Рішення

від 14.06.2024 по справі 460/10008/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2024 року м. Рівне№460/10008/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Укр Пас Транс" доВідділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Пас-Транс» (далі позивач) звернулося з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу №347723 від 07.03.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на протиправність оскаржуваної постанови та безпідставність її винесення.

Ухвалою суду від 26.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 16.06.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Пас-Транс» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що позивачем порушено абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, здійснювалося перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.39 вказаного закону, а саме: витягу з дозволу на перевезення. Таким чином, спірна постанова є обґрунтованою та винесеною відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши заяви по суті, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Пас-Транс» зареєстроване як юридична особа з 20.04.2012. Основним видом діяльності за КВЕД є 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі Дозволу на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування серії МВ №000492, виданого Державною службою України з безпеки на транспорті 10 лютого 2017 року, позивач здійснював перевезення пасажирів на міжміському міжобласному маршруті загального користування «Рівне-Нововолинськ» на рейсах №681/682.

Термін дії Дозволу з 24.01.2017 по 23.01.2022.

Також позивачу видано витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування від 10 лютого 2017 року серії СТБ №000694.

07.03.2023 об 11:55год посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області, відповідно до направлення від 03.03.2023 №013482 на АС-1 м.Луцьк, здійснено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом марки Volkswagen LT 35D, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Укр-Пас-Транс», під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки 07.03.2023 складено Акт №333989 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого при перевірці виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, здійснення перевезення пасажирів за відсутності документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування.

Водій транспортного засобу з Актом перевірки ознайомився, від підпису та пояснень відмовився.

10.04.2023 позивач подав до відповідача пояснення щодо Акту від 07.03.2023 №333989, у яких зазначено про те, що ТОВ «Укр-Пас0Транс» з метою продовження здійснення діяльності на автобусному маршруті загального користування №681/682 було подано до Міністерства інфраструктури відповідну заяву для продовження строку договору або дозволу з перевезень на автобусному маршруті загального користування. Однак, жодної відповіді чи відмови від Організатора не надходило. Оскільки перевізником (позивачем) було подано у встановлений строк повний пакет документів для продовження відповідного дозволу та не отримавши жодної відповіді від компетентного органу має право на застосування принципу мовчазної згоди. Відтак, позивач продовжує надавати послуги перевезення за вказаним маршрутом, чим забезпечує постійне міжміське транспортне сполучення. З огляду на викладене, товариство просило не застосовувати фінансово-господарську санкцію, оскільки жодного умислу до вчинення правопорушення у перевізника не було.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті 11.04.2023 винесено постанову №347931 про застосування адміністративного-господарського штрафу у розмірі 17000грн. за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-III).

Цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст.3 Закону №2344-ІІІ).

Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення (п.п.2, 19, 29 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті).

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 вказаного Положення).

Відповідно до ст.5 Закону №2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 14 статті 6 Закону №2344-ІІІ встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

В силу вимог статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до статті 35 Закону №2344-III, послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяються на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення. Послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні. Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних спеціальних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах спеціальних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг. Перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.

Відповідно до ст.39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 травня 2010 року №279 «Про затвердження форми дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, порядку його видачі та анулювання» (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 14 вересня 2016 року №316), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 року за №409/17704, затверджено Порядок видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування (далі - Порядок № 279).

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 279 дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування (далі - дозвіл на перевезення) видається автомобільному перевізнику, який: а) за результатами конкурсу визнаний переможцем; б) за результатами конкурсу посів друге місце, у разі якщо перевізник-претендент, який став переможцем конкурсу, надав письмову відмову від одержання дозволу на перевезення; в) за результатами конкурсу посів друге місце, у разі дострокового анулювання дозволу суб`єкта господарювання, який був визнаний переможцем конкурсу; г) є тимчасовим, у разі анулювання дозволу на перевезення за відсутності суб`єкта господарювання, який за результатами конкурсу посів друге місце, або при його письмовій відмові від отримання дозволу на перевезення; ґ) є тимчасовим, у разі відкриття нового автобусного маршруту або нового рейсу для вивчення доцільності його функціонування; д) є тимчасовим, у разі визнання недійсним чи скасування судом рішення конкурсного комітету; е) є тимчасовим, у разі зупинення судом рішення конкурсного комітету.

До кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу (пункт 3.3 розділу ІІІ Порядку № 279).

Пунктом 30 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176 (далі - Правила), передбачено, що перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі.

Згідно з абз.2 ч.2 ст.40 Закону №2344-III, водій автобуса зобов`язаний мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

Із аналізу наведених правових норм слідує, що до обов`язкового пакету документів автомобільного перевізника, які дають право на здійснення перевезень пасажирів автомобільним транспортом, входить дозвіл (витяг) на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування.

Відсутність у перевізника або незабезпечення водія автобуса переліченими документами, є підставою для застосування до перевізника штрафних санкцій відповідно до абзацу 3 частини 1статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Як встановлено судом, підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стало ненадання під час перевірки водієм витягу з дозволу на перевезення, передбаченого ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» за маршрутом «Рівне-Нововолинськ».

З цього приводу водій, який здійснював перевезення, в акті жодних зауважень не вказав, пояснень не надав і від підпису відмовився.

При цьому, під час перевірки автомобільного перевізника питання щодо терміну дозволу дії дозволу, його закінчення, тощо не порушувалося.

Згідно з абзацом 4 частини першої статті 1 Закону України від 06 вересня 2005 року №2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Таким чином, дозвіл на перевезення пасажирів є документом дозвільного характеру, за відсутності якого позивач не має права здійснювати господарську діяльність з надання послуг перевезення пасажирів на міжміському міжобласному маршруті загального користування.

Доводи позивача про те, що для продовження здійснення діяльності на міжобласному автобусному маршруті останній звертався до Міністерства інфраструктури України про продовження дії договору або дозволу на перевезення, проте відповідь на заяву не надходила, судом не беруться до уваги, оскільки відносини між перевізником та замовником (організатором) про організацію перевезень не є предметом розгляду цієї справи.

За наявності спірних питань між організатором перевезень і замовником з приводу укладення (продовження дії) договору (дозволу) на здійснення перевезень позивач повинен був звернутися з відповідними вимогами до суду, а не здійснювати перевезення за відсутності відповідного дозволу на перевезення пасажирів.

З огляду на викладене в сукупності, оскільки на момент проведення перевірки водій не мав і не пред`явив уповноваженим особам витягу із дозволу на перевезення пасажирів за відповідним маршрутом, що є порушенням вимог ст. 39 Закону №2344-III, відповідачем правомірно винесено постанову про застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що відповідач, як сторона на яку законом покладено тягар доведення обґрунтованості та правомірності власних дій та рішень, належним чином довів обґрунтованість та законність прийнятої постанови. Будь-яких ґрунтовних спростувань чи пояснень позивачем не надано. За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення вимог адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрати в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ТзОВ "Укр Пас Транс" (вул. Коцюбинського, 6,с. Рогачів,Рівненський район, Рівненська область,35330, ЄДРПОУ/РНОКПП 38165862)

Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області (вул. Небесної сотні, 34,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33011, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя Д.Є. Махаринець