Рішення

від 13.06.2024 по справі 420/35229/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35229/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, за участю третьої особи Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, за участю третьої особи Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Південного Міжрегіонального Управління Державної служби з питань праці в Одеській області від 15.11.2023 № 25672/15/17/РРО/3498611070ДПС/ТД-ФС про накладання штрафу у розмірі 67 000,00 грн.

Ухвалою суду від 25.12.2023 року залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 23.01.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Справу розглянуто з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем отримано лист від ГУ ДПС в Одеській області, яким було надано матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 . Відповідачем не було заслухано самого ОСОБА_2 та не отримано від останнього письмових пояснень щодо трудових відносин із позивачем. Позивач зазначає, що оскаржувану постанову було прийнято відповідачем виключно на підставі матеріалів податкової перевірки, в яких відсутні докази на підтвердження вини позивача і факту вчинення правопорушення, тому відповідну постанову слід визнати протиправною та скасувати.

08.02.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. ГУ ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку, в ході якої встановлено факт допуску працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору з боку ФОП ОСОБА_3 . Порядком №509 передбачено, що штрафи накладаються на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Відповідач наголошує, що повідомив позивача про одержання матеріалів податкової перевірки шляхом направлення рекомендованого повідомлення, яке було отримано позивачем, однак на засіданні останній був відсутній та жодних письмових пояснень не надав.

09.02.2024 року від Головного управління ДПС в Одеській області надійшли письмові пояснення, в яких представник третьої особи заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що на підставі наказу № 7264-п від 13.09.2023 року управлінням проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса господарської об`єкту: АДРЕСА_1 . Після ознайомлення з наказом та направленнями, ОСОБА_2 (касир-бармен) розписався у відповідних направленнях та було розпочато фактичну перевірку. За результатами перевірки складено Акт про результати фактичної перевірки від 25.09.2023 року № 25672/15/17/РРО/ НОМЕР_1 . Позивач з актом перевірки ознайомлений та акт перевірки отримав, про що свідчить підпис ФОП ОСОБА_1 . Перевіркою встановлено, зокрема використання праці найманої особи без належного оформлення трудових відносин, а саме згідно наданого письмового пояснення бармена ОСОБА_2 він розпочав роботу у ФОП ОСОБА_1 з червня 2023 року, проте повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів ДПС надано 14.09.2023, оформлений наказом (розпорядженням) №1 від 14.09.2023 про прийняття на роботу.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , КВЕД 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Головним управлінням ДПС в Одеській області 25.09.2023 року складено акт фактичної перевірки №25672/15/17/РРО/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 (далі - Акт), яким встановлено використання праці найманої особи без належного оформлення трудових відносин, а саме згідно наданого письмового пояснення ОСОБА_2 він розпочав роботу у ФОП ОСОБА_1 з червня 2023 року, проте повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів ДПС надано 14.09.2023 та оформлено наказом (розпорядженням) №1 від 14.09.2023 про прийняття на роботу (п.8 ч. 2.2.20).

Відповідно до Акту, перевірка здійснена в присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , Акт підписано ОСОБА_1

17.10.2023 року за вх. № 7705/ПД/1-23 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшов лист Головного управлінням ДПС в Одеській області, в якому зазначено, що в ході проведення фактичної перевірки встановлено, що у суб`єкта господарювання працює фізична особа, трудові відносини з якою не оформлені належним чином та долучено акт фактичної перевірки №25672/15/17/РРО/ НОМЕР_1 від 25.09.2023 року.

23.10.2023 року Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці складено повідомлення № ПД/3.1/7006-23 щодо розгляду справи про накладення штрафу, яке направлено ОСОБА_1 24.10.2023 року та вручене особисто 24.11.2023 року.

15.11.2023 року Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №25672/15/17/РРО/3498611070ДПМ/ТД-ФС, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 67000 грн.

Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 259 КЗпП визначено, що центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Згідно частини 2 статті 265 КЗпП, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Частиною 4 статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку № 509 (у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Оскаржуваною постановою до позивача застосовано штраф на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, якою передбачено відповідальність у вигляді штрафу юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Частиною другою цієї статті в абзацах з другого по восьмий визначені випадки, коли юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.

Згідно частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частин 5-8 статті 265 КЗпП України, у разі сплати юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною.

У разі виконання припису центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та усунення виявлених порушень, передбачених абзацами четвертим - шостим, дев`ятим частини другої цієї статті, у визначені приписом строки заходи щодо притягнення до відповідальності не застосовуються.

Заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, десятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.

Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, зі змісту статті 265 КЗПП України видно, що роботодавці несуть відповідальність за використання найманої праці без оформлення трудових відносин у встановленому чинним законодавством порядку, тобто, без укладення трудового договору. При цьому, така відповідальність залежить від встановлення факту використання найманої праці.

Такі факти встановлюються при здійсненні нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно повноваження щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про працю надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи, а також податковим органам в межах перевірок дотримання податкового законодавства.

При цьому абзацом 7 пункту 2 Порядку №509 визначено таку підставу для накладення штрафу, як акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

У даному випадку підставою для накладення штрафу слугував складений ГУ ДПС в Одеській області акт фактичної перевірки №25672/15/17/РРО/ НОМЕР_1 від 25.09.2023 року, у якому зафіксований факт використання позивачем праці неоформленого працівника (працівника, з яким не укладено трудовий договір).

Верховний Суд у постанові від 28 січня 2021 року у справі №380/1116/20 сформулював правові висновки про те, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу, а також про те, що частиною 8 статті 265 КЗПП України використовується формулювання «може», що надає суб`єкту владних повноважень можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії. При цьому вказана норма не вказує про те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, тому її положення не забороняють накладати штрафи лише на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком №509.

Таким чином, необґрунтованими є доводи позивача про необхідність проведення відповідачем перевірки та неможливість застосування акту фактичної перевірки для накладення штрафу.

Крім того, у відповідності до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, відповідно до наведених правових норм податковий орган наділений повноваженнями перевіряти оформлення трудових відносин з працівниками при здійсненні ним фактичної перевірки. Поряд з цим, акт перевірки органу ДПС є самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу на підставі акту фактичної перевірки від 25.09.2023 №25672/15/17/РРО/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано порушення позивачем вимог законодавства про працю, а саме фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу.

Разом із тим, це порушення не підтверджено в достатній мірі актом фактичної перевірки та додатками до нього, з огляду на наступне.

Під час проведення фактичної перевірки, яка розпочалась 14.09.2023 року, позивач надав документи, які свідчать про офіційне працевлаштування ОСОБА_2 та наявність повідомлення про прийняття його на роботу.

Відповідно до наказу (розпорядження) №1 від 14.09.2023 року, ОСОБА_2 прийнятий на роботу 14.09.2023 року, тобто в день початку проведення фактичної перевірки, того ж дня направлено повідомлення про прийняття працівника на роботу.

У той же час, в матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_2 , в яких останній зазначив, що працює на посаді касир-бармена з червня 2023 року та на підставі яких податковим органом встановлено порушення позивачем норм трудового законодавства.

Таким чином, висновок ГУ ДПС в Одеській області щодо використання праці найманої особи без належного оформлення трудових відносин обґрунтований лише наявністю письмових пояснень ОСОБА_2 , однак інші докази, які підтвердили б факт роботи ОСОБА_4 у ФОП ОСОБА_1 з червня 2023, відсутні.

Суд вважає, що головне питання при вирішенні спірних правовідносин є встановлення наявності або відсутності фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, фактичне виконання особою трудових функцій без оформлення трудових відносин.

Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб`єкта господарювання, який його наймає, як трудові.

У акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.

Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.

Отже, контролюючий орган, під час здійснення фактичної перевірки в межах наданої компетенції, повинен був перевірити і з`ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, зокрема, в частині факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також підтвердити належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Проте, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували пояснення ОСОБА_2 , та які б дійсно свідчили про виконання останнім трудових обов`язків в інтересах ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин.

Тобто, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, до суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження порушення ФОП ОСОБА_1 трудового законодавства та не підтверджено правомірність та законність зазначених у постанові про накладення штрафу обставин.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення фактичної перевірки, ОСОБА_2 був офіційно працевлаштований у ФОП ОСОБА_1 наказом (розпорядженням) №1 від 14.09.2023 року й відповідний наказ був наданий представникам податкового органу під час здійснення перевірки.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 15.11.2023 № 25672/15/17/РРО/ НОМЕР_1 ДПС/ТД-ФС прийнята відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже вона є не правомірною і підлягає скасуванню.

За таких обставин адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Також, суд вважає необхідним у відповідності до вимог ст.139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (54003, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1, код ЄДРПОУ 44742194), за участю третьої особи Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 15.11.2023 № 25672/15/17/РРО/ НОМЕР_1 ДПС/ТД-ФС про накладання штрафу у розмірі 67 000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (54003, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1, код ЄДРПОУ 44742194) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три) грн.60 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.