Постанова

від 05.06.2024 по справі 440/15075/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 р.Справа № 440/15075/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 та на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 по справі № 440/15075/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Активбуд-М"

до Полтавської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Активбуд-М" (далі- позивач, ТОВ "Активбуд-М") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської митниці (далі- відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.07.2023 №UA806000/2023/000026/2, №UA806000/2023/000025/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.07.2023 №UA806070/2023/000117, №UA806070/2023/000116.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 по справі №440/15075/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Активбуд-М" до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 10.07.2023 №UA806000/2023/000026/2, №UA806000/2023/000025/2.

Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.07.2023 №UA806070/2023/000117, №UA806070/2023/000116.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8052,00 грн (вісім тисяч п`ятдесят дві гривні).

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року по справі №440/15075/23 було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн (п`ять тисяч п`ятсот гривень).

Відповідач, не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що висновки суду про задоволення позову та заяви не відповідають обставинам справи, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 по справі №440/15075/23 та додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 по справі №440/15075/23 винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування вказаної апеляційної скарги відповідач посилається на, те що позивач застосовуючи резервний метод визначив митну вартість спірних причепів, без дотримання положень ст.64 МК України. Також, під час митного оформлення спірних причіпів Позивачем не надано документів, які б містили відомості щодо вартості витрат на навантаження товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та свідчили б про включення даної складової до митної вартості причіпів. Крім того, позивач, обравши для визначення митної вартості товару резервний метод не надав жодної інформації щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.05.2023 між компанією "A1 Truck GmbH" (Bakum, Germany) (Продавець) та ТОВ "АКТИВБУД-М" (Покупець) укладено контракт №993391 /а.с. 30-32/, яким визначено, що Продавець продав, а Покупець купив на умовах EXW Bakum, the Germany причепи у кількості 2 шт:

1) марка Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , рік випуску 2013, країна походження: Німеччина, ціна причепа становить 2150,00 євро;

2) марка Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , рік випуску 2013, країна походження: Німеччина, ціна причепа становить 2850,00 євро, які далі будуть називатися товаром (пункт 1);

загальна сума контракту становить 5000,00 євро. Ціни за товари, які купуються за даним контрактом, включають мито і платежі, які пов`язані з виконанням формальностей по контракту в країні продавця, в тому числі оформлення митних платежів. У вартість контракту включена вартість завантаження товарів (причепів), заявлених у пункті 1 контракту. Ціни на товари, придбані по даному контракту, зміні не підлягають (пункт 2);

загальна сума предоплати за цим контрактом становить 100% й повинна бути сплачена Покупцем наступним чином: будь-якими частинами в термін до 31.05.2023 (пункт 3);

приймання товару повинно бути здійснено в країні Продавця уповноваженими спеціалістами покупця до 30.06.2023 (пункт 4);

термін дії контракту починається з дати його підписання до 31.07.2023 (пункт 5).

04.07.2023 товар ввезено на митну територію України /а.с. 41/.

10.07.2023 позивач з метою митного оформлення товару "причіп, марка Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 - 1 шт, був у використанні, рік випуску 2013, країна походження: Німеччина" надав Полтавській митниці митну декларацію №23UA806070003260U6, у якій зазначив, що ціна причепа становить 2150,00 євро /а.с. 29/.

Разом із митною декларацією відповідачу надано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 26.06.2023 №46443; міжнародна автотранспортна накладна (СМR) від 27.06.2023 №335003; декларація про походження товару від 26.06.2023 №46443, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 30.08.2013 на мові оригіналу (німецька) з перекладом на українську; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 30.08.2013 на мові оригіналу (німецька) з перекладом на українську; платіжне доручення від 16.05.2023 №40, що підтверджує повну оплату товару покупцем; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 27.06.2023 №378; довідка про транспортні витрати покупця від 27.06.2023; висновок судового експерта автотоварознавця від 07.07.2023 №126/3-23 щодо вартості товару б/у; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.05.2023 №993391; заявка на надання послуг з доставки від 22.06.2023 по договору від 11.11.2022 №11/11; договір про надання послуг митного брокера від 18.11.2022 №38; договір (контракт) про перевезення від 11.11.2022 №11/11; копія митної декларації країни відправника MRN №23DЕ535509751660Е2 від 27.06.2023.

Загальна митна вартість товару "причіп, марка Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 - 1 шт, був у використанні, рік випуску 2013, країна походження: Німеччина" позивачем визначена у розмірі 2936,90 євро, що включає: вартість причепу за експертним висновком від 07.07.2023 №126/3-23 - 2736,00 євро + вартість транспортних витрат до кордону України 200,90 євро /а.с. 65/.

Рішенням від 10.07.2023 №UA806000/2023/000026/2 митний орган відкоригував митну вартість товару з урахуванням положень статті 64 Митного кодексу України, визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 20.06.2023 №23UA209230065661U1 - 5200,00 євро /а.с. 70-73/.

Того ж дня відповідач сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.07.2023 №UA806070/2023/000117 /а.с. 74/, якою повідомив позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Крім того, 10.07.2023 позивач з метою митного оформлення товару "причіп, марка Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 - 1 шт, був у використанні, рік випуску 2013, країна походження: Німеччина" надав Полтавській митниці митну декларацію №23UA806070003257U5, у якій зазначив, що ціна причепа становить 2850,00 євро /а.с. 79/.

Разом із митною декларацією відповідачу надано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 26.06.2023 №46442; міжнародна автотранспортна накладна (СМR) від 27.06.2023 №335003; декларація про походження товару від 26.06.2023 №46442, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 30.12.2015 на мові оригіналу (німецька) з перекладом на українську; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 від 30.12.2015 на мові оригіналу (німецька) з перекладом на українську; платіжне доручення від 16.05.2023 №40, що підтверджує повну оплату товару покупцем; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 27.06.2023 №378; довідка про транспортні витрати покупця від 27.06.2023; висновок судового експерта автотоварознавця від 07.07.2023 №126/2-23 щодо вартості товару б/у; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.05.2023 №993391; заявка на надання послуг з доставки від 22.06.2023 по договору від 11.11.2022 №11/11; договір про надання послуг митного брокера від 18.11.2022 №38; договір (контракт) про перевезення від 11.11.2022 №11/11; копія митної декларації країни відправника MRN №23DЕ53509753681Е8 від 27.06.2023.

Загальна митна вартість товару "причіп, марка Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 - 1 шт, був у використанні, рік випуску 2013, країна походження: Німеччина" позивачем визначена у розмірі 3336,90 євро, що включає: вартість причепу за експертним висновком від 07.07.2023 №126/2-23 - 3136,00 євро + вартість транспортних витрат до кордону України 200,90 євро /а.с. 92-99/.

Рішенням від 10.07.2023 №UA806000/2023/000025/2 митний орган відкоригував митну вартість товару з урахуванням положень статті 64 Митного кодексу України, визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 15.05.2023 №23UA400040016595U4 - 5200,00 євро /а.с. 102-105/.

Того ж дня відповідач сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.07.2023 №UA806070/2023/000116 /а.с. 106/, якою повідомив позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Не погодившись із зазначеними рішеннями митного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частин першої, другої статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України).

Крім цього, частиною третьою статті 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Згідно з частиною першою цієї статті, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статі 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст.52 МК України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьої статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч.4 ст.53 МК України).

Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених вище норм вбачається, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року по справі № 815/6780/15, від 06.09.2019 року по справі № 803/1212/14, 15.02.2024 року по справі № 640/29559/20.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем до митного оформлення митної декларації №23UA806070003257U5 були подані наступні документи:

рахунок-фактура (інвойс) від 26.06.2023 №46442; міжнародна автотранспортна накладна (СМR) від 27.06.2023 №335003; декларація про походження товару від 26.06.2023 №46442, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 30.12.2015 на мові оригіналу (німецька) з перекладом на українську; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 від 30.12.2015 на мові оригіналу (німецька) з перекладом на українську; платіжне доручення від 16.05.2023 №40, що підтверджує повну оплату товару покупцем; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 27.06.2023 №378; довідка про транспортні витрати покупця від 27.06.2023; висновок судового експерта автотоварознавця від 07.07.2023 №126/2-23 щодо вартості товару б/у; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.05.2023 №993391; заявка на надання послуг з доставки від 22.06.2023 по договору від 11.11.2022 №11/11; договір про надання послуг митного брокера від 18.11.2022 №38; договір (контракт) про перевезення від 11.11.2022 №11/11; копія митної декларації країни відправника MRN №23DЕ53509753681Е8 від 27.06.2023.

Також, до митного оформлення митної декларації №23UA806070003260U6 були подані наступні документи:

рахунок-фактура (інвойс) від 26.06.2023 №46443; міжнародна автотранспортна накладна (СМR) від 27.06.2023 №335003; декларація про походження товару від 26.06.2023 №46443, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 30.08.2013 на мові оригіналу (німецька) з перекладом на українську; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №K-S-S-0-242/13-00103 від 30.08.2013 на мові оригіналу (німецька) з перекладом на українську; платіжне доручення від 16.05.2023 №40, що підтверджує повну оплату товару покупцем; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 27.06.2023 №378; довідка про транспортні витрати покупця від 27.06.2023; висновок судового експерта автотоварознавця від 07.07.2023 №126/3-23 щодо вартості товару б/у; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.05.2023 №993391; заявка на надання послуг з доставки від 22.06.2023 по договору від 11.11.2022 №11/11; договір про надання послуг митного брокера від 18.11.2022 №38; договір (контракт) про перевезення від 11.11.2022 №11/11; копія митної декларації країни відправника MRN №23DЕ535509751660Е2 від 27.06.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, відповідач засобами електронного зв`язку, надсилав пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Зі змісту повідомлень декларанту №324194 та №324198 встановлено, що відповідачем з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару в рамках проведення консультацій, декларанта зобов?язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом - виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.)

Між тим, позивач листами №1007/02 до №23UA806070003257U5 та №1007/03 до МД №23UA806070003260U6 повідомив митний орган, що на даний момент не має можливості надати додаткові документи та просив винести рішення без дотримання десятиденного строку.

На підставі вказаного відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10.07.2023 №UА806000/2023/000026/2, №UA806000/2023/000025/2, відповідно до яких митну вартість товару скориговано до 5200 євро/шт, та оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.07.2023 №UА806070/2023/000117, №UА806070/2023/000116.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення митниця визначила те, що документи, які позивач надав для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостейщодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та містять розбіжності, а саме: відповідно до розділу 2 контракту від 11.05.2023 №993391 ціна товару включає вартість навантажувальних робіт, мито і платежі, які пов`язані з виконанням формальностей по контракту, однак відсутні документи, в яких було б виділено ці складові, що унеможливлює перевірку складових митної вартості; банківський платіжний документ від 16.05.2023 №40 не містить посилання на інвойс; у висновках експерта від 07.07.2023 №№ 126/2-23 та 126/3-23 при розрахунку вартості оцінюваного товару експертом використовується вартість причепів тієї ж марки та моделі та вартість причепів інших марок, а вартість причепів інших марок може бути відмінною від вартості оцінюваного товару.

Колегія суддів зазначає, що з метою митного оформлення поставки товару в режимі імпорту 10.07.2023 подано ЕМД №23UA806070003257U5, в якій декларантом обрано резервний метод визначення митної вартості та заявлено митну вартість причепа марки Krone на рівні 3336,90 Євро/шт та ЕМД №23UA806070003260U6, за якою з використанням резервного методу позивачем визначено митну вартість причепу марки Kogel на рівні 2936,90 Євро/шт.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що ціну причіпа Марки Krone у розмірі 2150, 00 євро в ЕМД №23UA806070003260U6 було визначено на підставі висновоку судового експерта автотоварознавця №126/3-23 від 07.07.2023 року, згідно до якого вартість причепу марки Krone AZ шассі НОМЕР_1 на умовах поставки EXW - Hamm, Germany складає величину 2 736, 00 Євро.

Щодо причіпу Марки Kogel ціна, якого становить 2850, 00 євро за ЕМД №23UA806070003257U5 позивач зазначає, що вартість причіпу була визначена на підставі висновку судового експерта №126/2 - 23 від 07.07.2023 про оцінку КТЗ, де експерт визначив ціну причіпу - 3 136,00 евро.

Також позивач зазначає, що основою для визначення митної вартості причепів були саме висновки експерта автотоварознавця, а не ціна Контракту №993391 від 11.05.2023.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, приписи зазначених норм містять перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких висновок експерта відсутній.

В той же час, ціна товару визначена позивачем не відповідає ціні товару, які зазначені в бухгалтерських документах.

Отже, враховуючи, що висновок експерта не є документом, що підтверджує митну вартість товару у відповідності до ч.2 ст.53 МК України, то колегія суддів погоджується з висновком митного органу, що позивачем не надано документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.

Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

За змістом ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що законом визначена послідовність застосування методів для визначення митної вартості товарів.

Основним методом визначення митної вартості товарів є за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), інші другорядні методизастосовуються, якщо неможливо визначити ціну за попереднім методом.

При цьому, митна вартість товарів, визначена за резервним методом повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Позивачем самостійно було заявлено митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості товару.

Між тим, колегія суддів зазначає, що позивачем не обґрунтовано з яких причин не можливо було визначити митну вартість товару іншими методами, а саме: за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість).

При цьому, колегія суддів зазначає, що у позивача при митному оформленні були наявні документи передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.

На вимогу колегії суддів позивачем надано пояснення від 25.04.2024 року(а.с 140-151 т.2), за змістом яких неможливість застосування методу митного оформлення за першим методом було пов`язано з тим, що до моменту прибуття товару в митницю призначення, брокером в усній формі, було проведено митну консультацію з митним органом щодо митної вартості товару. В результаті було отримано відповідь, що вартість товару затверджена договором купівлі продажу нижча, аніж митна вартість на аналогічні товари, бувші у використанні зазначена в митній базі.

Між тим, такі твердження позивача не підтвердженні жодними доказами, при цьому наявність в митній базі відомостей щодо аналогічних товарів, митна вартість яких є вища за митну вартість товару, що ввезено позивачем не є підставою для незастосування першого методу визначення митної вартості товару при наявності документів, що підтверджують числове значення митної вартості за ціною договору.

Крім того, як зазначив позивач основою для визначення митної вартості причепів були саме висновки експерта автотоварознавця, однак, положеннями статті 64 МК України передбачено, що митна вартість товарів, визначена за резервним методом повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. При цьому, використання висновку автотоварознавчої експертизи на підтвердження митної вартості товару вказаною нормою не передбачено.

Також, застосувавши для визначення митної вартості товару резервний метод позивач не надав жодної інформації щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, як передбачено ч.2 ст. 64 МК України.

При цьому, колегія суддів надаючи оцінку висновку експерта №126/3-23 від 07.07.2023 заззначає, що вартість причіпу марки Krone AZ шасі НОМЕР_1 на умовах поставки EXW Bakum, Germany ним визначена у сумі 2736,00 євро з врахуванням транспортних витрат до кордону України 200,90 євро ціна складає 2936,90 євро.

Також, зі змісту висновку експерта №126/2-23 від 07.07.2023 визначено, що вартість причіпу марки Krone AW 18 шасі НОМЕР_2 на умовах поставки EXW Bakum, Germany складає 3136,00 євро з врахуванням транспортних витрат до кордону України 200,90 євро ціна складає 3336,90 євро.

Між тим, експертом, визначено вартість причепів, поданих позивачем до митного оформлення, на умовах поставки EXW Bakum Germany. Так, згідно до умов контракту №993391 від 11.05.2023 передбачено, що продавець продав, а покупець купив на умовах поставки EXW Bakum, the Germany. Доказів та відповідних розрахунків, які б свідчили про врахування експертом особливих умов контракту №993391 від 11.05.2023, які відмінні від стандартних умов поставки EXW, а саме включення до ціни товару мита і платежів, які пов?язані з виконанням формальностей по контракту в країні продавця, в тому числі оформлення митних документів та витрат на навантаження товару оцінюваних товарів, пов?язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, висновки від 07.07.2023 №126/3-23 та №126/2-23 не містять.

Крім того, експертом при визначені вартості причепів було використано середньоарифметичне з 3 пропозицій 2-х вісних аналогів причепів на ринку ЕС, що зазначено у висновкам транспортно-товарознавчого дослідження від 07.07.2023 №126/3-23 та №126/2-23.

В свою чергу, таке посилання експерта на ціни аналогів причепів на ринку ЕС суперечить положенням частини 3 статті 64 МК України, якою визначено, що митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера.

Враховуючи вказане, позивачем протиправно визначено ціну у митних деклараціях №23UA806070003257U5, №23UA806070003260U6 на підставі висновків експерта автотоварознавця від 07.07.2023 №126/3-23, №126/2-23, що суперечить положенням статтей 64 та 57 МК України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідачем під час здійснення митного оформлення за митними деклараціями №23UA806070003257U5, №23UA806070003260U6 було виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості. В свою чергу, позивачем, на вимогу митного органу, додатково не було надано документи для підтвердження митної вартості товарів, які б усували встановлені невідповідності.

Стосовно митної вартості, що визначена Полтавською митницею в рішеннях про коригування митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням від 10.07.2023 №UA806000/2023/000025/2 митний орган відкоригував митну вартість товару з урахуванням положень статті 64 Митного кодексу України, визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 15.05.2023 №23UA400040016595U4 - 5200,00 євро та рішенням від 10.07.2023 №UA806000/2023/000026/2 митний орган відкоригував митну вартість товару відповідно до рівня вартості ЕМД від 20.06.2023 №23UA209230065661U1 - 5200,00 євро.

Статтею 64 МК України зазначено, що митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) a)оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Отже, вищезазначеними положеннями не передбачено, що митна вартість повинна бути встановлена за ціною ідентичних товарів.

Зі змісту вказаних норм випливає, що митна вартість повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості подібного, а не ідентичного товару, який можна визначити, а тому вартість яка використана митним органом для коригування митної вартості товару відповідає положенням Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) та статті 64 МК України.

В силу ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено, що під час процедури митного оформлення ввезеного позивачем товару у митного органу були наявні правові підстави для обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару.

Виходячи з наведеного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем документи не підтверджують заявлену митну вартість товарів, а тому у контролюючого органу були наявні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Таким чином, відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України правомірно було прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 10.07.2023 №UA806000/2023/000026/2, №UA806000/2023/000025/2, а отже позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вказане, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.07.2023 №UA806070/2023/000117, №UA806070/2023/000116, які винесені відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, також не підлягають скасуванню.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо задоволення позову ТОВ "АКТИВБУД-М".

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року по справі №440/15075/23,колегія суддів зазначає наступне.

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року по справі №440/15075/23 було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн (п`ять тисяч п`ятсот гривень).

Між тим, за результатом апеляційного розгляду справи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 скасовано, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" відмовлено.

Враховуючи, що додаткове рішення суду першої інстанції є невід`ємною частиною основного рішення, прийнятого за результатом розгляду адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М", яке скасовано судом апеляційної інстанції, додаткове рішення також підлягає скасуванню.

Таким чином, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, додаткове рішення скасувати, в задоволенні заяви позивача щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відмовити .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 Полтавської митниці задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 по справі № 440/15075/23 скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 Полтавської митниця - задовольнити.

Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 по справі № 440/15075/23 скасувати.

Прийняти постанову, якою в ухваленні додаткового рішення щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" витрат на професійну правничу допомогу- відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 14.06.2024 року