Постанова

від 13.06.2024 по справі 160/18885/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/18885/23(суддя Врона О.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Корсун Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі № 160/18885/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області, третя особа: Селянське (Фермерське) господарство «ПОКРОВЧАНКА» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27 липня 2023 року звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області, третя особа: Селянське (Фермерське) господарство «ПОКРОВЧАНКА» згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 29.12.2022 року податкові повідомлення-рішення:

№ 2108451/2-2415-0410 від 29.12.2022 року по сплаті земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 15125,50 грн за земельну ділянку площею 50 га, кадастровий номер 1224280500:02:001:9930, яка розташована на території Покровської селищної ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровській області;

№ 2108451/1-2415-0410 від 29.12.2022 року по сплаті земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік в сумі 15125,50 грн за земельну ділянку площею 50 га, кадастровий номер 1224280500:02:001:9930, яка розташована на території Покровської селищної ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровській області;

№ 2108451-2415-0410 від 29.12.2022 року по сплаті земельного податку з фізичних осіб за 2022 рік в сумі 15125,50 грн за земельну ділянку площею 50 га, кадастровий номер 1224280500:02:001:9930, яка розташована на території Покровської селищної ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровській області.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення, повинні бути скасовані, оскільки відповідачем при складанні спірних податкових повідомлень-рішень були допущені порушення норм податкового законодавства. Безпідставно застосовано при розрахунку земельного податку норми ст. 277 ПК України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки судом встановлено, що відповідач не використав належні данні при нарахуванні земельного податку за 2020-2022 роки за земельну ділянку кадастровий номер 1224280500:02:001:9930.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку суду з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про те, що позивачем не було передано фермерському господарству право користування земельною ділянкою, загальною площею 50,0 га яка знаходиться на території Покровської селищної ради, оскільки позивач не оформив належним чином передачу земельної ділянки фермерському господарству як землекористувачу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, в Покровській ДПІ (Синельниківський район), як платник земельного податку.

Позивач відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є постійним користувачем земельної ділянки кадастровий номер 1224280500:02:001:9930 із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 50,0 га на території Покровської селищної ради (Олександрівська с/р) з 30.04.2013.

На підставі рішення Покровської районної ради Дніпропетровської області №154-9/ХХІІІ від 25.04.2000 на ім`я ОСОБА_1 для створення селянського (фермерського) господарства було видано державний акт на право постійного користування землею, площею 50 га (11,5000 га рілля та 38,5000 га пасовища), кадастровий номер 1224280500:02:001:9930, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування 01.08.2000 під №112.

Відповідно до підп. 269.1.1. ст. 269 Податкового кодексу України 29.12.2022 платнику податку були сформовані податкові повідомлення-рішення (форма Ф) за 2020-2022 роки: №2108451/2-2415-0410 на суму 15125,50 грн; №2108451/1-2415-0410 на суму 15125,50 грн; №2108451-2415-0410 на суму 15125,50 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Згідно з підп.14.1.72 п 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підп.16.1.4.п. 16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підп.269.1.1, підпп. 269.1.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Пунктом 270.1 ст. 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування платою за землю є: об`єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено (підпункти 271.1.2, 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України).

Пунктом 274.1 ст. 274 ПК України встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Разом з тим Податковим кодексом визначено також і порядок розрахунку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Так, відповідно до п. 277.1 ст. 277 ПК України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

За п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Пунктом 286.1 ст. 286 ПК України визначені підстави для нарахування земельного податку, якими є, зокрема:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майн;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю).

Відповідно до п. 1 ст. 73 Закону України від 01.05.1997 №280 "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідний території.

При цьому, згідно з інформації Державного земельного кадастру та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативно грошова оцінка земельної ділянки позивача складає 527511,36 грн (а.с.42,43).

Рішенням Покровської селищної ради Синельниківського (Покровського) району №Р-918-40/VІІ від 01.07.2019 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на 2020 рік на території Покровської селищної ради» встановлені ставки земельного податку за землі сільськогосподарського призначення нормативно грошова оцінка яких проведена. За земельну ділянку з цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства для фізичних осіб встановлена ставка податку 1%.

Рішенням Покровської селищної ради Синельниківського (Покровського) району №Р-1597-55/VІІ від 19.06.2020 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на 2021 рік на території Покровської селищної ради» встановлені ставки земельного податку за землі сільськогосподарського призначення нормативно грошова оцінка яких проведена. За земельну ділянку з цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства для фізичних осіб була встановлена ставка податку 1%.

Аналогічна ставка податку за земельну ділянку цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства для фізичних осіб, була прийнята рішенням Покровської селищної ради Синельниківського (Покровського) району №Р-1568-55/VІІ від 14.07.2021 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на 2022 рік на території Покровської селищної ради».

Протягом 2020-2022 нормативна грошова оцінка земельної ділянки сільськогосподарського призначення не змінювалась.

Враховуючи вказані обставини та застосовані судом першої інстанції норми права які здійснюють правове регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем безпідставно і протиправно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 277 ПК України, якою визначено ставки земельного податку на земельну ділянку, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Крім того, вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції обґрунтовано врахував наступне.

Так, Наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Додатком 1 до наказу №1204 встановлено порядок заповнення (внесення відомостей) до податкового повідомлення-рішення форма «Ф».

Набори даних по колонках таблиці детального розрахунку суми/сум податку включає, п.3, яким визначені наступні колонки для заповнення податкового повідомлення-рішення: (1) Адреса об`єкта; (2) Вид цільового призначення об`єкта; (3) Кадастровий номер об`єкта; (4) Площа об`єкта, га; (5) Нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації по земельному податку, грн/га; (6) Нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації по орендній платі за земельну ділянку або сума відповідно до договору оренди, грн; (7) Кількість місяців оподаткування; (8) Розмір ставки земельного податку або орендної плати за землю, %; (9) Назва пільги, по земельному податку відповідно до статті 281 Податкового кодексу України; (10) Розмір пільги зі сплати земельного податку відповідно до статті 281 Податкового кодексу України, га; (11) Сума податкового зобов`язання із земельного податку (к. 11 = (к. 4 к. 10) к. 5 (к. 7 / 12) к. 8), та з орендної плати за земельну ділянку (к. 11 = к. 4 к. 6 (к. 7 / 12) к. 8) або (к. 6)***, грн.

При цьому, згідно з відомостями з Державного земельного кадастру земельна ділянка яка знаходиться в користуванні позивача має цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, натомість відповідачем у спірних податкових повідомленнях-рішеннях зазначено цільове призначення земельної ділянки - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка - пай), що не відповідає дійсності і є неприпустимим, оскільки має вплив на порядок обчислення, нарахування та сплату земельного податку.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства» (код 01.02), не можуть прирівнюватися до «земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», оскільки вони належать до різних видів цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, що прямо підтверджується Класифікацією видів цільового призначення земель, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, а також наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель.

Отже суд першої інстанції правильно врахував те, що відповідачем при нарахуванні земельного податку за 2020-2022 роки на земельну ділянку позивача кадастровий номер 1224280500:02:001:9930 безпідставно не враховано наступні відомості щодо цієї земельної ділянки: цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 527511,36 грн, вид речового права право постійного користування земельної ділянки.

Отже, земельний податок нарахований позивачу як фізичній особі за земельну ділянку, яка знаходиться у його постійному користуванні для створення фермерського господарства, натомість з 21.08.2000 на підставі державного акта №112 від 01.08.2000 було створено і зареєстровано Селянське (фермерське) господарство «ПОКРОВЧАНКА» (ЄДРПОУ 31105592), засновником і головою якого є позивач.

З моменту створення відповідно до Статуту основним видом діяльності С(Ф)Г «ПОКРОВЧАНКА» є сільськогосподарське виробництво та реалізація товарної продукції і сировини.

Господарство є платником податку 4 групи - сільськогосподарський товаровиробник, який відповідно до розділу 14 ПК України і п. 269.2 ст. 269 ПК України щорічно подає податковому органу податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи і забезпечує обов`язкові платежі за земельні ділянки (земельний податок), які перебувають в користуванні СФГ «ПОКРОВЧАНКА», а тому нарахування відповідачем земельного податку як фізичній особі за земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні для створення фермерського господарства є необґрунтованим і протиправним.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що відповідач не використав належні данні при нарахуванні земельного податку за 2020-2022 роки за земельну ділянку кадастровий номер 1224280500:02:001:9930, а отже за встановлених обставин, і наведених правових норм спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач як засновник або член фермерського господарства може передавати власне майно у тимчасове користування своєму господарству шляхом укладення договору оренди і має право вносити будь-яке своє майно до складеного капіталу.

Слід зазначити наступне, так згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності або комунальної власності, без встановлення строку.

Норми наведеної статті не передбачають права розпорядження земельними ділянками постійного користування, в тому числі передачі в оренду.

Водночас як з`ясовано судом, позивач є постійним користувачем земельної ділянки.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання відповідача на правові позиції Верховного суду в інших справах, оскільки їх було сформовано за інших фактичних обставин.

Щодо інших доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі та зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що судовим рішенням у цій справі надано необхідне та достатнє обґрунтування доводів сторін, при цьому суд дослідив усі основні питання віднесені на його розгляд, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду щодо протиправності оскаржених рішень відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов`язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі № 160/18885/23 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 13 червня 2024 року.

Повне судове рішення складено 13 червня 2024 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва