Постанова

від 12.06.2024 по справі 755/13779/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/8410/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 755/13779/23

12 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Смолко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Слободянюка А.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва Лаб» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за не використанні дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва Лаб» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за не використанні дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 07 вересня 2018 року її було прийнято на посаду директора ТОВ «ЄВА ЛАБ». Заробітна плата відповідно до штатного розпису становила 9 060,71 грн. на місяць, заробітна плата товариством виплачувалась не регулярно, протягом 2022 року заробітна майже не виплачувалась.

15 листопада 2022 року вона подала заяву на звільнення з 20 грудня 2022 року, яка направлялась засоби поштового зв`язку на адресу товариства та одному учаснику товариства - ОСОБА_2 . Одночасно вона, як керівник товариства, в межах повноважень надіслала учасникам товариства повідомлення про скликання позачергових загальних зборів 20 грудня 2022 року з метою розгляду заяви директора товариства щодо звільнення. Проте на вказану дату учасник товариства загальні збори не провів, через це 02 січня 2023 року наказом № 02-Кадр припинено виконання обов`язків директора товариства з 02 січня 2023 року у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Вказаним наказом передбачена необхідність провести розрахунок компенсації щорічної основної відпустки.

Зазначає, що станом на 02 січня 2023 року їй не було виплачено заробітну плату за березень 2022 року, та з липня до листопада (включно) за 2022 рік в сумі 9 060,71 грн. за кожний місяць, що загалом становить 54 364,26 грн. Крім того, станом на 02 січня 2023 року товариство не здійснило виплату компенсації за використанні дні щорічної відпустки у кількості 104 дні, у сумі 31 665,72 грн.

З урахуванням вище викладеного просила суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 54 364,26 грн., компенсацію не використанні дні щорічної відпустки у сумі 31 665,72 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, стягнути судові витрати, які полягають у сплаті судового збору у сумі 1 056,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 10 000,00 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва Лаб» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відмовлено.

Не погоджуючись з такими рішенням суду першої інстанції, 16 лютого 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Маринушкін Арсен Григорович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що довідка з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видана управлінням ПФУ, не підтверджує наявність заборгованості по зарплаті та не визначає її розмір, оскільки такі висновки суду першої інстанції спростовуються висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі № 242/3051/18.

Вказує на те, що судом першої інстанції не було проведено підготовче судове засідання та не було повідомлено позивача чи її представника про те, що відповідач не надав витребувані судом докази, отже на думку апелянта недостатність вчинених судом першої інстанції дій в підготовчому засіданні призвели до прийняття судом неправильного рішення.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до норм трудового законодавства саме на роботодавця покладається обов`язок доведення факту здійснення усіх належних працівникові виплат, зокрема при його звільненні, та без будь-яких звернень працівника. Такі доводи узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 911/4610/15 відповідно до яких за приписами статей 95,115,116 КЗпП України, статей 21, 30 Закону України "Про оплату праці" відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець.

Вказує на те, що відповідач не надав будь-яких доказів, які спростували б зазначену заборгованість з оплати праці, не оспорює наявність зазначеного боргу, не надав документів які б вказували на здійснення виплати заробітної плати позивачу.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити та посилались на те, що обов`язок доказування в трудових спорах покладено на відповідача, який і зобов`язанний надати всі необхідні документи та довідки, які підтвердять позов.

11 червня 2024 року до Київського апеляційної суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича надійшла заява про відкладення розгляду справи. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що він захворів, у зв`язку з чим не може бути присутнім в судовому засіданні.

Вивчивши подану заяву колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки до заяви представником позивача не було надано жодного доказу на підтвердження того, що він з поважних причин не має можливості прибути в судове засідання, перерва в якому оголошувалась для надання позивачем підтверджуючих документів про отримання заробітної плати .

На підставі викладеного колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , 07 вересня 2018 року була призначена на посаду директора ТОВ «ЄВА ЛАБ» відповідно з наказом № 01-кадр від 06 вересня 2018 року. (а.с. 21-22)

15 листопада ОСОБА_1 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва Лаб» з заявою в якій просила звільнити її з посвади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва Лаб» з 20 грудня 2022 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та виплатити їй компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. (а.с. 11)

Відповідно до копії наказу про припинення трудового договору № 02-Кадр від 02 січня 2023 року директор ТОВ «Єва Лаб» звільнена з посади за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) Підстаною для видання наказу став протокол загальних зборів учасників ТОВ «Єва Лаб» № 1/2023 від 02 січня 2023 року (а.с.15).Зазначений наказ виданий та підписанний самою позивачкою.

Позивачка, як директор, повідомляла ТОВ «ЄВА ЛАБ» про проведення позачергових загальних зборів на 20 грудня 2022 року об 11:00 год., одним із питань, які виносяться на голосування позачергових загальних зборів, є звільнення директора (а.с.13,14).

До суду першої інстанції позивачкою було надано виписки, які не містять даних про особу, щодо якої надається інформація, вказано «Виписка з Ваших карток». З виписок вбачається, зокрема:

- за період 01.01.2022 - 30.03.2022: дата - 28.01.2022, зарплата ЄВА ЛАБ 3 872,62 грн.;

- за період з 01.04.2021 - 30.06.2021: дата - 24.06.2021, зарплата ЄВА ЛАБ 7 175,07 грн.; дата - 19.05.2021, зарплата ЄВА ЛАБ 7 107,46 грн.;

- за період з 01.10.2022 - 31.12.2022: дата - 29.12.2022, зарплата ЄВА ЛАБ - 7 293,87 грн.; дата - 30.12.2022, зарплата ЄВА ЛАБ - 7 293,87 грн. (а.с.16-17);

- за період з 01.01.2023 - 31.01.2023: дата - 30.01.2023, зарплата ЄВА ЛАБ - 7 293,87 грн.;

- за період 01.03.2023 - 31.03.2023, дата - 20.03.2023, зарплата ЄВА ЛАБ - 7 293,87 грн.; дата - 13.02.2023, зарплата ЄВА ЛАБ 7 293,87 грн.; дата - 30.01.2023, зарплата 7 293,87 грн. (а.с. 16-19).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що позивачкою не надано доказів на підтвердження заявлених позовних вимог

Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника..

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. (частина перша статті 116 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України уразі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Отже, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Таким чином, при затримці розрахунку при звільненні роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, статтею 116 КЗпП України, на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина друга статті 117 КЗпП України, стосується випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України. Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені на момент звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження №11-1210апп19).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що позивачка була звільнена на підставі наказу № 02-Кадр від 02 січня 2023 року директор ТОВ «Єва Лаб» звільнена з посади за власним бажанням.

В позовній заяви позивачка зазначала, що станом на 02 січня 2023 року їй не було виплачено заробітну плату за березень 2022 року, та з липня до листопада (включно) за 2022 рік в сумі 9 060,71 грн. за кожний місяць, що загалом становить 54 364,26 грн. Крім того, станом на 02 січня 2023 року товариство не здійснило виплату компенсації за використанні дні щорічної відпустки у кількості 104 дні, у сумі 31 665,72 грн.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені законом строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої та другої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

До суду першої інстанції позивачкою було надано виписки, які не містять даних про особу, щодо якої надається інформація, вказано «Виписка з Ваших карток». З виписок вбачається, що невідома особа отримувала заробітну плату від ТОВ «Єва Лаб» зокрема:

- за період 01.01.2022 - 30.03.2022: дата - 28.01.2022, зарплата ЄВА ЛАБ 3 872,62 грн.;

- за період з 01.04.2021 - 30.06.2021: дата - 24.06.2021, зарплата ЄВА ЛАБ 7 175,07 грн.; дата - 19.05.2021, зарплата ЄВА ЛАБ 7 107,46 грн.;

- за період з 01.10.2022 - 31.12.2022: дата - 29.12.2022, зарплата ЄВА ЛАБ - 7 293,87 грн.; дата - 30.12.2022, зарплата ЄВА ЛАБ - 7 293,87 грн. (а.с.16-17);

- за період з 01.01.2023 - 31.01.2023: дата - 30.01.2023, зарплата ЄВА ЛАБ - 7 293,87 грн.;

- за період 01.03.2023 - 31.03.2023, дата - 20.03.2023, зарплата ЄВА ЛАБ - 7 293,87 грн.; дата - 13.02.2023, зарплата ЄВА ЛАБ 7 293,87 грн.; дата - 30.01.2023, зарплата 7 293,87 грн. (а.с. 16-19).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів.

Відповідно до ухвали суду у відповідача витребовувались відповідні дані, зокрема: довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за березень 2022 року, довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року, розрахунок нарахованої, але не виплаченої заробітної плати на дату її звільнення, довідку про середньоденний розмір заробітної плати, інформацію про невикористанні дні щорічної відпустки на дату звільнення та про розмір компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 10 ст.84 Цивільного процесуального Кодексу (ЦПК) України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

З урахуванням того, що стороною відповідача на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про витребування доказів не було надано зазначені в ухвалі докази, суд першої інстанції розглядав справу з урахуванням наданих стороною позивача доказів.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції колегією суддів було роз`яснено позивачці та її представнику їх право звернутись до суду для витребування необхідних доказів та з урахуванням того, що ухвала суду першої інстанції про витребування доказів не була виконана відповідачем, право позивачки надати до суду докази на підтвердження своїх позовних вимог, які вона має можливості надати до суду.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що позивачка має в наявності докази на підтвердження своїх позовних вимог та клопотав про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів. Зазначене клопотання було задоволено колегією суддів, проте стороною позивача дані докази надані не були. Судові засідання не одноразово відкладались саме з підстав не подання доказів та наданням можливості стороні позивача зібрати та надати докази.

Окрім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів відповідно до копії наказу про припинення трудового договору № 02-Кадр від 02 січня 2023 року директор ТОВ «Єва Лаб» звільнена з посади за власним бажанням (ст.38 КЗпП України). Підстаною для видання наказу став протокол загальних зборів учасників ТОВ «Єва Лаб» № 1/2023 від 02 січня 2023 року (а.с.15). На запитання колегії суддів стосовно наявності у позивачки протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Єва Лаб» № 1/2023 від 02 січня 2023 року, остання повідомила суд, що загальні збори не проводились.

Також колегія суддів зазначає, що як вбачається з витягу з сайту «Опендатабот» власниками ТОВ «Єва Лаб» є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , разом з тим, в матеріалах справи наявне одне повідомлення про проведення позачергових Загальних зборів, яке було направлено позивачкою одному з власників, а саме ОСОБА_3 . Доказів того, що позивачка належним чином повідомляла ОСОБА_2 про проведення позачергових Загальних зборів в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши наявні у справі докази суд першої інстанції прийшов до обгрунтованих висновків, що з наданих стороною позивачки виписок з банківських карток не вбачається, що вони стосуються саме позивачки, оскільки не надано підтвердження банківської установи, що саме ці виписки надані на ім`я позивачки. Отже судом неможливо встановити дійсний розмір отримуваних позивачкою від відповідача коштів як заробітної плати, період, протягом якого роботодавець сплачував заробітну плату та період заборгованості. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази невикористаних позивачем днів відпустки, їх кількості та за який період часу.

Також колегія суддів погоджується в висновками суду першої інстанції відносно того, що розмір нарахованої заробітної плати, містяться в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків у довідках про суми виплачених доходів та утриманих податкі., та які є такими достовірними доказами в розумінні ст. 79 ЦПК України.

З викладеного вбачається, що позивачем не було вчинено всіх дій для подання до суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що довідки з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видана управлінням ПФУ, підтверджує наявність заборгованості по зарплаті та визначає її розмір, оскільки такі висновки суду першої інстанції спростовуються висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі № 242/3051/18, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Надані позивачем в якості доказів виписки з банківських рахунків не можуть бути визнані, як належний доказ, оскільки в наданій виписці не зазначено якої саме особи вони стосуються.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції не було проведено підготовче судове засідання та не було повідомлено позивача чи її представника про те, що відповідач не надав витребувані судом докази, отже на думку апелянта недостатність вчинених судом першої інстанції дій в підготовчому засіданні призвели до прийняття судом неправильного рішення, колегія суддів відхиляє, оскільки як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі Каракуця проти України).

За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим, доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.

Відповідно ст. 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 червня 2024 року

Головуючий: Судді: