Рішення

від 29.05.2024 по справі 214/10054/23

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/10054/23

2/214/1703/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 травня 2024 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Чернової Н.В.,

за участю: секретаря судового засідання Гончар Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду в місті Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/10054/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Бериславська районна державна адміністрація, Південно-східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (м. Дніпро), про стягнення заборгованості по заробітній платі та розрахункових сум при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

14.12.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації заборгованість по заробітній платі та розрахункових сум при звільненні у розмірі 82493,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив що відповідно до наказу відділу освіти, молоді та спорту Бериславської райдержадміністрації №2-ОС від 03.01.2019 року «Про призначення ОСОБА_1 » з 04 січня 2019 року по 19 січня 2023 року він перебував у трудових відносинах з Відділом освіти, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області, обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу освіти, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації. Відповідно до розпорядження голови Бериславської районної державної адміністрації від 19.01.2023 року за №9-ОС він був звільнений із займаної посади на підставі заяви про звільнення за угодою сторін. Водночас, під час звільнення йому протиправно не були нараховані та не виплачені заробітна плата з 01 травня 2022 року по 19 січня 2023 року та компенсація за невикористану відпустку за період з 03 січня 2022 року по 02 січня 2023 року розмірі 82493,07 грн.

Під час окупації і після деокупації Бериславського району Херсонської області, не будучі відстороненим від роботи та не будучи виведеним поза штат він продовжував виконувати свої посадові обов`язки та вказівки вищого керівництва, при цьому не отримував заробітну плату з 01 травня 2022 року по 19 січня 2023 року та не отримував жодних офіційних роз`яснень від розпорядника вищого рівня, а саме Бериславської районної державної адміністрації, з приводу вирішення зазначеної ситуації, хоча відповідно до Законів України «Про місцеві державні адміністрації», «Про державну службу», відповідно до Положення про відділ освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 23.02.2021 року № 58, розумів, що юридично відділ освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації є структурним підрозділом районної державної адміністрації, який утворюється головою районної державної адміністрації і підпорядковується голові районної державної адміністрації та зареєстрований в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації. Відповідно до п. 2 Розпорядження голови Бериславської районної державної адміністрації від 29 квітня 2022 року №33 «Про умови праці» з 02 травня 2022 року було призупинено дію трудового договору до скасування даного розпорядження з начальником відділу освіти, охорони здоров`я, молоді та спорту Бериславської райдержадміністрації ОСОБА_2 . 29.04.2022 року (ІІ половина дня п`ятниці) зазначене розпорядження керівництвом Бериславської районної державної адміністрації було надіслано для ознайомлення ОСОБА_2 на месенджер Viber. У зв`язку із технічними проблемами зв`язку в м. Бериславі Херсонської області під час окупації, ознайомитися з зазначеним розпорядженням вдалося 02 травня 2022 року (понеділок), коли воно набуло чинності. Дізнавшись про призупинення дії трудового договору, ОСОБА_2 04 травня 2022 року через м. Кривий Ріг Дніпропетровської області виїхала до Польщі. Дана ситуація без відстороненого керівника відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації унеможливлювала в подальшому здійснення нарахування заробітної плати працюючому позивачу. Заходи стосовно розпорядження простою та призупинення дій трудового договору з позивачем не здійснювалися, хоча знаходячись у м. Бериславі Херсонської області позивач в онлайн режимі за допомогою електронних месенджерів WhatsApp та Вайбер продовжував виконувати посадові обов`язки виконуючі поставлені завдання. Позивач неодноразово через месенджер WhatsApp звертався з проханням до Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області з метою вирішити ситуацію з організацією трудових відносин та оплатою праці. Приїхавши після деокупації Херсонщини в м. Кривий Ріг, 30 листопада 2022 року позивач звернувся за фактичним місцем знаходження «Третьої особи» м. Кривий Ріг, вул. Церковна, 2 із заявою «Про забезпечення роботою та виплати заборгованості із заробітної плати, на що 30 грудня 2022 року за №01-20/960/22 отримано відповідь «… що після відновлення трудових відносин або призначення нового начальника Відділу - Відповідача», звернення позивача буде надіслано за належністю відповідній посадовій особі. Тобто, ніхто з боку відповідача та третьої особи не ставив за мету забезпечити позивача робочім місцем, перевести на простій чи звільнити із займаної посади з метою надання можливості останньому влаштуватися на іншу роботу. 19 січня 2023 року третьою особою була прийнята та зареєстрована заява про звільнення позивача за угодою сторін з компенсацією боргу за період з травня 2022 року по січень 2023 року та компенсацією за невикористану відпустку за період 03 січня 2022 року по 02 січня 2023 року тривалістю 30 календарних днів, про що було зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивача. Однак проведення розрахунків та виплати коштів при звільнені не були здійснені. Після призначення нового керівника відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації 17 жовтня 2023 року позивачем на електронну адресу відповідача була направлена заява з проханням в терміни, передбачені чинним законодавством, провести відповідні розрахунки, надати відповідь стосовно термінів виплат боргу по заробітній платі та надати копію наказу про звільнення, який не було надано вчасно при видачі трудової книжки. Однак, 31 жовтня 2023 року за №01-20/5060/23 третьою особою надано відповідь, що «Підставою для нарахування державним службовця заробітної плати» є затверджений додаток до штатного розпису (оклад, ранг, вислуга) та табель обліку робочого часу, який не вівся з 03 січня 2022 року по 02 січня 2023 року, у зв`язку з відсутністю у штаті керівника та бухгалтера. Додатково позивачу було повідомлено, що звільненим начальником відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації не було вжито заходів щодо запровадження йому простою, тому у третьої особи відсутні підстави для нарахування заробітної плати позивачу за вищевказаний період. У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою суду від 05.01.2023 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.37-38).

Не погоджуючись з пред`явленими позовними вимогами, представник відповідача начальник відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Барсук Н.А. подала відзив на позов, в якому просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Свою позицію мотивувала тим, що наказом відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації від 03 січня 2019 року №2-ОС позивача було призначено на посаду головного спеціаліста зазначеного відділу. Місцезнаходженням відповідача є АДРЕСА_1 . З початку збройної агресії Російської Федерації м. Берислав був окупований. У зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для діяльності державного органу під час воєнного сану та неможливістю виконання обов`язків за деякими посадами винесено Розпорядження начальника районної військової адміністрації від 29 квітня 2022 року №33 «Про умови праці» (далі Розпорядження). Пунктом 3 даного розпорядження керівників структурних підрозділів зі статусом юридичної особи публічного права зобов`язано вжити заходів щодо запровадження простою для працівників та призупинення дії трудового договору. На час винесення даного розпорядження начальником відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації була ОСОБА_2 . Керівником відносно позивача не вжито заходів щодо запровадження простою або призупинення дії трудового договору, як це передбачено Розпорядженням. Табель обліку використаного робочого часу по зазначеному відділу не вівся починаючи з оголошення воєнного стану в Україні, відсутнє будь-яке документальне підтвердження виконання позивачем завдань та посадових обов`язків. Звертає увагу суду, що з начальником відділу ОСОБА_2 призупинено дію трудового договору з 02 травня 2022 року до скасування вищевказаного розпорядження. Про дану обставину їй повідомлено 29 квітня 2022 року. Розпорядженням голови Бериславської районної державної адміністрації, начальника районної військової адміністрації від 29 липня 2022 року №53 «Про організацію роботи Бериславської районної державної адміністрації» зобов`язано керівників структурних підрозділів районної державної адміністрації (зі статусом юридичної особи публічного права) та співробітників відповідних структурних підрозділів, що перебувають на тимчасово окупованій території Бериславського району, для виконання своїх посадових обов`язків виїхати до м. Кривий Ріг до 15 серпня 2022 року, на території якого буде забезпечено місцем роботи. Позивач на визначене вищезазначеним розпорядженням місце роботи не прибув. За заявою позивача та у зв`язку з відсутністю керівника і працівників відділу, Розпорядженням голови Бериславської районної державної адміністрації від 19 січня 2023 року №9-ОС позивача звільнено із займаної посади за згодою сторін. Крім того, звертає увагу суду, що за період з 29 квітня 2022 року по 19 січня 2023 року від позивача та відділу, в якому він працював, Бериславською районною державною адміністрацію не було отримано жодного підтвердження виконуваної роботи, державна адміністрація не надавала (не розписувала) на Відділ освіти завдань для їх виконання.

26 лютого 2024 року від представника Бериславської районної державної адміністрації Гончарова Д.І. надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Обґрунтування відмови зазначених представником Бериславської районної державної адміністрації за змістом повністю тотожні з відзивом представника відповідача.

01 березня 2024 року позивач подав відповідь на відзив, де зазначив наступне. З позиціями, викладеними у відзиві, не погоджується з наступних підстав.

Наказом відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації від 03 січня 2019 року №2-ОС позивача було призначено на посаду головного спеціаліста зазначеного відділу. Згідно трудового законодавства роботодавець зобов`язаний забезпечити найманого працівника певним обсягом роботи. Позивач ОСОБА_3 є найманим працівником в рамках трудового договору, а не на умовах цивільно-правового договору. Тому формулювання відповідача, «… позивач не виконував роботу» є необґрунтованим та дискредитує відповідача як роботодавця. Крім того, позивач, як працівник, не зобов`язаний контролювати ведення табелю обліку робочого часу, та не мав обов`язків вести облікові дані. Стосовно інформації з приводу ведення табелю обліку використаного робочого часу, відсутності особових справ та наказів по зазначеному відділу, пояснює наступне, до призначення відповідача на посаду керівника відділу (в березні 2022 року) табель обліку робочого часу вівся провідним спеціалістом відділу ОСОБА_4 , про що свідчать дані з пенсійного фонду. Зазначений спеціаліст була звільнена з зазначеного відділу за власним бажанням. Ці документи, особові справи працівників зазначеного відділу, накази про відпустки залишилися в приміщенні Бериславської райдержадміністрації за адресою: м. Берислав, пл. Перемоги, 2, однак після відсторонення ОСОБА_2 ніхто із керівництва не взяв на себе відповідальність щодо повернення, чи відновлення документації по працівникам зазначеного відділу, у зв`язку із чим - не виключено, що документи на сьогоднішній день знищено погодними умовами чи артилерійськими обстрілами, оскільки м. Берислав Херсонської області на сьогоднішній день є зоною бойових дій. Розпорядчі документи стосовно призупинення дії трудового договору до скасування розпорядження від 29 квітня 2022 року №33 «Про умови праці» колишнім керівником ОСОБА_2 були отримані 02 травня 2022 року, тобто після набуття ним чинності.

Стосовно невиконання позивачем Розпорядження голови Бериславської районної державної адміністрації від 29 липня 2022 року №53 «Про організацію роботи Бериславської районної державної адміністрації» в частині виїзду для виконання своїх посадових обов`язків до 15 серпня 2022 року до м. Кривого Рогу, позивач зазначає, що його жодним засобом поштового зв`язку не було проінформовано про існування зазначеного розпорядження. Жодного розпорядчого документу з боку третьої особи, відповідача відносно призупинення з ОСОБА_3 трудових відносин, переведення на «простой», звільнення чи забезпечення робочим місцем за 17 місяців до моменту звільнення видано не було. Лише, 24 листопада 2022 року третьою особою 1 було повідомлено адресу фактичного місцезнаходження власного офісу, розташованого на той час у АДРЕСА_2 , куди позивач на четвертий робочий день після повідомлення третьою особою1 адреси з`явився в приміщенні Бериславської райдержадміністрації та написав заяву від 30 листопада 2022 року щодо забезпечення його роботою, робочим місцем та виплатою заборгованості по заробітній платі. Однак, 19.01.2023 року - дня звільнення позивача, третя особа 1 та відповідач не вжили жодного заходу по вирішенню зазначеної ситуації та не надавали в цей проміжок часу не з вини позивача завдань та не забезпечили робочим місцем не звільненого та не виведеного поза штат позивача.

Більше 17 місяців, не зважаючи на не однократні офіційні та неофіційні звернення Позивача щодо забезпечення завданнями, робочим місцем, виплати заборгованості або звільнення, по останньому не було здійснено жодних дій.

21 березня 2024 року до суду від начальника відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської державної адміністрації Барсук Н.А. надійшли заперечення відповіді на відзив, відповідно яких зазначає, що ведення табелю обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2018 року № 849 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». У табелі обліку використання робочого часу (типова форма № П-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований робочий час, відпрацьовані за місяць години, в тому числі надурочні, вечірні, нічні години тощо, а також інші відхилення від нормальних умов роботи. Вказує, що на підтвердження своїх вимог позивач надав форму № ОК-5 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, інформацією з якої намагається довести, що провідним спеціалістом відділу ОСОБА_4 вівся табель обліку робочого часу у березні-травні 2022 року. Однак, інформація з довідки №ОК-5, що надана позивачем свідчить про те, що в цей час період дані не вносилися, оскільки були відсутні підстави. Також, зазначає, що позивач жодного разу не звертався до Бериславської районної державної адміністрації з приводу ведення табелю або будь-якого іншого способу підтвердження виконання ним своїх повноважень. У зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для діяльності державного органу під час воєнного стану та неможливістю виконання обов`язків за деякими посадами, винесено Розпорядження начальника районної військової адміністрації від 29 квітня 2022 року №33 «Про умови праці». Пунктом 3 даного розпорядження керівників структурних підрозділів зі статусом юридичної особи публічного права зобов`язано вжити відповідних заходів щодо запровадження простою для працівників та призупинення дій трудових договорів з останніми. Факт ознайомлення колишнього керівника відділу ОСОБА_2 з Розпорядженням від 29.04.2022 року № 33 нічим не доведено.

Стосовно Розпорядження голови Бериславської районної державної адміністрації начальника районної військової адміністрації від 29 липня 2022 року № 53 «Про організацію роботи Бериславської районної державної адміністрації» зазначає, що відповідно до даного Розпорядження керівників структурних підрозділів районної державної адміністрації (зі статусом юридичної особи публічного права) та співробітників відповідних структурних підрозділів, що перебувають тимчасово на окупованій території Бериславського району, зобов`язано для виконання посадових обов`язків виїхати до м. Кривого Рогу до 15 серпня 2022 року, на території якого буде забезпечено місцем роботи. Позивач на вищевказане Розпорядження за місцем роботи не прибув, твердження останнього про те, ще не знав про адресу місцезнаходження не відповідають дійсності, оскільки про місцезнаходження відповідача та третьої особи 1 можна було дізнатись не тільки із Розпорядження, а будь-яким іншим способом засобу зв`язку, про що свідчить переписка позивача з третьою особою 1 в месенджері, зі скріншоту вбачається що позивачу пропонували приїхати до м. Кривий Ріг для вирішення питання щодо виконання своїх службових обов`язків.

На посилання позивача, що відповідачем, як новим роботодавцем, повинно було бути забезпечено збереження або відновлення облікових даних, які можливо було врятувати шляхом своєчасного вивезення документації, зазначає наступне.

01 вересня 2023 року, ОСОБА_5 було призначено керівником відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації, що становить понад 7 місяців після звільнення ОСОБА_1 та понад 10 місяців з дати деокупації території Бериславського району (11листопада 2022 року).Отже здійснення відповідних заходів, відповідачем, як новопризначеним керівником було неможливим, оскільки вона працювала в іншій установі Запорізької області. Місто Берислав знаходиться в зоні активних бойових дій і будь-яка спроба наблизитися до адміністративних будівель є неможливою, оскільки це становить загрозу для життя і здоров`я. Позивач інформує, що ним збиралася аналітична інформація щодо внутрішньо переміщених осіб, але це не входить до повноважень відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту. Виконання письмових запитів керівництва райдержадміністрації, про які стверджує позивач, неможливе, оскільки даний факт не підтверджується резолюціями.

Також, стосовно тверджень позивача, який висловив сумніви щодо здійснення перевірки завдань, наданих райдержадміністрацією, зазначає, що перевіркою встановлено відсутність за період з 29 квітня 2022 року по 19 січня 2023 таких завдань.

Щодо звільнення позивача зазначає, що воно відбулося за згодою сторін, через відсутність документального підтвердження виконання службових обов`язків позивачем у Бериславській районній державній адміністрації відсутні підстави для нарахування заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

21 березня 2024 року надійшли пояснення щодо відповіді на відзив від представника Бериславської районної державної адміністрації Лупан І.С., які тотожні поясненням наданим керівником відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Барсук Н.А.

04 квітня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кшижевської К.О. надійшли додаткові пояснення по справі з урахуванням поданих заперечень відповідача та пояснень третьої особи, відповідно до яких, зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в запереченнях на відповідь на відзив позивача, як підстави для невиплати заробітної плати за період з 01 травня 2022 року по 19 січня 2023 року, вважає необґрунтованими та не підтвердженими з посиланнями на норми чинного законодавства України, а невиплата заробітної плати є грубим порушенням норм чинного законодавства, виходячи з наступного.

Щодо необґрунтованості та безпідставності посилань відповідача на те, що позивач «жодного разу не звертався до Бериславської районної державної адміністрації з приводу ведення табеля ….», зазначає: Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

При цьому звертає увагу суду на те, що до посадових обов`язків позивача не відносилося ведення табелю та/або формування звернень щодо ведення табелю, що підтверджується посадовою інструкцією позивача. Отже з зазначеного вище вбачається, що саме відповідачем та третьою особою 1, якій підпорядковується відповідач як роботодавцем, мало організовуватися ведення табелю робочого часу та здійснюватися контроль за таким веденням, а не позивачем по справі, як на це посилається відповідач у своїх запереченнях проти позову.

Щодо необґрунтованості та безпідставності посилань відповідача на те, що позивач «як особа що залишалася на окупованій території повинен був здійснювати заходи задля збереження документації відділу в якому працював та нездійснення позивачем жодних заходів для збереження документів ….», зазначає: Доводи представника відповідача викладені у запереченні щодо того, що: «відповідно до довідки ВПО від 10.07.2023 року позивач під час окупації та де окупації знаходився на території Бериславського району у м. Берислав, отже будучі працівником відділу ним не було здійснено жодних заходів для збереження документів зазначеного відділу» - є не тільки необґрунтованими, та самі по собі абсурдними. Зазначає, що з кінця листопада 2022 року та до сьогодні позивач з сім`єю перебуває у м. Кривий Ріг, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою №1242-5002368007 від 29.11.2022 року, виданою 03.12.2022 року, тоді як довідка від 10.07.2023 року, на яку посилається відповідач, що додана до позовної заяви, отримувалася позивачем у зв`язку із зміною адреси місця проживання.

При цьому навіть враховуючи перебування позивача на окупованій території, відповідачем не зазначено з яких саме підстав особисто позивач повинен був вчиняти дії задля збереження під час окупації документів відділу, в якому працював, і які дії саме позивач мав вчиняти, і чим саме передбачений порядок дій позивача про збереження документів, коли і за яких обставин позивача це передбачено.

Відповідно до чинного законодавства, саме відповідачем та третьою особою 1, якій підпорядковується відповідач як роботодавцем мало організовуватися збереження документації відділу, а не позивач по справі повинен був здійснювати заходи щодо збереження документації Відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації, як на це посилається відповідач у своїх запереченнях проти позову.

При цьому посилання у запереченнях представника відповідача ОСОБА_5 на те, що особисто вона під час окупації працювала у Запорізькій області, а тому не здійснювала заходи щодо збереження документації відділу взагалі є недоречним, оскільки позов подано позивачем до структурного підрозділу, що має статус юридичної особи, а не особисто до ОСОБА_5 і те, де саме перебувала ОСОБА_5 в період окупації м. Берислав немає ніякого відношення до даної справи.

Щодо невиконання позивачем Розпорядження голови Бериславської районної адміністрації від 29.07.2022 року №53, зазначає: Позивач у своїх запереченнях на позов чомусь забуває повідомити суд про те, що з Розпорядженням від 29.07.2022 року №53 позивача ознайомлено не було, докази надсилання позивачу вказаного розпорядження будь-якими засобами зв`язку не приводилося ані відповідачем, ані третьою особою 1 по справі. Натомість відповідач, посилаючись на переписку третьої особи 1 та позивача, вказує на те, що адресу у м. Кривому Розі, де будуть знаходитися позивач та третя особа 1 відповідно до Розпорядження від 29.07.2022 року №53 його мало бути забезпечено роботою, позивач міг дізнаватися «будь-яким іншим засобом зв`язку».

Додатково звертає увагу суду на те, що і відповідач по справі і третя особа 1 у своїх запереченнях жодним чином не коментують невиконання та ігнорування Розпорядження начальника районної військової адміністрації №33 від 29.04.2022 року, а саме на п. 3 даного розпорядження, яким вказано, що структурні підрозділи із статусом юридичної особи повинні здійснити заходи щодо запровадження простою для своїх працівників та призупинення трудових договорів з останніми.

Оскільки працівник під час простою залишається у трудових відносинах, роботодавець зобов`язаний нараховувати та виплачувати такому працівникові відповідно до вимог ч.1 ст.113 КЗпП України заробітну плату у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки та проводити з неї всі необхідні відрахування до бюджету і страхових фондів, однак відповідач та третя особа 1, якій підпорядковується відповідач, свого обов`язку щодо виконання розпорядження не виконували, з чого вбачається що позивач продовжував перебувати з відповідачем у трудових відносинах на тих самих підставах, що мали місце і до 29.04.2024 року, та повинен був отримувати заробітною плату у повному розмірі.

15 квітня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_5 надійшли заперечення на додаткові пояснення, відповідно до яких остання вказує, що ознайомившись з додатковими поясненнями позивача та керуючись нормами Цивільного процесуального кодексу України Відділ освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації не згоден ані з позовними вимогами та їх обґрунтуванням, ані з відповіддю на відзив, ані з додатковими поясненнями позивача та у відповідь надає свої заперечення.

Перш за все, звертає увагу суду на те, що позивач у своїх Додаткових поясненнях (і у відповіді на відзив) допускає багато механічних та орфографічних помилок, що є проявом неповаги до суду та сторін у справі, а також цим позивач компрометує себе як спеціаліста в галузі освіти.

По-друге, позивач запевняє, що «27.04.2024 року в залі судового засідання представнику позивача стало відомо про наявність в матеріалах справи заперечень відповідача на відповідь на відзив та поясненнями третьої особи 1, які позивач за станом на 27.04.2024 року не отримував……». Але, слід зауважити, що заперечення було надіслано засобами зв`язку Укрпошта, і якщо відслідкувати лист за номером 7410003163520, то видно, що лист «отримано особисто» 25.03.2024 року (за два дні до дати судового засідання).

По-третє, як вбачається із обставин справи, позивач (без попередження заздалегідь) неодноразово змінював захисника, чим спричинив перенесення судових засідань декілька разів поспіль, що обумовило не лише відволікання від виконання її посадових обов`язків, оскільки вона є єдиним працівником відділу, і її відсутність дуже позначається на функціонуванні відділу в цілому, це спричинило додаткові фінансові витрати на проїзд до м. Кривий ріг з Херсонської області, а також збільшення строків розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, який не може перевищувати шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 275 ЦПК України).

Щодо ведення табелю робочого часу: позивач аргументує: - «Верховний Суд України у постанові від 16.01.2020 р. (справа №2040/7558/18) дійшов до висновку, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи шляхом ведення табеля обліку робочого часу (в тому числі посилаючись на вищевказаний Лист Міністерства праці та соціальної політики України)» - «роботодавцем мало організовуватися ведення табелю робочого часу та здійснюватися контроль за таким веденням».- «З зазначеного вище вбачається, що саме відповідачем як роботодавцем малоорганізовуватися збереження документації відділу». Але, тут слід зауважити, що на той період, який охоплюється позовнимивимогами, це були прямі обов`язки керівника відділу ОСОБА_2 , з якою було призупинено трудові відносини з 02 травня 2022 року. Також, ОСОБА_2 , відповідно до п.3. Розпорядження начальника районної військової адміністрації «Про умови праці» від 29.04.2022р. за №33 повинна була вжити відповідних заходів щодо запровадження простою для працівників та призупинення дій трудових договорів, у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для діяльності державного органу під час воєнного стану та неможливістю виконання обов`язків за деякими посадами. Забезпечення заходів щодо збереження чи вивезення документів Відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту теж входило в обов`язки ОСОБА_2 .

Отже, виходячи з вищевикладеного вбачається, що бездіяльність (наразі колишнього) начальника відділу ОСОБА_2 призвела до спірного правовідношення та дає підстави для здійснення заміни неналежного відповідача (ч.1. ст. 33 ЦПК України). Позивач увесь час посилається на норми законодавства, які діяли у мирний час, зазначає, що у зв`язку з агресією російської федерації, у чинне законодавство України внесено багато змін, в т.ч. і у трудове законодавство.Таким чином, у випадку, якщо відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану,такий період виключається з розрахункового періоду (Постанова КМУ від 26 квітня 2022 р. № 486 «Про внесення змін до Порядку обчислення середньої заробітної плати»). Відповідно до Коментаря Мінекономіки до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-ІХ (далі Закон), на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав ісвобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю в частині відносин, врегульованих цим Законом. Норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю України та іншезаконодавство про працю, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану для працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюютьза трудовим договором з фізичними особами. Норми законодавства про працю, якісуперечать положенням цього Закону, на період дії воєнного стану не застосовуються. Крім того зауважує, як зазначає позивач, «до моменту власного звільнення 19 січня 2023 року він не мав можливості не зі своєї волі працювати на займаній посаді, ані працевлаштуватися на іншу роботу, ані звільнитися та стати на облік до Державної служби зайнятості», чим підтверджує факт невиконання своїх посадових обов`язків на займаній посаді. Відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовахвоєнного стану» від 05 березня 2022 року № 2136-IX, позивач, як внутрішньо переміщена особа, (а також особа, яка перебуває на територіях, на яких ведуться бойові дії), яка не мала можливості продовжувати роботу за трудовим договором, має право його припинити в односторонньому порядку. Для цього така особа подає до центру зайнятості заяву на ім`я роботодавця (абз. 2 ч.4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»). Для цього позивачу потрібно було подати до центру зайнятості за місцем проживання чи перебування заяву на ім`я працедавця. За заявою позивача та у зв`язку з відсутністю керівника і працівників відділу, Розпорядженням голови Бериславської районної державної адміністрації від 19 січня2023 року №9-ОС позивача звільнено із займаної посади за згодою сторін. Позивач намагається обґрунтувати свої позовні вимоги тією обставиною, що йому фактично не виплачувалася заробітна плата, але відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Проте доказів виконання своїх посадових обов`язків, позивачем досі небуло надано, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

14 травня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кшижевської К.О. надійшли письмові пояснення з урахуванням заперечення відповідача від 15.04.2024 року, відповідно до яких вказує, що ознайомившись з останніми позивач вважає за необхідне звернути увагу суду на наступне: Фактично відповідачем не надано жодного пояснення щодо не проведення розрахунку з позивачем, навіть у вигляді компенсації невикористаної відпустки, навіть за період з 01.01.2022 року по 01 травня 2022 року, який не оспорюється відповідачем, а також за минулі роки, про відсутність виплати та нарахування будь-яких компенсацій свідчить копія Наказу від 19.01.2023 року про звільнення позивача з займаної посади.

Натомість, як вбачається з Розпорядження №6-ОС від 16.01.2023 року ОСОБА_2 , при звільненні 17.01.2023 року була виплачена компенсація за невикористану частину відпустки за період з 16.03.2021 по15.03.2022 р.; за період з 16.03.2022 р. по 17.01.2023 р., а також за 2022 рік у кількості 15 днів, не зважаючи на те, що з останньою трудовий договір було «призупинено» третьою особою-1 і яка, як це намагається при розгляді даної справи у суді довести представник відповідача, вчинила безліч порушень трудової дисципліни та посадових обов`язків, серед яких: не переведення позивача у простой, не забезпечення ведення табелю відносно позивача, не забезпечення збереження майна та особових справпрацівників позивача тощо.

Відповідач замість надання пояснень і доказів по суті спору, який стосується невиплаченої заробітної плати позивачу за період з 01.05.2022 року по 19.01.2023 року, а також компенсації за невикористану відпустку у розмірі 82 493,00 грн. юридичною особою - Відділом освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області, з якою позивач до 19.01.2023 року перебував у трудових відносинах розшукує механічні орфографічні помилки в поясненнях позивача та нав`язує суду та іншим учасникам справи власне трактування норм ЦПК України, доповнюючи такі трактування власними фантазіями та міркуваннями.

Оскільки відповідач по справі в порушення ч.6 ст.14 ЦПК України до 12.04.2024 року не був зареєстрований у ЄСІТС саме це порушення, допущене відповідачем призвело до невчасного отримання позивачем та його представником письмових пояснень відповідача, а в свою чергу невміння та/або не бажання працівником відповідача користуватися можливостями участі у судовому засіданні «онлайн» через ЄСІТС до «витрат на проїзд» та «відволікання» від роботи. І не зважаючи на реєстрацію у ЄСІТС відповідача останній продовжує порушувати вимоги ЦПК України та не надсилає «заперечення на додаткові пояснення» від 15.04.2024 року представнику позивача, хоча всі необхідні для цього дані викладені у Додаткових поясненнях по справі з урахуванням поданих заперечень відповідача та пояснень третьої особи від 03.04.2024 року.

Ще раз наголошує, що позивач подав позов до юридичної особи - Відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області, а тому будь-які натяки відповідача на якісь підстави заміни відповідача по справі на фізичну особу ОСОБА_2 є недоречними, необґрунтованими та взагалі суперечать чинному законодавству України. Позивач вважає, що такі дії навмисно вчиняються представником відповідача з метою заплутування та відволікання суду від фактів порушення позивачем прав відповідача, затягування розгляду справи, з метою уникнення відповідальності у вигляді виплат позивачу в розмірі 82 493,00 грн.

Також позивач скептично ставиться до зауваження відповідача, стосовно того, що: «самостійно складений позивачем розрахунок заборгованості із заробітної плати не відповідає додатку до штатного розпису, оскільки доплати можуть змінюватися, та суттєво перевищує фонд заробітної платиза рік усього відділу освіти». адже зважаючи на те, що позивач до 19.01.2023 року (до дати звільнення) був державним службовцем і працював у відповідача за 8-годинним робочим днем, відповідно до посадової інструкції взагалі незрозумілим і дивним вважається посилання на якийсь додаток до штатного розпису, який, як це намагається виставити відповідач, якимось чином може суттєво вплинути на місячний розмір заробітної плати. А відтак вбачається, що вказані зауваження не є недоведеними та безпідставними та не можуть вважатися доказами посправі в розумінні ст. 76 ЦПК України.

Звертає увагу суду на те, що у своїх запереченнях від 15.04.2024 року відповідач фактично вказує на вину ОСОБА_2 , що до 16.01.2023 року обіймала посаду керівника відповідача, а також надає власні доводи та міркування, що підтверджують цю вину на думку позивача такі зауваження опосередковано можна вважати повним визнанням відповідачем позовних вимог позивача, адже дії ОСОБА_2 сам відповідач розцінює, як дії керівника Відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області, який є відповідачем по справі.

Позивач та його представник правом на участь у судовому засіданні не скористалися, надали клопотання, кожен оремо, в яких просили справу розглянути за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд задовольнити їх.

Представник відповідачаправом научасть усудовому засіданніне скористалася, через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» направила заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає та просила відмовити у їх задоволенні.

Представники Бериславської районної державної адміністрації та Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (м. Дніпро) в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.

З трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до наказу відділу освіти, молоді та спорту Бериславської райдержадміністрації №2-ОС від 03.01.2019 року «Про призначення ОСОБА_1 » з 04 січня 2019 року по 19 січня 2023 року перебував у трудових відносинах з Відділом освіти, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області, займаючи посаду головного спеціаліста відділу освіти, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації. (а.с.9).

Відповідно до довідки за формою ОК-5 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України № 8946 8752 8599 1919 від 08.12.2023 року встановлено, що ОСОБА_3 за період з 01 травня 2022 року по 19 січня 2023 року не було нараховано заробітну плату (а.с.23-24).

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені ст.ст. 43-46 Конституції України.

Відповідно до ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У ст.4 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст.94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно зі ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Приписами ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати працівнику. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством, зокрема, у випадку простою. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18.

Стаття 94 КЗпП України визначає, що заробітна плата це винагорода, обчислена як правило, у грошовому еквіваленті, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно з ч.1ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Отже, трудовій договір передбачає, що саме роботодавець повинен забезпечити умови праці працівника, тобто забезпечити працівника роботою.

Працівник отримує заробітну плату за факт виконаної роботи (за процес), а не за кінцевий результат (в протилежність цивільно - правової угоди, де оплачується саме кінцевий результат роботи). Таким чином оплаті підлягає весь час знаходження працівника у трудових відносинах до дати звільнення.

Згідно із ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.47 КЗпП України на власнику або уповноваженому ним органі лежить обов`язок в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Так, відповідач посилається на Розпорядження начальника районної військової адміністрації від 29 квітня 2022 року №33 «Про умови праці», відповідно до якого п.3 даного розпорядження керівників структурних підрозділів зі статусом юридичної особи публічного права зобов`язано вжити заходів щодо запровадження простою для працівників та призупинення дії трудового договору (а.с.62).

На час винесення даного розпорядження начальником відділу освіти охорони здоров`я, культури молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації була ОСОБА_2 .

В матеріалах справи мається заява ОСОБА_6 , за змістом якої остання пояснює, що про Розпорядження начальника районної військової адміністрації від 29 квітня 2022 року №33 «Про умови праці», дізналася вже коли він набрав чинності. Дізнавшись про наказ виїхала до Польщі 04.05.2022 року. Була звільнена з посади за згодою сторін відповідно до розпорядження голови Бериславської державної адміністрації від 16.01.2023 року № 6-ОС. Заходів стосовно запровадження простою та призупинення дій трудового договору з ОСОБА_3 здійснено не було (а.с.19).

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач ознайомлений з Розпорядження начальника районної військової адміністрації від 29 квітня 2022 року №33 «Про умови праці», акт про неможливість повідомлення ОСОБА_3 з вищевказаним розпорядженням матеріали справи також не містять.

Також посилання відповідача на невиконання ОСОБА_3 Розпорядження голови районної державної адміністрації, начальника районної військової адміністрації від 29 липня 2022 року № 53 «Про організацію роботи Бериславської районної державної адміністрації», відповідно до якого зобов`язано керівників структурних підрозділів районної державної адміністрації (зі статусом юридичної особи публічного права) та співробітників відповідних структурних підрозділів, що перебувають на тимчасово окупованій території Бериславського району, для виконання своїх посадових обов`язків виїхати до м. Кривого Рогу до 15 серпня 2022 року на території якого буде забезпечено місцем роботи, дослідженими доказами підтверджень не знайшло (а.с.61).

Так матеріали справи не містять жодного розпорядчого документу про зупинення з ОСОБА_3 трудових відносин.

Крім того, суд не бере аргументи відповідача стосовно відсутності за період з 29 квітня 2022 року по січень 2023 року відсутності виконаних завдань позивачем, оскільки обов`язок контролю ведення табелю обліку робочого часу не входить в повноваження позивача.

Відповідно до розпорядження голови Бериславської районної державної адміністрації від 19 січня 2023 року за №9-ОС позивач був звільнений із займаної посади на підставі заяви про звільнення за угодою сторін (а.с.12).

Станом на 14.12.2023 року (день подачі позову), заборгованість із заробітної плати відповідачем на користь позивача не виплачена.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив.

Згідно розрахунку заробітної плати головного спеціаліста відділу освіти, охорони здоров`я, культури молоді та спорту Бериславської ради ОСОБА_1 , за період з травня 2022 року по січень 2023 року складає 72212,67 грн., компенсація за невикористану відпустку становить 10280,40 грн., що разом складає 82493,07 грн.

Таким чином, оскільки позивачу при звільненні не були виплачені належні йому кошти в день звільнення з вини відповідача, порушене право позивача на отримання належних йому сум при звільненні у встановлені законом строки - підлягає судовому захисту.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, на підтвердження обґрунтувань позову про невиплату йому заробітної плати надав належні, допустимі та достатні в їх сукупності докази, які свідчать про обґрунтованість та доведеність таких вимог та поза розумним сумнівом доводять порушення його трудових прав. Доказів на спростування цьому відповідач суду не надав, як і відсутні в матеріалах справи докази задоволення вимог позивача станом на день ухвалення рішення. Таким чином, суд вважає, що заявлені вимоги є доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі із стягненням з Відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації на користь позивача заборгованості по заробітній платі та розрахункових сум при звільненні у розмірі 82493 грн. 07 коп.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, суд враховує звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та ухвалення рішення на його користь, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 266, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Бериславська районна державна адміністрація, Південно-східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (м. Дніпро), про стягнення заборгованості по заробітній платі та розрахункових сум при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Відділу освіти охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та розрахункових сум при звільненні у розмірі 82493 грн. 07 коп.

Стягнути з Відділу освіти охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Відділ освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 02146481, юридична адреса: вул. Соборна, буд. 5, с. Велика Олександрівка, Херсонська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бериславська районна державна адміністрація, юридична адреса: код ЄДРПОУ 04059987, вул. Соборна, буд. 5, с. Велика Олександрівка, Херсонська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Південно-східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (м. Дніпро), адреса:код ЄДРПОУ 44729283, вул. Армстронга Ніла, 1 Д. м. Дніпро.

Рішення складено та підписано 29 травня 2024 року

Суддя Н.В. Чернова