Рішення

від 13.06.2024 по справі 490/9142/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/703/2024 Справа № 490/9142/23

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

Іменем України

13 червня 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А.,при секретарі Красноноженко Л.О., за участі прокурора ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільн усправу за позовом Заступник керівникаОкружної прокуратуриміста Миколаєва до Миколаївськаміська рада , ОСОБА_2 , третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, шляхом визнання незаконними і скасування пунктів рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі,-

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про усуненняперешкод укористуванні тарозпорядженні земельноюділянкою лісогосподарськогопризначення,шляхом визнаннянезаконними іскасування пунктіврішення,скасування державноїреєстрації земельноїділянки уДержавному земельномукадастрі в якому просив:

- усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконними і скасування пунктів 100, 100.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.2009 № 35/54 про затвердження проекту землеустрою та відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 999 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:052:0025, віднесеної за функціональним призначенням до земель житлової забудови, за рахунок земель міста, не наданих у власність або у користування, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ;

- усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:052:0025 площею 0,0999 га, розташованої по АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) та Миколаївської міської ради ( через виконавчий комітет Миколаївської міської ради , код ЄДРПОУ 04056612) на користь Миколаївської обласної прокуратуру (р/р UA748201720343150001000000340,ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову.

В обгрунтування позову посилається на те, що Окружною прокуратурою міста Миколаєва виявлені порушення вимог законодавства під час відведення Миколаївською міською радою у приватну власність розташованої у Центральному районі міста Миколаєва земельної ділянки лісогосподарського призначення. Зазначають про незаконність пунктів 100, 100.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.2009 № 35/54 щодо відведення земельної ділянки площею 999 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:052:0025 у власність ОСОБА_2 . Так, як на час прийняття 19.06.2009 Миколаївською міською радою рішення № 35/54 про затвердження проекту землеустрою та відведення у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки, так і на даний час ця ділянка належить до земель державного лісового фонду, перебуває в постійному користуванні ДСГП «Ліси України», яке є правонаступником ДП «Миколаївське лісове господарство». Зазначене підтверджується наданими до позову правовстановлюючим документом на право користування землею та планово-картографічними матеріалами.

Земельним і лісовим законодавством взагалі не передбачено можливість передачі у приватну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення державної форми власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Також, усупереч вимог законодавства, з перевищенням наданих законом повноважень, Миколаївською міською радою прийнято пункти 100, 100.2 розділу 4 рішення від 19.06.2009 № 35/54, якими в односторонньому та позасудовому порядку, поза волею належного розпорядника (Миколаївської обласної державної адміністрації) фактично вилучено з постійного користування ДП «Миколаївське лісове господарство» земельну ділянку державного лісового фонду з кадастровим номером 4810137200:01:052:0025 та передано її у приватну власність.Крім того, відведення у власність цієї ділянки за рахунок державного лісового фонду супроводжувалось фактичною незаконною зміною її цільового призначення з віднесенням її до земель житлової забудови.

Окрім того, оскільки спірна ділянка належить до ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення, то як земля загального користуваннявідповідно до пункту «а» частини 3 статті 83 ЗК України не могла бути передана у приватну власність.

Окрім того, відведення у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спорудпорушує містобудівне законодавство. Так, містобудівною документацією, чинною на момент прийняття відповідачем рішення про затвердження проекту землеустрою та відведення у власність відповідачу цієї земельної ділянки, є Правила використання та забудови території м. Миколаєва, затверджені рішенням Миколаївської міської ради від 17.10.2003 № 15/41 . Згідно з цими Правилами спірна земельна ділянка належить до перспективної ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення. Переважними видами використання земельних ділянок цієї зони є розміщення зелених насаджень загального призначення (парки, в т. ч. спеціалізовані, наприклад, історичні, дитячі, сквери, бульвари); рекреаційні установи (готелі, туристські готелі, будинки відпочинку, пансіонати, мотелі та ін.); місця короткочасного відпочинку з відповідним обладнанням; пляжі з відповідним обладнанням; видові майданчики; малі архітектурні форми; спортивні майданчики, стадіони, спортивні заклади; зоопарк. Отже, вказана містобудівна документація за жодних умов не дозволяє здійснення індивідуального житлового будівництва на ділянці з кадастровим номером 4810137200:01:052:0025.

Заначає, що наявність нескасованого (невизнаного недійсним) акту - рішення Миколаївської міської ради від 19.06.2009 № 35/54 (пунктів 100, 100.2 розділу 4) - породжує негативні наслідки у вигляді існування підстав для державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку. У зв`язку з цим виникає необхідність відновити statusquoantе становища, яке існувало до видання вищевказаного акта. З огляду на це, вимога про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації. Таким чином, оскарження спірного рішення міської ради (в частині пунктів 100, 100.2 розділу 4) через його невідповідність закону спрямоване на захист інтересу держави в юридичній визначеності на майбутнє.

Ухвалою суду від 20.09.2023 відкрито провадження у даній справі та ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження .

Ухвалою суду від 26.09.2023 року вирішено клопотання позивача про забезпечення позову. Накладено обтяження у вигляді : Заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 999 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810137200:01:052:0025 , в тому числі реєстрацію права власності на неї за ОСОБА_2 , поділ, об`єднання з іншими земельними ділянками.

Заборонено ОСОБА_2 вчиняти із земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або обєднання з іншими земельними ділянками, присвоєння нової адреси, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.

Заборонено Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим орнанам державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельній ділянці площею 999 кв.м по АДРЕСА_1

Заборонено виконавчому комітету Миколаївської міської ради змінювати адресу нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

20.11.2023 року від представника Миколаївської міської ради, адвоката Захаренкової А.Ю надійшов відзив на позов в установлений судом строк, в якому представник просить відмовити у задоволені позову,та розглядати справу за відсутності представника Миколаївської міської ради з урахуванням позиції, викладеної у відзиві.

21.11.2023 року від представника Миколаївської обласної державної адміністрації, адвоката Джос О.В надійшли письмові пояснення в який зазначено, що позовні вимоги заступника керівника Окружної прокуратури м.Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації ( з 24.02.2022 - Миколаївської обласної військової адміністрації) законні та обгрунтовані, а обраний прокурором спосіб захисту порушених інтересів держави відповідає вимогам чинного законодавства, тому підлягає задоволенню.

28.11.2023 року від представника Окружної прокуратури м.Миколаєва Чобану Д.Г надійшла відповідь на відзив в установлений судом строк, в якому представник просить задовольнити позовні вимоги зазначені в позові.

Ухвалою суду від 18.01.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначити цивільну справу до розгляду по суті .

В минулому судовому засіданні прокурор Окружної прокуратури м.Миколаєва Омелян А.В. підтримала позовні вимоги ,просила про задволення позову з викладених підстав.

Представник Миколаївської обласної державної адміністрації надав заяву, в якій просив розглядати справу в їх відсутності.

Представник відповідача Миколаївської міської ради, адвоката Захаренкової А.Ю нададла заяву про розгляд справу за відсутності представника Миколаївської міської ради з урахуванням позиції, викладеної у відзиві.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання відповідач була своєчасно повідомлена належним чином, відзиву не надала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство«Ліси України» в судове засідання не з`явився , про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання своєчасно повідомлений належним чином, письмових пояснень по суті спору не надав.

Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно з частиною 4 статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України та частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Так, Окружною прокуратурою міста Миколаєва 23.10.2021 скеровано до Миколаївської обласної державної адміністрації запит, у якому вказано на компетенцію щодо (серед інших) ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:052:0025 і порушення закону, допущені Миколаївською міською радою під час її відведення в приватну власність. Обласною державною адміністрацією 28.10.2021 на запит прокуратури надано відповідь про те, що позови відносної неї не пред`являлись, а сума видатків на сплату судового збору в 2021 році не дозволяє це зробити. Враховуючи, що спірна ділянка як на момент відведення, так і на даний час відноситься до сфери розпорядження держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, то невжиття нею протягом розумного строку після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави, заходів до їх поновлення, є підставою звернення прокурора до суду. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 № 912/2385/18.

Також, як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім цього, в постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 920/839/20 визначено, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 ЗУ «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, керуючись вимогами статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», наявні підстави для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Відповідно до вимог ч. 1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1ст.13ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина перша статті 50 Конституції України).

Статтею 2 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 100, 100.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.2009 № 35/54 затверджено проект землеустрою та відведено у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 999 кв.м, віднесено її за функціональним призначенням до земель житлової забудови за рахунок земель міста, не наданих у власність або у користування, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

На підставі проекту землеустрою, затвердженого вказаним рішенням міської ради, сформовано земельну ділянку площею 999 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:052:0025 та внесено відомості про неї до Державного земельного кадастру. Державний акт на право власності на дану земельну ділянку ОСОБА_2 не видавався. Зазначене підтверджується інформаціями відділу в Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в області від 07.09.2020 № 340/115/20, від 29.10.2021 № 389/43-21, копії яких долучені в додатку до позову.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які речові права щодо вказаної земельної ділянки за жодною особою не реєструвались.

Відповідно до інформації державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» від 31.03.2020 підприємство на підставі акту на право користування землею серії Б №031139 1986 року, планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (планшету № 5), є користувачем (серед іншого) земельних ділянок у межах кварталу 47 виділів 1, 2 на території Центрального району міста Миколаєва. На даний час акт на право користування землею серії Б №031139 1986 року є чинним, зміни до нього не вносились.

Згідно з інформацією Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв) від 03.05.2023 № 281 до кварталу 47 виділ 1 входить і земельна ділянка з кадастровим номером 4810137200:01:052:0025, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Миколаївське лісове господарство» Миколаївського лісництва. Вилучення, припинення права постійного користування цієї ділянкою не здійснювалось, добровільна відмова від неї не надавалась .

Згідно інформації ВО «Укрдержліспроект» від 24.11.2020 № 749, ДП «Миколаївське лісове господарство» від 31.03.2020 № 87 та від 17.11.2021 № 383 за матеріалами лісовпорядкування станом на 01.01.2004 та 01.01.2014 земельна ділянка з кадастровим номером 4810137200:01:052:0025 входила до складу земель державного лісового фонду Миколаївського лісництва ДП «Миколаївське лісове господарство» кварталу 47 виділу 1. Також приналежність цієї земельної ділянки до державного лісового фонду на даний час підтверджується інформацією Південного лісового офісу державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 20.06.2023 № 505.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 55 ЗК України (в редакції на час прийняття Миколаївською міською радою рішення від 19.06.2009 № 35/54) визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Стаття 5 ЛК України містить аналогічне поняття «земель лісогосподарського призначення», які повинні використовуються тільки для потреб лісового господарства.

Відповідно до статті 56 ЗК України (в редакції на час прийняття Миколаївською міською радою оспорюваного рішення) землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державні, комунальній та приватній власності.

Згідно з частиною 4 статті 84 ЗК України (в тій же редакції) до земель, які не можуть передаватись із державної у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до статті 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі селянських, фермерських та інших господарств.Інші випадки законодавчої можливості перебування земель лісогосподарського призначення у приватній власності не передбачені.

Як встановлено судом, на спірну земельну ділянку визначений статтею 56 ЗК України виняток щодо можливості передачі ділянки у приватну власність не поширює свою дію.

Ч. 1 статті 57 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним або комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких утворено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Отже, пункти 100, 100.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.2009 № 35/54 суперечать вищевказаним вимогам Лісового та Земельного кодексів України.

Отже, суд вважає встановленим, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення на законних підставах перебувала у титульному володінні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства згідно з державним актом на право постійного користування землею 1986 року серії Б № 031139 та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (планшет № 5) , а тому у силу положень статей 55-57, 84 ЗК України відносилась до категорії земель лісогосподарського призначення державної форми власності і не могла бути віднесена до комунальної та приватної власності з призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку - без попереднього її вилучення у постійного користувача та зміни цільового призначення у встановленому законом порядку. Отже рішення ММР про затвердження проекту земелеустрою та відведення у власність відповідачці вказаної земельної ділянки прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки внаслідок його прийняття ця ділянка змінила своє лісогосподарське цільове призначення та фактично вибула з постійного користування Підприємства. Ця земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Підприємства ( правопоредних третьої особи ДСГП «Ліси України») і не могла бути передана до приватної власності навіть за умови розташування її в межах земель Миколаївської територіальної громади, а крім того, відсутнє рішення уповноваженого державного органу щодо її передачі із державної у комунальну власність, тоді як на підставі оспорюваного рішення міськради вона фактично вибула з державної власності і власник, і землекористувач позбавлені можливості розпоряджатися та користуватися нею.

Відповідно до статей 141, 142 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою у тому числі є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Наявні в матеріалах справи докази повністю відображують межі спірної земельної ділянки у співвідношенні з межами лісових земель, які перебувають у постійному користуванні ДП «Миколаївське лісове господарство» на підставі розроблених і затверджених у встановленому законом порядку планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення від 19.06.2009) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.Частиною 6 цієї статті визначено, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Відповідно до частини 9 цієї статті , Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб.

Оскільки спірна земельна ділянка на час прийняття оскаржуваного рішення та на даний час перебуває в постійному користуванні державного підприємства і розташована в місті обласного значення, то розпорядження нею має здійснювати Миколаївська обласна державна адміністрація.

При цьому, частиною 5 статті 116 ЗК України (в редакції на час прийняття рішення від 19.06.2009)установлено, що надання у користування земельної ділянки, яка перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Проте, відповідно до інформації Миколаївської обласної державної адміністрації від 10.09.2020 № 05-67/2526/5-20 розпорядження про припинення права постійного користування ДП «Миколаївське лісове господарство» спірною земельною ділянкою або її вилучення з постійного користування державного підприємства обласною державною адміністрацією не видавалися. Відповідно до інформації від 31.03.2020 № 87 та від 17.11.2021 № 383 ДП «Миколаївське лісове господарство» не відмовлялось від права постійного користування вказаною вище земельною ділянкою та не надавало згоди на її вилучення з постійного користування.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка згідно з державним актом на право постійного користування землею 1986 року серії Б № 031139 та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (планшет № 5) перебувала у титульному володінні ДП «Миколаївське лісове господарство» і суд установив віднесення її до категорії земель лісогосподарського призначення державної форми власності, то суд приходить до висновку ( відповідно до положень статей 55-57, 84 ЗК України) про те, що спірна земельна ділянка не могла бути віднесена до комунальної власності як землі житлової забудови та передана у приватну власність без попереднього її вилучення у постійного користувача та зміни цільового призначення у встановленому законом порядку. Правова позиція про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, упостанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної і державної власності. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність, у тому числі у разі передачі їм земель державної власності.

Згідно зі статтею 57 ЛК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 2, 4 статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

При цьому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування, для розміщення кладовищ та за рішенням Кабінету Міністрів України для конкретно визначених цілей.

Згідно з інформацією Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 04.09.2020 № 738 проект землеустрою або інша землевпорядна документація стосовно відведення вищевказаної земельної ділянки лісогосподарського призначення у власність громадян, зміни цільового призначення, а також вилучення її зі складу земель ДП «Миколаївське лісове господарство» на розгляд та погодження до управління не надходили та, відповідно, висновки як і будь-які інші погодження не надавались.

Оскільки відсутні докази про прийняття уповноваженим державним органом будь-якого рішення щодо передачі спірної земельної ділянки із державної у комунальну власність, то суд вважає обгрунтованим твердження позивача про незаконність вибуття її на підставі рішення ММР з державної власності і передачі її у приватну власність.

Також , під час відведення у власність вказаної земельної ділянки Миколаївською міською радою протиправно змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови, то відповідно пункту «а» частини 1 статті 21 ЗК України наявні підстави для визнання незаконними пунктів 100, 100 .2 розділу 4 рішення від 19.06.2009 № 35/54.

Містобудівною документацією, чинною на момент прийняття відповідачем рішення про затвердження проекту землеустрою та відведення у власність спірної земельної ділянки булиПравила використання та забудови території м. Миколаєва, затверджені рішенням Миколаївської міської ради від 17.10.2003 № 15/41 . Згідно цих Правил, спірназемельна ділянка належить до перспективної ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення. Переважними видами використання земельних ділянок цієї зони є розміщення зелених насаджень загального призначення (парки, в т. ч. спеціалізовані, наприклад, історичні, дитячі, сквери, бульвари); рекреаційні установи (готелі, туристські готелі, будинки відпочинку, пансіонати, мотелі та ін.); місця короткочасного відпочинку з відповідним обладнанням; пляжі з відповідним обладнанням; видові майданчики; малі архітектурні форми; спортивні майданчики, стадіони, спортивні заклади; зоопарк.

Наведене підтверджується інформацією Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 09.06.2023, копію якої надано в додатку.

За такого, відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:052:0025 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спорудпорушує містобудівне законодавство та положення ст. 39 ЗК України.

Згідно з частиною 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідністьйоговимогам чинного законодавства та/абовизначеній законом компетенції органу, якийвидавцей акт. Обов`язковоюумовоювизнання акта недійсним є такожпорушення у зв`язку з йогоприйняттям прав та охоронюваних законом інтересівдержави (суспільнихінтересів).

Зазначені норми права повністю кореспондуються із вимогами статтей 16, 21, 393 ЦК Україні щодо способу захисту порушених прав - визнання недійсними та скасування судом рішень органів місцевого самоврядування, які незаконно порушують права та інтереси власника землі.

У пункті 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, наголошено що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного (господарського) судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної (юридичної) особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. Близькі за змістомвисновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у пунктах 25-28 постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц та у пунктах 33, 34 постанови від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).

Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Оскільки уповноважений орган державної виконавчої влади не прийняв рішення про вилучення спірної земельної ділянки та передачу її у комунальну та в подальшому у приватну власність ОСОБА_2 і право постійного користувача та дійсного володільця земельною ділянкою у законний спосіб не припинено, то суд приходить до висновкупро те, що право прватної власності на спірну ділянку у відповідача не виникло. Звідси ефективним способом захисту, спрямованим на повернення земельної ділянки у власність держави в особі Миколаївської ОДА, є негаторний позов.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19), за змістом яких спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, вимога прокурора є різновидом негаторного позову та відповідає способу захисту, передбаченому статтею 391 ЦК України та пунктом «б» частини третьої статті 152 ЗК України.

Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначенням є важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї категорії, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тваринного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідної територіальної громади, що виражається у підвищеній увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної ситуації.

За приписами ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

При цьому суд вважає відповідним належному та ефективному способу захисту порушеного права те, що державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку у Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 39 Закону України «Про Державний земельний кадастр» виконавці робіт із землеустрою та землеоціночних робіт, посадові особи, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, державні кадастрові реєстратори за порушення законодавства у сфері Державного земельного кадастру несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації (ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

За таких обставин, враховуючи, що спірна земельна ділянкає земельною ділянкою лісогосподарського призначення в межах кварталу 47 виділу І миколаївського лісництва ДП «Миколаївське лісове господарство», що є сіпрною земельною ділянкою з вказаним кадастровим номером та знаходиться в постійному користуванні ДП «Ліси України», сформовані та зареєстровані в Державному земельному кадастрі в порушення порядку, визначеного законом, тому наявні підстави для скасування державної реєстрації вказаних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі.

Суд звертає увагу, що лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі буде забезпечено ефективне відновлення прав держави на спірну земельну ділянку, оскільки у кадастрі зазначені неправильні відомості про категорію землі - землі житлової забудови, а не землі лісогосподарського призначення.

Земельнаділянка, площею999 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:052:0025 входить до земель державного лісового фонду, а отже не можеперебувати у приватній власності якземлі житлової та громадської забудовийіснувати у встановлених межах.

Водночас, без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі державного лісового фонду вищевказаної площі будуть незаконно обліковуватись як землі приватної власності з цільовим призначенням - житлова та громадська забудова, що перешкоджатиме їх інвентаризації під час наступного лісовпорядкування.

Також суд враховує, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із державної власності, проте державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 проведено не було.

Так, згідно з наявним у справі актом обстеженняділянка з кадастровим номером 4810137200:01:052:0025 знаходиться у вільномувід будь-якоїзабудовимасиві. На ділянці (масиві) росте природнарослинність багаторічнатрав`янарослинність. Спірнаділянка не маєніпід`їзнихшляхів, вулиць, дорігаботротуарів. Містобудівна документація, затверджена локальними нормативно-правовими актами міської ради, які були та є оприлюдненими, та відповідно й загалом державні будівельні норми та правила, й в цілому містобудівне законодавство, є загальнодоступними та цілком зрозумілими. Така документація є обов`язковим документом для всіх осіб, які здійснюють будівництво на території міста, а також використання землі в планувальних межах міста. Ці встановлені законодавством та містобудівною документацією обмеження щодо неможливості забудови спірної ділянки були цілком доступні та повинні бути відомі як міській раді, так і ОСОБА_2 . Отже, ОСОБА_2 могла співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості. Проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного, лісового та містобудівного законодавства і за необхідності, отримавши правову допомогу перед набуттям у власність цієї ділянки, вона могла і повинна була знати про те, що зазначена ділянка не може бути використана для індивідуального житлового будівництва, знаходиться у природній (незабудованій) місцевості загального користуванн яіз природною рослинністю, належить до земель лісового фонду (близькі за змістомвисновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц і від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц).

Також суд враховує, що оскаржуване рішення міської ради стосується саме безоплатної передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , яка не завершила процедуру набуття ділянки у власність (не є її власником), але у будь-який час за наявності нескасованого рішення міської ради може зареєструвати право власності на неї. При задоволення позову вона не позбавляється права отримати на безоплатній основі (приватизувати) іншу ділянку житлової та громадської забудови відповідно до закону.

Статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша). Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (частина друга).

Статтею 149 ЗК України передбачений порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування.

Фактично Рішенням ММР спірну земельну ділянку виведено із земель лісогосподарського призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частини перша, друга статті 20 ЗК України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у статті 57 ЛК України, відповідно до якої зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Частиною першою статті 149 ЗК України визначено, що надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності земельні ділянки можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Отже, повноваження щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває у державній власності, та вилучення лісів для нелісогосподарських потреб станом на момент виникнення спірних правовідносин належало до компетенції Кабінету Міністрів України, який не приймав рішень про вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування ДП ( третьої особи).

Частиною четвертою статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Суд установив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, відсутні погодження про її вилучення чи припинення права постійного користування ДП, тобто відсутні рішення уповноваженого органу про зміну її цільового призначення.

За установлених обставин суд приходить до про обґрунтованість позовних вимог прокурора.

Аналогічні висновки викладено у Постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 911/351/22.

При цьому суд враховує, що визнання незаконними і скасування відповідних пунктів рішення міської ради, на підставі яких відбулось відведення спірної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 , а також скасування її реєстрації у Державному земельному кадастрі переслідує легітимну мету контролю за законністю відведення землі та використання за її дійсним цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При поданні позову прокурором було сплачено 5368 грн судового збору, який підлягає стягненню з відповідачів у рівних частках.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,263-265,273,354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов Заступника керівникаОкружноїпрокуратуриміста Миколаєвадо Миколаївськоїміськоїради, ОСОБА_2 ,третя особа-Державне спеціалізованегосподарське підприємство"ЛісиУкраїни"про усуненняперешкод укористуванні тарозпорядженні земельноюділянкою лісогосподарськогопризначення,шляхом визнаннянезаконними іскасування пунктіврішення,скасування державноїреєстрації земельноїділянки уДержавному земельномукадастрі -задовольнити повністю.

Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконними і скасування пунктів 100, 100.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.2009 № 35/54 про затвердження проекту землеустрою та відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 999 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:052:0025, віднесеної за функціональним призначенням до земель житлової забудови, за рахунок земель міста, не наданих у власність або у користування, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Скасувати Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:052:0025 площею 0,0999 га, розташованої по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Миколаївської міської ради (через виконавчий комітет Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 04056612) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір у розмірі по 2684 грн з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО