Постанова

від 11.06.2024 по справі 134/1017/24

КРИЖОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 134/1017/24

3/134/370/2024

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2024 року смт Крижопіль

Суддя Крижопільського районного суду Вінницької області Швець Л.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, працюючу СПП «Кісниця» на посаді головного бухгалтера, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановила:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 675 від 28 травня 2024 року, ОСОБА_1 , працюючи на посаді головного бухгалтера в СПП «Кісниця»(місцезнаходження: вул.Центральна,20,с.Кісниця,Тульчинського району,Вінницької області, код ЄДРПОУ 30896498), допустила порушення ведення податкового обліку, що було виявлено 27 травня 2024 року під час проведення документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а саме: порушила ст. 185, ст. 187, ст. 188, 189, ст. 198, ст. 199, ст. 201, ст. 266, ст. 267, ст. 288, ст. 44, ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 2585 650 грн., занижено податок на нерухоме майно на загальну суму 51734,59 грн., занижено орендну плату за землю на загальну суму 29814,48 грн. за період з 01.07.2017 року по 31.12.2023 року.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, її захисник, адвокат Воловодівський І.В. в судовому засіданні заявив клопотання про закриття адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 . Своє клопотання обґрунтовує тим, що у діях останньої відсутні ознаки та склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. При складані Акту перевірки висновок перевіряючого про необхідність нарахування податкових зобов`язань ґрунтується на його суб`єктивному переконанні про те, що використання товарів та норми втрат сировини не пов`язано з господарською діяльністю і платник зобов`язаний був нарахувати відповідні зобов`язання по ПДВ. Тобто перевіряючий на свій розсуд трактує певні господарські операції та відповідні норма ПК України. Разом з тим, акт перевірки не є доказом і зазначення у висновках акту про заниження податку на додану вартість чи інших податках та не може братись судом до уваги, оскільки донарахування грошового зобов`язання чи накладення фінансових санкцій в порядку передбаченому ПК України відбувається не актом, а відповідним податковим повідомленням-рішенням податкового органу, як то передбачено ст. ст. 54, 58 ПК України, якого на сьогоднішній день ще немає. Оскільки таке повідомлення-рішення відсутнє, підстав вважати доведеним факт заниження зобов`язань СПП «Кісниця» по відповідних податках немає. Самі висновки, викладені в акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Разом з тим, навіть в разі винесення органом ДПС рішень про донарахування податків чи зборів та застосування відповідальності за результатом перевірки, останні в силу приписів ст. 56 ПК України є неузгодженими протягом 10 днів з дня їх винесення та аж до закінчення процедури їх оскарження. З огляду на те, що акт, на підставі якого складено протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням, яким визначаються наслідки нібито допущених порушень ПК України та не надано інших доказів про наявність в діях особи ознак складу правопорушення, підстав притягати до відповідальності немає.

Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 245 КУпАПвстановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положеньст.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихст. 255 цього Кодексу.

Стаття 9 КУпАПвизначає поняття адміністративного правопорушення. Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, диспозиція ч.1ст.163-1КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

З диспозиції зазначеної статті випливає, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих незаконних діянь, які врегульовані законодавством України.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Разом з тим, всупереч вказаним вимогам Закону, у складеному щодо головного бухгалтера СПП «Кісниця» ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, у чому конкретно полягають порушення, які їй інкримінуються, а посилання на нормиПодаткового кодексу Українине розкривають суті конкретного порушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , чим порушується право останньої на захист.

Крім того, а ні з протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а ні з наявних матеріалів справи не вбачається та не встановлено при розгляді справи в суді, які ж саме дії /бездіяльність вчинені останньою, у чому полягає її вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1ст. 163-1 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить викладення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1ст. 163-1 КУпАПіз викладом фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку суд може встановити наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення, його винуватість у вчиненні інкримінованого останньому правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім того, суб`єкт правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 є спеціальним, однак в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які вказували на те, що ОСОБА_1 в період інкримінованого їй правопорушення була суб`єктом вказаного складу правопорушення. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, щоОСОБА_1 є головним бухгалтером СПП «Кісниця», проте до протоколу не долучено документів, що підтверджують трудову діяльність останньої в період з 01.07.2017 року по 31.12.2023 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що дані про подію є істотними складовими формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частинами складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов`язковому доказуванню.

Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі складу адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів та дозволяє суду належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення містить лише посилання на акт про результати документальної планової виїзної перевірки СПП «Кісниця» № 21572/02-32-07-13/ НОМЕР_2 від 27.05.2024 року.

Будь-які інші докази, окрім акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення, до справи не додані.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 08 вересня 2020 року (справа № П/811/2893/14), висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Згідно п.54.3.2 ст. 54 Податкового кодексу Україниконтролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку,якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.54.5 ст. 54 Податкового кодексу Україниякщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом58.1. статті 58 ПК Українивизначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно достатті 54 цього Кодексу(крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно дорозділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.56.1,56.2,56.4,56.10,56.18 ст. 56 Податкового кодексу Українирішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складається акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно дорозділу V ПК України, контролюючим органом приймається податкове повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

У справі відсутні відомості про винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення на підставі акту документальної планової невиїзної перевірки № 21572/02-32-07-13/30896498 від 27 травня 2024 року.

Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку ведення податкового обліку.

Відтак складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першоюстатті 163-1КУпАП, на підставі самого тільки акту документальної позапланової виїзної перевірки є передчасним.

Відповідно до положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти рф», суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, за відсутності у протоколі відомостей щодо конкретних дій чи бездіяльності ОСОБА_1 у відповідності їх з діяннями, які викладені у диспозиції ч.1ст.163-1 КУпАП, з огляду на долучений до протоколу акт перевірки як доказ, неможливо встановити фактичні обставини вчиненого адміністративного правопорушення та наявність у діях останньої складу, а саме об`єктивної сторони інкримінованого йому правопорушення.

Згідно ч. 3ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що прямих, безспірних і безсумнівних доказів вини ОСОБА_1 за ч.1ст.163-1 КУпАПв ході судового розгляду не здобуто, вважає недоведеною вину останньої, а тому провадження по справі слід закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч.1 ст.163-1, п.1 ч. 1 ст.247, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1ст.163-1КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАПу зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Крижопільський районний суд Вінницької області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя