Ухвала

від 04.06.2024 по справі 757/20074/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20074/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Термінус» (ЄДРПОУ 33623434) про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.12.2023 у справі № 757/57297/23-к та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2024 у справі №757/13825/24-к, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Термінус» (ЄДРПОУ 33623434) про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.12.2023 у справі № 757/57297/23-к та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2024 у справі №757/13825/24-к, у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022.

Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що накладений арешт порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що грошові кошти на зазначеному рахунку, не відповідають ознакам визначених ст. 98 КПК України.

Крім того, з матеріалів клопотання вбачається, що згідно висновку аналітичного дослідження про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Термінус» (ЄДРПОУ 33623434) від 30.11.2023 № 583/99-00-08-01-01-20/33623434, проведеного Департаментом запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаним злочинним шляхом ДПС України встановлено, що фінансові операції з реалізації ТОВ «Термінус» на СГД не платників ПДВ у період з 01.01.2021 по 30.09.2023 року мали ознаки ухилення від сплати податків зборів (обов`язкових платежів) (ПДВ та податок на прибуток) на загальну суму 19 708 295 гривень, а тому існують обґрунтовані підстави вважати, що грошові кошти, отримані від наданих протиправних послуг, використовуються посадовими особами ТОВ «Термінус» (ЄДРПОУ 33623434) з метою фінансування незаконних збройних формувань та Збройних Сил РФ, а також сприяння у проведенні бойових дій на території України.

Однак, в розумінні ст. 84 КПК України вказаний аналітичний продукт не може слугувати доказом, а будь - які експертизи у даному провадженні не проводились.

Вищевказане взагалі є юридично неспроможним, оскільки досудове розслідування здійснюється за ч. 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 209 КК України, а у згаданому аналітичному дослідженні наводиться інформація щодо ознак умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, тобто органом досудового розслідування фактично здійснюється розслідування за ст. 212 КК України, без внесення відповідних відомостей до ЄРДР, що є грубим порушенням КПК України.

Разом з тим, досудове розслідування здійснюється ГСУ НП України з порушенням підслідності, оскільки відповідно до ст. 216 КПК України органом досудового розслідування у них є слідчі СБУ та БЕБ. Крім того, суб`єктом вчинення вказаних кримінальних правопорушень є виключно службові особи підприємства, а не юридична особа.

Заявник зазначає, що судом першої інстанції не враховано правову кваліфікацію кримінального правопорушення, не визначено кола суб`єктів, які можуть нести відповідальність за ст. 110-2, 209, 212 КК України. Разом з тим, ТОВ «Термінус» не є юридичною особою щодо якої здійснюється кримінальне провадження, а, відтак відсутні законні підстави вважати, що юридичною особою набуто грошові кошти внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий/прокурор у судове засідання не з`явились, про розгляд клопотання повідомлялись належним чином, про причини неявки не повідомили.

До суду надійшла заява адвоката про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги визначені у клопотанні підтримує, просить задовольнити.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб які не з`явилися, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить наступного висновку.

З наданих в обґрунтування клопотання матеріалів убачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12022000000000281 від 09.04.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 110-2, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України.

27.12.2023 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва було постановлено ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 задоволено, накладено у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022 за ч. 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 209 КК України арешт на грошові кошти, заборонивши розпоряджатися вказаними коштами, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету, виплат заробітної плати та зобов`язати службових осіб банківської установи надати довідку про виконання ухвали про арешт майна із зазначенням дати та часу накладення арешту, а також інформацією щодо залишку грошових коштів на арештованих рахунках відкритих ТОВ «Термінус» (ЄДРПОУ 33623434):

1) у АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478), а саме: - НОМЕР_1 (українська гривня, долар США, Євро); - № НОМЕР_2 (українська гривня);

2) У АТ "УкрСиббанк" (МФО 351005), а саме: - № НОМЕР_3 (українська гривня); - № НОМЕР_4 (євро); - № НОМЕР_4 (російський рубль); - № НОМЕР_4 (українська гривня); - НОМЕР_4 (долар США);

3) У АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" у м. Києві (МФО 380805): - НОМЕР_5 (українська гривня); - НОМЕР_6 (долар США); - НОМЕР_7 (євро); - НОМЕР_8 (українська гривня);

4) у АТ КБ "ПриватБанк" (МФО 305299) - НОМЕР_9 (українська гривня).

Окрім того, 27.03.2024 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва було постановлено ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 задоволено, накладено у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022 за ч. 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 209 КК України арешт на грошові кошти, заборонивши розпоряджатися вказаними коштами, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету, виплат заробітної плати та зобов`язати службових осіб банківської установи надати довідку про виконання ухвали про арешт майна із зазначенням дати та часу накладення арешту, а також інформацією щодо залишку грошових коштів на арештованих рахунках відкритих ТОВ «Термінус» (ЄДРПОУ 33623434):

1) у АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478), а саме: - НОМЕР_1 (українська гривня, долар США, Євро); - № НОМЕР_2 (українська гривня);

2) У АТ "УкрСиббанк" (МФО 351005), а саме: - № НОМЕР_3 (українська гривня); - № НОМЕР_4 (євро); - № НОМЕР_4 (російський рубль); - № НОМЕР_4 (українська гривня); Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.04.2024 3 - НОМЕР_4 (долар США);

3) у АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" у м. Києві (МФО 380805): - НОМЕР_5 (українська гривня); - НОМЕР_6 (долар США); - НОМЕР_7 (євро); - НОМЕР_8 (українська гривня);

4) у АТ КБ "ПриватБанк" (МФО 305299) - НОМЕР_9 (українська гривня);

5) АТ "ОТП БАНК" (МФО 3005528), а саме: № НОМЕР_10 (долар США); № НОМЕР_10 (євро); № НОМЕР_10 (українська гривня); № НОМЕР_11 (українська гривня), з метою забезпечення збереження речових доказів. ТОВ «Термінус» вважає оскаржувані ухвали слідчого судді незаконними та необґрунтованими, а арешт, таким, що підлягає скасуванню та обґрунтовується наступним.

Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.10.2007).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Як вбачається із наданих слідчому судді матеріалів, досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу, разом з тим, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності заявника.

Підозра посадовим особам заявника не пред`явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, як і не встановлено розміру збитків у вигляді тяжких наслідків, які нібито заподіяні державі.

Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів, що ТОВ «Термінус» має яке-небудь відношення до кримінального правопорушення або, що саме посадовими особами ТОВ «Термінус» вчинено інкриміноване кримінальне правопорушення, відповідно - відсутні підстави відповідальності товариства за незаконні дії третіх осіб.

Версія органу досудового розслідування, що майно на яке накладено арешт відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, спростовується наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.

Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для подальшого позбавлення власника майна вільно користуватися ним.

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту рахунків заявника взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.12.2023 у справі № 757/57297/23-к, а саме на грошові кошти на рахунках відкритих ТОВ «Термінус» (ЄДРПОУ 33623434):

1) У АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478), а саме: - НОМЕР_1 (українська гривня, долар США, Євро); - № НОМЕР_2 (українська гривня);

2) У АТ "УкрСиббанк" (МФО 351005), а саме: - № НОМЕР_3 (українська гривня); - № НОМЕР_4 (євро); - № НОМЕР_4 (російський рубль); - № НОМЕР_4 (українська гривня); - НОМЕР_4 (долар США);

3) У АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" у м. Києві (МФО 380805): - НОМЕР_5 (українська гривня); - НОМЕР_6 (долар США); - НОМЕР_7 (євро); - НОМЕР_8 (українська гривня); 4) у АТ КБ "ПриватБанк" (МФО 305299) - НОМЕР_9 (українська гривня), знявши заборону розпоряджатися вказаними коштами.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2024 у справі № 757/13825/24-к, а саме: грошових коштів на грошові кошти на рахунках відкритих ТОВ «Термінус» (ЄДРПОУ 33623434):

1) У АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478), а саме: - НОМЕР_1 (українська гривня, долар США, Євро); - № НОМЕР_2 (українська гривня);

2) У АТ "УкрСиббанк" (МФО 351005), а саме: - № НОМЕР_3 (українська гривня); - № НОМЕР_4 (євро); - № НОМЕР_4 (російський рубль); - № НОМЕР_4 (українська гривня); - НОМЕР_4 (долар США);

3) У АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" у м. Києві (МФО 380805): - НОМЕР_5 (українська гривня); - НОМЕР_6 (долар США); - НОМЕР_7 (євро); - НОМЕР_8 (українська гривня);

4) у АТ КБ "ПриватБанк" (МФО 305299) - НОМЕР_9 (українська гривня);

5)АТ "ОТП БАНК" (МФО 3005528), а саме: № НОМЕР_10 (долар США); № НОМЕР_10 (євро); № НОМЕР_10 (українська гривня); № НОМЕР_11 (українська гривня), знявши заборону розпоряджатися вказаними коштами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1