Рішення

від 14.06.2024 по справі 640/29540/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2024 року № 640/29540/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг «Група Компаній «Атлант» до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Холдинг «Група Компаній «Атлант» (далі також ТОВ «Холдинг «Група Компаній «Атлант», позивач) із позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі також відповідач), в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від № КВ799/1432/НД/АВ/СП/ФС-120 від 25 серпня 2020 року.

Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

На підставі вимог Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дану справу передано для розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 06 червня 2023 року прийнято справу до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення порядку здійснення відповідної перевірки позивача, та відсутністю обставин порушення ним вимог законодавства про працю.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на правомірності своєї поведінки у межах спірних правовідносин.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 2168 від 20 липня 2020 року та направлення № 799 від 20 липня 2020 року про проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю суб`єктом господарювання ТОВ «Холдинг група компаній «Атлант», інспектором праці було здійснено виїзд для проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності позивачем.

За місцем здійснення господарської діяльності суб`єктом господарювання інспектором було опитано працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які надали письмові пояснення про те, що працюють на ТОВ «Холдинг група компаній «Атлант».

Директору ТОВ «Холдинг група компаній «Атлант» ОСОБА_5 було пред`явлено службове посвідчення, було вручено копію направлення на проведення інспекційного відвідування та вимогу про надання документів.

Вимогою був встановлений строк для надання документів. У встановлений строк, керівництво ТОВ «Холдинг група компаній «Атлант» не надало документи необхідні для проведення інспекційного відвідування.

14 серпня 2020 року складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № КВ799/1432/НД/АВ, в якому зафіксовано вищезазначене порушення.

За результатами розгляду порушень зазначених в акті №КВ799/1432/НД/АВ від 14 серпня 2020 року першим заступником начальника Головного управління Андрієнко B.C. прийнято рішення про винесення постанови про накладання штрафу на підставі у розмірі 14 169, 00 грн на ТОВ «Холдинг група компаній «Атлант».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509) штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.

Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Позивач зазначає про те, що ним було подано скаргу на Вимогу про надання документів від 05 серпня 2020 року, і стверджує що подання даної скарги повинно було призупинити дію Вимоги про надання документів, посилаючись при цьому на пункт 26 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21 серпня 2019 року (далі Порядок).

Відповідно до наказу Міністерства соціальної політики від 18 серпня 2017 року №1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів», затверджено такі форми вимоги: Вимога про надання/поновлення документів та Вимога щодо забезпечення здійснення контрольних повноважень.

Отже, пункт 26 Порядку, в якому зазначено, що припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені відповідно у десятиденний та одноденний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці, знаходиться у розділі про Застосування заходів впливу у зв`язку з порушенням законодавства про працю, оскарження припису або вимоги.

А отже, даний пункт Порядку стосується лише Вимоги щодо забезпечення здійснення контрольних повноважень (оскільки дана вимога є обов`язковим для виконання письмовим рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки).

А вимога про надання/поновлення документів є носієм доказової інформації про документи які витребовуються контролюючим органом під час інспекційного відвідування. Скарга на таку вимогу не передбачена законодавством, і тим більше не зупиняє строки проведення інспекційного відвідування.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2019 року у справі № 200/11885/18-а

Відповідач як уповноважений орган держави на здійснення заходу контролю має право на самостійне визначення переліку та обсягу документів, необхідних йому для реалізації наявних повноважень, витребувані документи мають містити інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування. Через ненадання позивачем витребуваних документів, відповідач не реалізував наявне в нього повноваження, що є створенням перешкод у проведенні перевірки.

Позивача притягнуто до відповідальності за ненадання документів на виконання вимоги, що в подальшому позбавило можливості провести захід контролю. Вимогу про витребування документів для проведення інспекційного відвідування позивач отримав, будь-яких дій, спрямованих на її виконання не здійснив.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) було доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг «Група Компаній «Атлант» (03087, місто Київ, вулиця Іскрівська, будинок 3, офіс 77; код ЄДРПОУ 36567179) до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 10; код ЄДРПОУ 39794214) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.