Ухвала

від 13.06.2024 по справі 338/524/23

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/524/23

13 червня 2024 року селище Богородчани

Слідчий суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 захисника адвоката - ОСОБА_5 розглянувши клопотання начальника СВ відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12022091120000099, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 вересня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Лисець Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, директора ТзОВ «ЛІДЕР-ПЛЮС», ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 , юридична адреса АДРЕСА_1 , одруженого, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України

встановив:

10 червня 2024 року до слідчого судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області із клопотанням звернувся начальник СВ відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 , яке погоджене з начальником Богородчанського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202209112000009, 22 вересня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.

Просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.

Клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам ст. 184 КПК України.

В обгрунтування клопотання слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням установлено, що 07 лютого 2015 року протоколом №1 установчих зборів учасників Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39628401) (далі - ТзОВ «ЛІДЕР-ПЛЮС»), затверджено статут вказаного підприємства та 09 лютого 2015 року у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» проведеного його реєстрацію.

Основним видом діяльності ТзОВ «ЛІДЕР-ПЛЮС» згідно КВЕД 41.20 є «Будівництво житлових і нежитлових будівель».

09 лютого 2015 року у відповідності до наказу №1-К ОСОБА_6 приступив до виконання обов`язків директора ТзОВ «ЛІДЕР-ПЛЮС».

Відповідно до п. 2.2 статуту, предметом діяльності товариства є: виробництво та реалізація будівельних матеріалів, конструкцій; добування піску та гравію; загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення); виготовлення, монтаж несучих конструкцій, монтаж конструкцій у будівельній, ремонтно-будівельній діяльності.

Пунктом 7.13 статуту встановлено, що у Товаристві створюється виконавчий орган - директор. До компетенції Директора товариства належить вирішення всіх питань діяльності, за винятком тих, що належить до виключної зборів учасників. Директор Товариства діє від імені Товариства в межах, встановлених законодавством України та статутом, а також має право діяти від імені Товариства без довіреності. Має право самостійно укладати угоди позики, купівлі-продажу машин, обладнання, споруд, будівель, товарів народного споживання, а також, вступати в інші договірні відносини; встановлювати форму та систему оплати праці, розмір зарплати, а також інші види доходів працівників тощо.

За таких обставин, а також, відповідно до роз`яснювального листа Міністерства юстиції України від 03 листопада 2006 року «Щодо надання офіційних роз`яснень законодавства», ОСОБА_6 набув організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень і, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, є службовою особою та у відповідності до вимог ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», як службова особа, є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

Про те, свої службові повноваження ОСОБА_6 використав зі злочинною метою за наступних обставин.

16 вересня 2020 року між замовником - Управлінням капітального будівництва в Івано-Франківській області (далі - УКБ в Івано-Франківській області), в особі директора ОСОБА_7 , та підрядником - Товариством з обмеженою відповідальність «Лідер-Плюс», в особі директора ОСОБА_6 , укладено договір № 49т на виконання підрядних робіт по об`єкту «Амбулаторія монопрактики сімейної медицини в с. Старуня Богородчанського району - нове будівництво ( ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013).

Згідно умов вказаного договору, ТзОВ «ЛІДЕР-ПЛЮС» (підрядник) на замовлення УКБ в Івано-Франківській області (замовник)зобов`язувалось до 30.12.2020виконати будівельні роботи, відповідно до проектної документації та умов договору, а саме по об`єкту «Амбулаторія монопрактики сімейної медицини в с. Старуня Богородчаниського району - нове будівництво». Договірна ціна робіт визначена на основі локального кошторису і складала 3 946 326,00 грн.

Відповідно до умов вказаного договору, УКБ в Івано-Франківській області (замовник) зобов`язане забезпечити здійснення технічного нагляду протягом усього періоду будівництва об`єкта в порядку, встановленому законодавством. Відповідно до своїх посадових обов`язків та наказу директора Управління капітального будівництва в Івано-Франківській області № 26-тн від 21 серпня 2020 року, начальника відділу якості та здійснення технічного нагляду УКБ в Івано-Франківській області ОСОБА_9 (кваліфікаційний сертифікат АТ000415) призначено відповідальним за здійснення технічного нагляду за будівництвом на об`єкті «Амбулаторія монопрактики сімейної медицини с. Старуня Богородчанського району - нове будівництво».

У ході виконання робіт по будівництву вказаного об`єкту, у ОСОБА_6 виник умисел на заволодіння чужим майном - грошовими коштами, виділеними УКБ в Івано-Франківській області на його фінансування шляхом зловживання своїм службовим становищем та службового підроблення.

У зв`язку із цим, ОСОБА_6 вступив у попередню змову з начальником відділу якості та здійснення технічного нагляду УКБ в області ОСОБА_9 про спільне заволодіння грошовими коштами, на що останній погодився.

Реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне, безоплатне обернення майна УКБ в Івано-Франківській області - грошових коштів у свою користь та заволодіння ними, ОСОБА_6 придбав частину обладнання, яке було зазначене в проектно-кошторисній документації.

Після цього, а саме, 09 жовтня 2020 року ОСОБА_6 , розуміючи, що частина медичного обладнання, яке передбачене проектно-кошторисною документацією та включене в акт № 108-3 від 09 жовтня 2020 року приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на об`єкті «Амбулаторія монопрактики сімейної медицини в с. Старуня Богородчанського району - нове будівництво», не придбане та не надане в повному обсязі, підготував завідомо неправдивий документ про нібито їх придбання та поставку.

Зокрема, директор ТзОВ «Лідер-Плюс» ОСОБА_6 , у невстановленому слідством місці, за допомогою комп`ютерної техніки, склав завідомо неправдивий Акт приймання виконаних будівельних робіт № 108-3 за жовтень 2020 року від 09 жовтня 2020 року, у який особисто вніс завідомо неправдиві дані про фактично виконані об`єми робіт, а саме придбання наступного медичного обладнання: молоточка неврологічного вартістю 242,00 грн., контейнери різні вартістю 750,00 грн., двох сумок лікаря/медсестри вартістю 18 667,00 грн., набору цифрових «скопічних» систем із генератором світла (офтальмоскоп, отоскоп, назо-фарингоскоп, сінускоп, кольпоскоп) вартістю 89 163,00 грн. на загальну суму 108 822,00 грн., хоча станом на 09 жовтня 2020 року таке обладнання не придбане та не поставлене взагалі.

Вказаний акт виконаних будівельних робіт форми КБ-2в,форма якого затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, який відповідно п. 91 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668 є офіційним документом, ОСОБА_10 особисто підписав, скріпив відтиском печатки ТзОВ «Лідер-Плюс», і цим самим надав цьому фіктивному документу статусу офіційного, того ж дня - 09 жовтня 2020 року, з метою заволодіння бюджетними коштами, подав його на погодження та підписання начальнику відділу якості, контролю та здійснення технічного нагляду УКБ в Івано-Франківській області ОСОБА_9 , вчинивши видачу службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа.

Після отримання 09 жовтня 2020 року Акту приймання виконаних будівельних робіт № 108-3 за жовтень 2020 року від 09 жовтня 2020 року, начальник відділу якості та здійснення технічного нагляду УКБ в Івано-Франківській області ОСОБА_9 , виконуючи спільний з ОСОБА_6 , злочинний умисел, з відома та згоди останнього, діючи умисно, в інтересах ТзОВ «Лідер-Плюс», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що частина обладнання не придбана та в Амбулаторію монопрактики сімейної медицини в с. Старуня Богородчанського району не поставлена, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи з метою заволодіння бюджетними коштами на користь директора вищевказаного товариства ОСОБА_6 , у невстановленому слідством місці особисто підписав його, завірив відтиском своєї печатки «Інженер технічного нагляду №415» та відтиском печатки зазначеного УКБ і цим самим надав цьому фіктивному документу статусу офіційного.

В подальшому згаданий Акт приймання виконаних будівельних робіт № 108-3 за жовтень 2020 року від 09 жовтня 2020 року ОСОБА_9 передав для проведення оплати головному бухгалтеру УКБ в Івано-Франківській області, вчинивши видачу службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа.

На підставі завідомо неправдивого офіційного документу - Акту приймання виконаних будівельних робіт № 108-3 за жовтень 2020 року від 09 жовтня 2020 року, платіжним дорученням від 09 жовтня 2020 року № 67 на суму 362 620,00 грн. проведеним банком 12 жовтня 2020 року, із розрахункового рахунку УКБ в Івано-Франківській області НОМЕР_2 на рахунок ТзОВ «Лідер-Плюс» НОМЕР_3 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», перераховано грошові кошти в сумі 362 620,00 грн., як оплату за виконання робіт по договору № 49т, які в повному об`ємі виконані не були, а були виконані тільки на суму 253 798,00грн.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із начальником відділу якості, контролю та здійснення технічного нагляду УКБ в Івано-Франківській області ОСОБА_9 , шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем та службового підроблення, незаконно заволоділи бюджетними коштами в сумі 108 822,00 грн., які були виділені на придбання медичного обладнання при виконанні підрядних робіт по об`єкту «Амбулаторія монопрактики сімейної медицини в с. Старуня Богородчанського району - нове будівництво ( ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013)».

20 січня 2023 року органом досудового розслідування складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 , яке відповідно до ч. 1 ст. 278, ч. 3 ст. 111, ст. 135 КПК України, відправлене останньому рекомендованим листом по відомому місцю реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , а також письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 та вручено дочці останнього - ОСОБА_11 .

Причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколами огляду місця події, показами свідків, повідомленням про підозру, висновками будівельно-технічної, товарознавчої та економічної експертиз, а також іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що на даний час підозрюваний ОСОБА_6 , за місцем свого проживання, що в АДРЕСА_1 відсутній, що підтверджується інформацією із системи НПУ «Аркан», відповідно до якої, останній перетнув кордон території України 15 грудня 2022 року та по даний час не повернувся.

02 лютого 2023 року слідчим зупинено вказане досудове розслідування та оголошення підозрюваного ОСОБА_6 в розшук.

Підозрюваний ОСОБА_6 умисно, впродовж тривалого часу ухиляється від правосуддя, що дає достатньо підстав для вирішення питання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4ч. 1 ст. 177 КПК України.

Інші запобіжні заходи на думку слідчого є недоцільними, а тому просили застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 .

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 доводи клопотання підтримали, просили задовольнити клопотання в повному обсязі.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 , заперечував проти доводів клопотання з тих підстав, що підозра є необгрунтованою, оскільки матеріалами кримінального провадження наданими в обгрунтування клопотання не доводиться наявність причинно наслідкового зв`язку між діями підзахисного та наслідками, що настали, вважає, що заявлені у клопотанні ризики відсутні. Так ОСОБА_6 виїхав за кордон не у зв`язку з кримінальним переслідуванням, а за станом здоров`я, оскільки потребує лікування. Зазначає, що звернення з клопотанням про обрання запобіжного заходу є передчасним, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Слідчий суддя, вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, додані до нього матеріали, дійшов до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що СВ відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12022091120000099, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 вересня 2022 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.

У відповідності до положень ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно положень ст. ст. 176, 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

Згідно положень ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на положень даної статті слідчий суддя під час вирішення питання щодо наявності підстав для обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за його відсутності має встановити наступні обставини: (1) чи набув ОСОБА_6 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, в рамках якого розглядається клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; (2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке йому інкримінується; (3) наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України; (4) чи наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 оголошений у міжнародний розшук.

Зі свого боку, з метою вирішення вищезазначених питань, слідчому судді необхідно встановити у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_6 .

Щодо набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Правила, які визначають хто у кримінальному провадженні є підозрюваним, закріплені у ст. 42 КПК.

Частиною 1 статті 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Отже, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

Тобто вищевказана процесуальна норма визначає три рівнозначні випадки за відповідності ситуації особи хоча б одному з яких вона вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.

Зокрема, у даному судовому провадженні сторона обвинувачення доводить, що у ситуації з ОСОБА_6 йдеться про третій випадок, передбачений ч. 1 ст. 42 КПК, існування якого свідчить про наявність у нього статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Вимоги, відповідність ситуації конкретної особи яким може вказувати на наявність у неї статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, включають три обов`язкові складові, відсутність хоча б однієї з яких свідчить про відсутність у такої особи відповідного процесуального статусу.

Так, елементами, наявність яких слугує критеріями за якими у третьому випадку, визначеному ч. 1 ст. 42 КПК, перевіряється чи набула особа статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, є наявність таких фактичних обставин (фактів): (1) складення щодо особи повідомлення про підозру; (2) не вручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; (3) вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру особі у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

І, якщо для першого випадку, закріпленого у ч. 1 ст. 42 КПК (коли місцезнаходження особи відоме і в день складення їй можливо вручити повідомлення про підозру), передбачено вимогу про його вручення саме у день складення (ч. 1 ст. 278 КПК), то для третього випадку (коли повідомлення про підозру в день складення вручити неможливо) встановлено правило, за яким вручення відповідного повідомлення має здійснюватися у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень. Про це прямо зазначено у ч. 1 ст. 42 і ч. 1 ст. 278 КПК.

Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Частиною 3 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить статтю 135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також статтю 136 КПК України, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.

Відповідно до ч.1 ст.135 Глави 11 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

За правилами ч. 2 ст. 135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.

Отже, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадження письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Згідно відомостей, що містяться в інтегрованій міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон. Встановлено, що 15 грудня 2022 року через КПВВ Лужанка, ОСОБА_6 вибув з території України на автомобілі марки «Toyota» д.н.з. НОМЕР_4 та до цього часу до України не повернувся.

Слідчим суддею встановлено, що 20 січня 2023 року в рамках кримінального провадження начальником СВ відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 за погодженням начальника богородчанського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_3 складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.

Постановою начальника СВ відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 07 червня 2024 року оголошено у міжнародний розшук підозрюваного у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 перебуває за межами України.

Як зазначає прокурор та слідчий в судовому засіданні та згідно матеріалів клопотання вбачається, що у зв`язку із неможливістю вручення ОСОБА_6 нарочно повідомлення про підозру у день його складення внаслідок не встановлення його місцезнаходження, стороною обвинувачення вжито заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень згідно ч. 1 ст. 278 КПК України з урахуванням ст. 111 КПК України та ст. 135 КПК України, а саме, повідомлення про підозру вручено ОСОБА_12 наступним способом:

Підозрюваний ОСОБА_13 зареєстрований по АДРЕСА_1 , за вказаною адресою зареєстрована також його дочка ОСОБА_11 .

Згідно протоколу вручення повідомлення про підозру від 20 січня 2023 року(а.с.32-33), вручення повідомлення про підозру відбувалось 20 січня 2023 року о 14 годині ОСОБА_11 , яка відмовилась від її отримання, що зафіксовано на відеозаписі. 20 січня 2023 року начальником СВ відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 було надіслано повідомлення про підозру із пам`яткою про процесуальні права та обов`язки із повідомленнями про вручення за адресами: по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_3 , власником якого є дружина підозрюваного ОСОБА_14 ) Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

20 січня 2023 року вручено ОСОБА_11 повістку про виклик ОСОБА_6 на 24 січня 2023 року на 10 годину для проведення допиту, однак ОСОБА_6 до СВ відділення поліції №2 ( АДРЕСА_4 не з`явився про причини неявку не повідомив.

26 січня 2023 року вручено ОСОБА_11 повістку про виклик ОСОБА_6 на 31 січня 2023 року на 10 годину для проведення допиту, однак ОСОБА_6 до СВ відділення поліції №2 ( АДРЕСА_4 не з`явився про причини неявку не повідомив.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим дотримані вимоги КПК України, оскільки органом досудового розслідування повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручено у спосіб, визначений КПК України, а саме, шляхом вручення під розписку дорослому члену сім`ї особи.

Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

При цьому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна дійти до висновку, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складення такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел, що і було здійснено слідчим та підтверджується матеріалами клопотання.

Крім того, кримінальний процесуальний кодексу України не передбачає обов`язку і права слідчого відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання. В свою чергу, органом досудового розслідування було вчинено всі можливі передбачені законом дії для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.

Вжиття органом досудового розслідування заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, для підтвердження факту набуття ним статусу підозрюваного у кримінальному провадженні в даному випадку є достатнім з урахуванням того, що у день складання та вручення повідомлення про підозру місцезнаходження ОСОБА_6 органом досудового розслідування не встановлено, що підтверджується матеріалами клопотання, а отже до ОСОБА_6 застосовується третій випадок набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні у відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України, оскільки останній є особою, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень.

Враховуючи, що повідомлення про підозру, як процесуальний документ, складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення підозрюваному ОСОБА_6 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (частина 1 статті 42 КПК України), що підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими слідчим суддею, за такого, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні відповідно до положень ч.1 ст.42 КПК України.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних доказів, а саме: протоколами огляду місця події, показами свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , представника потерпілого ОСОБА_20 , повідомленням про підозру ОСОБА_6 від 20 січня 2023 року, висновком будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/109-22/11879-БТ, а також іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_6 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_6 конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Наявність ризиків, та їх обґрунтованість.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанні слідчий посилається на те, що наявні ризики, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених пунктами 1,3,4 частини 1 статті 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин за ч.3 ст.191 КК України, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді реального позбавлення волі на строк до восьми років позбавлення волі). Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_6 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Так, згідно відомостей, що містяться в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України, ОСОБА_6 15 грудня 2022 року залишив територію України, та станом на червень 2024 року до України не повернувся і його місцеперебування органу досудового розслідування не відоме.

Твердження захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 про те, що підозрюваний не переховується та перебуває на лікуванні за кордоном, належними доказами не підтверджені, оскільки консультативний висновок спеціаліста від 12 жовтня 2022 ротку наданий захисником не підтверджує той факт, що ОСОБА_6 потребує лікування на цей час.

Крім того, фактичне перебування за межами України та відсутність на території України протягом тривалого часу свідчать про існування реальної можливості переховування підозрюваного від суду та органу досудового розслідування за кордоном з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Так, слідчий суддя враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022), в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався. Так, Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2738-IX від 16.11.2022), в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку із веденням воєнного стану Кабінет Міністрів України вніс зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57. Так, згідно зазначених змін до Правил, з метою здійснення заходів правового режиму воєнного стану обмежено виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, а також визначено перелік громадян України чоловічої статі, які відносяться до категорії військовозобов`язаних, що мають можливість виїхати за кордон під час дії воєнного стану.

Проте, жодних обмежень щодо в`їзду на територію України у зв`язку із введенням воєнного стану чинним законодавством не встановлювалося, що свідчить про відсутність на даний час у підозрюваного будь-яких перешкод повернутися до України.

Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до частини 1, 2 статті 23, статті 224 КПК України.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_6 , як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у Кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя, суд за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, може обрати лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Отже, встановлена цією нормою процедура обрання запобіжного заходу не передбачає можливості вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу передбачена лише під час розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який і обирається з тією метою, аби затримати особу (підозрюваного), яка, зокрема, переховується від органу досудового розслідування та суду та оголошена у міжнародний розшук, та доставити її до місця кримінального провадження для вирішення питання щодо застосування відносно неї обмежувальних заходів (тримання під вартою/домашній арешт/застава/особиста порука/особисте зобов`язання).

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Згідно положень ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

Слідчим суддею встановлено, що постановою начальника СВ відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 07 червня 2024 року оголошено у міжнародний розшук підозрюваного у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 перебуває за межами України з 15 грудня 2022 року до цього часу до України не повернувся, його місцезнаходження невідоме.

Так, винесена слідчим або прокурором на підставі ст. 281 КПК України постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів, зокрема, таких видів розшуку: державного, міждержавного, міжнародного, тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК України не має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно особи прокурор зобов`язаний довести наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Отже, положення чинного КПК України покладають на прокурора обов`язок надати докази на підтвердження оголошення підозрюваного, зокрема, у міжнародний розшук, та не зобов`язують прокурора доводити факт перебування такої особи в розшуку.

При цьому, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у розшуці, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено слідчим шляхом винесення постанови від 07 червня 2024 року про оголошення у міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 .

Фактично, дата винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного - є датою оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, а саме з цим фактом ч. 6 ст. 193 КПК України пов`язує можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.

Подальше скерування зазначеної постанови до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України для організації міжнародного розшуку підозрюваної є організаційним етапом такого розшуку і є наслідком виникнення такого юридичного факту як оголошення особи у міжнародний розшук.

Вказану правову позицію підтверджує зміст ст. 281 КПК України, яка визначає загальні правила оголошення у розшук і здійснення розшуку.

Так, за змістом вказаної статті, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова.

Таким чином, факт оголошення особи у розшук (міжнародний розшук як один з різновидів розшуку) підтверджується окремою постановою слідчого. Вказана умова в даному випадку була дотримана.

Частина 3 ст. 281 КПК України передбачає, що у подальшому оголошений розшук здійснюється за відповідним доручення, але поняття «здійснення розшуку» не є тотожним поняттю «оголошення розшуку» за змістом статті 281 КПК України. Розшук здійснюється після його оголошення, при чому здійснення розшуку стосується вирішення організаційних питань, які вирішуються після його оголошення.

Постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є єдиним доказом існування юридичного факту оголошення такої особи в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України. При цьому, скерування даної постанови до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України є одним із можливих шляхів організації міжнародного розшуку, тобто є лише засобом здійснення такого розшуку (ч. 3 ст. 281) КПК України.

Так, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. Факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення ч. 1 ст. 297-4 КПК України покладають на сторону обвинувачення обов`язок надати докази на підтвердження саме оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, проте не зобов`язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук. За таких обставин постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрювану особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281, ч. 1 ст. 297-4 КПК України. У той же час положенням ч.7 ст.110 КПК визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Крім того, при розгляді клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя не перевіряє та не встановлює наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки наявність відповідної постанови від 07 червня 2024 року є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрюваного ОСОБА_6 таким, що оголошений у міжнародний розшук.

З огляду на наявність у матеріалах клопотання доказів оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_6 - відповідна постанова слідчого від 07 червня 2024 року, слідчий суддя дійшов до висновку, що слідчим доведено факт оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_6 .

Так, КПК України не передбачає особливостей оголошення особи у міжнародний розшук і не делегує нікому можливість встановлювати такі особливості підзаконними актами.

В свою чергу, слідчий вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол, так і поза нею.

Положення «Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол», затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, визначають, що однією з цілей міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу є установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються. При цьому не зазначається, що виключно вказана Інструкція регулює питання встановлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, зокрема оголошено їх міжнародний розшук. Крім того, КПК України не обмежує поняття міжнародного розшуку тільки міжнародним розшуком з використанням інформаційної системи Інтерполу.

Так, за змістом статті 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, вказана організація здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто, наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи, ще не свідчить, що особа не оголошена у міжнародний розшук, а може свідчити, що такий розшук не здійснюється цією організацією, але у цьому випадку компетентні органи відповідної країни для здійснення розшуку мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод.

Міжнародна організація кримінальної поліції Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності.

Відсутність відомостей про скерування слідчим постанови про оголошення у міжнародний розшук підозрюваного до організації Інтерпол, як і відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи, не свідчить про те, що підозрювана не оголошена у міжнародний розшук, оскільки з наявністю/відсутністю такої інформації КПК України не пов`язує можливість/неможливість оголошення особи у розшук (міжнародний розшук).

Щодо можливості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 за його відсутності.

З урахуванням вищевстановлених обставин кримінального правопорушення та наданих доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п.п. 1,3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням обґрунтованих підстав вважати, що підозрюваного оголошено у міжнародний розшук, то слідчий суддя, виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, дійшов до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 за його відсутності.

Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181-186, 193-197, 309, 372, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

Клопотання начальника СВ відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12022091120000099, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 вересня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України - задовольнити.

Обрати по кримінальному провадженню №12022091120000099, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 вересня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Лисець Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.

Роз`яснити, що у разі затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя