Ухвала

від 13.06.2024 по справі 420/4803/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 червня 2024 року

м. Київ

справа № 420/4803/19

адміністративне провадження № К/990/21537/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №420/4803/19 за адміністративним позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 задоволено позов Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.05.2019 №0002744914, №0002764914, №0002704914, №0002694914, №0002754914, №0002644914 та від 15.05.2019 №0002774914. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2021 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 та прийнято нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ». Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 №0002774914. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.05.2019 №0002744914, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємства і організації, що перебувають у державній власності, в частині донарахованої суми грошового зобов`язання, у загальній сумі 10 888 495 грн (за податковими зобов`язаннями - 8 710 796 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 177 699 грн). Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.05.2019 №0002764914, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послу), в частині донарахованої суми грошового зобов`язання, у загальній сумі 11 388 861,25 грн (за податковими зобов`язаннями - 9 111 089 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 277 772,25 грн). У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28.12.2023 частково задоволено касаційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ». Залишено без задоволення касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2021 у справі №480/7174/21 скасовано в частині відмови позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2019 №0002744914 (про донарахування податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток за основним платежем, на суму 7 524 737,00 грн. та відповідних штрафних санкцій); податкового повідомлення -рішення від 14.05.2019 №0002764914 (про донарахування податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість за основним платежем, на суму 7 747 416,00 грн та відповідних штрафних санкцій); податкового повідомлення -рішення від 14.05.2019 № 0002704914 (у частині нарахування ПДФО з додаткового блага та відшкодування працівникам вартості товарів); податкових повідомлень-рішень від 14.05.2019 № 0002694914, № 0002754914, № 0002644914 та в цій частині справу направлено на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду. В іншій частині постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2021 залишено без змін.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.05.2019 №0002694914, №0002754914. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 14.05.2019 №0002694914 про нарахування податкового зобов`язання по військовому збору за основним платежем у розмірі 45 659,37 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11 414,83 грн і пені у сумі 27 325,33 грн. У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.05.2019 №0002754914 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №420/4803/19.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 вересня 2019 року (справа N 814/1932/17), від 05 травня 2023 року (справа N 1340/5998/18), від 06 серпня 2019 року (справа N 160/8441/18), від 13 листопада 2020 року (справа N 820/820/18), від 01 липня 2021 року (справа N 520/3063/19), від 26 липня 2021 року (справа N 815/2042/16), від 05 серпня 2021 року (справа N 804/11314/15), від 05 серпня 2021 року (справа N 826/19492/15), від 15 липня 2021 року (справа N 826/13392/17), від 22 листопада 2022 року (справа N 380/7683/20), від 26 листопада 2020 року (справа N 819/1523/16), від 18 вересня 2020 року (справа N 826/16763/16), від 28 серпня 2021 року (справа N 500/721/19), від 02 грудня 2021 року (справа N 400/3580/19), від 03 червня 2021 року (справа N 821/1949/17), від 24 січня 2018 року (справа N 2а-19379/11/2670), від 28 жовтня 2019 року (справа N 280/5058/18), від 26 лютого 2020 року (справа N 826/1308/18), від 06 травня 2020 року (справа N 640/4687/19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року (справа N 160/3364/19). Контролюючим органом вчинено покликання на підпункт 14.1.18 пункт 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135, пункт 193.1 статті 193, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200, пункт 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому висновки апеляційного суду суперечать правовим позиціям Верховного Суду, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, посилань на практику Верховного Суду (без доведення подібності правовідносин у справах), висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України. Проте скаржником не вказано та не обґрунтовано такі підстави касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №420/4803/19 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва