Постанова

від 14.11.2007 по справі 12/195-3868

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/195-3868

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"14" листопада 2007 р.Справа № 12/195-3868

 11 год. 45 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Скрипчук О.С.             

при секретарі судового засідання  Дудник А.І.

Розглянув справу

за позовом: Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Грушевського,8, м. Тернопіль

до відповідача: Обласне комунальне підприємство „Тернопількомунекологія”, вул.. Київська, 3а, м. Тернопіль.

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 8436,62 грн.

За участю представників сторін

позивача: Гафтко Н.Л. –головний спеціаліст, доручення №04-81/648 від 04.07.2007р.;

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до обласного комунального підприємства „Тернопількомунекологія”, м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 5214,10 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідачем всупереч норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не працевлаштовано інвалідів згідно нормативу, внаслідок чого застосовані адміністративно-господарські санкції. В підтвердження викладеного додає розрахунок заборгованості, розрахунок пені, звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, лист-попередження від 15.05.2007р. №06-153/478.

Представник позивача позовні вимоги підтримує.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не забезпечив явки уповноваженого представника, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено.

01 березня 2007 року відповідачем по справі до територіального відділення Фонду соціального захисту інвалідів поданий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, згідно даними якого середньооблікова кількість штатних працівників становить 8 осіб, кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях –1 особа, фактично працевлаштовано –0 інвалід.

Позивачем зроблений розрахунок заборгованості по платежу до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за 2006 рік, відповідно до якого до обласного комунального підприємства „Тернопількомунекологія” за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів згідно даних Звіту застосовані адміністративно-господарські санкції в розмірі 5018,75 грн. Згідно розрахунку пені відповідачу нарахована пеня за прострочення сплати платежу в сумі 195,35 грн.

Дану суму адміністративно-господарських санкцій та пені просить стягнути позивач в судовому порядку.      

Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, з огляду на наступне.

Згідно преамбули Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», надалі Закон №875, інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами.

Закон №875, зокрема стаття 17, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації забезпечує їм право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою діяльністю та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.  

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положення статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлюють, що для підприємств (об'єднань) установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місяця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Частина 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (в редакції чинній за звітний період) визначає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Статтею 8 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що громадяни України мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємств, установ, організацій і до іншого роботодавця або до державної служби зайнятості. Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14  Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року №314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” (в редакції чинній за звітний період) передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак, працевлаштування останніх здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням їх побажань, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інваліда, висновків МСЕК.

Згідно Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів  робоче місце інваліда визначено як окреме місце або ділянка виробничої плащі на підприємстві в установі, організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.  

Таким чином, виходячи із зазначених норм права відповідач повинен був у відповідній кількості створити на підприємстві спеціально обладнані робочі місця для інвалідів та надіслати у службу зайнятості спеціальні повідомлення про готовність працевлаштувати працівників з розумовими чи фізичними вадами відповідної степені інвалідності.

Інформація про наявність чи відсутність на підприємстві відповідача атестованих робочих місць для працевлаштування інвалідів міститься у звітах, що надаються підприємством за формою 3-ПН. Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів, і водночас запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем нозології для працевлаштування.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із поданого в органи соціального захисту інвалідів Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу товариства складала 8 осіб. Фактично на підприємстві у 2006 році не було працевлаштовано жодного інваліда. Згідно інформації Тернопільського міського центру зайнятості, яка була надана Тернопільському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів обласне комунальне підприємство „Тернопількомунекологія” протягом 2006 року не подавалась інформація про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Доказів, які б підтверджували створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів відповідачем не подано.   

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

На підставі даних Звіту позивачем визначено адміністративно-господарські санкції за не виконання відповідачем нормативу щодо працевлаштування інвалідів в розмірі 5018,75 грн. та нарахована пеня за прострочення сплати санкцій в сумі 195,75 грн.

Позивачем на адресу обласного комунального підприємства „Тернопількомунекологія” був направлений лист-попередження від 15.05.2007р. №06-153/478 про сплату адміністративно-господарських санкцій, який був залишений відповідачем без належного реагування та задоволення.

Станом на дату розгляду справи відповідач не подав доказів сплати адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з обласного комунального підприємства „Тернопількомунекологія” 5018,75 грн. адміністративно-господарських санкцій та 195,35 грн. пені підлягають до задоволення як такі, що підтвердження матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п. 4 ст. 94 КАС України судовий збір та судові витрати з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 98, 104, 158, 162, 163, 167 КАС України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з обласного комунального підприємства „Тернопількомунекологія”, вул. Київська,3а, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14050941, на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Грушевського,8, м. Тернопіль, - 5018,75 грн. адміністративно-господарських санкцій, 195,35 грн. пені.

3.          Виконавчий лист видати за заявою Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі

„14” листопада 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.      

Суддя                                                                                                    О.С. Скрипчук