Рішення

від 14.06.2024 по справі 440/18877/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/18877/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), у якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення від 28.07.2023 №104650014757 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 13.04.1996 по 31.12.2000 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 09.07.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 28.07.2023 №104650014757 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки, на думку позивача, протиправно не зараховано до її страхового стажу період роботи згідно трудової книжки з 13.04.1996 по 31.12.2000. Вказує, що обов`язок внесення записів про прийняття та про звільнення працівника покладений на роботодавця та наявність недоліків трудової книжки не може ставити під сумнів факт роботи позивача на підприємстві та позбавляти його права на пенсію.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/18877/23, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

04 січня 2024 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 22-25/, у якому представник відповідача ГУ ПФУ в Полтавській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач 21.07.2023 звернулася із заявою про призначення пенсії та з пакетом документів до ГУ ПФУ у Київській області. За правилом екстериторіальності заяву позивача від 21.07.2023 передано на розгляд та розглянуто ГУ ПФУ в Полтавській області, яким прийнято оскаржуване рішення від 28.07.2023 №104650014757 про відмову гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Пояснює, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 13.04.1996 по 31.12.2000 у зв`язку з відсутністю у трудовій книжці запису наказу про звільнення.

У відзиві відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі в справі №440/18877/23 як другого відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, оскільки із заявою про призначення пенсії позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про залучення другого відповідача у справі №440/18877/23 /а.с. 55-56/.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

21.07.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 11/, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Шевченківський район) Пенсійного фонду України м. Київ із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, у якій просила призначити пенсію за віком /а.с. 43-45/, та з пакетом документів, перелік яких наведено у розписці-повідомленні, які прийнято 21.07.2023 і зареєстровано за №8314 /а.с. 46/ та копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 21.07.2023 та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до ГУ ПФУ в Полтавській області.

За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення від 28.07.2023 №104650014757 /а.с. 8, 48-49/, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законом порядку.

Вказане рішення вмотивовано тим, що статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено умови призначення пенсії за віком, а саме передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 21.07.2023 із заявою про призначення пенсії за віком, надавши наступні документи: трудову книжку, диплом про навчання, паспорт, код. До страхового стажу не зараховано період роботи з 13.04.1996 по 31.12.2000 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.04.1983, оскільки відсутній наказ про звільнення. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 04 місяці 06 днів, якого не достатньо призначення пенсії за віком.

Позивач не погодилася з рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 28.07.2023 №104650014757 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та звернулася до суду позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню ГУ ПФУ в Полтавській області від 28.07.2023 №104650014757 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами частини 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Таким чином, для призначення пенсії за віком позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком мав досягти 60 років та мати страховий стаж не менше 29 років.

На час звернення із заявою про призначення пенсії за віком від 21.07.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 11/, досягла 60 років. Про це спору між сторонами немає.

За розрахунком пенсійного органу на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії підтверджений страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 04 місяці 06 днів /а.с. 30/, про що також зазначено в оскаржуваному рішенні.

Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком, оформленої рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 28.07.2023 №104650014757 /а.с. 8, 48-49/, стало не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 13.04.1996 по 31.12.2000 згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 .

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами статті 6 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції чинній станом на 13.04.1996) підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, зокрема, довідками, виписками із наказів, особовими рахунками і відомостями на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N110 (у редакції, чинній на час внесення до трудової книжки спірного запису), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до 2.26 цієї Інструкції №162 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи. Наприклад, трудовий договір з працівником припиняється у зв`язку із скороченням штату працівників 10 жовтня 1993 року є останнім днем його роботи. У трудовій книжці працівника має бути зроблений запис: у графі 1 розділу "Відомості про роботу" ставиться порядковий номер запису, у графі 2 - дата звільнення (10.10.93), у графі 3 записується: "Звільнений за скороченням штатів, п.1 ст.40 КЗпП України", у графі 4 зазначається дата і номер наказу (розпорядження) про звільнення.

Отже, обов`язок щодо заповнення трудової книжки покладався на власника або уповноважений ним орган, а не на працівника.

Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 /а.с. 37-42/:

- 13.04.1996 ОСОБА_1 прийнята менеджером підприємства у Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластіпак" (підстава: наказ №12/л від 13.04.1996) (запис №11);

- 31.12.2000 ОСОБА_1 звільнена за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням (запис №12).

У трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 не зазначено відомостей про документ, на підставі якого внесено запис №12, його дату на номер /а.с. 40/.

Як зазначено у трудовій книжці ОСОБА_1 ці записи №11, №12 зроблені директором ОСОБА_2 (примітка: прізвище та ініціали директора зазначені російською мовою) та засвідчені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластіпак", ідентифікаційний код 24736088.

Частиною 1 статті 28 Цивільного кодексу Української РСР (чинного до 01.01.2004) встановлено, що юридичні особи утворюються в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 р. N 276 затверджено Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, згідно з пунктом 14 якого суб`єкти підприємницької діяльності підлягають внесенню, зокрема, юридичні особи, а також їх філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи - до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, що ведеться органами державної статистики.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластіпак" (ідентифікаційний код 24736088) було зареєстроване як юридична особа 12 березня 1997 року (номер та дата запису в ЄДР №10681020000032958 від 14.06.2013), відомості отримані в порядку інформаційної взаємодії між Єдиними державним реєстром та інформаційними системами державних органів - 18.03.1997, Головне управління регіональної статистики (код органу 21680000), що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластіпак" /а.с. 59-66/.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластіпак" було зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 24736088) лише 12 березня 1997 року, тобто майже через один рік після зазначеної у трудовій книжці дати прийняття на роботу ОСОБА_1 у це підприємство, що унеможливлює зарахування до страхового стажу позивача періоду з 13 квітня 1996 року на підставі наказу №12/л від 13.04.1996 (запис №11) по 31 грудня 2000 року без відомостей про документ, на підставі якого внесено цей запис, його дату на номер (запис №12).

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що період з 13 квітня 1996 року по 31 грудня 2000 року не підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , та, як наслідок, позивач на час звернення із заявою від 21.07.2023 не мав права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного страхового стажу 29 років.

Обставини справи у даній справі та у справах, на постанови Верховного Суду у яких посилається позивач у позові, не є релевантними, оскільки у цій справі Товариство, період роботи у якому позивач просить зобов`язати відповідача зарахувати до його страхового стажу, було зареєстровано як юридична особа майже через рік, після дати прийняття позивача на роботу, зазначеної у трудовій книжці ОСОБА_1 .

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 21.07.2023, а тому в силу наведеної вище норми права відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з іншої дати 09.07.2023, як просить позивач.

За встановлених обставин справи та наведених вище норм права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 28.07.2023 №104650014757 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком ґрунтується на вимогах законодавства України, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич