Ухвала

від 17.06.2024 по справі 949/1074/24

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/1074/24

У Х В А Л А

про залишення без руху

17 червня 2024 року м.Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Дубровицької міської ради, як Орган опіки та піклування про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки,

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Панчелюга К.М., звернулася до суду із заявою, у якій просить: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною, встановити над нею опіку та призначити її сина ОСОБА_1 її опікуном.

Дослідивши заяву, суд приходить до висновку, про необхідність залишення її без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, 3 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Згідно зі ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 3 ст. 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Отже, вирішуючи питання про прийняття заяв по справах в порядку окремого провадження, суд повинен враховувати, що ці заяви повинні відповідати загальним правилам щодо змісту і форми заяви, встановленим статтями 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, 3 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

За змістом п.5 ч.1 ст.175 ЦПК України, заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно доч.5ст.177ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Зі змісту заяви вбачається, що представник заявника просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною та встановити заявника її опікуном.

Слід зазначити, що згідно ч.1 ст.41 ЦК України, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до ст. 58 ЦК України передбачено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

Статтею 62 ЦК України визначено, що опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Відповідно до ст. 63 ЦК України опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

За змістом ч.1 ст.300 ЦПК України, суд вирішує питання щодо призначення над недієздатною особою піклувальника або опікуна не інакше, як за поданням органу опіки та піклування.

Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме за поданням відповідного органу, а не за заявою фізичної особи.

Призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства - захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою. Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме - за поданням відповідного органу.

Всупереч наведеним вимогам закону до заяви не додано подання, або відповідного висновку органу опіки та піклування про можливість призначення заявника опікуном над недієздатною фізичною особою. Також відсутні докази звернення заявника до органу опіки та піклування із заявою про розгляд питання та отримання вказаного висновку, доцільності звернення з даною заявою в судовому порядку, що є обов`язковим з огляду на законодавчо встановлений обов`язок органу опіки та піклування здійснювати контроль відносно осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними, ураховуючи, що діючим законодавством встановлено обов`язкову процедуру урегулювання питань окремих категорій громадян, відносно яких здійснюється нагляд з боку органу опіки та піклування.

Крім того,п.3.3ч.3«Про затвердженняПравил опікита піклування»,визначено перелікдокументів занаявності якихорган опікита піклуванняпризначає опікуна,а саме:повідомлення державних,громадських організаційабо заявигромадянина (громадян); копіїсвідоцтва пронародження особи,що потребуєопіки,або іншогодокумента,який підтверджуєїї вік; копіясвідоцтва просмерть батьківабо рішеннясуду провизнання громадянинабезвісно відсутнім абооголошення їхпомерлими чиінших матеріалів,які підтверджуютьнеможливість вихованнядитини.Якщо опікапризначається надповнолітньою особою,-рішення судупро визнанняданої особинедієздатною; актобстеження умовжиття особи,що потребуєопіки,і описїї майна; довідкипро станздоров`яособи,що потребуєопіки (якщовона ранішепроживала окремо),та майбутньогоопікуна (піклувальника); довідкапро місцепроживання майбутньогоопікуна ійого заявапро прийняттяна себеобов`язківпро опіку; актперевірки умовжиття майбутньогоопікуна тависновок відорганів опікита піклуванняза місцемпроживання опікунапро можливістьвиконувати опікунськіобов`язки; довідкалікувальної установипро відсутністьв сім`їмайбутнього опікуна(піклувальника)захворювань,що перешкоджаютьвлаштуванню донього особи,що потребуєопіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Однак, представником заявника не долучено до заяви матеріалів зазначених вище письмових доказів, що позбавить суд можливості дослідити в ході розгляду заяви докази, що підтверджують можливість заявника бути опікуном ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 41 ЦК України, правовими наслідками визнання особи недієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-який правочин. Такі дії від імені недієздатної особи вчиняє її опікун.

Відповідно до ч. 1 ст. 298 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Згідно з положенням ст. 21 Закону України «Про психіатричну допомогу», судово-психіатрична експертиза в цивільних справах призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням судово-психіатричних експертиз.

Як зазначається в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним», судово-психіатрична експертиза призначається у справах про визнання громадянина недієздатним. В ухвалі про призначення експертизи на вирішення експертів мають бути поставлені такі питання: чи хворіє даний громадянин на психічну хворобу; чи розуміє він значення своїх дій та чи може керувати ними.

В матеріалах заяви відсутнє вмотивоване клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи із зазначенням експертної установи в якій необхідно провести експертизу.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.299 ЦПК України передбачено, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування. Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров`я.

Згідно ст.59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Водночас, представник заявника, визначаючи склад учасників справи, не вказує заінтересованою особою саму особу стосовно якої вирішується питання про визнання її недієздатною, та права і інтереси якої, у випадку ухвалення рішення суду будуть суттєво обмежені, та участь якої в судовому засіданні також вимагається за законом, а також, заявником не зазначено про залучення особі, щодо якої вирішується питання про її недієздатність, адвоката.

У пункті 68 рішення Європейського Суду з прав людини від 27 березня 2008 року у справі «Штукатуров проти Росії» №44009/05, в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський Суд з прав людини виходив з того, що в справах осіб, які страждають на психічні розлади, національні суди користуються деякою свободою розсуду: наприклад, вони можуть вживати відповідні процесуальні підходи для забезпечення належного здійснення правосуддя, захисту здоров`я відповідної особи і подібне. Однак такі підходи не повинні зачіпати саму суть права заявника на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції. При оцінці того, чи був необхідним той чи інший процесуальний підхід, такий як слухання без участі особи, Європейський Суд з прав людини бере до уваги всі відповідні чинники, такі, як сутність і складність питань, що розглядалися національним судом, їх значення для особи, реальність загроз для інших чи самої особи в разі слухання за її участі і т. п.

У пункті 71 цього рішення вказано, що особа з психічними розладами повинна мати можливість брати участь у слуханнях своєї справи безпосередньо або, за необхідності, в інший спосіб (через представника), адже вирішується питання обмеження прав особи практично в усіх сферах життя.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що незважаючи на розумові розлади, особа залишалася відносно самостійною. В таких умовах суд повинен був мати як мінімум короткий візуальний контакт із особою, а краще опитати її. Відтак, Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що, вирішуючи справу про визнання особи недієздатною виключно на підставі письмових доказів, не побачивши і не почувши особу, суд порушив право особи на справедливий судовий розгляд, передбачене частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 73 Рішення ЄСПЛ у справі «Штукатуров проти Росії»).

Також, відповідно до пункту (е) частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше як у випадках і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у разі законного затримання психічнохворих.

Відповідно до частини третьої статті 25 Закону України «Про психіатричну допомогу» особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на особисту участь у судових засіданнях, висловлення своєї думки щодо висновків лікарів-психіатрів у судовому засіданні при вирішенні питань, пов`язаних з наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв`язку з цим їх прав.

Таким чином, особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її недієздатною, має право на участь у слуханні справи та на справедливий розгляд своєї справи. Зокрема, особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її недієздатною, повинна бути повідомлена про розгляд справи, їй має бути роз`яснено її права, вона повинна мати можливість за бажання скористатися безоплатною правовою допомогою і брати участь у судових засіданнях. Навіть у разі наявності реальних, доведених належними і допустимими доказами застережень щодо небезпеки безпосередньої участі цієї особи у розгляді справи для інших осіб або для неї самої суд повинен, принаймні, мати візуальний контакт з такою особою, а краще опитати її (за необхідності - дистанційно, у режимі відеоконференції). Якщо на момент розгляду справи окремого провадження особа позбавлена волі як психічно хвора, суд має перевірити законність підстав позбавлення волі такої особи, щоб гарантувати права людини на свободу та справедливий суд.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №753/4146/18 (провадження №61-389св19).

Розгляд справи за заявою про визнання особи недієздатною за відсутності особи щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною є грубим порушенням вимог процесуального закону, зокрема статті 299 ЦПК України, подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 р. у справі №756/6838/17 (провадження №61-10584св20).

Також, відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст.133ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

В порушення зазначених вимог процесуального закону, представником заявника до заяви не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а зміст вимог заяви не містить усіх посилань на підстави для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст.299ЦПК України судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Проте, як встановлено судом, окрім вимоги про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною, представник заявника також просить призначити над недієздатною особою опікуна ОСОБА_1 , що не підпадає під вимоги ч. 2 ст. 299 ЦПК України.

Крім того, Законом України«Про судовийзбір» не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання до суду заяви про призначення опікуна.

Згідно п. 11 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року розміри ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна позовна заява, інша заява і скарга подані до суду. При цьому ставки судового збору також визначаються розміром мінімальної заробітної плати, встановленої у році, коли позовну заяву, іншу заяву і скаргу було подано до суду.

Відповідно до ст.7Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2024рік» від09.11.2023№ 3460-IXз01.01.2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн. 00 коп.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн.

Таким чином, до матеріалів позову не доданий оригінал платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн. за заявлену вимогу.

Отже, заявнику необхідно: 1) визначитись з колом сторін у справі та зазначити їх повне найменування, реєстраційні номери, засоби зв`язку; 2) надати суду докази на підтвердження того, що заявник може бути опікуном над недієздатною особою; 3) надати відомості щодо звернення заявника до органу опіки та піклування для отримання подання, або відповідного висновку останніх про призначення його опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 чи докази звернення заявника до органу опіки та піклування із заявою про розгляд питання та отримання вказаних доказів; 4) долучити вмотивоване клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи із зазначенням експертної установи, в якій необхідно провести експертизу; 5) додати оригінал платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.

Відповідно до ч.1 ст.185ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За вказаних обставин заяву слід залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.185,260,261,353 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Дубровицької міської ради, як Орган опіки та піклування про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для виправлення вказаних у даній ухвалі недоліків заяви10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали,

Роз`яснити, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду

Копію ухвали надіслати заявнику.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/1706

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.