Рішення

від 13.06.2024 по справі 420/31352/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31352/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог у вигляді повідомлень-рішень від 30.07.2023 року №273602-24/15-53 на суму 1507,42 грн. та від 28.04.2023 року №2134799-2409-1503 на суму 502,48 грн.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Позов обґрунтований позивачем тим, що податковий орган неправомірно застосував норми матеріального права, оскільки у Податковому кодексі України немає жодної норми, яка передбачає оподаткування податком ділянки Юрченко Т.П., зазначеної в податкових повідомленнях-рішеннях. Позивач вважає, що вона як пенсіонер (за віком) звільняється від сплати земельного податку, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано та на законних підставах, належна позивачу земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:001:002:1134, площею 1.6166 га за призначенням віднесена до сільськогосподарських угідь, однак в оренду не здана, тобто від мінімального податкового зобов`язання позивач не звільнений.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача та заперечення відповідача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,62 га, кадастровий номер 5123755800:01:002:1134, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Таїровської селищної ради, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №651009.

Головним управлінням ДПС в Одеській області 28.04.2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення №2134799-2409-1503, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку за 2023 рік у розмірі 502,48 грн. за належну земельну ділянку площею 1,62 га, кадастровий номер 5123755800:01:002:1134.

Головним управлінням ДПС в Одеській області 30.07.2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення №2732602-24/15-53, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік у розмірі 1507,42 грн. (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання у сумі 2009,90 грн. та загальною сумою сплачених податків та зборів у сумі 502,48 грн.) за належну земельну ділянку площею 1,62 га, кадастровий номер 5123755800:01:002:1134.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 30.07.2023 року №273602-24/15-53 та від 28.04.2023 року №2134799-2409-1503, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до пп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269, пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України платниками плати за землю є платники земельного податку, зокрема, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування земельним податком, зокрема, земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , виданого 25.09.2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

Відповідно до пп. 281.1.3 п. 281.1, пп. 281.2.1 п. 281.2 ст. 281 Податкового кодексу України від сплати податку звільняються пенсіонери (за віком).

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм: для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари.

Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 5123755800:01:002:1134 цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, оскільки позивач є пенсіонером (за віком), тому вона звільняється від сплати земельного податку за належну їй земельну ділянку кадастровий номер 5123755800:01:002:1134 площею 1,62 га.

Отже, відповідачем протиправно винесено податкове повідомлення-рішення від 28.04.2023 року №2134799-2409-1503 про визначення позивачу суми податкового зобов`язання по земельному податку за 2023 рік у розмірі 502,48 грн. за вказану земельну ділянку.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 28.04.2023 року №2134799-2409-1503 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пп. 162.1.1-1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов`язання.

Пункт 170.14 статті 170 Податкового кодексу України визначає особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

Згідно з пп. 170.14.1, 170.14.3, 170.14.5 п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

Якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) таке податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку у зазначений строк, фізична особа звільняється від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату річного податкового зобов`язання на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів.

Таке річне податкове зобов`язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів є частиною зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб.

До загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів платника податку включаються: податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь.

Відповідно до положень п. 38-1.1 ст. 38-1 Податкового кодексу України та п. 67 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГОд x К x М / 12, де: МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання; НГОд - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; К - коефіцієнт, який становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків. Мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов`язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт «К», визначений у підпунктах 38-1.1.1 і 38-1.1.2 статті 38-1 цього Кодексу, застосовується із значенням 0,04.

З урахуванням зазначеного, на позивача як на власника земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:01:002:1134 площею 1,62 га покладається обов`язок сплатити податок на доходи фізичних осіб, розрахований як позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків (податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь).

Згідно з пп. 38-1.1.4 п. 38-1.1, п. 38-1.3, 38-1.4 ст. 38-1 Податкового кодексу України мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Під час розгляду справи позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не надав до суду доказів, що належна йому на праві власності земельна ділянка кадастровий номер 5123755800:01:002:1134 площею 1,62 га протягом календарного 2022 року знаходилася в оренді або іншому користуванні в інших осіб.

Також, в позові позивач не зазначає жодних аргументованих доводів невірності проведених відповідачем розрахунків суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік у розмірі 1507,42 грн.

Таким чином, в цій частині позовних вимог позиція позивача є недоведеною.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на встановлені обставини справи та їх нормативне регулювання в сукупності, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 30.07.2023 року №273602-24/15-53 про визначення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік у розмірі 1507,42 грн. (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання у сумі 2009,90 грн. та загальною сумою сплачених податків та зборів у сумі 502,48 грн.) за вказану земельну ділянку прийняте відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

В зв`язку з цим, позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2023 року №273602-24/15-53 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 28.04.2023 року №2134799-2409-1503, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат, зокрема, сплаченого судового збору, він підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у відповідності до приписів ст. 139 КАС України пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових вимог у вигляді повідомлень-рішень від 30.07.2023 року №273602-24/15-53 на суму 1507,42 грн. та від 28.04.2023 року №2134799-2409-1503 на суму 502,48 грн. - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 28.04.2023 року №2134799-2409-1503.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 268,40 грн. враховуючи часткове задоволення позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЛеонід СВИДА