Ухвала

від 12.06.2024 по справі 320/25087/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

12 червня 2024 року м. Київ № 320/25087/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " АНТОН СЕРВІС" до Акціонерного товариства "ОТП БАНК" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю " АНТОН СЕРВІС" із позовом до Акціонерного товариства "ОТП БАНК", в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Акціонерного товариства "ОТП БАНК" щодо не завершення валютного нагляду зовнішньоекономічної операції Товариства з обмеженою відповідальністю " АНТОН СЕРВІС" із компанією JIAXING ZHUOGUAN TCHNOLOGIES CO., LTD, який виник з контракту №ZG/2106008 від 08.06.2021;

- зобов`язати Акціонерне товариства "ОТП БАНК" завершити валютний нагляд за дотриманням Товариством з обмеженою відповідальністю " АНТОН СЕРВІС" граничних строків розрахунків за №ZG/2106008 від 08.06.2021.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України Про ринки капіталу та організовані товарні ринки, із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства регулюються Законом України «Про валюту і валютні операції» 21 червня 2018 року № 2473-VIII.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютне регулювання, діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами.

Валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Уповноважені установи - банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв`язку, які отримали ліцензію Національного банку України згідно з цим Законом.

Згідно частин 1, 2, 3, 5, 7 ст. 11 Закону України «Про валюту і валютні операції», валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду. Валютний нагляд здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Валютний нагляд відповідно до частини другої цієї статті здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду без втручання у відповідні валютні операції та діяльність суб`єктів таких операцій, крім випадків запобігання агентами валютного нагляду проведенню валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства. Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства. Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами. Уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітними Національному банку України. Уповноважені установи під час проведення ними валютних операцій, крім валютних операцій, пов`язаних з експортом та імпортом товару на суму, що є меншою за розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», здійснюють безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами (крім інших уповноважених установ) та нерезидентами, що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи.

Отже, Закон передбачає, що органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Також уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітними Національному банку України.

Згідно пунктів 5, 6, 26 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7, банк згідно з вимогами цієї Інструкції здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів резидента, які передбачають розрахунки в грошовій формі (уключаючи розрахунки резидента з нерезидентом на території України), що здійснюються через цей банк. Банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за: операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією. Банки несуть відповідальність за порушення вимог цієї Інструкції згідно із законодавством України.

Згідно пунктів 4, 5, 6, 7, 18 Положення про валютний нагляд, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.01.2019 № 13, Національний банк та уповноважені установи здійснюють валютний нагляд в Україні з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству України з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Національний банк організовує та здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами шляхом проведення виїзних перевірок та безвиїзного нагляду в порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації та здійснення нагляду у сфері фінансового моніторингу, валютного нагляду, нагляду з питань реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), та застосування до них у разі виявлення порушень валютного законодавства заходів впливу, адекватних цим порушенням. Національний банк у разі виявлення порушень валютного законодавства адекватно вчиненому порушенню застосовує заходи впливу до: 1) банків - згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» у випадках, на підставі та в порядку, визначених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування Національним банком до банків заходів впливу; 2) установ - згідно із Законом у випадках, на підставах і в порядку, визначених цим Положенням та нормативно-правовим актом Національного банку з питань ліцензування валютних операцій. Уповноважена установа як агент валютного нагляду здійснює нагляд за дотриманням валютного законодавства резидентами та нерезидентами під час проведення операцій через цю установу. Цей нагляд полягає в установленні уповноваженою установою відповідності валютних операцій її клієнтів (резидентів і нерезидентів) вимогам валютного законодавства України, запобіганні уповноваженою установою проведенню її клієнтами через цю установу валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства, та/або своєчасному інформуванні уповноваженою установою Національного бан

Варто вказати, що норми Положення про валютний нагляд, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.01.2019 № 13, разом як і Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7, не передбачають можливість оскарження дії банку як уповноваженої установи, яка здійснює або відмовилась здійснювати валютний контроль. Передбачено оскарження у судовому порядку рішення Національного банку про застосування заходу впливу до установи.

Спори, що виникають між комерційним банком як уповноваженою установою, що здійснює контроль за валютними операціями та клієнтом резидентом або не резидентом, можуть вирішуватись шляхом висунення вимог один одному, або шляхом звернення клієнта, особи, щодо якої здійснюється або не здійснюється валютний контроль, до Національного банку України.

Відсутнє правило оскарження дій комерційного банку щодо проведення або завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням особою граничних строків розрахунків за операцією із експорту товарів. Законодавча норма не містить прямого посилання на можливість оскарження дій.

Фактично Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТОН СЕРВІС" є клієнтом комерційного банку, який незадоволений діями банку під час виконання певної операції, в межах компетенції банку. Відносини клієнта та банку переходять у площину їх взаємних відносин як надавача певних послуг або наглядача за діяльністю та комерційного банку. У рамках цих спірних правовідносин між сторонами відсутні публічно-владні управлінські відносини, жодна із сторін не надає адміністративні послуги іншій стороні, а тому неможна вважати, що відповідач у справі виступає як юридична особа зі статусом суб`єкта владних повноважень, яким допущено протиправну дію або бездіяльність.

Для виникнення спору, головною ознакою є обставина порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, у разі коли позивач вважає, що відповідач щодо нього допустився протиправних дій.

Позивач звернувся до суду без передбачених законом підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У постанові від 26.01.2023 у справі № 420/9956/22 Верховний Суд, зазначив, що поняття «позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Враховуючи, що бездіяльність саме комерційного банку стосовно незавершення валютного нагляду не тягне за собою юридичні наслідки для позивача, та у нього (банку) відсутні повноваження щодо притягнення до відповідальності своїх клієнтів за порушення вимог валютного законодавства, суд зазначає, що такий позов не підлягає судовому розгляду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

За практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України) суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За таких обставин, з урахуванням статті 170 КАС України, суддя прийшов до висновку, що у відкритті провадження по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АНТОН СЕРВІС" до акціонерного товариства «ОТП БАНК» слід відмовити.

Окремо суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 170, 294-295, КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю " АНТОН СЕРВІС" до Акціонерного товариства "ОТП БАНК" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Колеснікова І.С.