Постанова

від 12.06.2024 по справі 554/3981/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/3981/22 Номер провадження 22-ц/814/643/24Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г. В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

за участю секретаря Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Репеті Володимира Олеговича

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 липня 2023 року у складі судді Андрієнко Г. В.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет позову - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю та зустрічнимпозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про визначення місця проживання дітей разом з батьком,

в с т а н о в и в:

У червні2022року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд визначити місце проживання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,разом зматір`ю - ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 04.09.2010 вона перебувала у шлюбі з відповідачем, в якому народились діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , проте з початку 2021 року шлюбні відносини між ними погіршились та на час подання позову повністю припинені. Після припинення шлюбних відносин діти залишились проживати з нею.

Відповідач не цікавиться життям, здоров`ям та розвитком дітей, не займається їх вихованням, але водночас заперечує проти проживання дітей разом з нею, внаслідок чого вона вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Вказувала, що вона має постійне місце роботи, стабільний дохід, житло, у якому створені всі належні умови для проживання, навчання та розвитку дітей. Натомість відповідач не має постійного житла, постійного місця роботи та стабільного доходу, а отже, не в змозі забезпечити дітей нормальними умовами для їх проживання та розвитку.

22 серпня 2022 року адвокат Репетя В. О., діючи від імені та в інтересах відповідача, подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 та просив суд визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 .

Вказував, що ОСОБА_2 завжди надавала пріоритет роботі, кар`єрному зростанню, а тому після народження дітей не стала брати декретну відпустку по догляду за дітьми, а продовжувала більшість часу приділяти роботі, незважаючи на те, що фінансові можливості родини дозволяли матері займатися сімейними справами.

Також вона практично не займалася питанням виховання, розвитку, дозвілля, догляду дітей. У ОСОБА_2 відсутній педагогічний підхід у питаннях виховання, вона надає перевагу виключно жорстким методам, наказній манері спілкування.

На його думку, така манера поведінки є шкідливою для дітей та викликає у них сильний стрес. При цьому син ОСОБА_5 є дитиною з особливими потребами та з 2016 року спостерігається у дитячого психіатра та вимагає зважених, делікатних методів у питаннях виховання.

Доглядом та вихованням дітей займається ОСОБА_1 , забезпечує їх дозвілля, піклуючись про їхній фізичний, духовний, моральний розвиток. Батько також брав участь у дошкільному та шкільному навчанні, забезпечував їх усіма побутовими потребами.

04 березня 2022 року у зв`язку з повномасштабною військовою агресією рф проти України з міркувань безпеки ОСОБА_2 евакуювалася разом з дітьми до Чорногорії, а наприкінці травня 2022 вона повернулася до України, однак, самовільно, без згоди батька дітей змінила їх постійне місце проживання, повідомила про припинення подружніх відносин та поїхала разом з дітьми до м. Одеси.

ОСОБА_1 декілька разів приїжджав до м. Одеси, щоб побачитися з дітьми, оскільки діти дуже сумували без батька. Після другого візиту він забрав дітей до Київської області з метою повернення дітей до звичної їм обстановки.

30 червня 2022 року він домовився разом з ОСОБА_2 про зустріч у м. Києві, щоб відповідач могла побачитися з дітьми, однак, вона у супроводі працівника поліції забрала молодшого сина ОСОБА_6 .

Відтоді місце проживання сина ОСОБА_6 йому не відоме, а старший син ОСОБА_5 з червня 2022 року проживає разом з ним в смт. Велика Димерка Броварського райну Київської області.

Вважає, що дітям краще проживати з батьком так як він освічена, матеріально забезпечена людина, характеризується позитивно, діти виявляють більшу прихильність до нього, ніж до матері, а різка зміна звичного місця проживання, стиль життя матері, а також манера її виховання матимуть невідворотні негативні наслідки для психіки дітей.

Ухвалами Октябрського районного суду м. Полтави від 26 липня 2022 року, описку в якій виправлено ухвалою цього суду від 08 серпня 2022 року, та від 22 серпня 2022 року залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та Службу у справах дітей та сім`ї Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, зобов`язано надати суду висновки про визначення місця проживання дітей.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 22 серпня 2022 року зустрічний позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_2 об`єднані в одне провадження.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 липня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_2 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 992,40 грн.

Рішення суду мотивовано наявністю підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_2 , у зв`язку з чим у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Репетя В. О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що як мінімум два спеціалісти - психолог ОСОБА_7 та судовий експерт ОСОБА_8 були присутні під час висловлення малолітнім Робертом власної думки щодо місця проживання, а суд першої інстанції мав змогу переконатися безпосередньо та зі слів вказаних спеціалістів, що малолітній ОСОБА_5 більш прихильний до батька, вільно та усвідомлено висловив своє бажання проживати саме з ним. Проте, суд першої інстанції не заслуховував думку дитини безпосередньо в судовому засіданні, фактично погодившись з тим, що в матеріалах справи достатньо належних, допустимих та достовірних доказів, на підставі яких може бути встановлена думка дитини. При цьому з рішення випливає, що думка дитини не відображена та належним чином врахована не була.

Вказує, що індивідуальні особливості розвитку малолітнього Роберта свідчать про необхідність виховного підходу, який демонструється батьком ОСОБА_1 , тоді як виховна поведінка матері за висновками спеціалістів може заподіяти шкоду психічному здоров`ю дитини.

Зазначає, що судом першої інстанції не були враховані докази зловживання з боку ОСОБА_2 , намагання маніпулювати відповідачем у власних інтересах шляхом позбавлення його спілкування з дітьми, які люблять батька.

Наголошує, що особливе занепокоєння викликають прояви агресивної поведінки нового співмешканця позивача ОСОБА_9 , від оцінки впливу якого на дітей свідомо ухилився суд, про тому, що психологи та спеціалісти органу опіки та піклування зафіксували небезпідставно негативне ставлення даної особи до ОСОБА_5 .

Вважає, що суд не переконався у можливості ОСОБА_2 забезпечувати належний фізичний та психічний стан здоров`я дітей, проігнорував належні докази стану здоров`я малолітнього Роберта з боку спеціалістів, в той час як батько підтвердив свою здатність турбуватися про здоров`я дітей самостійно, формувати у них навички здорового харчування, стежити за їх фізичним та психологічним станом.

Звертає увагу на те, що після викрадення зі школи малолітній Роберт був позбавлений можливості відвідувати заняття, що стало наслідком погіршення успішності дитини та в подальшому було виправлено спільними зусиллями батька, вчителів та психологів.

Таким чином, батьком створено всі умови для навчання Роберта, він постійно цікавиться успіхами дитини, сприяє йому у навчанні та отриманні нових навичок, а матір не здатна забезпечити належні умови навчання для дітей, не вживає заходів для забезпечення дітей належним рівнем освіти.

Стверджує, що суд першої інстанції припустився помилки при дослідженні висновків органу опіки та піклування, при тлумаченні їх правової природи та ухилився від глибинного аналізу даних документів, а тому прийняв необґрунтоване рішення, нехтуючи найкращим інтересам дітей, нормами національного та міжнародного права.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що 04.09.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05.08.2022.

Сторони є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 2014 року родина проживала у м. Києві, але у зв`язку з повномасштабною військовою агресією рф проти України з міркувань безпеки 04 березня 2022 року ОСОБА_2 разом з дітьми евакуювалася до Чорногорії.

Наприкінці травня 2022 року ОСОБА_2 з дітьми повернулася до України та без згоди батька дітей змінила їх місце проживання, стала проживати з дітьми у м. Одеса, повідомивши відповідача про розрив сімейних відносин.

Після повернення з Чорногорії між сторонами виникли суперечки з приводу місця проживання дітей. Кожен з батьків виявив бажання, щоб діти проживали разом з ним.

Відвідуючи м. Одесу, ОСОБА_1 забрав примусово дітей до м. Києва.

Під час візиту до м. Києва 30.06.2022 ОСОБА_2 у супроводі працівника поліції забрала молодшого сина ОСОБА_6 .

З цього часу діти стали проживати окремо, ОСОБА_6 разом з матір 'ю, а ОСОБА_5 разом з батьком.

В подальшому 13.09.2022 ОСОБА_2 забрала сина ОСОБА_5 з ТОВ «Броварська гімназія «Мозаїка» та привезла до м. Одеси.

Роберт є дитиною з особливими потребами та йому діагностований синдром Аспенгера. Дитина відвідувала спеціалізовані садочки, працювала з логопедом.

Пізніше Роберт став відвідувати приватну школу «Мозаїка» на підставі договору про надання освітніх послуг від 01.09.2021, укладеному між ТОВ «Навчально-реабілітаційний центр «Мозаїка» та ОСОБА_1 .

З характеристики Роберта, наданої ТОВ «Навчально-реабілітаційний центр «Мозаїка», розташованого у м. Бровари Київської області вбачається, що він навчається з 2021 року в цьому закладі, завжди охайно виглядає, забезпечений усім необхідним для навчання. Роберт добрий, товариський, активний, дисциплінований, чемний, на достатньому рівні володіє учбовим матеріалом. Батько ОСОБА_1 приймає участь у навчанні та вихованні дитини, цікавиться ходом навчального процесу, радиться щодо формування харчової поведінки дитини, зацікавлений в участі Роберта в шкільних заходах. Привозить та забирає дитину зі школи.

Молодший син ОСОБА_6 станом на 18.08.2022 відвідував ТОВ «Заклад дошкільної освіти «Фокус-Покус» та згідно з наданою характеристикою розвитку дитина активна в пізнавальній діяльності, з цікавістю відвідує заняття в дитячому садочку, добрий, товариський, охайний. Батько регулярно приймав участь у вихованні та розвитку дитини, спілкувався з вихователями та персоналом садочку, прислухався щодо поряд у вихованні та формуванні режимних моментів ОСОБА_6 . Привозив та забирав дитину з садочку.

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, зареєстрований у м. Полтава, але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору оренди від 23.07.2022 та актом обстеження фактичного проживання.

ОСОБА_2 після повернення з Чорногорії проживає в м. Одесі в орендованій квартирі. Відповідно до довідки № 11 від 06.06.2022 працює на посаді заступника директора департаменту з розвитку бізнесу ТОВ «Міжнародна академія біржової торгівля».

Відповідно довисновку органуопіки тапіклування Приморськоїрайонної адміністраціїОдеської міськоїради від29.12.2022вирішено вважатидоцільним визначеннямісця проживаннямалолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,разом зматір`ю- ОСОБА_2 .

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 22.11.2022 доцільно визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір*ю - ОСОБА_2 Рекомендовано звернутися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до центру медіації.

За висновком експерта Полтавського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 2077-2080 від 07.10.2022 за результатами експертного психологічного дослідження на замовлення представника відповідача адвоката Репеті В. О., проведених співбесід із батьком та сином Робертом експертом встановлено, що відносини Роберта з батьком характеризуються близькістю, наявністю взаємної прихильності, спільних ігор, знаків. Вказане зумовлює вільне виявлення Робертом бажань, потреб, пропозицій, прагнення заохочення, радість від позитивних оцінок і піклування.

Виховна поведінка, яку реалізує ОСОБА_1 сприяє емоційному комфорту та психічному благополуччю Роберта, зміцненню емоційних зав`язків між сином і батьком, створенню сприятливих умов для особистісного формування Роберта, розширення його знань та умінь щодо повсякденного життя, формуванню навичок взаємодії із оточуючими, набуття навичок автономності.

Формальний підхід до виконання батьківських обов`язків, ознаки якого виявлені у виховній поведінці ОСОБА_2 щодо Роберта, директивне керування його поведінкою з великою імовірністю формують опозиційне ставлення Роберта до матері, стимулюють прояви негативізму, регрес навичок соціальної взаємодії та регуляції емоційного стану.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в найкращих інтересах малолітніх дітей буде проживання їх з матір`ю, з чим колегія суддів повною мірою погодитись не може з огляду на таке.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) Верховний Суд зазначив, що при вирішення питання про визначення місце проживання дитини суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема щодо обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20) визначив базові елементи, які підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, а саме: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту.

При вирішенні цієї категорії спорів також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що обоє батьків мають бажання та спроможні опікуватись своїми дітьми, забезпечити гармонійний розвиток та виховання дітей, створили для них необхідні умови проживання та навчання.

Разом з тим, визначаючи місце проживання обох дітей з позивачем ОСОБА_2 , суд першої інстанції не врахував особливості розвитку сина сторін ОСОБА_5 , стан його здоров`я та потребу у збереженні безпечного, стійкого середовища, спеціально організованих умов життя і навчання.

Як встановлено судом, з народження діти проживали з обома батьками та їх розлучення з батьком - ОСОБА_1 було викликано необхідністю евакуації задля безпеки дітей. Між тим, після повернення в Україну мати дітей - ОСОБА_2 самовільно, без згоди батька змінила місце їх проживання, виїхавши до м. Одеса.

Сторони припинили спільне проживання і конфлікт, який існує між ними негативно впливає на емоційний стан, благополуччя та психічний розвиток ОСОБА_5 .

Протягом останніх двох років ОСОБА_5 проживає разом з батьком, має до нього більшу прихильність. Згідно висновку судового експерта № 2077-2080 виховна поведінка батька - ОСОБА_1 сприяє емоційному комфорту та психічному благополуччю дитини, зміцненню емоційних родинних зав`язків, створенню сприятливих умов для особистого формування Роберта, розширення його знань та умінь щодо повсякденного життя, формуванню навичок взаємодії із оточуючими, набуття навичок автономності і батьківський стиль виховання за умов його подальшої реалізації, відповідає інтересам психічного розвитку і благополуччя дитини.

Натомість мати дитини ОСОБА_2 через директивне керування його поведінкою з великою ймовірністю формуватиме опозиційне ставлення Роберта до матері, стимулюючи прояви негативізму, регрес навичок соціальної взаємодії та регуляції емоційного стану.

Відповідно до статті 12 Конвенції про права дитини, статті 171 СК України, статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини.

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції думку малолітнього ОСОБА_3 , яку він висловлював у співбесіді із судовим експертом ОСОБА_8 та практичним психологом ОСОБА_7 під час психологічного обстеження, щодо проживання разом із батьком не врахував, не взяв до уваги, що зміна звичного оточення, у якому дитина перебуває тривалий час, місця його проживання та навчання, розлучення із батьком може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, його благополуччя і подальший розвиток, та дійшов формального висновку про відсутність у матеріалах справи доказів, що проживання з матір`ю шкодить інтересам дитини, як підставу для відмови повністю у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .

Оцінюючи при цьому висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про доцільність проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 , суд першої інстанції не звернув уваги, що такий не містить належного обґрунтування передачі дитини матері з огляду на встановлені обставини здійснення батьками своїх обов`язків по відношенню до дитини, забезпечення саме батьком належних умов для проживання, виховання та розвитку дитини, особисту прихильність дитини до нього.

Згідно частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів апеляційного суду, враховуючи інтереси малолітнього ОСОБА_3 , його психологічний стан та особливості розвитку, потребу у спеціально організованих умовах життя та навчання, які забезпечує саме батько дитини ОСОБА_1 , а також беручи до уваги думку дитини, яку в силу своїх індивідуально-психологічних, вікових особливостей він може висловлювати та яка відповідно до вимог частини другої статті 160, статті 171 СК України має бути врахована судом при визначенні місця його проживання, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову в частині визначення місця проживання сина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 .

Визначаючи місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням його віку, тривалості проживання разом з матір`ю, яка надає дитині належне піклування, забезпечує умови для його виховання та розвитку, сталий емоційний зв`язок з матір`ю, колегія суддів вважає за можливе залишити меншого сина сторін разом із первісним позивачем - ОСОБА_2 .

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 259 СК України мати та батько, а також інші особи, з якими поживають неповнолітні брати, мають забезпечити їхнє право на спілкування між собою та зобов`язані сприяти такому спілкуванню для збереження родинних зв`язків.

Незалежно від визначення місця проживання дитини батьки мають здійснювати свої батьківські обов`язки, опіка щодо дитини (всі питання, пов`язані з вихованням, розвитком, навчанням тощо) підлягають вирішенню за згодою обох батьків, з урахуванням інтересів дитини.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Репеті Володимира Олеговича - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 липня 2023 року - скасувати та постановити по справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С. Б. Бутенко

Судді: О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна