окружної прокуратури Походенко В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник Державної служби України з безпеки на транспорті Курцеба Н.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

У судовому засіданні 19.09.2023 р. відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення з підстав, викладених в письмових поясненнях. У судове засідання 21.05.2024 р. відповідач не з`явився з невідомих суду причин, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Частинами 3 та 4 статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ст.170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, з даною позовною заявою до суду в інтересах держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, звернувся прокурор, який своє звернення обґрунтовує тим, що Укртрансбезпекою з часу нарахування плати за проїзд вказаному перевізнику, а саме з 09.12.2019 року заходів щодо її стягнення не вжито внаслідок відсутності в Укртрансбезпеки права на звернення з позовом до суду про стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та вкрай обмеженого фінансування видатків на сплату судового збору. Враховуючи, що несплата відповідачем коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 7022,25 грн., призводить до ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, а державний орган - Укртрансбезпека, уповноважений на захист інтересів держави, вже досить тривалий час самоусувається від виконання покладених на нього обов`язків, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень, суттєво порушує економічні інтереси держави та вказує на наявність визначених ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для звернення прокурора до суду з даною позовною заявою в інтересах держави.

У пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 зазначено, що обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Згідно п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п.3 ч.1ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру», відповідно до ч.3 ст.23 якого прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Аналіз ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

З врахуванням вищевикладеного, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Вищевикладене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17.

Статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури та який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, а також у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пунктом 27 вказаного Положення (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №320, які набрали чинності 03 травня 2018 року), Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює нарахування та вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Отже, з моменту набрання чинності вказаними змінами, Державна служба України з безпеки на транспорті набула відповідні повноваження щодо стягнення нарахованої плати, внаслідок чого є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, зокрема, на звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, нормативні, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України.

Таким чином, Укртрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізували повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, яке не є самостійною юридичною особою, а є самостійним структурним підрозділом Укртрансбезпеки.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 196-р, «Про оптимізацію територіальних органів Державної служби з безпеки па транспорті» Управління Укртрансбезпеки у Волинській області реорганізовано в Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1579-р від 02.12.2021 «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідних міжрегіональних територіальних органів зазначеної служби за переліком згідно з додатком.

На підставі вказаного розпорядження Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки реорганізовано у Відділ Державного нагляду (контролю) у Волинській області.

Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки па транспорті є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі шляхом звернення з позовом до суду про стягнення нарахованої плати (аналогічного висновку дійшов Касаційний господарський суд Верховного суду під час постановлення рішення від 16.10.2020 у справі № 910/7554/19).

Укртрансбезпекою з часу нарахування плати за проїзд вказаному перевізнику, а саме з 09.12.2019 заходів щодо її стягнення не вжито.

Зазначене підтверджується листом відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України від 26.09.2022 № 30693/5.2/24-22.

Вищевикладене об`єктивно свідчить, що підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень, тобто нездійснення захисту інтересів держави.

Несплата відповідачем коштів тягне за собою порушення приписів законодавства про державний бюджет України та невиконання доходної частини Державного бюджету України, в зв`язку з чим існує загроза реалізації державної політики, а це завдає шкоди інтересам держави.

Крім того, спірні правовідносини фактично пов`язані зі сферою наповнення державного бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів держави в цілому. Несвоєчасна сплата або несплата коштів призводить до зменшення фінансових надходжень до Державного бюджету України, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави.

Таким чином, надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів в порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд приходить до висновку, що в даному випадку в прокурора наявні повноваження на звернення до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

Згідно ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Положенням ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно п.4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними, дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами Національної поліції, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законом параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно п.п.15 п.5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м. (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м.), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 тон (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів -11,5 т, здвоєнні осі - 18 т, строєні - 24 т), або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником спеціалізованого вантажного автомобіля «МАN», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , власником спеціалізованого напівпричепа «KOGEL SN 24 Р100», д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .

Згідно щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області у період з 09.12.2019-15.12.2019 року (відповідно до постанови КМУ від 08 листопада 2006 року №1567), Управління Укртрансбезпеки у Волинській області у вказаний період проводило перевірки на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на адміністративній території Волинської області.

Відповідно до направлення на рейдову перевірку №011821 від 06.12.2019 року, Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області направлено, зокрема старшого державного інспектора Чапала А.О. для проведення рейдової перевірки транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів щодо дотримання Закону України «Про автомобільний транспорт», вимог постанови КМУ №879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, ЄУТР в Ківерцівському районі, Маневицькому районі, м. Луцьк, Луцькому районі; на ділянку а/д Н-17 м. Луцьк-м. Горохів; на ділянку а/д М-19 м. Луцьк-м. Ковель; 30 км а/д Р-14, на ділянку а/д Н-22 м. Устилуг до межі Волинської та Рівненської областей з 09.12.2019 до 15.12.2019 р.

Правомірність роботи пересувного пункту вагового та габаритного контролю і проведення перевірки стороною відповідача не оспорюється та під сумнів не ставиться.

09.12.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області направлено, зокрема, старшого державного інспектора Чапала А.О. на 125 км ділянці дороги а/д Н-17 проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля «МАN», д.н.з. НОМЕР_1 , з причіпом (напівпричепом) напівпричепа «KOGEL SN 24 Р100», д.н.з. НОМЕР_2 , за результатами якого складено довідку №0002483 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №208866 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Пунктом 30 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року встановлено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Відповідно до п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

09.12.2019 року старшим державним інспектором ОСОБА_4 складено розрахунок №331 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (постанова КМУ від 27 червня 2007 року №879), відповідно до якого за пройдену автомобілем «МАN», д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом «KOGEL SN 24 Р100», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 відстань 667 км по маршруту м. Радехів (Львівська область) - м. Черкаси, за результатами вищевказаного перевищення вагових параметрів транспортного засобу, нараховано до сплати 266,8 євро.

У даному розрахунку наявні відомості про отримання його копії водієм ОСОБА_2 .

Статтею 48 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Правила оформлення документів на перевезення, зокрема товарно-транспортної накладної регулюються правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363.

Відповідно до пункту 11 Правил товарно-транспортна накладна оформлюється суб`єктом господарювання Замовником транспортних послуг, на підставі договорів перевезення.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа.

Товарно-транспортна накладна має містити дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної №17945 від 09.12.2019 року, автомобіль «МАN», д.н.з. НОМЕР_1 , з причіпом (напівпричепом) «KOGEL SN 24 Р100», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , здійснював перевезення жому гранульованого у кількості 24.420 т. Пункт навантаження м. Радехів. Пункт розвантаження - м. Дніпро. Вантажовідправник - ТОВ «Радехівський цукор». Вантажоодержувач - ТОВ «Перша снекова компанія». Автомобільний перевізник ПП «Андема».

Поліським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки направлено ОСОБА_1 лист №83611721/24-20, в якому повідомляється, що під час здійснення рейдової перевірки, а саме габаритно-вагового контролю транспортного засобу було зафіксовано перевезення вантажу ТЗ «МАN», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 з перевищенням габаритно-вагових параметрів, за що нарахована плата в розмірі 266,8 євро, що еквівалентно 7022,25 грн. Адресат зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган. Невнесення плати за проїзд спричинить недоотримання коштів державним бюджетом України. Враховуючи викладене, Укртрансбезпека, з метою захисту інтересів держави, у разі несплати коштів за проїзд у добровільному порядку, змушена буде звернутися до прокуратури області, ініціювавши примусове стягнення нарахованих коштів.

Відповідно до п.23 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Згідно п.28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Прокурор, позицію якого підтримав представник Укртрансбезпеки, стверджує, що покладання на власника транспортного засобу тягаря відповідальності за порушення вимог щодо здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень транспортним засобом презюмується, внаслідок чого і просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 7022,25 грн, що еквівалентно сумі 266,8 євро (відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 09.12.2019 року).

Натомість відповідач наполягав на тому, що транспортний засіб був переданий в користування ПП «Андема», яке й було перевізником вантажу з перевищенням вагових обмежень, при цьому жодних трудових правовідносин між відповідачем та водієм вказаного транспортного засобу не було, договори на перевезення між ними не укладались. Стверджував, що в даному випадку відповідач не є перевізником, тому підстави для стягнення з нього плати за проїзд відсутні.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за порушення Закону покладено на перевізників.

Положеннями ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів чи (та) пасажирів транспортними засобами.

При цьому, необхідно розрізняти поняття власника та перевізника, оскільки перевізник не обов`язково має транспортний засіб у власності.

Також, не ототожнюється поняття перевізника із фактичним користувачем транспортного засобу - водієм, який керує ним на час перевірки за трудовою або іншою угодою.

Особа перевізника встановлюється за документами, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, перелік яких визначено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №925/16/19, аналізуючи положення Порядку №879, дійшла висновку, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

За усталеною правовою позицією, викладеною зокрема Великою Палатою Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18, від 12 лютого 2020 року у справі №926/16/19, плата за проїзд великоваговим транспортним засобом за своєю правовою природою не є штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, а порядок справляння, в тому числі розрахунку уповноваженим органом, регламентовано Порядком № 879.

Згідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає в її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідачем до письмових пояснень додано копію нотаріально посвідченого договору оренди транспортних засобів від 11.09.2018 року, укладеного між орендодавцем ФОП ОСОБА_1 та орендарем ПП «Андема», та копію акту прийому-передачі транспортних засобів від 12.09.2018 р.

Згідно п.1 вказаного Договору оренди, орендодавець передає, а орендар бере в найм, у тому числі автомобіль «МАN», д.н.з. НОМЕР_1 , причіп (напівпричіп) «KOGEL SN 24 Р100», д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до п.4.1 зазначеного Договору договір вступає в силу з моменту підписання і діє терміном на 10 років, тобто до 11.09.2028 р.

Судом встановлено, що в товарно-транспортній накладній №17945 від 09.12.2019 року зазначено, що перевізником є ПП «Андема», також у дослідженому вище Договорі вказано, що автомобіль орендується ПП «Андема». Натомість в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем будь-якої підприємницької діяльності, перевезення вантажу транспортним засобом як у власних цілях, так і в зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Будь-яких інших договорів перевезення, цивільно-правових договорів з водієм ОСОБА_2 , які б укладалися з відповідачем, чи будь-яких інших доказів на підтвердження того, що вказаний водій перебував у будь-яких відносинах (трудових, цивільно-правових тощо) із відповідачем, матеріали справи не містять та сторонами не надано. Натомість з копії наказу ПП «Андема» від 10.09.2018 р. №4, та копії трудової книжки НОМЕР_5 , наданих відповідачем до письмових пояснень, вбачається, що ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах з ПП «Андема».

Таким чином,перевізником,який здійснювавперевезення вантажувантажним автомобілем«МАN», д.н.з. НОМЕР_1 ,з причіпом(напівпричепом)«KOGELSN24Р100»,д.н.з. НОМЕР_2 ,є самеПП «Андема».

Суд звертає увагу на те, що норми ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не зобов`язують водія пред`являти документ, що засвідчує використання автомобільним перевізником транспортного засобу на законних підставах.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 747/45/20 (провадження № 61-15357св20) зазначено, що тлумачення норм Закону №2344-III, Порядку № 879 свідчить, що за загальним правилом саме власник транспортного засобу має нести цивільно-правову відповідальність у виді плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортного засобу, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Спростувати цю презумпцію має власник транспортного засобу.

Разом із тим, з урахуванням вищевикладеного та встановлених під час судового розгляду обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено суду та стверджено належними та допустимими доказами, що відповідач на час проведення габаритно-вагового контролю 09.12.2019 року не був суб`єктом господарювання, не був перевізником у розумінні законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, не перевищував встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень, не був безпосереднім володільцем (що не спростовує право власності) транспортного засобу, який перевірявся, на час здійснення габаритно-вагового контролю, внаслідок чого не є безпосереднім завдавачем шкоди в розумінні Цивільного кодексу України.

За вказаних обставин суд вважає, що під час розгляду даної справи відповідачем спростовано презумпцію, відповідно до якої саме власник транспортного засобу має нести цивільно-правову відповідальність у виді плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортного засобу, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Таким чином, враховуючи норми ст.с.79, 80, 81 ЦПК України, суд приходить до висновку, що прокурором та позивачем не доведено і не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування заявлених вимог, а саме того, що саме з відповідача підлягає стягненню плата за проїзд автомобільними дорогами.

Сам по собі факт належності транспортного засобу відповідачу не може бути беззаперечною підставою для настання цивільної відповідальності та стягнення з нього плати за проїзд автомобільними дорогами, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, у зв`язку з чим покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану перевищенням габаритно-вагових нормативів буде помилковим.

Згідно ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, окремо мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору, які понесла прокуратура при зверненні до суду з даним позовом, слід віднести на її рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.Ю. Степченко

Повний текст рішення буде виготовлений 24 травня 2024 року.