Рішення

від 14.06.2024 по справі 904/1551/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1551/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (Полтавська обл., м. Полтава)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богем і Ко" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богем і Ко" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 20976,24грн, з якої: 18500,00грн заборгованості за договором поставки, 2476,24грн пені. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №3244 від 19.09.2023 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялася ухвала суду від 15.04.2024 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49041, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Праці, буд. 16Д.

Однак, поштовий конверт з ухвалою суду від 15.04.2024 був повернутий працівниками поштового зв`язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 30-32 том 1).

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 180 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку і її повернення до суду "за закінченням терміну зберігання", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 20.05.2024, оскільки 03.05.2024 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачу ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов`язано надати відповідача відзив на позов.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.

Станом на 14.06.2024 відповідач відзив на позов не надав.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пунктом 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

19.09.2023 між Акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богем і Ко" (далі покупець, відповідач) укладено договір №3244 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у встановлений термін непридатні для прямого використання вироби або частини виробів побутового і/або промислового призначення, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок морального або фізичного зносу (далі товар), у кількості, асортименті та за ціною, вказаною у специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною, у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його на умовах передбачених цим договором.

Постачальник повідомляє, що товар па момент постачання є власністю постачальника, нікому не проданий, не подарований, в заставі, в спорі і під забороною не знаходиться (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору відвантаження товару проводиться за рахунок, силами та транспортом покупця за адресою та в строк, вказані постачальником в специфікаціях.

Кількість товару приймається відповідно до зважування, ці данні є основними для покупця та постачальника (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору узгоджено, що після перевантаження та зважування товару на транспорт покупця, постачальник складає та передає на підпис покупцю акт прийому-передачі товару. У разі відсутності мотивованих зауважень до кількості, якості та асортименту товару, покупець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів підписати вищевказаний акт та повернути його постачальнику.

Право власності па товар за цим договором переходить від постачальника до покупця з моменту прийняття товару покупцем, що підтверджується підписанням акту прийому-передачі товару, який складається постачальником та підписується уповноваженими представниками сторін (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість товару згідно цього договору визначається виходячи із специфікацій до цього договору і орієнтовно становить 50000,00грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.). На кожну окрему партію товару сторони підписують нову специфікацію до договору в якій має бути відображена кількість, асортимент та вартість товару. У випадку відмови постачальника у підписанні нової специфікації, даний договір вважається розірваним.

Згідно з п. 3.2 договору покупець зобов`язаний зробити оплату вартості поставленого товару згідно вказаної кількості товару у акті прийому-передачі товару у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 5 (п`яти) банківських днів з моменту прийняття товару, згідно рахунку фактури пред`явленого до оплати постачальником.

За порушення покупцем термінів оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення (п. 4.3 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 (п. 8.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

25.10.2023 між сторонами укладено специфікацію №1 до договору (а.с. 9 том 1). Умовами специфікації визначено:

Найменування товару Вироби або частини виробів побутового і/або промислового призначення (ПК в комплекті та розукомплектовані, монітори, ноутбуки, стаціонарні та мобільні телефонні апарати/факси, модеми, копіювальні апарати, калькулятори, інструменти, які були у використанні та списані) Код УКТЗЕД 8471900000, одиниця виміру тонна, кількість 6,6; загальною вартістю 23760,00грн з ПДВ.

Специфікація №1 підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень та заперечень до неї.

На виконання умов договору та специфікації №1 позивач здійснив поставку товару на загальну суму 23760,00грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками акт прийому передачі товару від 26.10.2023 та накладну №14111 від 26.10.2023 (а.с. 11, 14 том 1).

Позивач зазначає, що відповідач в період з 17.11.2023 по 29.02.2024 в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар сплатив 5260,00грн. На підтвердження чого надав копії платіжних інструкцій №2956 від 17.11.2023 на суму 3760,00грн, №3120 від 29.02.2024 на суму 1500,00грн (а.с. 12, 13 том 1).

Як стверджує позивач, у зв`язку з частковою оплатою поставленого товару у відповідача виникла заборгованість у сумі 18500,00грн, яку позивач і просить стягнути, що і є причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар та пені.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеною накладною та актом приймання-передачі відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 3.2 договору порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за накладною та актом приймання-передачі, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав 02.11.2023, прострочення з 03.11.2023.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 18500,00грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Таким чином, враховуючи межі позовних вимог, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 18500,00грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2476,24грн, яка розрахована на підставі п. 4.3 договору, відповідно до розрахунку (а.с. 15 том 1).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.3 договору за порушення покупцем термінів оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Заявлена позивачем пеня розрахована у сумі 2476,24грн за загальний період з 31.10.2023 по 31.03.2024.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем не враховано наступні положення законодавства.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п`ята статті 254 Цивільного кодексу України).

Також, позивачем при розрахунку не враховано приписи п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», згідно якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, здійснених оплат відповідачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 2412,72грн за загальний період з 03.11.2023 по 31.03.2024, з яких:

- 291,63грн за період з 03.1.2023 по 16.11.2023 із заборгованості у сумі 23760,00грн;

- 455,89грн за період з 18.11.2023 по 14.12.2023 із заборгованості у сумі 20000,00грн;

- 854,79грн за період з 15.12.2023 по 05.02.2024 із заборгованості у сумі 20000,00грн;

- 377,05грн за період з 06.02.2024 по 28.02.2024 із заборгованості у сумі 20000,00грн;

- 212,88грн за період з 01.03.2024 по 15.03.2024 із заборгованості у сумі 18500,00грн;

- 220,48грн за період з 16.03.2024 по 31.03.2024 із заборгованості у сумі 18500,00грн.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 20912,72грн, з яких: 18500,00грн - основний борг, 2412,72грн пеня.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір покладається на відповідача у сумі 3018,83грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богем і Ко" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 20976,24грн, з якої: 18500,00грн - заборгованості за договором поставки, 2476,24грн - пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богем і Ко" (49041, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Праці, буд. 16Д, ідентифікаційний код 40024865) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Старий Поділ, буд. 5, ідентифікаційний код 00131819) 18500,00грн - основного боргу, 2412,72грн - пені, 3018,83грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богем і Ко" на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 63,52грн - пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 14.06.2024.

Суддя В.О. Татарчук