Рішення

від 13.06.2024 по справі 380/7550/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 рокусправа № 380/7550/24 місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом приватного підприємства ЛЕОПОЛІСБУД до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства ЛЕОПОЛІСБУД (далі - позивач) код ЄДРПОУ 38008514, місцезнаходження: 79022, м. Львів, вул. Городоцька, 172 до Львівської митниці (далі - відповідач) код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: Україна, 79000, Львівська область, місто Львів, вул. Костюшка Т., будинок 1, у якій просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901314/2 від 21.11.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Під час здійснення своєї діяльності позивач на підставі зовнішньоекономічних контрактів імпортує партії керамічної плитки. Одним із таких є укладений у 2021 році зовнішньоекономічний договір Договір (Контракт) із польською компанією «CERRAD» Sp.z.o.o» №02/04/2020 від 01.02.2021 (далі Договір «Cerrad»). На виконання договору позивач здійснив поставку однієї партії товару та її подальше митне оформлення. 21.11.2023 відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901314/2 від 21.11.2023.

На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла.

Звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, тощо. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах.

Позивач вважає, що інформація щодо митної вартості іншого товару, відмінного від задекларованого позивачем, не могла слугувати підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

22.04.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Під час здійснення митного контролю відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, порушення при поданні митної декларації, а саме: в пункті 3 Контракту від 01.02.2021 за № 02/04/2020 зазначено, що умовою придбання виробів у Виробника є надання замовлення Покупцем. Також, в пункті 5 контракту зазначено, що у разі проведення виробником акцій на продані товари, або збільшену кількість замовлень, зроблених покупцем, виробник має право надавати покупцю знижки на замовлені ним товари також після подання та прийняття замовлення. Згідно з пунктом 6.3 контракту рахунок-фактура продажу видається відповідно до умов підтвердженого замовлення. Замовлення до митного оформлення не подавались; в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару що зазначена у фактурі (S)FSE - 9/11/23/DEX від 13.11.2023.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 15.04.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 08.05.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Суд встановив, що позивач уклав зовнішньоекономічний договір Договір (Контракт) із польською компанією «CERRAD» Sp.z.o.o» №02/04/2020 від 01.02.2021.

У договорі сторони домовилися, що предметом договору «Cerrad» є визначення умов продажу покупцю виробником товарів, що виготовляються компаніями з групи компаній виробника, далі «Вироби», що входять до торгової пропозиції виробника на території України (п. 1 параграфу 1 Договору «Cerrad»).

Перелік виробів, що підлягають продажу на підставі договору, а також їхня ціна, випливають із прайс-листа виробника, вказуються у рахунках фактурах. Загальна вартість договору становить 15000000 євро (п. 3-4 параграфу 1 Договору «Cerrad»).

Сторони у пункті 1 параграфу 4 Договору «Cerrad» визначили, що поставка здійснюватиметься на підставі Інкотермс 2010 на базі FCA-Страховіце. Детальні умови доставки товару зазначаються у рахунку-фактурі.

Виробник в свою чергу зобов`язується надати покупцеві одночасно з товаром рахунок фактуру та CMR (пункт 4 параграфу 4 Договору «Cerrad»).

Положення щодо формування та визначення ціни товару наведені у параграфі 5 «Ціни» Договору «Cerrad». Так, ціни виробів встановлені в євро. Ціна за товар, кількість та асортимент вказуються у рахунку-фактурі на кожну партію товару окремо. Вартість тари і упаковки включена у ціну товару. У разі проведення виробником акцій на продані товари, або збільшену кількість замовлень, зроблених покупцем, або в інших випадках на розсуд виробника, останній має право надавати покупцю знижки на замовлені ним товари також після подання та прийняття замовлення (пункт 1,2,4 параграфу 5 Договору «Cerrad»).

Позивач при митному оформленні надав митну декларацію та документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості товарів та її елементів, зокрема фактурну вартість та витрати на транспортування товару.

Позивач зазначив наступні відомості:

Опис товару №1: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cerrad» площею 901,97 м.кв.;

Опис товару №2: «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cerrad» площею 261 м.кв.;

Митна вартість товару №1: 9609,12 EUR або 378 586,03 грн за офіційним курсом.

Митна вартість товару №2: 2178,45 EUR або 85 827,69 грн за офіційним курсом.

Митна вартість товару складаються з:

Фактурної вартості товару №1: 9285,39 EUR;

Фактурної вартості товару №2: 2085,22 EUR;

Загальна фактурна вартість товару становить 11 510,32 EUR або 453490,49грн за офіційним курсом.

Витрат на транспортування товару (код 10): 16 500,00 грн.

На підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс (S)FSE 9/11/23/DEX від 13.11.2023 .

На підтвердження транспортних витрат позивач надав, рахунок-фактуру СФ-1100011 від 13.11.2023, а також накладну CMR 074916 від 13.11.2023.

Вбачаючи неточності у наданих документах, відповідач надіслав позивачу вимогу про надання додаткових документів. Зміст вимоги, здебільшого зводився до загального відтворення усього переліку документів, що можуть підтверджувати заявлену митну вартість товару, та який передбачений приписами статті 53 МК України.

У відповідь позивач надавав додаткові документи, а також письмову відповідь, у якій перелічував усі подані ним документи й зазначав, що жодних інших документів у нього немає, просив прийняти заявлений розмір митної вартості товару. Після отриманих додаткових документів, відповідач не погодився із заявленою митною вартістю товарів та прийняла рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2023/901314/2 від 21.11.2023, наводячи такі зауваження:

- в пункті 3 Контракту від 01.02.2021 за № 02/04/2020 зазначено, що умовою придбання виробів у виробника є надання замовлення покупцем. Також, в пункті 5 контракту зазначено, що у разі проведення виробником акцій на продані товари, або збільшену кількість замовлень, зроблених покупцем, виробник має право надавати покупцю знижки на замовлені ним товари також після подання та прийняття замовлення. Згідно з пунктом 6.3 контракту рахунок-фактура продажу видається відповідно до умов підтвердженого замовлення. Замовлення до митного оформлення не подавались;

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі (S)FSE - 9/11/23/DEX від 13.11.2023.

На підставі таких аргументів відповідач вважає, що існує невідповідність у поданих документах та відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Після проведених консультацій із декларантом відповідач застосував метод коригування митної вартості « 2б», за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

На підставі методу 2б джерелом коригування митної вартості для товару №1 стала вартість товару за МД № UA 209170/2023/76689 від 23.09.2023, у розмірі 0,6700дол.США/кг.; для товару №2 МД № UA 100230/2023/18716 від 07.09.2023 у розмірі 0,6752 дол.США/кг.

В результаті такого встановлено відкориговану митну вартість на рівні 10361,74 EUR для товару № 1 та 3064,43 EUR для товару № 2.

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо коригування митної вартості, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

і. Вихідні положення

Частина друга статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначає обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості.

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог митного органу щодо неподання документів, вказаних у пунктах 3 та 5 Контракту від 01.02.2021 за № 02/04/2020, з огляду на таке.

У пункті 3 Контракту від 01.02.2021 за № 02/04/2020 зазначено, що умовою придбання виробів у Виробника є надання замовлення Покупцем. Також, в пункті 5 контракту зазначено, що у разі проведення виробником акцій на продані товари, або збільшену кількість замовлень, зроблених покупцем, виробник має право надавати покупцю знижки на замовлені ним товари також після подання та прийняття замовлення. Згідно з пунктом 6.3 контракту рахунок-фактура продажу видається відповідно до умов підтвердженого замовлення. Замовлення до митного оформлення не подавались.

Суд зазначає, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє суб`єкт господарювання. Суд вважає за необхідне вказати, що така заявка не матиме жодного значення для числових визначень митної вартості. Також суд наголошує, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Як вже зазначав суд, стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає заявок (замовлень) чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Окрім цього, формуванню партії товару передує процес узгодження її обсягу шляхом звернення покупця із замовленням до продавця. Надсилання такого замовлення спрямоване виключно на визначення обсягу та кількості конкретних товарних позицій, які продавець має намір придбати. Приписи Договору «Cerrad» жодним чином не передбачають, що у таких замовленнях визначається вартість партії товару, що буде поставлена. Узгоджений обсягу партії товару та його ціна чітко визначається продавцем у рахунку-фактурі (інвойсі).

Суд висновує, що усі витрати на товар, які поніс позивач за виконанням Контракту включені у заявлену митну вартість. Окрім того до митного контролю на підтвердження фактурної вартості товару позивач надавав зовнішньоекономічний договір; відповідні інвойси, та банківські документи щодо оплати товару. На підтвердження витрат на транспортування товару позивач надав відповідачу договори про надання відповідних послуг із перевізниками, автотранспортні накладні (CMR), та відповідні рахунки-фактури щодо оплати наданих транспортних послуг.

Щодо аргументів відповідача про наявність розбіжностей між ціною в експортній декларації країни відправлення та у фактурі (S)FSE - 9/11/23/DEX від 13.11.2023, суд зазначає таке.

Щодо виявлених відповідачем у спірних рішеннях розбіжностей у числовому значенні, зазначеному в експортних деклараціях, які не відповідають ціні товару, зазначеній в рахунках-фактурах, то суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Як уже зазначав суд, декларант до кожної митної декларації надав рахунки-фактури (інвойси), за якими здійснювалась відповідна операція. Так, рахунки-фактури є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Відповідно до Керівництва із заповнення Єдиного адміністративного документа (далі - ЄАД), розроблене Генеральним Директоратом TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08) графа 46 «статистична вартість» ЄАД має містити статистичну вартість. «Статистична вартість» означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни - експортера - члена ЄС. Вона має базуватися на фактурній вартості товарів та має також включати допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни - члена ЄС, де відбувається експорт, а також витрати на митне оформлення товару у країні відправлення.

Відтак, фактурна (митна) вартість завжди є меншою за статистичну або може їй дорівнювати, оскільки до статистичної вартості входить фактурна вартість товару та витрати на транспортування.

Тож будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, конвертованої в іншу валюту, ніж та, що визначена контрактом і у якій позивач здійснювала оплату товару, у цьому разі обумовлена застосуванням курсу валют, а не заниженням ціни товару згідно з первинними документами, виданими продавцем.

Отже, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товар.

З викладеного вбачається, що статистична вартість не є ані вартістю товару за договором, ані фактурною вартістю. Значення статистичної вартості є приблизним та теоретичним, а отже не може враховуватись митними органами України при визначенні фактурної вартості імпортованого товару.

Тобто, відповідач помилково ототожнив вартість товару за договором, вказану в рахунку-фактурі (інвойсі) зі статистичною вартістю, яка зазначена в декларації країни відправника. Вказані значення є різними, а тому їх порівняння є недоцільним.

Отже, подані декларантом документи підтверджують заявлену митну вартість товару, а аргументи відповідача про те, що відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, не відповідають фактичним обставинам у справі.

Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

iii. Щодо застосування резервного методу

Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Суд встановив, що у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901314/2 від 21.11.2023 відповідач посилається на митну декларацію №UA 209170/2023/76689 від 23.09.2023 щодо товару № 1, відповідно до якої рівень митної вартості складає 0,6700 дол.США/кг., та на митну декларацію № UA 100230/2023/18716 від 07.09.2023 щодо товару № 2, відповідно до якої рівень митної вартості складає 0.6752дол.США/кг., що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2б.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де відповідач брав за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.

З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2023/901314/2 від 21.11.2023, у зв`язку з чим таке необхідно скасувати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов Приватного підприємства ЛЕОПОЛІСБУД до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901314/2 від 21.11.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 на користь Приватного підприємства ЛЕОПОЛІСБУД код ЄДРПОУ 38008514, місцезнаходження: 79022, м. Львів, вул. Городоцька, 172 судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович